Постанова

від 28.04.2015 по справі 815/1719/15

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/1719/15

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2015 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі :

головуючої судді Потоцької Н.В.

за участю секретаря Загрійчук О.В.

сторін:

представника позивача Коцюби Г.І.

представник відповідача Василенко Р.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом

приватного підприємства «Компанія «БЛЕЙД ГРУП» до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

З позовом до суду звернулось приватне підприємство «Компанія «БЛЕЙД ГРУП» до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0001711502 від 03.03.2015 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ДПІ у Малиновському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області неправомірно винесло податкове повідомлення-рішення № 0001711502 від 03.03.2015 року, оскільки між ПП «КОМПАНІЯ «БЛЕЙД ГРУП» та TOB «Реккіт Бенкізер Хаусхолд енд Хелс Кер Україна» був укладений та виконаний дійсний правочин, а тому збільшення податкового кредиту було правомірним та законним.

У судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги та просила позов задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених в адміністративному позові та наданих в судовому засіданні поясненнях.

Відповідач проти позову заперечував, в обґрунтування заявленої правової позиції надав до суду заперечення, в яких зокрема зазначив, що в ході проведення перевірки було встановлено, що згідно Реєстру отриманих та виданих податкових накладних за грудень 2014 року до складу податкового кредиту ПП «Компанія «Блейд Груп» включено податкову накладну від 31.12.2014 року № 210/7 на загальну суму ПДВ 26559,67 грн. Вказана сума відображена у розділі II Додатку 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» та включено до складу податкового кредиту грудня 2014 року.

Відповідно до системи «Податковий блок» (підсистема «Співставлення Реєстру та Єдиного реєстру податкових накладних (податковий кредит)») зазначена податкова накладна від 31.12.2014 року № 210/7 не була зареєстрована контрагентом-постачальником.

До податкової декларації з ПДВ за грудень 2014 року ПП «Компанія «Блейд Груп» надано заяву (додаток 8) із скаргою на TOB «Реккітт Бенкізер Хаусхолд енд Хелс Кер Україна» № 21/01-2015 від 21.01.2015 року, до якої не надано розрахункові документи, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України», що підтверджують факт отримання таких товарів, що призвело до порушення підприємством п. 201.10 ст. 201 ПК України.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, перевіривши їх доказами, судом встановлено наступне.

Головним державним ревізором - інспектором відділу контролю за декларуванням ПДВ управління оподаткування та контролю об'єктів і операцій Піскуновою О.В. на підставі п. 200.10 ст. 200 розділу V Податкового кодексу України, у порядку ст.. 76 гл. 8 розділу ІІ ПК України проведено камеральну перевірку декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року приватного підприємства «Компанія «Блейд Груп» (код ЄДРПОУ 35504411). За результатами перевірки складено акт № 498/15-52-15-02 від 10.02.2015 p.(а/с. 44-46).

Податковим органом у вказаному Акті зафіксовано завищення податкового кредиту за грудень 2014 року на загальну суму 26 560 грн. внаслідок порушення підприємством п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що в свою чергу, призвело до заниження суми податкового зобов'язання, заявленого у податковій декларації за грудень 2014 року на суму 26 560 грн.

На підставі цього ДПІ у Малиновському районі м. Одеси прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.03.2015 № 0001711502, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів, за основним платежем - 26560 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 6 640 грн. (а/с. 47).

Також, в ході проведеної камеральної перевірки було встановлено що згідно Реєстру отриманих та виданих податкових накладних за грудень 2014 року до складу податкового кредиту ПП «Компанія «Блейд Груп» включено податкову накладну від 31.12.2014 року № 210/7 на загальну суму ПДВ 26559,67 грн., яка виписана постачальником TOB «Реккітт Бенкізер Хаусхолд енд Хелс Кер Україна» (код ЄДРПОУ 33696041).

Вказана сума відображена у розділі II Додатку 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» та включено до складу податкового кредиту за грудень 2014 року.

Відповідно до системи «Податковий блок» (підсистема «Співставлення Реєстру та Єдиного реєстру податкових накладних (податковий кредит)») зазначена податкова накладна від 31.12.2014 року № 210/7 не зареєстрована контрагентом - постачальником TOB «Реккітт Бенкізер Хаусхолд. енд Хелс Кер Україна».

Крім того, ПП «Компанія «Блейд Груп» до податкової декларації з ПДВ за грудень 2014 року надано заяву (додаток 8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних») із скаргою на TOB «Реккітт Бенкізер Хаусхолд енд Хелс Кер Україна» № 21/01-2015 від 21.01.2015 року (вх. № 1110/10 від 23.01.2015 року).

В свою чергу, заявником не надано розрахункові документи, які засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України», що підтверджують факт отримання таких товарів, у відповідності до приписів п. 201.10 ст. 201 ПК України.

Надаючи належну правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 ПК України.

Так, відповідно до пунктом 200.1 статті 200 вказаного Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За результатами системного аналізу вказаних правових норм, суд приходить до висновку про те, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий ним товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

«Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних» затверджений постановою Кабміну від 29.12.2010 р. за № 1246 визначає механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї (податкова накладна та/або розрахунок коригування), до Єдиного реєстру податкових накладних (Реєстр), звіряння даних, що містяться у виданих платникам податку на додану вартість - отримувачам (покупцям) товарів (послуг) податковій накладній та/або розрахунку коригування, з відомостями, які містяться у Реєстрі.

Отже, позивач має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Крім того, слід зазначити, що п. 5 Порядку № 1246 встановлено, що Постачальник (продавець) складає податкову накладну та/або розрахунок коригування у форматі (відповідно до стандарту), затвердженому в установленому порядку, з використанням спеціалізованого програмного забезпечення.

Отже, як наслідок у спірних правовідносинах відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

В свою чергу приписами чинного податкового законодавства встановлено, що у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Судом встановлено, що ПП «Компанія «Блейд Груп» звернулось до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси із скаргою № 21/01-2015 від 21.01.2015 року (вхід. № 1110/10 від 23.01.2015 року) про порушення з боку TOB «Реккітт Бенкізер Хаусхолд енд Хелс Кер Україна» щодо не реєстрації контрагентом постачальником податкової накладної від 31.12.2014 року № 210/7. До вказаної скарги, згідно додатку подано податкову накладну (а/с. 32).

Отже, доказів які засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів, копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України», що підтверджують факт отримання таких товарів як то визначено приписами чинного податкового законодавства до скарги не додано.

З урахуванням викладеного, суд критично ставиться до доводів позивача щодо звернення зі скаргою № 21/01-2015 від 21.01.2015 року до податкового органу, оскільки позивачем не надані необхідні документи в підтвердження реального отримання товару (роботи, послуги) та призначення його для використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно із статтею 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Суд зазначає, що позивачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів в обґрунтування заявлених позовних вимог.

Натомість, відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти позову, довів правовірність та обґрунтованість винесення спірного наказу про проведення документальної позапланової перевірки та вчинених дій його прийняття.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 21 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з ПК України та іншими законами і нормативними актами.

Частиною 3 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо, а тому заявлені позивачем вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 6-8, 71, 86, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.

Суддя Потоцька Н.В.

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

28 квітня 2015 року.