Рішення

від 21.04.2015 по справі 911/683/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" квітня 2015 р. Справа № 911/683/15

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Вольво Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Валсан-Транс»

про стягнення 23 196,96 грн

За участю представників:

від позивача Журавський Є.Б. (дов. б/н від 08.04.2015);

від відповідача не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Вольво Україна» (далі - позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Валсан-Транс» (далі - відповідач) про стягнення 23 196,96 грн заборгованості, з яких: 17 624,24 грн боргу за надані згідно Агентської угоди №АА-14/02-4 від 16.06.2014 послуги, 2 598,23 грн пені, 2 681,88 грн інфляційних втрат та 292,61 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань згідно Агентської угоди №АА-14/02-4 від 16.06.2014.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.03.2015 порушено провадження у справі № 911/683/15, розгляд справи призначено на 09.04.2015.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.04.2015 розгляд справи відкладено на 21.04.2015.

У судовому засіданні 21.04.2015 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги.

Відповідач в судові засідання 09.04.2015 та 21.04.2015 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача.

Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог позивача відповідачем не заявлено.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

16.06.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер Валсан-Транс» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Вольво Україна» (агент) укладено агентську угоду № АА-14/02-4, згідно якої замовник доручив агенту, а агент погодився представляти замовника перед ВГБ з усіх питань технічного обслуговування та оплати такого технічного обслуговування транспортних засобів замовника марки VOLVO та RENAULT (агентські послуги) згідно з умовами визначеними угодою, замовник в свою чергу зобов'язався своєчасно та в повному обсязі відшкодувати агенту витрати на оплату вартості технічного обслуговування, а також виплачувати агентську винагороду.

Перелік транспортних засобів замовника вказаний в додатку 1 до угоди. Перелік країн Європи, в яких надається технічне обслуговування, вказаний в додатку 2 до угоди (ст. 1 угоди).

Згідно п.п. 2.1.1, 2.1.2, 2.1.3 угоди, агент зобов'язаний належним чином надавати замовнику агентські послуги згідно з умовами угоди, адмініструвати процес технічного обслуговування транспортних засобів замовника, що включає, зокрема, зберігання, обробку та накопичення інформації про транспортні засоби замовника, представництво замовника перед ВГБ чи іншими іноземними організаціями з приводу технічного обслуговування чи оплати, оплачувати вартість технічного обслуговування транспортних засобів замовника на підставі рахунків, отриманих від ВГБ, а також вирішувати з ВГБ всі інші фінансові питання, пов'язані з технічним обслуговуванням транспортних засобів замовника в країнах Європи.

Відповідно до п. 2.2.2 угоди замовник зобов'язаний своєчасно та вповному обсязі відшкодовувати агенту його витрати на оплату вартості технічного обслуговування своїх транспортних засобів за кордоном, а також виплачувати агентську винагороду.

Пунктом 3.1. угоди визначено, що за належне надання агентських послуг замовник виплачує агенту винагороду в розмірі 10% від витрат агента на технічне обслуговування транспортних засобів замовника. На винагороду агента нараховується ПДВ. Якщо витрати агента виражені в іноземній валюті, то для цілей розрахунку винагороди відповідна сума перераховується в українську валюту за курсом НБУ, що діяв на день виставлення відповідного рахунку на відшкодування витрат агента.

Крім винагороди, замовник зобов'язаний також відшкодувати агенту всі витрати, понесені у зв'язку з оплатою вартості технічного обслуговування транспортних засобів замовника (плюс ПДВ, якщо це передбачено законодавством України). Ці витрати включають безпосередньо вартість технічного обслуговування транспортних засобів замовника, винагороду та інші витрати ВГБ, комісійну винагороду та інші виплати банкам, податки та інші обов'язкові платежі, сплачені агентом, а також будь-які інші належним чином підтверджені витрати агента у зв'язку з оплатою технічного обслуговування транспортних засобів замовника (п. 3.2. угоди).

Виплата винагороди агенту, розрахованої згідно з п. 3.1 угоди, здійснюється замовником шляхом банківського переказу відповідних сум протягом 10 робочих днів з дня отримання ним відповідного рахунку агента (п. 3.3 угоди).

Згідно п. 5.1 угоди угода набирає чинності з дати укладання та продовжує діяти протягом дванадцяти місяців, автоматично пролонгуючись на наступні 12 місяців, якщо її не було припинено.

Судом встановлено, що 16.06.2014 відповідач звернувся до позивача з листом від 16.06.2014 з проханням виступити агентом відповідно до положень укладеної угоди та прогарантувати платіж перед Volvo Action Service згідно випадку по автомобілю з номером шасі №В533635 та реєстраційним номером АІ 8701 ВС.

16.06.2014 у зв'язку з отриманням повідомлення на гарячу лінію компанії Volvo Action Service про несправність автомобіля із номером шасі №В533635 та реєстраційним номером АІ 8701 ВС та потребу в його ремонті, на місце пригоди був відряджений черговий технік компанії-партнера NEBIM, який здійснив ремонт транспортного засобу в місці його зупинки. Після проведення ремонту, компанією NEMIB виставлено рахунок №1127051 від 24.06.2014 на суму 1 020,38 євро.

10.07.2014 компанією Volvo Action Service виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Вольво Україна» рахунок № ITE14007262 на суму 993,29 євро на оплату проведеного ремонту вищезазначеного транспортного засобу, розрахунки за яким були проведені позивачем в повному обсязі.

31.07.2014, на виконання умов угоди, позивачем було виставлено відповідачу рахунок №260 на суму 17 624,24 грн та надано акт надання послуг №275 від 31.07.2014 для підписання.

Зазначені рахунок та акт були отримані відповідачем 08.08.2014, що підтверджується відміткою про дату отримання кореспонденції на накладній Кур'єрської служби доставки.

Однак відповідач свій обов'язок передбачений п. 2.2.2 угоди не виконав, оплату за надані послуги у розмірі 17 624,24 грн не здійснив.

З метою досудового врегулювання спору 06.10.2014 позивач направив на адресу відповідача лист-вимогу №1000 від 06.10.2014 із вимогою про сплату заборгованості в сумі 17 624,24 грн, яка була отримана відповідачем 08.10.2014 і залишилась без відповіді та задоволення.

Предметом позову є вимоги про стягнення 17 624,24 грн боргу за надані згідно Агентської угоди №АА-14/02-4 від 16.06.2014 послуги, 2 598,23 грн пені, 2 681,88 грн інфляційних втрат та 292,61 грн 3 % річних.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини з надання послуг.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу.

Згідно ч.1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

З огляду на вищезазначене та те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 17 624,24 грн боргу за надані згідно Агентської угоди №АА-14/02-4 від 16.06.2014 послуги є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Агентською угодою №АА-14/02-4 від 16.06.2014, позивачем за період з 31.07.2014 по 17.02.2015 на суму заборгованості 17 624,24 грн нарахована пеня в сумі 2 598,23грн, 2 681,88 грн інфляційних втрат та 292,61 грн 3% річних.

Відповідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України унормовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас, в силу вимог ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 з огляду на вимоги частини першої статті 4 - 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Беручи до уваги наведені нормативні приписи та враховуючи дату фактичного отримання рахунку відповідачем, суд дійшов висновку, що право на нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат за порушення відповідачем строків оплати наданих позивачем послуг виникає після спливу строку, встановленого п. 3.3 угоди, тобто через 10 робочих днів з дня отримання відповідного рахунку агента (з 23.08.2014).

Враховуючи вищевикладене, а також безпідставне включення позивачем до періоду обрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат періоду з 31.07.2014 по 22.08.2014, суд обмежив період нарахування штрафних санкцій та здійснював обрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат за наступний період з 23.08.2014 по 17.02.2015.

За таких обставин, арифметично вірний розмір пені, інфляційних втрат та 3% річних за період з 23.08.2014 по 17.02.2014 на суму боргу 17 624,24 грн становить 2 365,03 грн пені, 3 542,47 грн інфляційних втрат та 259,29 грн 3% річних.

Відтак вимоги про стягнення 2 598,23 грн пені та 292,61 грн 3% річних підлягають частковому задоволенню у розмірі 2 365,03 грн пені та 259,29 грн 3% річних. А вимога про стягнення 2 681,88 грн інфляційних втрат підлягає задоволенню повністю, оскільки суд приймаючи рішення не може виходити за межі позовних вимог.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 17 624,24 грн боргу за надані згідно Агентської угоди №АА-14/02-4 від 16.06.2014 послуги, 2 598,23 грн пені, 2 681,88 грн інфляційних втрат та 292,61 грн 3 % річних підлягають частковому задоволенні у розмірі 17 624,24 грн боргу, 2 365,03 грн пені, 2 681,88 грн інфляційних втрат та 259,29 грн 3% річних.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Валсан-Транс» (08150, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Короленка, буд. 33; ідентифікаційний код 24879008) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Вольво Україна» (03124, м. Київ, Кільцева дорога, буд. 20/1-А; ідентифікаційний код 30176505) 17 624 (сімнадцять тисяч шістсот двадцять чотири гривні) 24 коп. боргу за надані згідно агентської угоди № АА-14/02-4 від 16.06.2014 послуги, 2 365 (дві тисячі триста шістдесят п'ять гривень) 03 коп. пені, 2 681 (дві тисячі шістсот вісімдесят одну гривню) 88 коп. інфляційних втрат, 259 (двісті п'ятдесят дев'ять гривень) 29 коп. 3 % річних та 1 806 (одну тисячу вісімсот шість гривень) 00 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову - відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 30.04.2015

Суддя В.М. Антонова