Рішення

від 28.04.2015 по справі 922/994/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" квітня 2015 р.Справа № 922/994/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Лобові Р.М.

розглянувши справу

за позовом Приватного акціонерного товариства НТП "Укрпроменерго", м. Харків до Приватного підприємства "Про Енерджі Інжинірінг", м. Харків про стягнення коштів в розмірі 100000,00 грн. за участю представників сторін:

Представник позивача - Шабала О.С., дов. №1 від 12.01.2015р.;

Представник відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне акціонерне товариство "Науково-технічне підприємство "Укрпроменерго", м. Харків, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - Приватного підприємства "Про Енерджі Інжинірінг", м. Харків, про стягнення заборгованості з оплати вартості виконаних робіт за договором № 463-11 від 26.08.2011р. в розмірі 100000,00 грн., а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду від 19.02.2015р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 11.03.2015р. о 10:45 год.

Ухвалами господарського суду від 11.03.2015р., 31.03.2015р., 14.04.2015р. розгляд справи відкладався.

У судовому засіданні 28.04.2015р. представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні.

Представник відповідача у судове засідання 28.04.2015р. не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав, заборгованість не спростував. Про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином за адресою зазначеною у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 11.03.2015 року, про що свідчить відмітки про направлення ухвал суду, які направлялись на адресу відповідача. Як свідчать матеріали справи, ухвали суду, направлені на адресу відповідача, повернулись на адресу суду з відміткою відділення зв'язку "за закінченням терміну зберігання".

У постанові пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначає, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Таким чином, суд вважає, що відповідач - Приватне підприємство "Про Енерджі Інжинірінг", належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Присутній в судовому засіданні 28.04.2015р. позивач вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника відповідача, пояснив, що ним надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Ухвалами господарського суду Харківської області, під час розгляду справи, сторони попереджені про розгляд справи за наявними в ній матеріалами, у разі неявки представників сторін у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів. Враховуючи це, враховуючи також достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

Як свідчать матеріали справи, між Приватним акціонерним товариством «Науково - технічне підприємство "Укрпроменерго" (позивач, виконавець) та Приватним підприємством "Про Енерджі Інжинірінг" (відповідач, замовник) був укладений договір № 463-11 від 26.08.2011р., відповідно до умов якого відповідач зобов'язаний сплатити за виконані роботи в розмірі та порядку, встановленими договором, а позивач зобов'язується виконати роботи в об'ємі, передбаченому договором.

Відповідно до п. 2.1. договору, вартість робіт за договором складає 430440,00 грн. ( у тому числі ПДВ 20% - 71740,00 грн.).

Згідно з п. 2.2. договору, замовник перераховує на рахунок виконавця аванс в розмірі 130000,00 грн. (у тому числі ПДВ 20% - 21666,67 грн.), на протязі 10 календарних днів з моменту підписання договору.

Остаточний розрахунок за виконані роботи проводиться замовником на протязі 10 днів після підписання акту сдачі-приймання виконаних робіт.

Відповідно до матеріалів справи, 11.12.2012р. позивач передав, а відповідач прийняв проектно-кошторисну документацію, згідно накладної № 240 від 11.12.2012р. року.

На виконання умов договору, згідно акту №1 від 29 березня 2013 року, позивач передав, а відповідач прийняв робочий проект «Будівництво енергетичного комплексу, призначеного для виробництва електричної енергії і пари. Машинний зал з установкою турбогенератора П-6-3, 4/1,0» на суму 230000,00 грн. Сума сплаченого відповідачем авансу становить 130000,00 грн.

Однак, в порушення умов договору, відповідач не розрахувався за виконані роботи в розмірі та строк, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 100000,00 грн., в зв'язку з чим на його адресу 13.02.2014р. за вих. № 33/02 було направлено претензію з вимогою сплати заборгованості за договором № 463-11 від 26.08.2011р.

Відповіді на зазначену претензію позивач не отримав, заборгованість в сумі 100000,00 грн. відповідач не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду Харківської області.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із приписами ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

В ч.1 ст. 903 ЦК України встановлено, що, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно п. 2.4 даного договору, сторони узгодили, що строк остаточного розрахунку за виконані роботи - протягом 10 днів після підписання сторонами акту здачі -приймання робіт.

Так, відповідно до матеріалів справи, позивач виконав передбачені договором від 26.08.2011р. роботи, що підтверджується актом здачі -приймання №1 від 29 березня 2013 року, відповідно до якого відповідач прийняв виконаний позивачем Робочий проект «Будівництво енергетичного комплексу, призначеного для виробництва електричної енергії і пари. Машинний зал з установкою турбогенератора П-6-3. 4/1,0» на суму 230000,00 грн.

Відповідно до матеріалів справи, відповідач не сплатив позивачу вартість виконаних робіт в сумі 100000,00 грн., та не надав суду доказів на підтвердження сплати зазначеної суми заборгованості.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором № 463-11 від 26.08.2011р.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право, в тому числі, подавати докази.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вищевказане, та те, що у відповідності до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини; доведеність з боку позивача факту виконання робіт за договором № 463-11 від 26.08.2011р. та недоведеність з боку відповідача факту повного розрахунку з позивачем, - суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 100000,00 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 1, 12, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Про Енерджі Інжинірінг" (63404, Харківська область, м. Зміїв, вул. 152 Стрілкової дивізії, 20, код ЄДРПОУ 36370209) на користь Приватного акціонерного товариства "Науково-технічне підприємство "Укрпроменерго" (61050, м. Харків, вул. Військова, 37, код ЄДРПОУ 30358542) заборгованість з оплати за виконані роботи у розмірі 100.000,00 грн., судовий збір у розмірі 2.000,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 30.04.2015 р.

Суддя Р.М. Аюпова

с права № 922/994/15