Рішення

від 27.04.2015 по справі 910/5083/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.2015Справа №910/5083/15-г Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши матеріали справи

за позовомКомунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва доТовариства з обмеженою відповідальністю "СІМ" простягнення 10 261 грн 07 коп. Представники: від позивача: Решетниченко О.С. - представник за довіреністю № 47-2 від 05.01.2015 від відповідача: не з'явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

03.03.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІМ" про стягнення 10 261 грн 07 коп. заборгованості за фактично спожиті комунальні послуги.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України не оплатив фактично отриманих комунальних послуг, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість за отримані послуги за період з 01.11.2007 по 31.01.2015 у розмірі 10 261 грн 07 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2015 порушено провадження у справі № 910/5083/15-г, розгляд справи призначений на 30.03.2015.

27.03.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У судове засідання 30.03.2015 з'явився представник позивача та надав пояснення по суті справи.

Представник відповідача в судове засідання 30.03.2015 не з'явився, клопотань про відкладення розгляду справи не подав, вимоги суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 30.03.2015 розгляд справи було відкладено на 27.04.2015 у зв'язку із неявкою відповідача.

В судове засідання 27.04.2015 з'явився представник позивача, надав пояснення по суті справи та документи для до матеріалів справи.

Представник відповідача в судове засідання 27.04.2015 не з'явився, клопотань про відкладення розгляду справи не подав, вимоги суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 27.04.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази та матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СІМ" (відповідач) на підставі розпорядження №1404 від 24.11.2003, договору оренди нежитлового приміщення №228 від 24.11.2003 з урахуванням додаткової угоди до нього від 27.07.2005 орендувало нежитлове приміщення за адресою м. Київ, вул. Стальського, 24.

Позивач у позовній заяві зазначає, що є виконавцем комунальних послуг за вказаною адресою, у зв'язку із чим він неодноразово звертався до відповідача з претензіями про укладення відповідного договору та оплату наданих комунальних послуг, однак відповідач від укладання договору ухилявся, а надані комунальні послуги сплачував не в повному обсязі, що й стало причиною звернення до суду з позовом про стягнення оплати за фактично надані комунальні послуги.

З приводу підстав для заявлення відповідного позову суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачами, виконавцями або виробниками послуг.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг.

Позивачем надано суду докази того, що відповідач сплачував надані йому комунальні послуги без укладення відповідного договору, а саме - облікові картки/розшифровки, груп-рахунки, платіжні вимоги-доручення за спірний період, які доводять часткову оплату наданих послуг.

Відповідно до довідки та розрахунку заборгованості, наданих позивачем, внаслідок неналежного виконання відповідачем обов'язку з оплати комунальних послуг за останнім утворилась заборгованість в розмірі 10 261 грн 07 коп.

За таких обставин зобов'язання відповідача оплатити надані комунальні послуги виникає на підставі закону з узгоджених дій постачальника і споживача послуг.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання, відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Згідно із ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, є грошовим зобов'язанням.

Відповідно до ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Недійсність договору з надання комунальних послуг у зв'язку з недодержанням письмової форми законом не встановлена, а тому виниклі між сторонами зобов'язання є дійсними і їх виконання повинне здійснюватися у відповідності до норм цивільного законодавства.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України 3-184гс14 від 25.11.2014, прийнятої за результатами перегляду постанови Вищого господарського суду України від 01.07.2014 у справі №916/3566/13.

Відповідно до статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, зважаючи на фактичні обставини справи та норми діючого законодавства, з урахуванням правової позиції Верховного Суду України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за спожиті комунальні послуги в сумі 10 261 грн 07 коп. за період з 01.11.2007 по 31.01.2015.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 10 261 грн 07 коп. за період з 01.11.2007 по 31.01.2015 підлягають задоволенню.

Відповідач правом на судовий захист не скористався, обставин, що спростовують доводи позивача, суду не навів, контррозрахунку не надав; про час та місце розгляду справи був повідомлений на адресу, зазначену в спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ч. 1 ст. 49, ст.ст. 75, 82, 82-1, ст.ст. 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СІМ" (02002, м. Київ, вул. Каховська, будинок 60, ідентифікаційний код 22912902) на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (02002, м. Київ, вул. Челябинська, буд. 9-Г, ідентифікаційний код 03366612) заборгованість у розмірі 10 261 (десять тисяч двісті шістдесят одна) грн 07 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 30.04.2015

Суддя Н.Б. Плотницька