Ухвала

від 22.04.2015 по справі 810/7149/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/7149/14 Головуючий у 1-й інстанції: Скрипка І.М., Суддя-доповідач: Кобаль М.І.

У Х В А Л А

Іменем України

22 квітня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Кобаля М.І.,

суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційної скарги Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Професійна Ліга Безпеки» до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Професійна Ліга Безпеки» (далі - Позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - Відповідач) у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.11.2014 №0003892202.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 30 січня 2015 року зазначений адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити (за текстом апеляційної скарги).

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони у судове засідання не з'явились.

Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно із ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ТОВ «Професійна Ліга Безпеки» є суб'єктом господарської діяльності, зареєстроване 17.04.2013 та перебуває на податковому обліку у Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області.

Контролюючим органом на підставі п. 200.1 ст. 200 розділу V Податкового кодексу України, в порядку ст. 76 розділу ІІ Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за липень-серпень 2014 року.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем складено акт перевірки №545/22-00/38424465 від 23.10.2014 (далі по тексту - акт перевірки), в якому зазначено, що позивачем порушено вимоги п. 198.6 ст. 198, п.п. 201.6, 201.15 ст. 205 Податкового кодексу України, наказів Міндоходів і зборів України від 13 листопада 2013 року №678 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», а також від 25.11.2013 №708 «Про затвердження форми реєстру видних та отриманих податкових накладних та порядку його ведення».

На підставі акта перевірки, відповідачем 11.11.2014 прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0003892202 із визначенням суми донарахування податкових зобов'язань із податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 28 800 грн. і штрафними санкціями у сумі 7 200 грн.

Не погоджуючись із оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності оскаржуваного повідомлення-рішення та факту порушення позивачем положень податкового законодавства.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, виходячи з наступного.

18.08.2014 позивачем до контролюючого органу подано податкову декларацію із податку на додану вартість (далі по тексту - ПДВ) за липень 2014 року із розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (а.с.59-64).

17.09.2014 до податкового органу подано такі ж документи податкової звітності за серпень 2014 року (а.с.65-70).

13.10.2014 позивачем подано до Вишгородської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок за липень 2014 року та за серпень 2014 року, а також розшифровку податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів/додаток №5 (а.с.15-30). Зазначені обставини підтверджуються примірниками квитанцій №2, які містяться в матеріалах справи та прийняті податковим органом.

Під час дослідження вищезазначених документів судом першої інстанції встановлено, що коригування сум податкових зобов'язань, як і податкового кредиту та розрахунків за звітний період у зв'язку із поданням уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань із ПДВ - не відбулося.

Проте, у розшифровках податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, які подавалися разом із уточнюючими розрахунками, замінено контрагентів ТОВ «УКР-ФІНАНС ПРОЕКТ», код ЄДРПОУ 39195222 (у липні 2014 року) та ТОВ «ДОННА-ТРЕЙД», код ЄДРПОУ 38870220 (у серпні 2014 року) на ТОВ «Меріленд Сіті», код ЄДРПОУ 39244892 (а.с.22,30). При цьому, задекларовані раніше суми ПДВ не змінилися.

18.11.2014 позивачем подано реєстр виданих та отриманих податкових накладних за жовтень цього ж року (а.с.31-35), в якому відображено отримані від ТОВ «Меріленд Сіті» податкові накладні за липень та серпень 2014 року, що підтверджується квитанцією №2 (а.с.71).

Крім того, на підтвердження правомірності включення до складу податкового кредиту сум ПДВ за операціями із ТОВ «Меріленд Сіті», ТОВ «Професійна Ліга Безпеки» у судовому засіданні суду першої інстанції надано для огляду оригінали договору з останнім №107 від 01.07.2014, податкових накладних від 31.07.2014 №15592 та від 31.08.2014 №15076, а також актів здачі-прийняття робіт.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються нормами податкового права, зокрема, Податковим кодекс України (далі по тексту - ПК України), який набрав чинності 01.01.2011 року.

Відповідно до п.п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно із п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Згідно із п.п. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Правовими нормами ст. 50 ПК України передбачено, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Тобто, нарахування зобов'язань та штрафних санкцій передбачено лише у разі виявлення несплати (недоплати) податкових зобов'язань.

Як закріплено у пункті 2 розділу 1 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 13 листопада 2013 року №678, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 грудня 2013 року за №2094/24626 (далі по тексту - Порядок), подання уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок у разі якщо у майбутніх податкових періодах з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 глави 9 розділу II Кодексу, платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій податковій декларації (крім митної декларації або обмежень, визначених статтею 50 глави 2 розділу II Кодексу) передбачено пунктом 50.1 статті 50 глави 2 розділу II Кодексу.

Подання копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді передбачено пунктом 201.15 статті 201 розділу V Кодексу (пункт 3 Розділу 1 Порядку).

Усі платники податку на додану вартість подають податкову декларацію з позначкою « 0110», у якій відображаються розрахунки з бюджетом (пункт 5 Розділу 1 Порядку)

Відповідно до п. 201.15 ст. 201 ПК України зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому ст.46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу. Платники податку щомісяця в терміни, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких цим розділом встановлено звітний податковий період - квартал, подають контролюючому органу копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді.

Згідно із п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

За нормами п. 10 розділу 1 Порядку №678 до податкової звітності з ПДВ належать: податкова декларація з податку на додану вартість; уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок; копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді; розрахунок податкових зобов'язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України.

У відповідності до п. 13 розділу 3 Порядку №678 декларація 0110 подається платником за звітний період незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді. У складі декларації подаються передбачені цим Порядком додатки (у разі заповнення даних у відповідних рядках декларації) та копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних. Уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (до декларацій 0110/0121-0123/0130/0140) подаються платником у визначених Кодексом випадках.

Пунктами 1, 2, 3 розділу 5 Порядку передбачено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 глави 9 розділу II Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої декларації за формою, встановленою на дату подання уточнюючого розрахунку. Внесення змін до податкової звітності за результатами самостійного виявлення помилок здійснюється у порядку, визначеному статтею 50 глави 2 розділу II Кодексу. У разі виправлення помилок у рядках поданої раніше декларації, до яких повинні додаватися додатки, до уточнюючого розрахунку чи декларації, до якої включені уточнені показники, повинні бути подані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнених показників.

Підпунктом 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Крім того, за правилами статей 185, 187, 198, 200, 201 ПК України право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності; фактичного здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної.

Таким чином, податковим законодавством чітко визначений перелік документів, які необхідно подавати податковому органу, зокрема, що стосується уточнюючого розрахунку, при цьому ПК України та Порядком, як і іншими нормативно-правовими актами не передбачено обов'язкового подання уточнюючих реєстрів отриманих та виданих податкових накладних при поданні уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань із ПДВ .

Інформація щодо уточнюючих показників міститься в додатку №5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до уточнюючого розрахунку, який і було подано позивачем. Між тим, в даному випадку, ТОВ «Професійна Ліга Безпеки» подавалась не уточнююча декларація, а уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ.

Крім того, п. 198.6 ст. 198 ПК України, який зазначений в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні як порушення, не передбачено такої підстави як невключення до податкового кредиту сум ПДВ як неподання уточнюючого реєстру отриманих та виданих податкових накладних, а тому є обґрунтованим висновок суду першої інстанції про безпідставність та неаргументованість вищезазначеного порушення.

Таким чином, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що податковий орган ані в ході проведення перевірки, ані під час судового розгляду в суді першої інстанції не надав належних та допустимих доказів про протиправність формування позивачем податкового зобов'язання із ПДВ і податкового кредиту за липень-серпень 2014 року.

Разом з тим, виправлені позивачем у податковій звітності помилки не вплинули на розрахунки з бюджетом, у зв'язку із чим підстави для накладення санкцій і винесення оскаржуваного повідомлення-рішення - відсутні.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу вимог ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, в даному випадку Вишгородською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 11.11.2014 №0003892202, а тому воно є протиправним і підлягає скасуванню.

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Отже, судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 січня 2015 року - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий - суддя М.І. Кобаль

судді: О.В. Епель

О.В. Карпушова

.

Головуючий суддя Кобаль М.І.

Судді: Карпушова О.В.

Епель О.В.