Постанова

від 06.08.2009 по справі 20-5/550-6/120

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

20-5/550-6/120

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 06 серпня 2009 р.                                                                                    № 20-5/550-6/120  

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючого:Першикова Є.В.,

суддів:Данилової Т.Б.,

Ходаківської І.П.,

розглянула

касаційну скаргу Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (далі –Фонд)

на рішення господарського суду міста Севастополя

від01.12.08

у справі№ 20-5/550-6/120

господарського судуміста Севастополя

за позовомзакритого акціонерного товариства "Источник"

(далі –Товариство)

доФонду,

Севастопольської міської державної адміністрації

(далі –Міськдержадміністрація),

треті особи:Севастопольська міська рада (далі –Міськрада),

Управління культури Севастопольської міської державної адміністрації (далі –Управління),

провизнання права на приватизацію

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:не з'явились;

- відповідачів:Фонду:не з'явились;

Міськдержадміністрації:не з'явились;

- третіх осіб:Міськради:не з'явились;

Управління:не з'явились.

Ухвалою від 17.06.09 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючого –Першикова Є.В., суддів –Данилової Т.Б., Ходаківської І.П. касаційну скаргу Фонду № 6-Г/09/нр від 22.04.09 було прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 06.08.09.

Вказана ухвала суду була направлена сторонам у справі в установленому порядку, документів, які б свідчили про її неотримання сторонами у справі, до Вищого господарського суду України не надходило, отже усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

05.08.09 до колегії суддів надійшла заява Товариства б/н від 03.08.09 в якій ставиться питання про розгляд касаційної скарги без участі його представника.

На момент розгляду справи у судовому засіданні 06.08.09 будь-яких письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило. У судове засідання 06.08.09 представники сторін не з'явились.

Враховуючи, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка без поважних причин у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, а на момент розгляду справи у судовому засіданні 06.08.09 клопотань про відкладення розгляду справи до колегії суддів Вищого господарського суду України не надходило, справа розглядається за наявними матеріалами справи, а повний текст постанови Вищого господарського суду України направляється учасникам судового процесу в установленому законом порядку поштою.

Рішенням від 24.12.07 господарського суду міста Севастополя (суддя Євдокимов І.В.) позовні вимоги Товариства задоволено повністю.

Визнано недійсним рішення виконкому Міськради від 17.07.90 № 11/915 "Про включення до Переліку пам'ятників архітектури та градобудівництва місцевого призначення містобудівного комплексу місткового кільця м.Севастополя" в частині включення будинку № 10 по вул.В.Морська м.Севастополя.

Визнано незаконними дії Фонду по розгляду заяви Товариства про приватизацію шляхом викупу нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м.Севастополь, вул.В.Морська, 10.

Фонд зобов'язано: здійснити інвентаризацію вбудованого нежитлового приміщення площею 326,3 м2, розташованого за адресою: м.Севастополь, вул.В.Морська, 10, яке підлягає приватизації шляхом викупу; здійснити приватизацію вбудованого нежитлового приміщення площею 326,3 м2, розташованого за адресою: м.Севастополь, вул.В.Морська, 10, шляхом викупу Товариством; укласти з Товариством договір купівлі-продажу шляхом викупу вбудованого нежитлового приміщення площею 326,3 м2, розташованого за адресою: м.Севастополь, вул.В.Морська, 10.

З Фонду на користь Товариства стягнуто державне мито у сумі 85,00 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою від 05.03.08 Севастопольського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого –Гонтаря В.І., суддів –Голика В.С., Лисенка В.А.) рішення від 24.12.07 господарського суду міста Севастополя залишено без змін, а апеляційну скаргу Фонду –без задоволення.

Постановою від 02.07.08 Вищого господарського суду України касаційну скаргу Фонду задоволено частково.

Постанову від 05.03.08 Севастопольського апеляційного господарського суду та рішення від 24.12.07 господарського суду міста Севастополя скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи рішенням від 01.12.08 господарського суду міста Севастополя (суддя Лазарев С.Г.) позовні вимоги Товариства задоволено повністю.

Визнано недійсним рішення виконкому Міськради від 17.07.90 № 11/915 "Про включення до Переліку пам'ятників архітектури та градобудівництва місцевого призначення містобудівного комплексу місткового кільця м.Севастополя" в частині включення будинку № 10 по вул.В.Морська м.Севастополя.

Визнано незаконними дії Фонду по розгляду заяви Товариства про приватизацію шляхом викупу нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м.Севастополь, вул.В.Морська, 10.

Фонд зобов'язано: здійснити інвентаризацію вбудованого нежитлового приміщення площею 326,3 м2, розташованого за адресою: м.Севастополь, вул.В.Морська, 10, яке підлягає приватизації шляхом викупу Товариством; здійснити приватизацію вбудованого нежитлового приміщення площею 326,3 м2, розташованого за адресою: м.Севастополь, вул.В.Морська, 10, шляхом викупу Товариством; укласти з Товариством договір купівлі-продажу шляхом викупу вбудованого нежитлового приміщення площею 326,3 м2, розташованого за адресою: м.Севастополь, вул.В.Морська, 10.

З Фонду на користь Товариства стягнуто 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вказане рішення, прийняте під час нового розгляду справи, мотивовано тим, що Фондом в порушення вимог ст. 8 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств" в двомісячний строк з дня прийняття рішення про включення спірного будинку до переліку об'єктів, що підлягають приватизації не було вчинено дій щодо підготовки такого об'єкту до приватизації. Також, суд прийшов до висновку про відсутність документів, які б підтвердили підставність віднесення спірного об'єкту до пам'ятників архітектури, у зв'язку з чим вказав на неправомірність прийняття Міськрадою відповідного рішення. Крім того, місцевий суд взяв до уваги, що згідно Закону України "Про перелік пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації" спірний об'єкт не ввійшов до такого Переліку.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Фонд звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення від 01.12.08 господарського суду міста Севастополя скасувати, та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскарженого судового акту було порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема: п. 30 ст. 26, п. 6 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", п. 49 Державної програми приватизації на 2000 - 2002 роки.

У своєму відзиві на касаційну скаргу Товариство щодо доводів скаржника заперечує, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим просить касаційну скаргу Фонду залишити без задоволення, а оскаржене рішення –без змін.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено місцевим судом на підставі матеріалів справи, 22.06.95 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м.Севастополю (Продавець) та організацією орендарів орендного підприємства Магазин "Источник" (Покупець) (правонаступником якого є Товариство) було укладено договір купівлі-продажу державного майна, згідно з умовами якого у власність Покупця було передано державне майно цілісного майнового комплексу орендного підприємства Магазин "Источник", розташоване у вбудованому приміщенні за адресою: м.Севастополь, вул.В.Морська, 10.

Також, судом встановлено, що до моменту реєстрації Товариства, нежитлове приміщення по вул.В.Морська, 10 перебувало в оренді в організації орендарів орендного підприємства Магазин "Источник" за договорами оренди № 254 від 30.12.93, № 939 від 24.11.94.

Крім того, встановлено, що 08.08.96 між Управлінням майном міста Міськдержадміністрації та Товариством було укладено договір оренди № 1894 про оренду нежитлового приміщення загальною площею 476,6 м2, розташованого за адресою: м.Севастополь, вул.В.Морська, 10, з строком дії на 10 років. У подальшому договірні відносини були продовжені договором оренди № 428-06 від 29.12.06, вказані приміщення були передані Товариству в оренду для розміщення магазину, кафе, складу, на строк до 29.11.07, а площа орендованого приміщення складала спочатку 476,6 м2, а згодом 326,3 м2 (відповідно до протоколу від 01.07.07 до договору оренди № 428-06 від 29.09.06).

При вирішенні спору по суті судом першої інстанції було взято до уваги, що згідно з рішенням Міськради № 637 від 04.03.03 "Про програму оптимізації структури комунального майна та підвищення ефективності його використання на 2003-2006 роки в м.Севастополі", нежитлове приміщення по вул. В.Морська, 10, яке перебуває в оренді у Товариства, було включено до переліку об'єктів комунальної власності які підлягають приватизації шляхом викупу.

На підставі наданих сторонами доказів по справі встановлено, що Товариство зверталось до Фонду із заявами про необхідність розпочати процес приватизації нежитлового приміщення загальною площею 326,3 м2, розташованого за адресою: м.Севастополь, вул.В.Морська, 10, шляхом прямого викупу.

Місцевим судом встановлено, що Фонд листами від 24.01.06 та 27.04.07 повідомив Товариство про те, що будинок по вул.В.Морська, 10 включений до Реєстру нерухомих пам'яток об'єктів культурної спадщини національного та місцевого значення по м.Севастополю, у зв'язку з чим питання про включення вказаного об'єкту до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, буде розглядатися Міськрадою після зняття обмежень, які діють відповідно до Закону України "Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини".

Вирішуючи спір, господарський суд першої інстанції з урахуванням того, що рішення про приватизацію орендованого майна Товариством було прийнято власником майна (Міськрадою) 04.03.03 /рішенням № 637/, прийшов до висновку про те, що на той час ніяких обмежень стосовно приватизації орендованого майна не існувало, а тому Фондом в порушення вимог ч. 2 ст. 8 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" не було своєчасно здійснено заходи щодо реалізації встановленої процедури, що потягло порушення прав та інтересів Товариства.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав та законних інтересів. Права й законні інтереси захищаються, у тому числі, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади й органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, які суперечать законодавству, ущемляють права й законні інтереси суб'єктів господарювання.

Згідно приписів п. 49 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, затвердженої Законом України "Про Державну програму приватизації", покупець, що став власником об'єкта приватизації групи А, та не скористався на момент приватизації об'єкта правом викупу будинку (спорудження, приміщення) у межах займаної цим об'єктом площі, має право викупити відповідний будинок (спорудження, приміщення) у випадку, якщо це не заборонено законодавством України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим (щодо майна, що належить Автономній Республіці Крим) або відповідною місцевою радою (щодо об'єктів права комунальної власності).

При цьому, п. 5 до об'єктів приватизації групи А віднесено цілісні майнові комплекси державних, орендних підприємств і структурні підрозділи підприємств, виділені в самостійні підприємства (далі –цілісні майнові комплекси підприємств), у тому числі в процесі реструктуризації державних підприємств із середньообліковою чисельністю працюючих до 100 осіб включно або понад 100 осіб, але вартість основних фондів яких недостатня для формування статутних фондів відкритих акціонерних товариств (далі - ВАТ), а також готелі, об'єкти санаторно-курортних установ і будинку відпочинку, які перебувають на самостійних балансах; окреме індивідуально певне майно (у тому числі таке, котре не ввійшло в статутні фонди ВАТ, будинки, спорудження й нежитлові приміщення, майно підприємств, ліквідованих за рішенням господарського суду, і майно підприємств, які ліквідуються за рішенням органа, уповноваженого управляти державним майном); майно підприємств, які не були продані як цілісні майнові комплекси.

Конституційний Суд України в рішенні від 13.12.00 у справі № 1-16/2000 щодо офіційного тлумачення окремих положень ст. 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" зазначив, що положення частин першої, третьої цієї статті щодо ініціативи покупців про включення відповідного майна до переліку об'єктів, які підлягають приватизації необхідно розуміти як право покупця пропонувати проведення приватизації конкретного об'єкта малої приватизації зазначений їм способом, зокрема шляхом викупу.

Як вбачається з встановлених судом обставин, відмовляючи позивачу, Фонд послався на те, що спірний об'єкт включено до реєстру нерухомих пам'яток об'єктів культурної спадщини національного та місцевого значення по м.Севастополю, а також на вступ в дію Закону України "Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини".

Проте, вказаний Закон було прийнято лише 01.02.05 (набрав чинності 23.02.05), тобто через два роки після того, як Міськрадою було прийнято рішення про його приватизацію.

Таким чином, на той момент, коли орган приватизації відповідно до закону повинен був вирішити питання про приватизацію спірного об'єкта, жодних обмежень щодо його приватизації не існувало, а отже Товариство мало право на приватизацію спірного об'єкту шляхом викупу.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про охорону й використання пам'яток історії та культури" внесення об'єктів до переліків пам'яток історії та культури й виключення із них повинно здійснюватися за поданням спеціально вповноважених державних органів охорони пам'яток історії та культури.

Згідно приписів п.п. 3.3, 5 Інструкції про порядок обліку, забезпечення збереження, змісту, використання і реставрації нерухомих пам'яток історії та культури (яка є додатком до Наказу Міністерства культури СРС № 203 від 13.05.86), приналежність нерухомої пам'ятки історії та культури до відповідного виду та категорії визначається при складанні документів державного обліку пам'яток, і встановлюється при затвердженні відповідного державного списку нерухомих пам'яток історії та культури. Державний облік пам'яток історії та культури здійснюють у межах установленої компетенції державні органи охорони пам'яток союзних республік, автономних республік, країв, областей, міст республіканського підкорення.

Пункт 9 цієї Інструкції містить порядок державного обліку пам'яток історії та культури, згідно з яким облік містить у собі: виявлення, обстеження пам'яток, визначення їх історичної, наукової, художньої, або іншої культурної цінності, фіксацію, і вивчення, складання облікових документів, ведення державних списків нерухомих пам'яток.

Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції, на момент складення Управлінням архітектури та містобудування переліку пам'яток архітектури та містобудування місцевого значення м.Севастополя, затвердженого рішенням виконавчого комітету Севастопольської міської Ради народних депутатів

№ 11/915 від 17.07.90, матеріалів, які б надавали підстави для включення спірного будинку до цього переліку не існувало, як не існує до теперішнього часу.

Статтею 1 Закону України "Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини" була встановлена заборона приватизації пам'ятників культурної спадщини до затвердження Верховною Радою України переліку пам'яток культурної спадщини, які не підлягають приватизації. Одночасно п. 2 ст. вказаного Закону Кабінету Міністрів України було доручено в шестимісячний строк від дня набрання чинності цього Закону подати на розгляд Верховної Ради України проект Закону України про затвердження переліку пам'яток культурної спадщини, які не підлягають приватизації.

Колегія суддів Вищого господарського суду України наголошує, що 17.10.08 набрав чинності Закон України "Про Перелік пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації" від 23.09.08 № 574-VI. Цим законом будинок № 10 по вул.Велика Морська не внесений до переліку об'єктів культурної спадщини, які не підлягають приватизації. Водночас, як вбачається з правового аналізу матеріалів справи, Фондом дій щодо здійснення процедури приватизації щодо спірного об'єкта вчинено так і не було.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суд першої інстанції правомірно відхилив доводи Фонду щодо існування заборони на приватизацію спірного об'єкту шляхом викупу як такі, що не відповідають чинному законодавству та є необґрунтованими, та задовольнив позовні вимоги Товариства.

Такі висновки суду відповідають положенням чинного законодавства, зокрема, ст.ст. 11, 16, 648 Цивільного кодексу України, ст.ст. 7, 30 Закону України "Про приватизацію державного майна" та ст. 10 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими спори щодо приватизації державного (комунального) майна шляхом визнання незаконними дій відповідного фонду комунального майна органу місцевого самоврядування віднесено до способу захисту цивільних прав та інтересів і за наявності пропозиції покупця є майновими відносинами, що підвідомчі господарським судам. Встановивши обставини безпідставності відмови покупцю з боку продавця в особі Фонду комунального майна відповідно до законодавства про приватизацію державного (комунального) майна, суд першої інстанції правомірно визнав такі дії незаконними.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені Фондом в касаційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факт порушення місцевим судом не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи в силу вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

З огляду на те, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Фонду комунального майна Севастопольської міської ради № 6-Г/09/нр від 22.04.09 залишити без задоволення.

Рішення від 01.12.08 господарського суду міста Севастополя у справі

№ 20-5/550-6/120 господарського суду міста Севастополя залишити без змін.

Головуючий Є.Першиков

судді:Т.Данилова

І.Ходаківська