Постанова

від 29.04.2015 по справі 916/5069/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" квітня 2015 р.Справа № 916/5069/14 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Гладишевої Т.Я.

суддів Савицького Я.Ф., Петрова М.С.

при секретарі судового засідання Будному О.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 29.04.2015 року:

від позивача: Карпін В.С., за довіреністю;

від відповідачів: Яблонський В.С., за довіреністю, представник ТОВ "Фірма "Династія"; представник від ТОВ "Еджаст Груп" в судове засідання не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Династія"

на рішення господарського суду Одеської області від 04.02.2015 року

по справі № 916/5069/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Енокс"

до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю "Еджаст Груп"

Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Династія"

про стягнення 551800,00 грн.

В судовому засіданні 29.04.2015 року згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Енокс» (далі позивач, ТОВ «Енокс») звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еджаст Груп" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Династія", в якому просило стягнути з ТОВ «Фірма «Династія» 551800,00 грн. попередньої оплати. Крім цього, позивач просив суд стягнути солідарно з ТОВ «Династія» та ТОВ "Еджаст Груп" 1000,00 грн. за договором поруки від 08.08.2014 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що відповідно до усної домовленості ТОВ «Фірма «Династія» надіслало позивачу електронною поштою договір на поставку ячменю та рахунок, який був оплачений позивачем, проте ячмінь не поставлено, грошові кошти не повернуто, тому у ТОВ «Фірма «Династія» виникло зобов'язання щодо повернення ТОВ «Енокс» грошових коштів у розмірі 551800,00 грн. Правовим обґрунтуванням позивач вказує ст. ст. 11, 526, 530, 610, 625, ЦК України. Підставою солідарного стягнення з відповідачів 1000,00 грн. позивач зазначає договір поруки від 08.08.2014 року, який укладений між ТОВ «Енокс» (кредитор) та ТОВ «Еджаст Груп» (поручитель), відповідно до умов якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку ТОВ «Фірма «Династія» щодо виконання зобов'язання боржника з повернення безпідставно набутих грошових коштів, перерахованих кредитором на користь ТОВ «Фірма «Династія».

Рішенням господарського суду Одеської області від 04.02.2015 року по справі № 916/5069/14 (суддя Брагіна Я.В.) позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Династія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енокс" 550800,00 грн. заборгованості, 11036,00грн. витрат, пов'язаних із сплатою судового збору. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Династія" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Еджаст Груп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енокс" 1000,00грн.

Мотивуючи рішення, суд вказав про існуючі між сторонами правовідносини за договором поставки, що підтверджено матеріалами справи, та з посиланням на ст. ст. 11, 202, 208, 526, 530, 553, 693, ЦК України, ст.ст. 175, 180, 193, 265 ГК України суд зазначив про доведеність позовних вимог.

Не погодившись з рішенням суду, ТОВ "Фірма "Династія" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вказує на невідповідність висновків суду, викладених у рішенні від 04.02.2015 року, обставинам справи.

Скаржник вважає, що звернувшись з вимогою про поставку ячменю позивачем не дотримано суттєвих умов щодо виду товару, його асортименту, якості, ціни, строків, способу та місця поставки, натомість виставлено неконкретні вимоги загального характеру. Скаржник вважає наявним прострочення виконання зобов'язання з боку кредитора, тому позивач не має права вимагати повернення грошових коштів.

В свою чергу, ТОВ «Енокс» звернулось до суду апеляційної інстанції з відзивом на апеляційну скаргу, в якому підтримує свою правову позицію та зазначає, що відповідач, отримавши від позивача у липні 2014 року значну суму грошових коштів, на час розгляду справи відмовляється як повертати її, так і виконувати обов'язок щодо поставки товару.

При розгляді справи в суді апеляційної інстанції представник скаржника уточнив дату оскарженого рішення - 04.02.2015 року, повний текст якого складено 06.02.2015 року.

ТОВ «Еджаст Груп», будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце проведення судового засідання, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення кореспонденції суду від 28.03.2015 року з відміткою «повернення за закінченням зберігання», не використав свого процесуального права прийняти участь у засіданні суду апеляційної інстанції.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, повноту встановлення обставин справи та відповідність ним висновків суду, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновків про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 3.12 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 (із змінами) «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною 1 ст. 175 ГК України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. При цьому, за приписами ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з частиною першою ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Згідно ч. 1 ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Місцевим господарським судом встановлено та не заперечується сторонами, що ТОВ «Фірма «Династія» на електронну адресу позивача було надіслано договір № 29/7/14 від 29.07.2014 року та рахунок № 21 від 30.07.2014 року, який було оплачено позивачем в сумі 551800,00 грн., що підтверджується банківськими виписками про рух коштів (а/с 81; а/с 92; а/с 96).

Дані обставини також підтверджені в суді апеляційної інстанції.

Таким чином, господарський суд Одеської області правильно встановив, що між позивачем та ТОВ «Фірма «Династія» укладено договір поставки у спрощений спосіб, а між сторонами виникли відповідні правовідносини.

Згідно ст.265 ГК України, яка кореспондується із ст.712 ЦК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. При цьому, боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Приймаючи до уваги викладені норми матеріального права, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо обов'язку ТОВ «Фірма» Династія» повернути суму попередньої оплати, оскільки вимоги позивача № 08/08-14 від 08.08.2014 року та № 26/08-14 від 26.08.2014 року не були виконані ТОВ «Фірма «Династія».

Як вже вказувалось раніше, позивачем також заявлено позовну вимогу про солідарне стягнення з відповідачів 1000,00 грн.

Згідно з договором поруки від 08.08.2014 року, укладеним між ТОВ «Енокс» (кредитор) та ТОВ «Еджаст Груп» (поручитель), останній поручається перед кредитором за виконання обов'язку ТОВ «Фірма «Династія» щодо виконання зобов'язання боржника з повернення безпідставно набутих грошових коштів, перерахованих кредитором на користь боржника в розмірі 373800,00 грн., за платіжним дорученням № 64 від 30.07.02014 року та в розмірі 178000,00 грн. за платіжним дорученням № 72 від 31.07.2014 року, що разом складає 551800,00 грн.

Відповідно до п.п.1.2, 1.3 договору поруки від 08.08.2014 року, поручитель поручається перед кредитором щодо виконання боржником основного зобов'язання в межах суми в розмірі 1000,00 грн. У випадку порушення боржником обов'язку за основним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники в межах суми, визначеної п. 1.2 цього договору, а щодо решти суми боржник відповідає сам.

Згідно частин 1, 2 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Враховуючи неподання відповідачами доказів на спростування позовних вимог, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про задоволення позову.

Колегія суддів не приймає докази, додані до клопотання ТОВ «Фірма «Династія» (вхідний № Д3 від 23.04.2015 р.), оскільки заявником не обґрунтовано їх неможливість подання суду першої інстанції, а посилання на дату видачі довідки старшого слідчого СВ Кам'янець-Подільського МВ УМВС України в Хмельницькій області не можна визнати обґрунтованим поясненням заявника.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 ГПК України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 04.02.2015 року по справі № 916/5069/14 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено та підписано 29.04.2015 року.

Головуючий суддя: Т.Я. Гладишева

Суддя: Я.Ф. Савицький

Суддя: М.С. Петров