Ухвала

від 14.04.2015 по справі 804/10875/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

14 квітня 2015 рокусправа № 804/10875/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицька О.О.

за участю представників:

позивача: - Зарвій І. Л. (дов. від 16.02.2015 р.)

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровського Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2014 року

у справі №

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Порта-М»

до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровського Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Порта-М» (товариство з обмеженою відповідальністю «Транс-Компані») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровського Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0002632202 та №0002642202 від 23.06.2014.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства здійснені на підставі даних, вказаних в актах перевірки контрагентів позивача, однак у вказаних актах не досліджувались взаємовідносини з останнім, а відтак вказані акти не можуть братись до уваги при складанні акту перевірки позивача. Також, в матеріалах перевірки жодним чином не підтверджено факт безтоварних операцій та відсутні будь-які докази, що підтверджують факт нікчемності угод. Первинними документами підтверджено законність та реальність господарських взаємовідносин позивача з контрагентами, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулись.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.08.2014 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0002632202 та №0002642202 від 23.06.2014.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Відповідач зазначає, що проведеною перевіркою встановлено «нереальність» проведення господарських операцій між позивачем та ТОВ «С.Т.С-Січ» іТОВ «Демпікс» та юридичну дефектність первинних документів, у зв'язку з тим, що діяльність контрагентів позивача не є господарською діяльністю підприємств в розумінні п.14.1.36 Податкового кодексу України, що свідчить про те, що договори, укладені позивачем з ТОВ «С.Т.С-Січ» та ТОВ «Демпікс», не спричиняють реального настання правових наслідків.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні просить залишити без змін постанову суду першої інстанції, а апеляційну скаргу без задоволення.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Транс-Компані» (код ЄДРПОУ 37732491) з питань, що стали предметом оскарження, по взаємовідносинам з ТОВ «С.Т.С-Січ» (код ЄДРПОУ 32638303) за період липень, вересень, жовтень, грудень 2012 року та ТОВ «Демпікс» (код ЄДРПОУ 38415639) за період лютий, квітень, травень 2013 року.

За результатами перевірки складений акт №66/04-61-22-2/37732491 від 19.05.2014.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

частини 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем при придбанні та наступному продажу товарів (послуг), «нереальність» проведення господарських операцій між позивачем з контрагентами постачальниками, здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб;

пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення податку на додану вартість на загальну суму 70792 грн., у тому числі: за квітень 2013 року на суму 19104 грн., травень 2013 року на суму 15546 грн., червень 2013 року на суму 19057 грн., липень 2013 року на суму 7676 грн., серпень 2013 року на суму 9409 грн.; заниження податку на додану вартість на загальну суму 1075912 грн., у тому числі: за січень 2013 року у розмірі 113118 грн., лютий 2013 року у розмірі 38706 грн., березень 2013 року у розмірі 55584 грн., квітень 2013 року у розмірі 26305 грн., травень 2013 року у розмірі 105284 грн., червень 2013 року у розмірі 51036 грн., липень 2013 року у розмірі 222756 грн., серпень 2013 року у розмірі 215604 грн., вересень 2013 року у розмірі 186267 грн., жовтень 2013 року у розмірі 56035 грн., листопад 2013 року у розмірі 5150 грн., грудень 2013 року у розмірі 67 грн.

До такого висновку податковий орган дійшов з огляду на те, що перевіркою встановлено «нереальність» проведення господарських операцій між ТОВ «Транс-Компані» і постачальниками ТОВ «С.Т.С-Січ», ТОВ «Демпікс» та юридичну дефектність первинних документів, у зв'язку з тим, що діяльність ТОВ «С.Т.С-Січ» і ТОВ «Демпікс» не є господарською діяльністю підприємств, в розумінні пункту 14.1.36 Податкового Кодексу України. В результаті порушення контрагентами ТОВ «С.Т.С-Січ», ТОВ «Демпікс» своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства, первинні документи, складені від імені ТОВ «С.Т.С-Січ», ТОВ «Демпікс» не мають статусу первинних документів і носять протиправний характер;

В ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (робіт, послуг) від підприємств-постачальників, які були реалізовані підприємствам-покупцям, що свідчить про те, що правочини між ТОВ «С.Т.С-Січ» - ТОВ «Транс-Компані», ТОВ «Демпікс» - ТОВ «Транс-Компані» здійснені без мети настання реальних наслідків;

Зазначені правочини відповідно до частин 1, 2 статті 215, частини 5 статті 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

У зв'язку з не підтвердженням податкового кредиту по податку на додану вартість з підприємствами-постачальниками у ТОВ «Транс-Компані»» відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів підприємствам - покупцям «ймовірним вигодонабувачам».

Враховуючи той факт, що перевіркою встановлено «нереальність» проведення господарських операцій між ТОВ «Транс-Компані» і постачальниками ТОВ «С.Т.С-Січ», ТОВ «Демпікс», у підприємства ТОВ «Транс-Компані» відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість операцій з вищезазначеними постачальниками в розумінні статей 22, 185 Податкового кодексу України.

При цьому податковим органом використані дані актів, складених податковим органом, про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «С.Т.С-Січ», ТОВ «Демпікс».

На підставі акту перевірки №66/04-61-22-2/37732491 від 19.05.2014 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

№0002632202 від 23.06.2014, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 70792 грн., з них за квітень 2013 року на суму 19104 грн., червень 2013 року на суму 19057 грн., травень 2013 року на суму 15546 грн., липень 2013 року на суму 7676 грн., серпень 2013 року на суму 9409 грн.;

№0002642202 від 23.06.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 1344890,00 грн., в т. ч. за основним платежем - 1075912,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 268978,00 грн.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків податкового органу.

Відповідно до п.200.1. ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.п. 200.3 ст.200 Податкового кодексу України).

Згідно з п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

При цьому, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2. ст.198 Податкового кодексу України).

Згідно з п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України).

Згідно з п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України).

Отже з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Господарською операцією, згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондується і з нормами Податкового кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «С.Т.С-Січ» укладено договір №47 від 03.07.2012, фактичне виконання якого підтверджено податковими накладними за період з 30.07.2012 по 31.12.2012 про надання послуг з пошуку клієнтів для організації транспортно-експедиційних перевезень.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включені до податкового кредиту податкових періодах: грудень 2012 року у розмірі 274430 грн., січень 2013 року у розмірі 126322 грн., лютий 2013 року у розмірі 204875 грн., березень 2013 року у розмірі 292277 грн., квітень 2013 року у розмірі 798356 грн., травень 2013 року у розмірі 1193760 грн., червень 2013 року у розмірі 1211684 грн., липень 2013 року у розмірі 1646687 грн., серпень 2013 року у розмірі 450364 грн.

Також, 03.12.2012 між позивачем та ТОВ «Демпікс» укладено договір №0312, фактичне виконання якого підтверджується податковими накладними за період з 08.02.2013 по 17.05.2013 про надання послуг з пошуку клієнтів для організації транспортно-експедиційних перевезень. Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включені до податкового кредиту в наступних податкових періодах: серпень 2013 року у розмірі 946180 грн., вересень 2013 року у розмірі 1680486 грн., жовтень 2013 року у розмірі 2708022 грн., за листопад 2013р. у розмірі 2343439 грн., грудень 2013р. у розмірі 1333433 грн.

Фактичне виконання договорів з ТОВ «С.Т.С-Січ», ТОВ «Демпікс» також підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), копії яких долучено до матеріалів справи.

Виходячи із змісту вказаних документів, вбачається, що вони містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідної господарської операції з поставки товару.

Податкові накладні, на підставі яких позивачем суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту, складені ТОВ «С.Т.С-Січ», ТОВ «Демпікс» у відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України.

Вищезазначені документи підтверджують фактичний рух активів та зміни у власному капіталі позивача.

Доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку позивача матеріали справи не містять: суми податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «С.Т.С-Січ», ТОВ «Демпікс» задекларовані позивачем у податковій звітності з ПДВ правомірно.

Відповідачем не спростовано, що на момент вчинення правочинів контрагенти позивача ТОВ «С.Т.С-Січ», ТОВ «Демпікс» мали зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та його контрагентами дотримані. Також господарські зобов'язання надання послуг не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися відповідними правочинами). Крім того, відповідно до ст.234 Цивільного кодексу України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відповідачем вказана норма законодавства не врахована, належні докази на підтвердження викладених в акті перевірки доводів щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій відповідачем не зазначені, суду не подані. Жодний документ, який в установленому порядку встановлював би відповідні факти та був обов'язковим для застосування на всій території України, в матеріалах справи відсутній. Податковим органом не надано суду доказів недійсності вказаних вище договорів, використання позивачем отриманих послуг у неоподатковуваних операціях.

Дії позивача та його контрагентів, вчинені на виконання вказаних вище договорів, направленні саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою договорів такого виду.

Також укладені позивачем договори не містять умов та ознак, які б свідчили про їх суперечність інтересам держави та суспільства або порушували публічний порядок; відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними та податковими документами.

Належні докази, які б свідчили про порушення з боку контрагентів позивача ТОВ «С.Т.С-Січ», ТОВ «Демпікс», які б позбавляли позивача права на віднесення відповідних сум до податкового кредиту відповідачем не подані, в матеріалах справи такі докази відсутні.

В даному випадку позиція податкового органу базується на актах ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжі ГУ Міндоходів у Запорізькій області №517/22/32638303 від 18.12.2013 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «С.Т.С-Січ» (код ЄДРПОУ 32638303) щодо підтвердження господарських відносин за період з 01.01.2012 по 30.11.2013» та №521/2200/38415639 від 18.12.2013 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Демпікс» (код ЄДРПОУ 38415639) щодо підтвердження господарських відносин за період з 01.01.2012 по 30.11.2013» як доказах «нереальності» проведення господарських операцій між позивачем та вищенаведеними контрагентами.

З цього приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що виходячи з приписів п.73.5 ст.73 ПК України, Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1232, акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання є документом, який фіксує факт неможливості проведення зустрічної звірки, і законодавством України не надано право органам ДПС в акті про неможливість проведення зустрічної звірки співставляти дані первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювались між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Відповідно до ч.6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 № 984 та зареєстрованого в Мін'юсті України 12 січня 2011 року за № 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В даному випадку складений відповідачем акт перевірки від 19.05.2014 не містить посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку позивача та можуть підтвердити наявність виявлених порушень.

Таким чином, належні докази, які б свідчили про порушення з боку контрагентів позивача, які б позбавляли позивача права на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту, відповідачем не подані, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Тим більш, статтею 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

При цьому, податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.

Отже наведене вище свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 23.06.014.

Суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення. Передбачені статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення відсутні, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровського Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2014 року у справі № 804/10875/14 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко