Постанова

від 27.04.2015 по справі 813/5500/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2015 року № 813/5500/14

Львівський окружний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого - судді Сидор Н.Т., суддів Потабенко В.А., Гулика А.Г.,

за участі секретаря судового засідання Бігуна Н.Т.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідачів Міністерства юстиції України та Головного управління юстиції у Львівській області Гапеєва С.О.,

представник відповідача Державної виконавчої служби України не прибув,

треті особи не прибули,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Міністерства юстиції України, Державної виконавчої служби України, Головного управління юстиції у Львівській області, треті особи ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, про відновлення трудових прав,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до Міністерства юстиції України, Державної виконавчої служби України, Головного управління юстиції у Львівській області, треті особи ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, в котрому з урахуванням уточнень позову просить суд :

- визнати неправомірними дії Департаменту державної виконавчої служби, Державної виконавчої служби Львівської області щодо звільнення ОСОБА_4 з посади першого заступника начальника Державної виконавчої служби Львівської області під час тимчасової непрацездатності;

- визнати протиправними та скасувати наказ Департаменту державної виконавчої служби № 808 від 29.05.2007 року "Про звільнення ОСОБА_4";

- визнати протиправними та скасувати наказ державної виконавчої служби Львівської області № 441/К від 30.05.2007 року "Про звільнення ОСОБА_4";

- визнати неправомірними дії Головного управління юстиції у Львівській області щодо неприйняття ОСОБА_4 на посаду заступника начальника відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління юстиції у Львівській області № 112-К від 20.03.2007 року "Про призначення ОСОБА_6";

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління юстиції у Львівській області "Про призначення ОСОБА_7";

- зобов'язати Державну виконавчу службу України, Головне управління юстиції у Львівській області прийняти ОСОБА_4 на посаду заступника начальника відділу (управління) державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області з 15.03.2007 року шляхом переведення, про що видати наказ;

- стягнути з Головного управління юстиції у Львівській області на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 103967,00 грн;

- стягнути з Державної виконавчої служби України, Головного управління юстиції у Львівській області на користь ОСОБА_4 як відшкодування шкоди заподіяної протиправними рішеннями та діями моральну шкоду в розмірі 20000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивача звільнено з посади першого заступника начальника відділу державної виконавчої служби Львівської області у зв'язку з ліквідацією Державної виконавчої служби за п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України з порушенням вимог чинного законодавства. Вважає, що фактично відбулась не ліквідація органів державної виконавчої служби, а реорганізація шляхом злиття обласних відділів державної виконавчої служби з обласними управліннями юстиції (із встановленим правонаступником), а тому, на думку позивача, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 36 КЗпП України дія трудового договору продовжується. Зазначає, що оскільки Міністерство юстиції України як правонаступник Департаменту ДВС, попереджаючи про можливе звільнення із займаної посади повинно було запропонувати йому аналогічну посаду заступника начальника відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області з врахуванням його стажу, досвіду та кваліфікації. Таким чином, позивач стверджує, що його звільнено незаконно та просить поновити його на посаді.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю з підстав викладених у позовній заяві та уточнених позовних вимогах.

Представник відповідачів Міністерства юстиції України та Головного управління юстиції у Львівській області в судовому засіданні зазначив, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2006 року № 1622 "Про ліквідацію Департаменту державної виконавчої служби" відбулася повна ліквідація Департаменту Державної виконавчої служби та всіх інших територіальних органів державної виконавчої служби. Тому, відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України позивач підлягав звільненню із займаної посади. Вважає, твердження позивача про те, що фактично відбулась реорганізація державної виконавчої служби Львівської області необґрунтованим, оскільки згаданою постановою Кабінету міністрів України від 16.11.2006 року № 1622 підтверджується факт саме ліквідації, а правомірність самої постанови позивачем не оспорюється. Відтак, на думку відповідача, покликання позивача на необхідність продовження з ним дії трудового договору відповідно до ч. 3 ст. 36 КЗпП України є помилковим, оскільки була проведена процедура ліквідації органів Державної виконавчої служби (надалі -ДВС). Окрім того, вважає, що позивач перебував на публічній службі і з ним не було укладено трудовий договір Департаментом ДВС Міністерства юстиції України, а тому звільнення його з публічної служби відбулося законно у зв'язку з ліквідацією органу ДВС і припиненням публічної служби. Наголосив, що відбувся процес скорочення та згідно штатного розпису Головного управління юстиції у Львівській області не передбачено посади першого заступника начальника відділу державної виконавчої служби Львівської області Головного управління юстиції.

Представник відповідача Державної виконавчої служби України в судові засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомив.

Треті особи в судове засідання не з'явилися, явку уповноважених представників не забезпечили, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, клопотання про розгляд справи без їх участі чи іншого змісту не подали.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

Касаційний суд у своїй ухвалі від 19.06.2014 року направляючи справу на новий розгляд зазначив про необхідність з'ясування при новому розгляді справи наступних моментів, а саме зазначив, що суди при попередніх розглядах справи формально оцінили та перевірили обставини дотримання відповідачем вимог частини 2 статті 40 КЗпП України, зокрема встановили відсутність можливості перевести позивача на іншу роботу, оскільки новим штатним розписом не передбачено посаду першого заступника начальника державної виконавчої служби на рівні області, яку займав позивач, в той час як станом на 01 травня 2007 року у відділі державної виконавчої служби передбачено одну посаду заступника начальника відділу державної виконавчої служби, на яку наказом Головного управління юстиції у Львівській області від 20 березня 2007 року 112-К призначено ОСОБА_6

А відтак, слід з'ясувати при новому розгляді справи вжиття відповідачем заходів для працевлаштування позивача в структурі державної виконавчої служби, оскільки відповідачем стверджується, що заходи були вжиті, але позивач не з'явився на визначений час та не розглянув пропозицій щодо працевлаштування в новоствореній структурі, уникаючи вирішення питання про своє працевлаштування на іншій посад, окрім як на посаді заступника начальника відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області.

Так, однією з підстав направлення справи на новий розгляд було те, що судами не зроблено аналіз штатного розпису та наявності скорочення чисельності працівників. Не перевірено, також, наявності посади у новому штатному розписі, яка б відповідала функціональним обов'язкам та рівню підготовки позивача шляхом порівняння його осадової інструкції з інструкціями рівнозначних посад.

Окрім наведеного вище, підставою для нового розгляду є надання судом оцінки чи мав призначений наказом Головного управління юстиції у Львівській області від 20.03.2007 року №112-к на посаду заступника начальника відділу державної виконавчої служби ОСОБА_6 переваги перед позивачем на зайняття зазначеної посади.

Зокрема касаційна інстанція, направляючи справу на новий розгляд, порахувала передчасний висновок судів попередніх інстанцій стосовно вчинення відповідачем дій щодо працевлаштування ОСОБА_4 шляхом запрошення його на розгляд даного питання 23.03.2007 року о 12.00 год. до Головного управління юстиції у Львівській області.

Зокрема, судами встановлено, що на адресу позивача направлялася телеграма із зазначенням дати та часу розгляду питання про переведення, однак позивач не з'явився про що комісією Головного управління юстиції у Львівській області від 23 березня 2007 року складено відповідний акт. Однак, судами не перевірено чи належним чином позивача повідомлено про розгляд зазначеного питання та залишено без уваги телеграму Державного комітету зв'язку України про неможливість доставити телеграму так як квартира зачинена, адресат по повідомленню за телеграмою не з'явився.

Наказом Департаменту державної виконавчої служби від 27.09.2005 року № 37/к ОСОБА_4 призначено з 27.09.2005 року на посаду першого заступника начальника державної виконавчої служби Львівської області з присвоєнням 11 рангу державного службовця (т.1 а.с.6).

Згідно з повідомленням від 20.01.2007 року, відповідно до Закону України "Про внесення змін до Законів України "Про державну виконавчу службу" та "Про виконавче провадження" щодо реформування органів державної виконавчої служби", на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2006 року № 1622 "Про ліквідацію Департаменту Державної виконавчої служби", ОСОБА_4 попереджено відповідно до ст. 49-2 КЗпП України про майбутнє звільнення із займаної посади за п. 1 ст. 40 КЗпП України (т.2 а.с.252).

Наказом голови комісії з ліквідації Департаменту державної виконавчої служби Семерги Є.І. № 808 від 29.05.2007 року та наказом голови комісії з ліквідації державної виконавчої служби Львівської області Ганіткевича В.І. № 441/к від 30.05.2007 року позивача звільнено з посади першого заступника начальника державної виконавчої служби Львівської області у зв'язку з ліквідацією Державної виконавчої служби за п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) (т.1 а.с.91, 43).

До трудової книжки ОСОБА_4 внесено запис від 30.05.2007 року про звільнення його із займаної посади у зв'язку з ліквідацією ДВС Львівської області; підстава - наказ № 441/к від 30.05.2007 року (т.1 а.с.61-62).

Відповідно до ст. 3 Закону України від 24.03.1998 року № 202/98-ВР "Про державну виконавчу службу" (в редакції до 16.01.2007 року) (далі - Закон № 202/98-ВР) органами державної виконавчої служби є Департамент державної виконавчої служби - урядовий орган державного управління, який діє у складі Міністерства юстиції України, на яке покладається реалізація єдиної державної політики у сфері примусового виконання рішень. До складу Департаменту державної виконавчої служби входять: державна виконавча служба Автономної Республіки Крим, областей та міст Києва і Севастополя; державна виконавча служба у районах, містах (міст обласного значення), районах у містах.

З цією нормою Закону № 202/98-ВР повністю кореспондується п. 1 Положення про Департамент державної виконавчої служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2005 року № 711, згідно з яким Департамент державної виконавчої служби є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства юстиції України та підпорядковується йому. Департамент є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в Державному казначействі, печатку із зображенням Державного герба України та своїм найменуванням.

Законом України від 22.12.2006 року № 521-V "Про внесення змін до Законів України "Про державну виконавчу службу" та "Про виконавче провадження" щодо реформування органів державної виконавчої служби" (набрав чинності 16.01.2007 року) статтю 3 викладено в новій редакції, за якою органами державної виконавчої служби є: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; відділи державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2006 року № 1622 "Про ліквідацію Департаменту Державної виконавчої служби" ліквідовано Департамент Державної виконавчої служби, що діє у складі Міністерства юстиції як урядовий орган державного управління (п.1); зобов'язано Міністерство юстиції в установленому порядку здійснити заходи з ліквідації Департаменту Державної виконавчої служби (п.2); визнано Міністерство юстиції правонаступником Департаменту Державної виконавчої служби (т.1 а.с.7-8).

Департаментом Державної виконавчої служби видано наказ від 19.01.2007 року № 1 "Про утворення комісії з ліквідації Державної виконавчої служби Автономної Республіки Крим, областей міст Києва та Севастополя, яким утворено комісії з ліквідації Державної виконавчої служби Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (п.1) та зобов'язано ліквідаційну комісію: забезпечити утворення комісій по ліквідації Державних виконавчих служб у районах, містах (міст обласного значення), районах у містах (п.2.1), попередити всіх працівників про наступне вивільнення у зв'язку з ліквідацією (п.2.2); опублікувати в спеціалізованому друкованому засобі масової інформації повідомлення про ліквідацію Державної виконавчої служби Автономної Республіки Крим, областей міст Києва та Севастополя, у районах, містах (міст обласного значення), районах у містах/п.2.4/, забезпечити передання в установленому законом порядку майна на баланс Головних управлінь юстиції Міністерства юстиції України (п.2.6), здійснити заходи з ліквідації впродовж 2 місяців з дати опублікування повідомлення про ліквідацію (п.2.7), подати до державного реєстратора документи, необхідні для проведення державної реєстрації ліквідації, після закінчення процедури ліквідації (п.2.8), забезпечити дотримання вимог чинного законодавства та провести всі інші необхідні заходи, пов'язані з ліквідацією (п.2.9) (т.1 а.с.10-11).

Департаментом Державної виконавчої служби видано наказ від 19.01.2007 року № 2 "Про ліквідацію регіональних та територіальних органів державної виконавчої служби" яким ліквідовано у складі Департаменту державної виконавчої служби державну виконавчу службу Автономної Республіки Крим, областей міст Києва та Севастополя (п.1), а також державну виконавчу службу у районах, містах (міст обласного значення), районах у містах (п.2) (т.1 а.с.13-15).

Міністерством юстиції України видано наказ від 25.01.2007 року №21/5 "Про реформування органів юстиції, яким ліквідовано обласні, Київське та Севастопольське міські управління юстиції (п.1); ліквідовано Департамент Державної виконавчої служби, що діє у складі Міністерства юстиції України як урядовий орган державного управління (п.2); утворено, зокрема, на базі обласного управління юстиції Головне управління юстиції у Львівській області (п.3); встановлено, що Міністерство юстиції України є правонаступником Департаменту державної виконавчої служби; головні управління юстиції є правонаступниками обласних управлінь юстиції (п.4). Департамент кадрової політики та державної служби цим же наказом зобов'язано персонально попередити начальників та заступників начальників обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції про наступне вивільнення у зв'язку з ліквідацією управлінь юстиції, забезпечивши дотримання їх соціально-правових гарантій, передбачених Кодексом законів про працю України (п.5.1), підготувати проект наказів про утворення комісії з ліквідації Департаменту державної виконавчої служби, про затвердження голів комісій з ліквідації обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, та про утворення Департаменту державної виконавчої служби у складі Міністерства юстиції України (п.5.2) (т.1 а.с.16).

У газеті "Високий замок" 08.02.2007 року вміщено оголошення про те, що відповідно до наказу Міністерства юстиції України №21/5 від 25.01.2007 року "Про реформування органів юстиції" ліквідовується Львівське обласне управління юстиції. Правонаступником обласного управління юстиції є новостворене Головне управління юстиції у Львівській області (т.1 а.с.98).

У подальшому Міністерством юстиції України видано наказ від 04.04.2007 року № 409/7 про продовження терміну ліквідації Департаменту державної виконавчої служби, яким термін ліквідації продовжено до 04.05.2007 року (т.3 а.с.44).

Відповідно до п.6 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 року №118 встановлено, що ідентифікаційний код зберігається за суб'єктом, якому він присвоєний протягом всього періоду його існування і є єдиним.

Згідно з свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії АОО № 381281 від 31.10.2005 року №14151020000008173 за Державною виконавчою службою Львівської області закріплено ідентифікаційний код 33862786 у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, 05.07.2007 року (номер запису 14151110003008173) державним реєстратором проведено припинення юридичної особи - Державної виконавчої служби Львівської області та виключено її з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (т.1 а.с.117).

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що Департамент державної виконавчої служби, як урядовий орган державного управління, а не господарюючий суб'єкт, який мав статус юридичної особи, самостійний баланс, рахунки в Державному казначействі, печатку з зображенням державного герба України і своїм найменуванням та державна виконавча служба Автономної Республіки Крим, областей, м.Києва і м.Севастополя, державна виконавча служба у районах (районах у містах), які входили до складу Департаменту були ліквідовані з передачею функцій Департаменту Міністерства юстиції України, тобто іншому органу державного управління, а тому підстав стверджувати про те, що змінилася лише підпорядкованість установ ДВС, а не їх ліквідація, немає.

Зазначені вище обставини обумовили необхідність вивільнення працівників, зокрема їх звільнення за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з ч. 2 та ч. 3 ст. 36 КЗпП України, зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору. У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України).

Таким чином, оскільки Департамент державної виконавчої служби та його структурні підрозділи на місцях були ліквідовані, то, на переконання суду, підстав для застосування відповідачем положень ст. 36 КЗпП України не було.

В той же час згідно зі ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Судом встановлено, що в результаті ліквідації Державної виконавчої служби Львівської області та утворенні відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області новим штатним розписом взагалі не передбачено посади першого заступника начальника державної виконавчої служби на рівні області, яку займав до звільнення ОСОБА_4 Згідно з штатним розписом Головного управління юстиції у Львівській області станом на 01.05.2007 року у відділі державної виконавчої служби передбачено одну посаду заступника начальника відділу державної виконавчої служби; 6 штатних одиниць - головних спеціалістів, 6- штатних одиниць провідних спеціалістів та 2- штатні одиниці спеціаліста I категорії.(т.4 а.с.170)

Оскільки відбулася ліквідація, а не реорганізація юридичної особи публічного права, рішення про збереження конкретних посад у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці є пріоритетним правом власника і реалізовував він це право виходячи із завдань, які покликана виконувати державна виконавча служба. Скорочення адміністративних посад доцільне як один із заходів для покращення організації апарату, реалізації функцій установи. Судом встановлено ліквідацію юридичної особи, відтак покликання позивача на ст. 42 КЗпП України, як на підставу залишення на роботі, є необґрунтованим, оскільки у цій статті йдеться про переважне право залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці. Крім того, відповідачі не заперечили обов'язку працевлаштування позивача.

Згідно з абз. 3 п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів" при ліквідації підприємства (установи організації) правила п. 1 ст. 40 КЗпП можуть застосовуватися і в тих випадках, коли після припинення його діяльності одночасно утворюється нове підприємство. В цих випадках працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі на заново утвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому законом порядку.

Водночас суд враховує, що встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої не виключає, а передбачає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи (Постанова колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 16.10.2012 року).

14.03.2007 року ОСОБА_4 звернувся з заявою до начальника Головного управління юстиції у Львівській області у якій просив у зв'язку з реформуванням органів державної виконавчої служби та зміною підпорядкування, прийняти його на посаду заступника начальника відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області шляхом переведення з посади першого заступника начальника державної виконавчої служби Львівської області (т.1 а.с.96).

Начальником Головного управління юстиції у Львівській області ОСОБА_8 надіслано ОСОБА_4 повідомлення телеграфом з проханням з'явитися 23.03.2007 року о 12.00 год. до Головного управління юстиції у Львівській області для вирішення питання про переведення його для подальшої роботи в Головному управлінні юстиції у Львівській області (т.1 а.с.108-109).

Як вбачається з даної телеграми, таку не вдалось за можливе доставити позивачу, оскільки його помешкання зачинене. Проте, як видно також з даної телеграми, то органом зв'язку зазначено, що позивач як адресат телеграми по повідомленню органом зв'язку про наявність адресованої йому телеграми, за такою також не являється.

Обов'язку з'ясування причин неотримання позивачем повідомлення про розгляд його заяви та відповідними повноваженнями у даній ситуації, відповідач не наділений.

Окрім цього, у весь цей час позивач перебував на службі, доказів відсутності його у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю у вказаний період матеріали справи не містять, а зважаючи на дану обставину, позивач, якщо йому й не було відомо про час призначення розгляду його заяви, то мав можливість про таке довідатись особисто.

А відтак, на переконання суду, відповідачем було вжито належних заходів щодо повідомлення позивача про розгляд 23.03.2007 року о 12.00 год. заяви позивача про можливе переведення позивача, а що основне такі заходи були оперативними, адже бажаючи завчасно повідомити позивача про розгляд його питання, відповідач обрав повідомлення у спосіб надіслання телеграми, що має значні переваги у часі перед поштовими відправленнями.

Комісією Головного управління юстиції у Львівській області 23.03.2007 року складено акт про те, що на запрошення для вирішення питання про переведення його для подальшої роботи у Головне управління юстиції у Львівській області ОСОБА_4 не з'явився (т.1 а.с.110).

Представник відповідачів зазначив, що заява ОСОБА_4 з проханням прийняти його на посаду заступника начальника відділу державної виконавчої служби станом на 23.03.2007 року (час коли було заплановано розгляд питання його працевлаштування) не могла бути задоволена, оскільки наказом Головного управління юстиції у Львівській області від 20.03.2007 року № 112-К на цю посаду 21.03.2007 року призначено ОСОБА_6(т.1 а.с.90).

Згідно з ч. 1 ст. 42 КЗпП України - при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Тобто, в процесі працевлаштування осіб, які підлягають звільненню у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, на вакантні посади і робочі місця, не діють правила про перевагу на залишенні на роботі, встановлені ст. 42 КЗпП України, а відтак у відповідача був відсутній обов'язок визначати переваги перед позивачем та ОСОБА_6 на зайняття зазначеної посади.

Законодавством не визначено критеріїв для оцінки продуктивності праці, а тому роботодавець керується суб'єктивною думкою, що склалась про працівника за час його роботи. Відповідно до законодавства про державну службу, кваліфікаційний рівень державного службовця визначається не лише дипломом про вищу освіту, що є необхідною умовою при вступі на державну службу, а й результатами його діяльності.

Проте, як пояснив представник відповідачів, попри відсутність обов'язку у визначені переваг при зайняті посад, факт з'ясування таких переваг позивача та ОСОБА_6 при призначені останнього на посаду мав місце, а саме було враховано більший стаж державної служби ОСОБА_6 Як це вбачається з розрахунків стажу державної служби позивача та ОСОБА_6, то в останнього стаж державної служби становить 9 років 5 місяців та 2 дні, в той час як у позивача станом на 27.09.2005 рік складав 5 років 4 місяці та 21 день. (т.4 а.с.30; а.с.99)

Зважаючи, що призначення на посаду заступника начальника ВДВС ОСОБА_6 відбулось 20.03.2007 року, дана обставина не змінила переваги в стажі державної служби ОСОБА_6 щодо позивача. Тобто станом на призначення ОСОБА_6 на посаду у нього був очевидно більший стаж державної служби, ніж у позивача.

Як пояснив у судовому засіданні представник відповідачів, Головне управління юстиції у Львівській області попри неявку ОСОБА_4, запрошували у відповідь на лист позивача від 14.03.2007 року з метою запропонувати працевлаштування у новоствореному органі на посаді головного державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, на доказ чого у матеріалах справи міститься лист Головного управління юстиції у Львівській області від 27.03.2007 року № 0327/471 (т.1 а.с.129). Проте жодної відповіді, ні явки на розгляд даного листа від позивача не було.

В матеріалах справи міститься лист Головного управління юстиції у Львівській області від 18.09.2007 року № 07-46/1311 про те, що згідно вхідної документації Головного управління юстиції у Львівській області за період з 14.08.2007 року по 18.09.2007 року заяви ОСОБА_4 про прийом на роботу до Головного управління юстиції не надходило (т.1 а.с.89).

А відтак, зазначені обставини свідчать лише про одне - про небажання позивача розглянути пропозиції щодо його працевлаштування в структурі державної виконавчої служби, оскільки відповідачем, заходи були вжиті, але позивач не з'явився на визначений час та не розглянув пропозицій щодо працевлаштування в новоствореній структурі, уникаючи вирішення питання про своє працевлаштування на іншій посаді. Сам факт написання 14.03.2007 року лише однієї заяви прийняти його на посаду заступника начальника відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області шляхом переведення з посади першого заступника начальника державної виконавчої служби Львівської області, неявки на розгляд такої заяви, свідчить про відсутність його бажання займати інші посади, окрім як посади заступника начальника відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 40 КЗпП звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу.

Зважаючи на наведені обставини, суд дійшов висновку, що відповідачем було вжито заходів для працевлаштування ОСОБА_4 на роботі в структурі державної виконавчої служби, але позивач, як це свідчать матеріали справи, уникав розгляду питань щодо можливих його переведень на можливі посади, не розглядав пропозицій про працевлаштування в новоствореній структурі органів державної виконавчої служби, бажав себе бачити лише на посаді заступника начальника відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області.

А відтак, зважаючи на приписи п.1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, що передбачає припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у разі скорочення чисельності або штату працівників, що мало місце в даній справі, оскільки Департамент державної виконавчої служби та його структурні підрозділи на місцях були ліквідовані, зважаючи в такому випадку на відсутність підстав для застосування відповідачем положень ч. 2 ст. 36 КЗпП України, що за даних умов приводить суд до висновку, що звільнення позивача із займаної посади у зв'язку з ліквідацією установи та не прийняття його на роботу в новостворений орган в порядку переведення, відбулось з дотриманням вимог чинного законодавства України та з урахуванням усіх обставин, що мали значення для такого звільнення.

Суд вважає необґрунтованим покликання позивача щодо звільнення його з посади в період тимчасової непрацездатності (як вбачається з листка непрацездатності ОСОБА_4 перебував на лікарняному (режим амбулаторний) з 29.05.2007 року до 01.06.2007 року) (т.1 а.с.117), оскільки згідно з ч. 4 ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за п. 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Однак це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, що й відбулося у відповідному випадку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом при вирішенні вищевказаного адміністративного позову було взято до уваги положення ч. 3 ст. 2 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В той же час, згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та об'єктивному дослідженні.

Суд вважає, що відповідачем надано достатні аргументи та доводи, які свідчать, що останній діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано та правомірно. У зв'язку з чим, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

У відповідності до вимог ст. 94 КАС України, судові витрати зі сторін не стягуються.

Керуючись ст. ст. 4, 7-11, 14, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано 30.04.2015 року.

Головуючий суддя Сидор Н.Т.

Суддя Потабенко В.А.

Суддя Гулик А.Г.