Ухвала

від 28.04.2015 по справі 826/109/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/109/15 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

при секретарі Строяновській О.В.,

за участю:

представника позивача - Давиденко Д.І.,

представника відповідача - Ісаєва С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Літер-Навігація» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Літер-Навігація» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 березня 2015 року,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Літер-Навігація» звернулося у суд з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якому просило визнати протиправними дії відповідача щодо призначення документальної позапланової виїзної перевірки позивача та складання наказу № 30 від 19.11.2014 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки», щодо проведення цієї перевірки, за результатами якої складено акт від 02.12.2014 №59/3-26-50-22-06-32659124, щодо її проведення по взаємовідносинам з контрагентом-покупцем ПАТ «Литер» за період травень 2014 року, липень 2014 року, вересень 2014 року, щодо коригування показників податкової звітності додатку №5 до декларацій з податку на додану вартість позивача в АІС «Податковий блок» на підставі зазначеного акта. Також, позивач просив зобов'язати відповідача відновити змінені показники податкової звітності в АІС «Податковий блок».

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 березня 2015 року позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись із постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з таких підстав.

Суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, встановивши відсутність порушених прав позивача.

З таким висновком суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що відповідачем, на підставі пп. 20.1.2. п. 20.1 ст. 20, п. 1 абз. 3 п. 73.3 ст. 73, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, надіслано позивачу запит від 17.09.2015 № 11023/10/26-50-22-03-06 про надання письмових пояснень та їх документального підтвердження, яким запропоновано протягом 10 робочих днів надати пояснення та документальне підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Джеміус» (за період з 01.07.2014 по 31.07.2014 та з ТОВ «Модум» за період з 01.07.2014 по 31.07.2014.

На даний запит позивачем у встановлений строк надано відповідь від 30.09.2014 №29/09.

Вважаючи надані пояснення та документи недостатніми для усунення сумнівів щодо реального характеру взаємовідносин позивача з контрагентами, відповідачем, керуючись пп. 78.1.1 п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України, прийнято наказ №30 від 19.11.2014 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Модум» та ТОВ «Джеміус» за період з 01.07.2014 по 31.07.2014.

На підставі зазначеного наказу, направлення від 19.11.2014 № 6-2206 та службового посвідчення, посадовою особою відповідача в період з 19.11.2014 по 25.11.2014 проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача, за підсумками якої складено акт від 02.12.2014 №59/3-26-50-22-06-32659124 та виявлено порушення вимог п. 198.6 ст. 198, пп. 48.5.1 п. 48.5, п. 48.7 ст. 48, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України. Фактичною підставою виявлення вказаних порушень слугувало те, що в ході перевірки не підтверджено реальність здійснення господарських відносин (їх вид, обсяг, якість та розрахунки) позивача з контрагентами-постачальниками ТОВ «Модум», ТОВ «Джеміус» та контрагентом-покупцем ПАТ «Литер» за період з 01.07.2014 по 31.07.2014.

Вважаючи протиправними дії щодо призначення документальної позапланової виїзної перевірки, складання наказу та її проведення, позивач звернувся у суд.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно пп. 75.1.2 цієї правової норми документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Пунктами 78.4, 78.5 статті 78 Податкового кодексу України передбачено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Пунктом 81.1 статті 81 цього Кодексу передбачено, що посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення перевірки; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Аналіз приведених норми свідчить на користь висновку, що платник податкiв, який вважає порушеним порядок та пiдстави призначення податкової перевiрки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осiб контролюючого органу до такої перевiрки. Якщо ж допуск до проведення перевiрки вiдбувся, в подальшому предметом розгляду в судi має бути лише суть виявлених порушень податкового та iншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Даний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 24 грудня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Foods and Goods L.T.D.» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька, третя особа - Державна податкова адміністрація в Донецькій області, про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Отже, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та/або проведенні податкової перевірки.

Разом з тим, судом установлено, що спірна перевірка проведена відповідно до наказу № 30 від 19.11.2014 та направлення № 6/22-03 від 19.11.2014, які вручено директору позивача до її проведення, за підсумками чого складено акт № 59/3-26-50-22-06-32659124 від 02.12.2014.

Відтак, правові наслідки оспорюваних дій щодо призначення та проведення податкової перевірки вичерпані, а визнання їх протиправними не захистить права чи інтереси платника податків.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Згідно Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Порядок визначення сум податкових та грошових зобов'язань визначено статтею 54 Податкового кодексу України. Так, відповідно до пп. 54.3.2 п. 54.3 цієї норми контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до пункту 58.1 статті 58 ПК України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Відповідно пункту 86.8 статті 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Таким чином, положеннями податкового законодавства передбачено, що у разі виявлення порушень податкового законодавства в ході податкової перевірки, на підставі висновків складеного за її підсумками акту, податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення.

Податкове повідомлення-рішення - це письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності (пп. 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Відтак, грошові зобов'язання визначаються податковим органом шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення, яким встановлюється обов'язок платника податків сплатити визначу в цьому рішенні суму, в тому числі штрафні санкції, до бюджету.

Таким чином, результати податкової перевірки можуть оспорюватись платником шляхом оскарження саме податкового повідомлення-рішення, оскільки саме це рішення має по відношенню до позивача майнові наслідки, які можуть становити порушене право чи інтерес.

Разом з тим, матеріали справи свідчать про те, що жодних податкових повідомлень-рішень за наслідками спірної перевірки не виносилось, суми грошових зобов'язань позивачу контролюючим органом не визначались. Також, матеріали справи не містять підтверджень про коригування відповідачем показників податкових зобов'язань та податкового кредиту в інтегрованих картках обліку позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Зміст завдання адміністративного судочинства свідчить про те, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав, свобод чи інтересів позивача. Якщо такого порушення не встановлено, в будь-якому разі відсутні підстави для задоволення позову, адже звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

З огляду на встановлені обставини, судова колегія не вбачає порушеного права чи інтересу позивача, який би підлягав судовому захисту.

При цьому, колегія суддів зауважує, що вимоги позивача про визнання протиправними дії відповідача щодо коригування показників податкової звітності додатку №5 до декларацій з податку на додану вартість в АІС «Податковий блок» на підставі вищезгаданого акта та зобов'язання відповідача відновити змінені показники податкової звітності в цій інформаційній системі не підлягають задоволенню, позаяк обставини такого коригування матеріалами справи не підвереджуються.

Окрім того, колегія суддів наголошує, що внесення результатів податкової перевірки у вигляді акта до АІС «Податковий блок» не порушує особисті права чи інтереси платника податків, з огляду на наступне.

Акт податкової перевірки відноситься до податкової інформації, яка, відповідно до статті 74 Податкового кодексу України, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

Таким чином, внесення інформації про податкову перевірку до інформаційних баз даних податкового органу є обов'язком відповідача, який забезпечує виконання органами доходів і зборів покладених на них завдань та функцій, і жодним чином не порушує прав чи інтересів платника податків.

З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для визнання протиправними осопрюваних дій відповідача, а також для зобов'язання останнього вносити зміни до АІС «Податковий блок».

Доводи апеляційної скарги не спростовують вищевикладене, а тому відсутні підстави для її задоволення.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Літер-Навігація» залишити без задоволення .

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 березня 2015 року залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяО.М. Романчук

(Повний текст ухвали складений 29 квітня 2015 року.)

.

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Романчук О.М

Пилипенко О.Є.