Постанова

від 29.04.2015 по справі 820/2237/15

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2015 р. № 820/2237/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бідонька А.В.,

при секретарі судового засідання - Кульчій А.М.

за участю :

представника відповідача - Лук'янцева С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінал-Україна" до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сінал-Україна", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Основ'янської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області від 04.02.2015 №0000492205 в повному обсязі; визнати протиправним (недійсним) та скасувати Акт Основ'янської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області №47/20-38-22-05-08/37657577 від 13.01.2015 "Про результати проведення документальної позапланової перевірки ТОВ "Сінал-Україна" (код 37657577) щодо фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ "ЕНЗО ТРЕЙД" код 39195290 та ТОВ "ТАРМА ГРУП", код ЄДРПОУ 39184734 за період з 01.08.2014 по 31.08.2014 р. та відповідь Основ'янської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області від 04.02.2015 р. №1839/10/20-38-22-05-06 щодо розгляду заперечень на нього.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не згоден з податковим повідомленням-рішенням №0000492205 від 04.02.2015 р., вважає його таким, що прийняте з порушенням норм законодавства та підлягає скасуванню, оскільки дії відповідача щодо висновків, які вказано в акті на думку позивача є незаконними.

Представник відповідача у судовому засіданні та письмових запереченнях наданих до суду проти позову заперечував, зазначивши, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на законних підставах та відповідає чинному законодавству, у зв'язку з чим просив у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в судове засідання не прибув, через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності встановив наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Сінал-Україна" пройшло встановлену процедуру державної реєстрації та зареєстровано Харківським міським управлінням юстиції від 22.04.2011 року що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Перебуває на податковому обліку в Основ'янській об'єднаній державній податковій інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області з 27.04.2011 року за №23082. В перевіряємий період відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 28.02.2012 № 200032056, виданого ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова був зареєстрований платником ПДВ.

Судом встановлено, що фахівцями Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на підставі Наказу №1909 від 18.12.2014 року "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Сінал-Україна", згідно з пп. 78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України було проведено позапланову документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінал-Україна" щодо фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ "ЕНЗО ТРЕЙД" код ЄДРПОУ 39195290 та ТОВ "ТАРМА ГРУП" код ЄДРПОУ 39184734 за період з 01.08.2014 по 31.08.2014 року.

За результатами перевірки Основ'янською об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області було складено Акт № 47/20-38-22-05-08/37657577 від 13.01.2015 року ( а.с.46-61).

Згідно висновків вказаного акту перевірки в діяльності ТОВ "Сінал-Україна" встановлено порушення: п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, зайво включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 17109,00 грн., у т.ч. за серпень 2014 року у сумі 17109,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки № 47/20-38-22-05-08/37657577 від 13.01.2015 року Основ'янською об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області винесено податкове повідомлення - рішення №0000492205 від 04.02.2015 р. яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 17109,0 грн. (основний платіж) та 4277,25 грн. (штрафні санкції).

Як свідчать матеріали справи, фактичною підставою для відображення в акті порушення позивачем пункту п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 17109,0 грн. слугував викладений в акті висновок відповідача про те, що неможливо підтвердити реальне здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді між ТОВ "ЕНЗО ТРЕЙД" за серпень 2014 року та ТОВ "ТАРМА ГРУП" за серпень 2014 року.

Судом вставлено, що порушення ТОВ "Сінал-Україна" вимог Податкового кодексу України визначене відповідачем, зокрема, у зв'язку з не наданням позивачем під час перевірки у повному обсязі первинних документів, що підтверджують взаємовідносини з контрагентами.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесеного на підставі таких висновків спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Частина 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV встановлює, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Стаття 9 вказаного Закону передбачає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Обов'язковими реквізитами первинних документів є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704), первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників (пункт 2.15 вищевказаного Порядку).

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість платниками податку визначений Податковим кодексом України. Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладені положення, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Судом встановлено, що взаємовідносини між ТОВ "Сінал-Україна" та контрагентом ТОВ "ЕНЗО ТРЕЙД" здійснювалися на підставі накладних.

На підтвердження взаємовідносин між ТОВ "Сінал-Україна" та контрагентом ТОВ "ЕНЗО ТРЕЙД" позивачем до суду було надано наступні копії документів: видаткова накладна №ЕТ-0000359 від 29.08.2014 року, податкова накладна №394 від 29.08.2014 року, рахунок-фактура №08/29-001 від 29.08.2014 року, платіжне доручення №35 від 25.09.2014 року, товарно-транспортна накладна №08/29-00 від 29.08.2014 року.

Дослідивши зміст видаткової накладної та рахунка-фактури суд встановив, що вони не містять жодних даних про осіб, які ставили підпис (хто здав, хто прийняв, не зазначено посаду, не надано довіреностей на отримання товару).

Оглянувши зміст рахунку фактури суд встановив, що в графі "замовлення" значиться - без замовлення, проте у видатковій накладній №ЕТ-0000359 від 29.08.2014 року в графі "замовлення" зазначено - рахунок-фактури №08/29-001 від 29.08.2014 року.

Крім того, оглянувши зміст податкової накладної судом встановлено, що в графі "Вид цивільно-правового договору " вказано - договір поставки від 29.08.2014 року, проте, згідно пояснень позивача, взаємовідносини між ТОВ "Сінал-Україна" та контрагентом ТОВ "ЕНЗО ТРЕЙД" здійснювались на підставі накладних.

Дослідивши зміст товарно-транспортної накладної №08/29-00 від 29.08.2014 року суд встановив, що автомобільним перевізником є ФОП ОСОБА_3

Суд зазначає, що позивачем надано до суду копію договору перевезення вантажу №2А від 01.04.2012 року укладеного з ФОП ОСОБА_3

Зі змісту вказаного договору, зокрема п.6.5 даного договору, судом встановлено, що договір набуває чинності з моменту його підписання та діє протягом 1 (одного) року.

Тобто, станом на час здійснення господарських відносин з ТОВ "ЕНЗО ТРЕЙД", а саме серпень 2014 року, вказаний договір втратив чинність.

Також, зі змісту вказаної товарно-транспортної накладної встановлено, що пункт навантаження товару є вул. Крутий узвіз, буд.6/2А, м. Київ, а пункт розвантаження товару зазначено: вул. Полупанова. буд.21, м. Київ.

Суд зазначає, що позивачем було надано до суду копію договору оренди нежитлового приміщення, за адресою: вул. Полупанова. буд.21, м. Київ, №02/2014 від 01.08.2014 року укладеного з ТОВ "ВІО КОМПАНІ".

Проте, дослідивши Акт перевірки № 47/20-38-22-05-08/37657577 від 13.01.2015 року, суд встановив, що підчас проведення перевірки ТОВ "Сінал-Україна" позивачем не було надано по податкового органу ані договору перевезення вантажу №2А від 01.04.2012 року укладений з ФОП ОСОБА_3, ані договору оренди нежитлового приміщення №02/2014 від 01.08.2014 року укладений з ТОВ "ВІО КОМПАНІ".

За приписами п. 85.2 ст.85 Податкового кодексу України платник податків зобов"язаний надати посадовим особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов"язані з предметом перевірки. При цьому, за змістом абз. 1 п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни визначені законодавством платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складання такої звітності.

З огляду на положення п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України та ч.4 ст.70 КАС України суд зазначає, що вищевказані договори перевезення вантажу та оренди нежитлового приміщення, які були надані до суду але не надані до податкового органу під час проведення перевірки, не є допустимими доказами по справі.

Також, згідно наявної у матеріалах справи Виписки з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням юридичної особи ТОВ "Сінал-Україна" є м. Харків, пр. Героїв Сталінграда, буд. 189, кв. 75.

Суд зазначає, що ані до податкового органу, ані до суду позивачем не надано документи щодо відрядження посадових осіб ТОВ "Сінал-Україна" до м. Києва, для проведення вказаної господарської операції.

Крім того, згідно інформації податкового органу не встановлено отримання ТОВ "ЕНЗО ТРЕЙД" дозвільних документів на проведення діяльності, яка їх потребує.

По взаємовідносинах, ТОВ "Сінал-Україна" та ТОВ "Тарма груп", позивач до суду надав Договір №01/06-14, згідно якого виконавець зобов'язується надати замовника (позивачу) послуги із складської логістики (а.с. 78-80).

На підтвердження здійснення вказаної господарської операції позивачем надано до суду наступні копії документів: Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні, рахунки на оплату послуг, платіжні доручення, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні .

Проте, щодо копій документів наданих позивачем по взаємовідносинам з ТОВ "Тарма груп" суд зазначає наступне.

Оглянувши зміст Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) суд встановив, що виконавцем відповідно до договору №01/06-14 проведено роботи, що передбачені умовами договору.

Між тим, суд зазначає, що акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) містять лише назву послуг, проте не містять детальної інформації які саме послуги були надані позивача, не місять данних про місце надання вказаних послуг, а саме адреси, не містять періодів та часу здійснення даних послуг.

В наданих позивачем документах (актах здачі-прийняття робіт) не значиться, які саме критерії використовувались для визначення вартості послуг та, відповідно, необхідність та доцільність використання їх в господарській діяльності (направленість на отримання прибутку, а не на завищення валових витрат) і податкового кредиту.

Крім того, дослідивши зміст рахунків на оплату та рахунків-фактури суд встановив, що вони не містять жодних даних про осіб, які ставили підпис (хто виписав, не зазначено посаду).

Дослідивши зміст товарно-транспортної накладної №08/14-00 від 14.08.2014 року суд встановив, що автомобільним перевізником є ФОП ОСОБА_3

Суд зазначає, що позивачем надано до суду копію договору перевезення вантажу №2А від 01.04.2012 року укладеного з ФОП ОСОБА_3.

Зі змісту вказаного договору, зокрема п.6.5 даного договору, судом встановлено, що договір набуває чинності з моменту його підписання та діє протягом 1 (одного) року.

Тобто, станом на час здійснення господарських відносин з ТОВ "Тарма груп", а саме серпень 2014 року, вказаний договір втратив чинність.

Також, зі змісту вказаної товарно-транспортної накладної встановлено, що пункт навантаження товару є пров. Лабораторний, буд.6 м. Київ, а пункт розвантаження товару зазначено: вул. Полупанова. буд.21, м. Київ.

Суд зазначає, що позивачем було надано до суду копію договору оренди нежитлового приміщення, за адресою: вул. Полупанова. буд.21, м. Київ, №02/2014 від 01.08.2014 року укладеного з ТОВ "ВІО КОМПАНІ".

Проте, дослідивши Акт перевірки № 47/20-38-22-05-08/37657577 від 13.01.2015 року, суд встановив, що підчас проведення перевірки ТОВ "Сінал-Україна" позивачем не було надано по податкового органу ані договору перевезення вантажу №2А від 01.04.2012 року укладений з ФОП ОСОБА_3, ані договору оренди нежитлового приміщення №02/2014 від 01.08.2014 року укладений з ТОВ "ВІО КОМПАНІ".

Також, згідно наявної у матеріалах справи Виписки з єдиного державного рестру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням юридичної особи ТОВ "Сінал-Україна" є м. Харків, пр. Героїв Сталінграда, буд. 189, кв. 75.

Суд зазначає, що ані до податкового органу, ані до суду позивачем не надано документи щодо відрядження посадових осіб ТОВ "Сінал-Україна" до м. Києва, для проведення вказаної господарської операції.

Вказані недоліки наданих позивачем документів та відсутність значної кількості первинних документів та обліку, не дають можливості встановити реальність здійснених операцій та факт використання в господарській діяльності позивача, а лише фіксують господарські операцій з вищезазначеним контрагентом.

Наведені обставини та досліджені судом документальні докази в їх сукупності, є достатніми для висновку про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами не мали товарного характеру, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договором, а оформлені лише документально невстановленими особами, що в свою чергу призвело до встановлення податковим органом порушень формування позивачем податкового кредиту .

В випадку, що є предметом судового розгляду, досліджені фактичні дані вказують на недоведеність позивачем економічної доцільності витрат на послуги та причинного зв'язку між придбаними послугами та отриманням економічної вигоди, направленої на максимізацію доходів чи мінімізацію витрат, тобто на отримання прибутку в цілому, та наміру придбання платником податку послуг для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Крім того, при перевірці використана інформація, яка надійшла з інших ДПІ, а саме: акт ДПІ у Печерському районі м. Києва №2856/26-55-22-10/39195290 від 17.09.2014 року " Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "ЕНЗО ТРЕЙД" та акт ДПІ у Печерському районі м. Києва №2764/26-55-22-09/39184734 від 10.09.2014 р.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зазначає, що рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень перевіряється на їх відповідність ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України на час їх прийняття (винесення) або вчинення.

Враховуючи викладені обставини справи та те, що позивачем не було надано до податкового органу та суду всіх необхідних первинних бухгалтерських документів, складених належним чином, які б підтверджували господарські операції позивача із контрагентами, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Основ'янської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області від 04.02.2015 №0000492205 є обґрунтованими та правомірним, через що у задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення належить відмовити.

Щодо іншої частини позовних вимог, а саме визнання протиправним (недійсним) та скасувати Акт Основ'янської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області №47/20-38-22-05-08/37657577 від 13.01.2015 "Про результати проведення документальної позапланової перевірки ТОВ "Сінал-Україна" (код 37657577) щодо фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ "ЕНЗО ТРЕЙД" код 39195290 та ТОВ "ТАРМА ГРУП", код ЄДРПОУ 39184734 за період з 01.08.2014 по 31.08.2014 р. та відповідь Основ'янської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області від 04.02.2015 р. №1839/10/20-38-22-05-06 щодо розгляду заперечень на нього, суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що сам собою факт проведення перевірки не може безпосередньо заподіяти майнову чи іншу шкоду особі, не призводить до настання невідворотних негативних наслідків, проведення перевірки є лише процедурою встановлення обставин, які необхідні для контролю за правильністю нарахування і сплати податків та інших обов'язкових платежів. В разі коли платник податків не скористався цим правом і перевірка проведена, платник податків має право оскаржити рішення органу державної податкової служби, прийняте за результатами перевірки, з підстав не відповідності рішення закону чи компетенції органу державної податкової служби.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - передана на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до ч. 3 розд. 1 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби (ч. 4 розд. 1 Порядку ).

Частиною 6 розд. 1 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, встановлено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до ч. 6 розд. 4 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) документальної перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки), які у випадку їх подання, є невід'ємною частиною (додатком) до акта (довідки) перевірки.

Суд зазначає, що акт перевірки не містить владних управлінських приписів щодо позивача, а лише містить інформацію про виявлені під час перевірки порушення. Висновки, викладені в акті перевірки, є лише відображенням фактичних дій податкових інспекторів-ревізорів та їх особистої думки, а тому не створюють жодних правових наслідків. Правові наслідки для позивача можуть створювати лише відповідні рішення контролюючого органу, прийняті на підставі вказаного акту перевірки.

За таких обставин, акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні ч. 2 ст. 17 КАС України, оскільки не породжує ніяких правових наслідків для позивача (аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України по справі № К/9991/66717/11 ).

Таким чином, враховуючи вище наведене, суд вважає, що дії відповідача з проведення документальної позапланової перевірки, результати якої оформлені актом №47/20-38-22-05-08/37657577 від 13.01.2015 є правомірним та такими які вчинені у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги у цій частині є такими, що не підлягають задоволенню.

Суд зазначає, що порядок та розмір сплати судового збору визначений Законом України "Про судовий збір" .

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" від 19.09.2013 року N 590-VII, який набув чинності 23.10.2013 року, внесені зміни до Закону України "Про судовий збір", зокрема, відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СІНАЛ-УКРАЇНА" суму судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру в розмірі 1644,30 грн. на користь Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України у разі ухвалення судового рішення на користь сторони, яка є суб'єктом владних повноважень, сплачений судовий збір позивачу не повертається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 71, 72, 94, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "СІНАЛ-УКРАЇНА" до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СІНАЛ-УКРАЇНА" (код 37657577) до Державного бюджету України (р/р 31217206784011, отримувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код 37999628, МФО 851011, банк ГУДКСУ у Харківській області) судовий збір у розмірі 1644,3 грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Суддя Бідонько А.В.

Повний текст постанови виготовлено 30.04.2015 року.