Постанова

від 28.04.2015 по справі 910/23754/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" квітня 2015 р. Справа№ 910/23754/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ільєнок Т.В.

суддів: Авдеєва П.В.

Яковлєва М.Л.

при секретарі судового засідання: Грабовському Д.А.

за участі представників сторін:

позивача Бабій О.В. - дов. від 11.04.2014 № 010-9/2343

відповідача - 1 Ричек В.В. - дов. від 28.04.2013 б/н

Будниченко О.В. - дов. від 27.12.2010 № 010-01/8434

відповідача - 2 Коваленко Г.М. - дов. від 10.11.2014 б/н

розглянувши матеріали

апеляційної скарги ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України"

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2014

у справі №910/23754/14 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України"

відповідача-1 ДП "Техенерго"

відповідача-2 ТОВ "Пісківський завод скловиробів"

про стягнення заборгованості за Кредитними договорами

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача-1 ДП "Техенерго" та відповідача -2 ТОВ "Пісківський завод скловиробів" про стягнення 2 470 166,15 євро та 369 303 293,27 грн..

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував на тому, що 26.01.2009 року між ним та відповідачем-2 ТОВ "Пісківський завод скловиробів" було укладено Генеральну кредитну угоду №151409N1.

В рамках цієї Генеральної кредитної угоди між сторонами було укладено три Кредитні договори, а саме: №151407К15 від 14.03.2007 року зі змінами та доповненнями, №151408К11 від 18.08.2008 року зі змінами та доповненнями, №151409К1 від 26.01.2009 року зі змінами та доповненнями.

В забезпечення виконання зобов'язань позичальника за Генеральною угодою та усіма Кредитними договорами (включаючи вищевказані кредитні договори), які укладені та будуть укладені, між позивачем, відповідачем-1 ДП "Техенерго" та відповідачем-2 ТОВ "Пісківський завод скловиробів" було укладено Договір поруки №151410РЗ від 16.02.2010 зі змінами та доповненнями.

В порушення умов вищеназваних Договорів та норм чинного законодавства, відповідач - 2 не виконує свої зобов'язання по цим договорам, у зв'язку з чим позивач просив стягнути солідарно з обох відповідачів заборгованість у розмірі 2 470 166,15 євро та 369 303 293,27 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.12.2014 № 910/23754/14 позов задоволено частково, стягнуто солідарно з відповідача-1 ДП "Техенерго" та відповідача-2 ТОВ "Пісківський завод скловиробів" на користь позивача ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" заборгованість за Кредитним договором № 151407К15 від 14.03.2007 року зі змінами та доповненнями, Кредитним договором № 151408К11 від 18.06.2008 року зі змінами та доповненнями, Кредитним договором № 151409К1 від 26.01.2009 року зі змінами та доповненнями, укладеними в рамках Генеральної кредитної угоди №151409N1 від 26.01.2009 року зі змінами та доповненнями в розмірі 2 470 166 (два мільйони чотириста сімдесят тисяч сто шістдесят шість) євро 15 євроцентів, 353 086 909 (триста п'ятдесят три мільйони вісімдесят шість тисяч дев'ятсот дев'ять) грн. 94 коп., розстрочивши виконання рішення та встановивши порядок оплати, в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим Рішенням, позивач ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" звернувся до Київського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просив Рішення Господарського суду суду міста Києва від 16.12.2014 № 910/23754/14 скасувати частково та прийняти нове судове рішення, за яким позовні вимоги щодо стягнення пені в розмірі 17 051 045,29 грн. задовольнити повністю та відмовити у задоволені заяви відповідача-2 про надання розстрочки виконання судового рішення, в іншій частині судове рішення залишити без змін.

Відповідач-1 та відповідач-2 у своїх Відзивах на апеляційну скаргу, просили суд залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, Рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2014 № 910/23754/14 без змін, як таке, що прийнято у повній відповідності до вимог діючого законодавства України.

Ухвалою КАГС від 28.04.2015 № 910/23754/14 порушено апеляційне провадження за скаргою позивача та призначено судове засідання (колегія суддів у складі: головуючого судді Отрюха Б.В, суддів: Михальської Ю.Б. та Тищенко А.І..

Ухвалою КАГС від 28.01.2015 № 910/23754/14 апеляційну скаргу позивача ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючого судді Отрюха Б.В, суддів: Михальської Ю.Б. та Тищенко А.І..

За Розпорядженням керівника апарату КАГС від 10.04.2015 № 09-52/559/15, у зв'язку із перебуванням головуючого судді (суді-доповідача) Отрюха Б.В. у відпустці, згідно до п.п. 2.2.52. п. 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, справу № 910/23754/14 передано на повторний автоматичний розподіл.

За Протоколом про повторний автоматичний розподіл справи між суддями, апеляційну скаргу позивача ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючої судді Ільєнок Т.В., суддів: Авдеєва П.В., Яковлєва М.Л..

Ухвалою КАГС від 14.04.2015 № 910/23754/14 апеляційну скаргу позивача ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" прийнято до провадження колегії суддів у наступному складі головуючої судді: Ільєнок Т.В. суддів: Авдеєва П.В., Яковлєва М.Л..

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, дійшла висновку апеляційну скаргу позивача ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" залишити без задоволення, Рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2014 по даній справі залишити без змін, приймаючи до уваги таке.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 26.01.2009 між ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України", правонаступником якого є позивач ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" (банк) та відповідачем-2 ТОВ "Пісківський завод скловиробів" (позичальник) укладено Генеральну кредитну угоду №151409N1, яка регулює загальні засади співпраці між банком та позичальником щодо фінансування довгострокової програми по розвитку діяльності позичальника, яка містить усі напрямки діяльності підприємства позичальника, зазначені у бізнес-плані позичальника.

Відповідно до п.1.2 Генеральної кредитної угоди, метою цієї генеральної угоди є визначення загальних умов фінансування інвестиційної, торгово-закупівельної, виробничої та іншої діяльності позичальника, яке здійснюється відповідно до цієї генеральної угоди шляхом укладення кредитних договорів.

В статті 2 Генеральної кредитної угоди наявні такі визначення:

- генеральна угода означає генеральну угоду, включаючи будь-які додатки до неї, графіки списки або інші доповнення до неї, які є невід'ємною частиною цієї генеральної угоди;

- кредитний договір означає будь-який договір, угоду, правочин, що передбачає здійснення кредитних операцій та який укладається сторонами в рамках цієї генеральної угоди і є її додатком.

В подальшому між сторонами вносились зміни до Генеральної кредитної угоди на підставі Додаткових угод.

Згідно з п.4.3 Генеральної кредитної угоди (в редакції Додаткової угоди №3 від 30.11.2009) строк користування кредитом за цією Генеральною угодою встановлюється до 26 січня 2016 року.

Відповідно до п.4.5.1 Генеральної кредитної угоди (в редакції Додаткової угоди №5 від 28.07.2010) загальний ліміт заборгованості за генеральною угодою: загальний розмірі заборгованості позичальника за кредитом за цією генеральною угодою не може перевищувати: 264 292 449,79 грн. та 6 567 932,00 євро.

Сторони домовилися, що загальний ліміт заборгованості за Генеральною угодою поширюється на кредитні договори, укладені до моменту набуття чинності Генеральною угодою, та є такими, що діятимуть у рамках генеральної угоди і є відповідними додатками до генеральної угоди згідно з Додатком №1 до Генеральної угоди, а також всі кредитні договори, які будуть укладені в рамках генеральної угоди протягом її дії.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до положень ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

В рамках Генеральної угоди, зокрема, діють і є додатками до неї, укладені між банком та відповідачем-2 ТОВ "Пісківський завод скловиробів" Кредитні договори, а саме: №151407К15 від 14.03.2007 зі змінами та доповненнями, №151408К11 від 18.08.2008 року зі змінами та доповненнями, №151409К1 від 26.01.2009 зі змінами та доповненнями.

Судом першої інстанції встановлено, що 14.03.2007 року між позивачем та відповідачем - 2 укладено Кредитний договір № 151407К15, відповідно до умов якого банк відкриває позичальникові невідновлювальну кредитну лінію на умовах забезпеченості, повернення, відкличності, строковості, платності та цільового характеру використання відповідно до положень та умов цього

Договору.

В подальшому між сторонами Додатковими угодами вносилися зміни до Кредитного договору.

Відповідно до п.3.2.1 Кредитного договору № 151407К15 від 14.03.2007 року (в редакції Додаткової угоди №151407К15-35 від 23.03.2010) ліміт кредитної лінії за цим Договором становить:

а) 7 567 932,00 євро - невідновлювальна кредитна лінія за рахунок ресурсів Інобанку;

б) 170 398 153,30 грн. - невідновлювальна кредитна лінія за рахунок власних ресурсів банку.

Згідно з п.3.2.2 Кредитного договору № 151407К15 від 14.03.2007 року (в редакціях Додаткових угод №151407К15-66 від 30.08.2013 (Додаток №2 до Додаткової угоди) та №151407К15-67 від 29.11.2013 кінцевий термін погашення кредиту: а) для частини кредиту, що надається позичальнику згідно із підп.. 3.2.1 а) - 15 лютого 2014 року, б) для частини кредиту, що надається позичальнику згідно із підп.. 3.2.1 б) - 30.11.2015 року.

Відповідно до п. 3.5.1 Кредитного договору у чинній редакції позичальник зобов'язаний сплачувати банку проценти за користування кредитом у розмірі, зазначеному в п.3.2 цього Договору, у валюті кредиту. Такі проценти за користування кредитом нараховуються щомісяця, в останній банківський день місяця, на суму фактичної заборгованості за кредитом із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування процентів за користування кредитом на основі банківського року (відповідно до ст. 1 Кредитного договору сторони домовилися, що банківський рік становить 360 днів) у валюті кредиту і підлягають сплаті з 1 по 25 число кожного місяця на рахунок, зазначений у п. 3.8 цього Договору.

Згідно з п. 3.2.5 Кредитного договору у чинній редакції, процентна ставка за кредитом встановлюється таким чином:

а) для частини кредиту у євро, що надається позичальнику згідно з пп. 3.2.1 а) договору - EURIBOR (6m) + 4,0% річних;

б) для частини кредиту у гривні, що надається позичальнику згідно з пп. 3.2.1 б) договору - ставка НБУ + 2,0% річних.

Пунктом 3.2.7 Кредитного договору передбачено, що розмір комісії за управління кредитом: 4 000,00 євро щомісячно.

Відповідно до п.3.4.1 Кредитного договору (в редакції Додаткової угоди №151407К15-61 від 26.11.2012 року), позичальник зобов'язаний погасити повністю кредит у валюті кредиту відповідно до заборгованості на рахунок, вказаний у п.3.8 цього Договору в строк, зазначений у п.а.3.2.2 цього Договору, здійснюючи чергові платежі з погашенням згідно з графіком надання та погашення кредиту за рахунок будь-яких грошових надходжень позичальника.

Позичальник зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі погашати банкові заборгованість за кредитом, сплачувати проценти за користування кредитами та інші платежі за цим Договором (п. 5.1.1 Кредитного договору).

Відповідно до п.6.2 Кредитного договору (в редакції Додаткової угоди №151407К15-61 від 26.11.2012), якщо сталася і триває подія невиконання зобов'язань, банк письмово повідомляє позичальника (в порядку, зазначеному в п. 8.4 Договору), що непогашена частина кредиту, нараховані проценти за користування кредитом, комісії а також інші платежі, нараховані згідно з цим договором, підлягають достроковому поверненню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у зв'язку з невиконанням позичальником взятих на себе зобов'язань за Кредитним договором № 151407К15 від 14.03.2007 станом на 15.10.2014 в нього виникла заборгованість: за кредитом в розмірі 2 226 145,42 євро та 179 398 153,30 грн., зі сплати процентів за користування кредитом в розмірі 197 044,54 євро та 42 020 924,64 грн., зі сплати комісії за управління кредитом в розмірі 2 273 395,31 грн..

Також, 18.06.2008 року між позивачем ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" (банк) та відповідачем -2 ТОВ "Пісківський завод скловиробів" (позичальник) укладено Кредитний договір №151408К11, відповідно до умов якого банк відкриває позичальникові невідновлювальну кредитну лінію на умовах забезпеченості, повернення, відкличності, строковості, платності та цільового характеру використання відповідно до положень та умов цього Договору.

В подальшому між сторонами Додатковими угодами вносилися зміни до цього Кредитного договору.

Відповідно до п.3.2.1 Кредитного договору (в редакції Додаткової угоди №151408К11-34 від 28.07.2010) ліміт кредитної лінії за цим Договором становить 73 894 296,49 грн.

Згідно з п.3.2.2 Кредитного договору (в редакції Додаткової угоди №151408К11-14 від 30.11.2009) кінцевий термін погашення кредиту 31 грудня 2015 року.

Відповідно до п. 3.5.1 Кредитного договору (в редакції Додаткової угоди №151408К11-60 від 30.08.2013) позичальник сплачує банкові проценти за користування кредитом у розмірі, зазначеному в п. 3.2 цього Договору, у валюті кредиту. Такі проценти за користування кредитом нараховуються щомісяця, в останній банківський день місяця, на суму фактичної заборгованості за кредитом із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування процентів за користування кредитом на основі банківського року (відповідно до ст. 1 Кредитного договору сторони домовилися, що банківський рік становить 360 днів) у валюті кредиту і підлягають сплаті з 1 по 25 число кожного місяця на рахунок, зазначений у п. 3.8 цього Договору.

Згідно з п. 3.2.5 Кредитного договору (в редакції Додаткової угоди №151408К11-34 від 28.07.2010 року) процентна ставка за кредитом встановлюється на рівні ставка НБУ + 2,0% річних.

Пунктом 3.2.6 Кредитного договору передбачено, що розмір комісії за управління кредитом: 0,009 % від ліміту кредитної лінії із сплатою щомісячно.

Відповідно до п.3.4.1 Кредитного договору, позичальник зобов'язаний погасити повністю кредит у валюті кредиту на рахунок, вказаний у п.3.8 цього Договору в строк, зазначений у п.3.2 цього Договору, згідно з графіком надання та погашення кредиту за рахунок будь-яких грошових надходжень позичальника.

Позичальник зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі погашати банкові заборгованість за кредитом, сплачувати проценти за користування кредитами та інші платежі за цим договором (п. 5.1.1 Кредитного договору).

Відповідно до п.6.2 Кредитного договору (в редакції Додаткової угоди №151408К11-55 від 26.11.2012), якщо сталася і триває подія невиконання зобов'язань, банк письмово повідомляє позичальника (в порядку, зазначеному в п. 8.4 Договору), що непогашена частина кредиту, нараховані проценти за користування кредитом, комісії а також інші платежі, нараховані згідно з цим договором, підлягають достроковому поверненню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у зв'язку з невиконанням позичальником взятих на себе зобов'язань за Кредитним договором № 151408К11 від 18.06.2008 станом на 15.10.2014 року в нього виникла заборгованість: за кредитом в розмірі 73 819 000,00 грн., зі сплати процентів за користування кредитом в розмірі 18 233 110,29 грн., зі сплати комісії за управління кредитом в розмірі 1 453 882,18 грн.

26.01.2009 року між позивачем ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" (банк) та Відповідачем-2 ТОВ "Пісківський завод скловиробів" (позичальник) укладено Кредитний договір №151409К1, відповідно до умов якого банк надає позичальникові кредит шляхом відкриття невідновлювальної кредитної лінії на умовах цього договору, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, комісій та інші платежі встановлені цим Договором.

В подальшому між сторонами за Додатковими угодами вносилися зміни до цього Кредитного договору.

Відповідно до п.3.2.1 Кредитного договору ліміт кредитної лінії складає: 20 000 000,00 грн.

Згідно з п.3.2.2 Кредитного договору (в редакції Додаткової угоди №151409К1-15 від 26.02.2010) кінцевий термін погашення кредиту 30 листопада 2015 року.

Відповідно до п. 3.5.1 Кредитного договору (в редакції Додаткової угоди №151409К1-43 від 30.08.2013 року) позичальник сплачує банкові проценти за користування кредитом у розмірі, зазначеному в п. 3.2 цього Договору, у валюті кредиту. Такі проценти за користування кредитом нараховуються щомісяця, в останній банківський день місяця, на суму фактичної заборгованості за кредитом із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування процентів за користування кредитом на основі банківського року (відповідно до ст. 1 Кредитного договору сторони домовилися, що банківський рік становить 360 днів) у валюті кредиту і підлягають сплаті з 1 по 25 число кожного місяця на рахунок, зазначений у п. 3.8 цього Договору.

Згідно з п. 3.2.5 Кредитного договору (в редакції Додаткової угоди №151409К1-15 від 26.02.2010) проценти за користування кредитом сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком процентної ставки у розмірі 22,0% річних.

Починаючи з 05.02.2010 процентна ставка за кредитом встановлюється на рівні ставка НБУ + 2,0% річних.

Пунктом 3.2.6 Кредитного договору встановлено обов'язок позичальника щомісяця сплачувати на користь банку комісію за управління кредитом у розмірі 0,03 % від ліміту кредитної лінії, дана комісія розраховується пропорційно кількості днів дії ліміту кредитної лінії відповідному періоді, а її розмірі змінюється в залежності від виконання позичальником умов кредитного договору, як зазначено у п.4.1.1.

Відповідно до п.3.4.1 Кредитного договору, позичальник зобов'язаний погасити повністю кредит у валюті кредиту на рахунок, вказаний у п.3.8 цього договору в строк, зазначений у п.3.2 цього договору, згідно з графіком надання та погашення кредиту за рахунок будь-яких грошових надходжень позичальника.

Позичальник зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі погашати банкові заборгованість за кредитом, сплачувати проценти за користування кредитами та інші платежі за цим договором (п. 6.1.1 кредитного договору).

Відповідно до п.6.2 Кредитного договору (в редакції Додаткової угоди №151409К1-38 від 26.11.2012 року), якщо сталася і триває подія невиконання зобов'язань, банк письмово повідомляє позичальника (в порядку, зазначеному в п. 8.4 Договору), що непогашена частина кредиту, нараховані проценти за користування кредитом, комісії а також інші платежі, нараховані згідно з цим договором, підлягають достроковому поверненню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у зв'язку з невиконанням позичальником взятих на себе зобов'язань за Кредитним договором № 151409К1 від 26.01.2009 року станом на 15.10.2014 року в нього виникла заборгованість: за кредитом в розмірі 20 000 000,00 грн., зі сплати процентів за користування кредитом в розмірі 4 911 930,54 грн., зі сплати комісії за управління кредитом в розмірі 445 800,00 грн.

Згідно з ч.2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У зв'язку з невиконанням позичальником зобов'язань за вищевказаними Кредитними договорами, зокрема, щодо погашення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та комісій за управління кредитом, 16.09.2014 банк надіслав на адресу позичальника вимогу про погашення заборгованості у повному обсязі №195-04/6017, в якій вимагав протягом 10 календарних днів з дати отримання цієї вимоги погасити заборгованість за кредитними договорами.

Дана Вимога була отримана відповідачем-2 20.09.2014 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №03150 40772651.

За висновком суду першої інстанції, враховуючи вищезазначене, станом на 15.10.2014 року факт наявності заборгованості за Кредитним договором № 151407К15 від 14.03.2007 року за кредитом в розмірі 2 226 145,42 євро та 179 398 153,30 грн., заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом в розмірі 197 044,54 євро та 42 020 924,64 грн., заборгованості зі сплати комісії за управління кредитом в розмірі 2 273 395,31 грн., за Кредитним договором № 151408К11 від 18.06.2008 року заборгованості за кредитом в розмірі 73 819 000,00 грн., заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом в розмірі 18 233 110,29 грн., заборгованості зі сплати комісії за управління кредитом в розмірі 1 453 882,18 грн. та за Кредитним договором № 151409К1 від 26.01.2009 року заборгованості за кредитом в розмірі 20 000 000,00 грн., заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом в розмірі 4 911 930,54 грн., заборгованості зі сплати комісії за управління кредитом в розмірі 445 800,00 грн., позичальника перед банком належним чином доведений, документально підтверджений та визнано відповідачем - 2.

У зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань позивач нарахував відповідачу за Кредитним договором № 151407К15 від 14.03.2007 року: три проценти річних у зв'язку з несвоєчасним погашенням кредиту в розмірі 44 095,98 євро та 786 657,06 грн., три проценти річних у зв'язку з несвоєчасною сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 641 095,16 грн., три проценти річних у зв'язку із несвоєчасною сплатою комісії за управління кредитом в розмірі 17 696,57 грн. та втрати від інфляції в розмірі 9 255 819,02 грн.; за Кредитним договором № 151408К11 від 18.06.2008 року: три проценти річних у зв'язку з несвоєчасним погашенням кредиту в розмірі 648 504,23 грн., три проценти річних у зв'язку з несвоєчасною сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 278 306,82 грн., три проценти річних у зв'язку із несвоєчасною сплатою комісії за управління кредитом в розмірі 11 498,00 грн. та втрати від інфляції в розмірі 6 400 698,25 грн.; за Кредитним договором № 151409К1 від 26.01.2009 року: три проценти річних у зв'язку з несвоєчасним погашенням кредиту в розмірі 23 013,70 грн., три проценти річних у зв'язку з несвоєчасною сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 69 603,24 грн., три проценти річних у зв'язку із несвоєчасною сплатою комісії за управління кредитом в розмірі 3 293,61 грн. та втрати від інфляції в розмірі 559 866,06 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Згідно з п.4.1 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача - 2 за Кредитним договором № 151407К15 від 14.03.2007 року: трьох процентів річних у зв'язку з несвоєчасним погашенням кредиту в розмірі 44 095,98 євро та 786 657,06 грн., трьох процентів річних у зв'язку з несвоєчасною сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 641 095,16 грн., трьох процентів річних у зв'язку із несвоєчасною сплатою комісії за управління кредитом в розмірі 17 696,57 грн. та втрат від інфляції в розмірі 9 255 819,02 грн.; за Кредитним договором № 151408К11 від 18.06.2008 року: трьох процентів річних у зв'язку з несвоєчасним погашенням кредиту в розмірі 648 504,23 грн., трьох процентів річних у зв'язку з несвоєчасною сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 278 306,82 грн., трьох процентів річних у зв'язку із несвоєчасною сплатою комісії за управління кредитом в розмірі 11 498,00 грн. та втрат від інфляції в розмірі 6 400 698,25 грн.; за Кредитним договором № 151409К1 від 26.01.2009 року: трьох процентів річних у зв'язку з несвоєчасним погашенням кредиту в розмірі 23 013,70 грн., трьох процентів річних у зв'язку з несвоєчасною сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 69 603,24 грн., трьох процентів річних у зв'язку із несвоєчасною сплатою комісії за управління кредитом в розмірі 3 293,61 грн. та втрат від інфляції в розмірі 559 866,06 грн. визнано судом першої інстанції обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за Кредитними договорами позивачем нараховано відповідачу-2 пеню: по Кредитному договору № 151407К15 від 14.03.2007 року в розмір 11 427 226,80 грн., по Кредитному договору № 151408К11 від 18.06.2008 року в розмірі 5 034 780,37 грн., по Кредитному договору № 151409К1 від 26.01.2009 року в розмірі 589 038,12 грн., а всього 17 051 045,29 грн.

Відповідно до п.7.2 Кредитних договорів, у разі невиконання зобов'язань згідно з пп.3.4.1, 3.5.1, 4.1, 7.4 цього Договору позичальник сплачує банку пеню. Пеня розраховується на суми прострочених платежів із розрахунку фактичної кількості прострочених днів у розмірі, зазначеному у п.3.2.10 (пп.3.2.8) цього договору і підлягає сплаті у гривні по курсу Національного банку України на дату сплати.

Відповідач-2 просив місцевий господарський суд зменшити розмір нарахованої позивачем пені до 834 661,96 грн. в порядку п.3 ч.1 статті 83 ГПК України. В обґрунтування заяви зазначив, що порушення ним взятих на себе зобов'язань було спричинено не з його вини, а внаслідок пожежі, що сталася 08.08.2013 року, причиною якої стався витік скломаси з протоки печі в цеху №1, у зв'язку з чим, як виробник порожнистого скла, відповідач втратив виробничі потужності, що забезпечували погашення заборгованості за рахунок збуту виробленої продукції.

За оцінкою колегії суддів, суд першої інстанції, дослідивши подані матеріали, вважаючи, що дане Клопотання відповідача -2 щодо зменшення пені нарахованої позивачем достатньо обґрунтоване та належно мотивоване, з урахуванням принципів розумності, справедливості, дійшов правомірного висновку про зменшення розміру штрафних санкцій у вигляді пені до 834 661,96 грн.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

В забезпечення виконання за Генеральною угодою №151409N1 від 26.01.2009 року між позивачем ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" (кредитор), відповідачем-2 ТОВ "Пісківський завод скловиробів" (позичальник) та відповідачем-1 ДП "Техенерго" (поручитель) укладено Договір поруки №151410Р3 від 16.02.2010 року.

Згідно з ч. 1, 2 статті 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до Договору поруки в редакції Додаткової угоди №151410Р3-1 від 27.08.2010 року, кредитна угода - Генеральна угода №151409N1 від 26.01.2009 року з усіма змінами та доповненнями/додатками, які укладені та будуть укладені, укладена між кредитором та позичальником, відповідно до якої кредитор, при виконанні позичальником певних її умов встановлює загальний розмір заборгованості позичальника, який не може перевищувати 264 292 449,79 грн. та 7 567 932,00 євро, строком користування до 26.01.2016, з нарахуванням процентів, комісій та інших платежів у відповідності до умов кредитної угоди.

Пунктом 3.1 Договору поруки передбачено, що поручитель зобов'язується перед кредитором солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання позичальником основного зобов'язання.

Згідно з п.4.4.2 Договору поруки, поручитель зобов'язаний нести солідарну відповідальність за невиконання позичальником основного зобов'язання.

У зв'язку з невиконанням позичальником зобов'язань за кредитними договорами, зокрема, щодо погашення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та комісій за управління кредитом, 16.09.2014 банк надіслав на адресу відповідача-1 ДП "Техенерго" Вимогу про погашення заборгованості ТОВ "Пісківський завод скловиробів" перед ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" у повному обсязі №195-04/6018, в якій вимагав протягом 20 днів з моменту отримання цієї вимоги погасити заборгованість за Кредитними договорами.

Дана Вимога була отримана відповідачем-1 - 18.09.2014 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №03150 40772660.

Відповідно до п.4.1.2 Договору поруки, кредитор має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання поручителем та/або позичальником у випадку якщо протягом 20 робочих днів з моменту отримання поручителем письмового повідомлення кредитора про факт невиконання та/або неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитною угодою та /або поручителем за цим договором.

Згідно ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

За висновком суду першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів, враховуючи вищезазначене, вимоги позивача щодо солідарного стягнення з відповідача-1 ДП "Техенерго" та відповідача-2 ТОВ "Пісківський завод скловиробів" за Кредитними договорами: № 151407К15 від 14.03.2007 року, № 151408К11 від 18.06.2008 року, № 151409К1 від 26.01.2009 року зі змінами та доповненнями, укладеними в рамках Кредитної угоди №151409N1 від 26.01.2009 року зі змінами та доповненнями підлягають частковому задоволенню в розмірі 2 470 166,15 євро та 353 086 909,94 грн.

Представник відповідача при розгляді справи у суді першої інстанції звернувся з Заявою від 12.11.2014 (а/с 36 т. 2), за якою просив місцевий господарський суд розстрочити виконання судового рішення по даній справі в порядку ст. 121 ГПК України наступним шляхом: з моменту набрання рішення чинності по лютий 2016 року, відповідач сплачує на користь позивача щомісяця по 10 000,00 грн., з лютого 2016 року по 2024 рік включно, залишок суми відповідач сплачує на користь позивача щомісячно, в рівних частинах.

В обґрунтування поданої заяви відповідач зазначав, що він має намір та бажання виконати рішення суду в добровільному порядку, але у зв'язку із знищенням виробничих потужностей, внаслідок пожежі, відповідач протягом 2015 року направлятиме кошти на відновлення виробничого цеху №1, щоб за рахунок роботи цеху та виробленої ним продукції погашати зобов'язання за кредитом.

Приймаючи до уваги доводи відповідача, суд першої інстанції визнав за можливе розстрочити виконання рішення наступним шляхом: з моменту набрання рішення чинності по лютий 2016 року, відповідач сплачує на користь позивача щомісяця по 10 000,00 грн., з лютого 2016 року по 2024 рік включно, залишок суми відповідач сплачує на користь позивача щомісячно, в рівних частинах.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що прийняте рішення про часткове задоволення позовних вимог є цілком вірним та відповідачє нормам чинного законодавства України.

Правомірність зменшення заявленої до стягнення суми пені та розстрочення виконання судового рішення є предметом апеляційного оскарження у цій справі.

У своїй апеляційній скарзі позивач продовжував стверджувати про те, що він не погоджується з висновком місцевого господарського суду в частині зменшення пені, до 834 661,96 грн. та щодо надання розстрочки виконання судового рішення.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Як передбачено п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Зменшуючи заявлену до стягнення позивачем суму пені до 834 661,96 грн., та, надаючи відповідачу розстрочку виконання рішення суду з моменту набрання рішення чинності по лютий 2016 року, відповідач сплачує на користь позивача щомісяця по 10 000,00 грн., з лютого 2016 року по 2024 рік включно, залишок суми відповідач сплачує на користь позивача щомісячно, в рівних частинах, суд першої інстанції обґрунтовано врахував ступінь виконання зобов'язання відповідачем, вжиті відповідачем заходи щодо його належного виконання, майновий стан відповідача-2 та причини неналежного виконання ним зобов'язань за Кредитними договорами, дослідив і зважив на негативні наслідки негайного виконання рішення суду, та виходив з того, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується скрутне фінансове становище відповідача-2, яке є наслідком пожежі на ТОВ "Пісківський завод скловиробів".

Крім того, що з огляду на складну економічну ситуацію в країні, постійне коливання курсу іноземної валюти та зменшення попиту на товари, які в свою чергу, реалізує і товариство, слід зазначити, що негайне виконання судового рішення, автоматично може призвезти до припинення діяльності підприємства.

Доводи скаржника, викладені у апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують та по суті зводяться до заперечень щодо здійсненої судом першої інстанції оцінки доказів у справі та намагання довести інші обставини, ніж встановлені судом.

Аналогічна правова позиція, щодо можливості зменшення пені та надання розстрочки судового рішення викладена у Постановах Вищого господарського суду України від 15.04.2015 № 904/6211/14, від 25.11.2010 № 33/29-09, від 09.02.2015 №906/596/14.

За оцінкою колегії суддів, під час розгляду даної справи місцевим господарським судом її фактичні обставини були встановлені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки Господарського суду міста Києва відповідають цим обставинам і їм надана належна юридична оцінка. Доводи скаржника ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" не спростовують обґрунтованості висновків місцевого господарського суду, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскарженого судового рішення.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 85, 99, 101-105 Господарського процесуального Кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу позивача ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2014 № 910/23754/14 залишити без змін.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2015 № 910/23754/14 набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2015 № 910/23754/14 може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України у 20-денний строк.

Матеріали справи № 910/23754/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Т.В. Ільєнок

Судді П.В. Авдеєв

М.Л. Яковлєв