Ухвала

від 28.04.2015 по справі 918/169/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" квітня 2015 р. Справа № 918/169/15

Господарський суд Рівненської області у складі судді Войтюка В.Р. розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОКОР - М"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Декос"

про стягнення боргу в сумі 186 859 грн. 06 коп., з яких: 137 700 грн. 00 коп. - основного боргу, 25 000 грн. 00 коп. - помилково перерахованих коштів, 14 882 грн. 23 коп. - інфляційних втрат, 1 641 грн. 08 коп. - 3% річних, 7 635 грн. 75 коп. - пені

Представники сторін не викликались.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОКОР - М" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Декос" про стягнення боргу в сумі 186 859 грн. 06 коп., з яких: 137 700 грн. 00 коп. - основного боргу, 25 000 грн. 00 коп. - помилково перерахованих коштів, 14 882 грн. 23 коп. - інфляційних втрат, 1 641 грн. 08 коп. - 3% річних, 7 635 грн. 75 коп. - пені. В обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі - продажу №1/01 від 21.01.2014р. Наголошує, що позовні вимоги підтверджуються наявними в матеріалах доказами, а саме: договором купівлі - продажу №1/01 від 21.01.2014р., специфікацією до договору купівлі - продажу №1/01 від 21.01.2014р., рахунком - фактурою №СФ - 0000001 від 23.01.2014р., платіжним дорученням №913 від 04.02.2014р. на суму 68 850грн. 00 коп., платіжним дорученням №942 від 12.02.2014р. на суму 20 000 грн. 00 коп., платіжним дорученням №1318 від 26.08.2014р. на суму 48 850 грн. 00 коп., платіжним дорученням №1406 від 22.09.2014р. на суму 25 000 грн. 00 коп.

Рішенням суду від 27.04.2015 року позов задоволено частково і стягнуто із Відповідача на користь Позивача 162 700 грн. 00 коп. перерахованих коштів та 3 354 грн. 00 коп. судового збору.

При винесенні указаного рішення судом не прийнято рішення щодо вимоги про стягнення пені, інфляції та 3 % річних.

Відповідно до вимог ст. 88 ГПК України суд має право прийняти додаткове рішення якщо з якоїсь позовної вимоги не прийнято рішення.

Позивач обґрунтовує свою правову позицію тим, що у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зазначає, що згідно ч. 6 ст. 231 ГПК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Водночас, згідно постанови Верховного суду України від 15.10.2013 року по справі № 5011-42/13539-2012, застосування судами ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо стягнення з відповідача суми індексу інфляції та трьох процентів річних є помилковим, оскільки стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором на поставку природного газу, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні статті 625 ЦК України.

Відтак, у задоволенні вимоги про стягнення трьох відсотків річних та індексу інфляції слід відмовити.

Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно вимог ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Разом, з тим ні договором ні актами цивільного законодавства, які регулюють спірні правовідносини відповідальність у вигляді пені непердбачена, а тому у її задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 49, 80-82, 88 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити в решті позовних вимог.

Суддя Войтюк В.Р.