Рішення

від 29.04.2015 по справі 914/563/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.04.2015 р. Справа№ 914/563/15

За позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт-Еко», м. Львів

До відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій Шахтар», Львівська область м.Трускавець

Про стягнення заборгованості 10 726, 47 грн.

В судове засідання з'явились:

від позивача : Данілін С.В. - представник

від відповідача : Кісик Б.М.- представник

Суддя Березяк Н.Є.

Секретар судового засідання Кравець О.І.

Суть спору: Подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт-Еко» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій Шахтар» про стягнення заборгованості 10 726, 47 грн.

Ухвалою суду від 23.02.2015 р. було порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 23.03.2015 р.

В судовому засіданні 23.03.2015 року судом було оглянуто оригінали документів, які в належно завірених копіях долучені до матеріалів справи.

Судовий розгляд справи відкладався з підстав зазначених попередніх ухвалах суду.

На адресу суду 20.04.2015 року позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх. 1606/15) у зв'язку з сплатою 10.03.2015 року платіжним дорученням № 661 - 3 000,00 грн. та 11.03.2015 року платіжним дорученням № 696 - 5 010,81 грн. (долучено до заяви) на загальну суму основного боргу 8 010,82 грн., та просить стягнути з відповідача лише 2 042,75 грн. - втрат пов'язаних з інфляцією та 672,90 грн. - 3 % річних,.

В судовому засіданні 29.04.2015 року представник позивача позов підтримав з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог (вх. 1606/15), просив задоволити позовні вимоги з мотивів наведених в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях наданих в судовому засіданні.

Відповідач в судовому засіданні 29.04.2015 року проти позовних вимог заперечив повністю з підстав зазначених в поданих запереченнях та наданих усних поясненнях.

В судовому засіданні 29.04.2015 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

07 лютого 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Моноліт - Еко» (надалі Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Санаторій Шахтар» (надалі Замовник) укладено договір № 12/02/07 - 1 про виконання робіт.

Відповідно п. п. 1.1, 1.2 Договору, виконавець прийняв на себе зобов'язання виконати роботи замовнику: - санітарно - гігієнічні дослідження з метою атестації робочих місць за умовами праці, поточного періодичного контролю, створення санітарних паспортів; - дослідження, видача протоколів та актів обстеження з метою інвентаризації, обґрунтування видатків в атмосферне повітря для отримання відповідного дозволу; - проектування, монтаж, дослідження та паспортизація заземлюючих пристроїв, електроустаткування, електропроводок, опору ізоляції, струму короткого замикання фаза-нуль; - проектування, монтаж, паспортизація вентиляційних систем; - паспортизація (обстеження, технічний звіт) будівель та споруд; - паспортизація; гранично сміттєзвалищ; гранично допустимі скиди речовин у водні об'єкти; - паспортизація відходів.

Конкретний опис робіт визначається в завданні замовника, погодженому із виконавцем чи в додатковій угоді, погодженій сторонами (далі Додаткова угода), яка становить невід'ємну частину цього Договору, а замовник зобов'язується прийняти виконані роботи, надані послуги і провести оплату. Підтвердження завдання замовника може бути підписаний сторонами акт приймання-передачі виконаних робіт.

У зв'язку з цим на виконання робіт передбачених п. 1.2 Договору, сторонами було підписано додаткову угоду № 4 від 17.02.2012 року до Договору № 12/02/07-1, згідно якої виконавець виконав, а замовник прийняв роботи з розробки проекту проточної і витяжної вентиляційних систем у водолікарні. Загальна вартість робіт складає 8010,82 грн. та виконана виконавцем і прийнята замовником, що підтверджується актом приймання - передачі виконаних робіт від 03.04.2012 року пропечатаними та підписаними повноважними представниками сторін без зауважень.

Пунктом 2.2. Договору та умовами Додаткової угоди № 4 встановлено умови та строки оплати робіт, а саме перерахування коштів на рахунок виконавця протягом 3-х днів з дня підписання акту приймання - передачі.

Свої договірні зобов'язання замовник не виконав, заборгувавши виконавцю станом на день звернення до суду 8 010,82 грн.

Однак, в процесі розгляду справи у зв'язку з сплатою позивачем основного боргу в сумі 8 010,82 грн. подано заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх. 1606/15), 10.03.2015 року платіжним дорученням № 661 - на суму 3 000,00 грн. та 11.03.2015 року платіжним дорученням № 696 - на суму 5 010,81 грн. (долучено до заяви) .

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог нараховані відповідачу інфляційні втрати в розмірі 2 042,75 грн. та 3 % річних в розмірі 672,90 грн., які просить стягнути на його користь.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд прийшов до висновку, що зменшені позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов Договору № 12/02/07 - 1 про виконання робіт від 07 лютого 2012 року, сторонами було підписано додаткову угоду № 4 від 17.02.2012 року до Договору № 12/02/07-1, згідно якої виконавець виконав, а замовник прийняв роботи з розробки проекту проточної і витяжної вентиляційних систем у водолікарні, загальна вартість робіт складає 8010,82 грн. Дані роботи виконані виконавцем і прийняті замовником, що підтверджується актом приймання - передачі виконаних робіт від 03.04.2012 року пропечатаними та підписаними повноважними представниками сторін без зауважень.

Пунктом 2.2. Договору та умовами Додаткової угоди № 4 встановлено умови та строки оплати робіт, а саме.

Однак, відповідачем свої договірні зобов'язання, а саме п. 2.2 договору, щодо оплати за надані послуги в визначені строки, а саме перерахування коштів на рахунок виконавця протягом 3-х днів з дня підписання акту приймання - передачі відповідачем не виконано, заборгувавши відповідачу станом на день звернення до суду 8 010,82 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на день розгляду справи по суті, заборгованість в сумі 8010,81 грн. відповідачем сплачена, що підтверджується платіжними дорученнями №661від 10.03.2015 року та №696 від 11.03.2015 року. В частині стягнення основної заборгованості в сумі 8 010,82 грн. провадження у справі слід припинити.

Доводи відповідача, викладені в запереченнях на позов про відсутність станом на день подання позову заборгованості за договором №12/02/07-1 від 07.02.2012 року необґрунтовані і спростовуються матеріалами справи.

Як вбачається з матеріалів справи, роботи, передбачені додатковими угодами до Договору №12/02/07-1 від 07.02.2012 року виконувались позивачем в період з лютого 2012 року по лютий 2013 року, що підтверджується актами здачі-приймання робіт та не заперечується відповідачем.

Умовами договору передбачено порядок оплати виконаних робіт протягом трьох днів з дня підписання акту приймання-передачі. Більшість платіжних доручень, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх заперечень в призначеннях платежу не містять посилання на договір №12/02/07-1 від 07.02.2012 року, а на оплату послуг згідно рахунків, що унеможливлює встановлення факту оплати саме виконаних робіт по акту від 03.04.2012 року на суму 8010,82 грн.

В той же час, позивачем подано платіжні доручення № 661 від 10.03.2015 року та №696 від 11.03.2015 року оплати відповідачем за виконані роботи по договору від 07.02.2012 року на загальну суму 8010,81 грн., що підтверджує наявність заборгованості по даному договору станом на день подання позову.

Положенням ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частинами 1-3 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно із ч. 1 ст. 220 Господарського кодексу України боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми.

За несвоєчасне виконання договірних зобов'язань за період з червня 2012 року по січень 2015 року позивачем нараховані інфляційні втрати в розмірі 2 042,75 грн. та за період з травня 2015 року по лютий 2015 року нараховані три відсотки річник в розмірі 672,90 грн. Згідно проведеного судом перерахунку, з врахуванням строку встановленого для здійснення оплати виконаних робіт ( трьох робочих днів) до стягнення підлягають три відсотки річних за період з 08.05.2012 року по 19.02.2015 року в розмірі 670,28 грн. а інфляційні нарахування в розмірі 2 291,38 грн. в межах заявлених позовних вимог.

Враховуючи ті обставини, що роботи на суму 8010,82 грн. були виконані позивачем ще в квітні 2012 року , а оплачені відповідачем лише в березні 2015 року, то нарахування позивачем інфляційних і трьох відсотків річних за період з травня 2012 року по лютий 2015 року включно на заборгованість що виникла у 2012 році є обґрунтованим.

Доказів виконання робіт позивачем в період лютого-березня 2015 року відповідач суду не надав, а відтак, у будь-якому разі у нього існувала заборгованість по зазначеному вище договору ще з 2012 року.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, враховуючи подання доказів сплати відповідачем суми основного боргу під час розгляду справи, суд вважає, що зменшенні позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення частково.

Судові витрати слід віднести на відповідача в порядку ст. 49 ГПК України пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись 3,4,4 1 ,4 2 ,4 3 , 4 4 ;4 5 ,4 6 ,12,32,33,34,35,36,43,49,80,82,84,85 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Зменшені позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій Шахтар» (82200, Львівська область, м. Трускавець, вул. С. Бандери, 44, код ЄДРПОУ 32703534) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт-Еко» (79304, м. Львів, вул. Угорська, 14, код ЄДРПОУ 32639930) - 2 042,75 грн. - інфляційних втрат, 670,28 грн. грн. - трьох відсотків річних та 1 826,55 грн. - судового збору.

3. В частині стягнення основної заборгованості в сумі 8 010,82 грн. провадження - припинити.

4. В частині стягнення 2,62 грн. - три відсотки річних відмовити.

5.Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 30.04.2015 року.

Суддя Березяк Н.Є.