Постанова

від 12.08.2009 по справі 2/427-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

2/427-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 12 серпня 2009 р.                                                                                    № 2/427-08  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКривди Д.С.,

суддів:Жаботиної Г.В.,Уліцького А.М.

розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Інгор"

на постановувід 16.12.08 Дніпропетровського апеляційного господарського суду

та на рішеннявід 28.08.08

у справі№2/427-08

господарського судуДніпропетровської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Піраміда"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Інгор"

простягнення 25331,14 грн.

за участю представників сторін

від позивача:у засідання не прибули

від відповідача:Штойко Д.С., дов.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 28.08.08 господарського суду Дніпропетровської області (суддя Боділовська М.М.), яке залишено без змін постановою від 16.12.08 Дніпропетровського апеляційного господарського суду (колегія суддів у  складі: Мороз В.Ф. –головуючий, Швець В.В., Логвиненко А.О.), задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Піраміда" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інгор" про стягнення 25331,14 грн., сплачених позивачем за земельні ділянки, що перейшли у фактичне користування відповідача. Судові рішення мотивовані тим, що відповідач отримав у фактичне користування земельні ділянки з 28.09.06 та повинен був вносити плату за їх використання.

Ухвалою від 22.07.09 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, в якій заявлено вимоги про скасування рішення і постанови та відмову в задоволенні позову з підстав неповного встановлення обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Від позивача 07.08.09 надійшло клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату, у задоволенні якого судова колегія відмовила, оскільки явка представників сторін в судове засідання не визнана обов'язковою і їх нез'явлення не перешкоджає розгляду справи без їх участі.  

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 20.06.05 між Дніпропетровською міською радою та позивачем укладено договори оренди земельних ділянок площею 0,0417 га та 0,0031 га під об'єктом нерухомості по вул. Комсомольській, 22, кадастровий номер 1210100000:02:406:0019 та 1210100000:02:406:0020.

Згодом 28.09.06 між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення N213 по вул. Комсомольській, 22 в м. Дніпропетровську, в результаті чого право власності на будівлю, розташовану на вказаних земельних ділянках,  перейшло до відповідача.

Звернення позивача до Дніпропетровської міської ради листами від 13.12.06 та від 11.02.08 з пропозицією про розірвання договорів оренди земельних ділянок у зв'язку з відчуженням будівлі залишились без задоволення.

В період з листопада 2006 року до червня 2008 року позивачем сплачено за земельні ділянки, які знаходились у фактичному користуванні відповідача 25331,14 грн., що підтверджується  платіжними дорученнями.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення вказаної суми з відповідача на користь позивача, суди першої та апеляційної інстанцій послались на положення ст.ст. 377, 1212 ЦК України, якими врегульовано обставини переходу права власності на земельну ділянку в разі переходу прав власності на об'єкти нерухомості та зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

Оскільки спірна земельна ділянка під об'єктом нерухомості по вул. Комсомольській, 22, як встановлено судовими інстанціями, знаходилася у користуванні позивача на умовах оренди, а орендодавцем є Дніпропетровська міська рада, орендна плата сплачена позивачем за умовами відповідного договору оренди земельної ділянки і будь-яких прав на отримання орендної плати з третьої особи ст.ст. 8, 81, 21 Закону України "Про оренду землі" не передбачено.

Одночасно слід зазначити, що фактичне користування спірною земельною ділянкою відповідачем відповідно до ст.ст. 5, 15 Закону України "Про плату за землю" породжує обов'язок щодо внесення плати за таке користування власнику цієї земельної ділянки, який покладається на суб'єктів плати за землю, у тому числі орендарів та осіб, що здійснюють користування.

Позивач не довів, що відповідач порушив його права орендаря та не довів обставин безпідставного отримання відповідачем спірної суми коштів від позивача.

Тобто позивач не довів наявність обставин, врегульованих ст.ст. 377, 1212 ЦК України, а визначений ним спосіб захисту прав не відповідає вимогам цих норм, зважаючи на правовідносини, що склались між сторонами у справі та обставини виникнення зобов'язань відповідача щодо плати за землю перед власником земельної ділянки.

З огляду на викладене судова колегія дійшла висновку про невідповідність висновків судів першої та апеляційної інстанцій обставинам справи та положенням законодавства. А відтак касаційна скарга відповідача підлягає задоволенню, судові рішення в справі слід скасувати, а в задоволенні позову відмовити. Судові витрати мають бути покладені на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 108, 1115, 1117, 1119-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу задовольнити.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.12.08 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.08 у справі №2/427-08 скасувати.

3. У задоволенні позову відмовити.

4. Доручити господарському суду Дніпропетровської області у встановленому порядку видати наказ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Піраміда" судових витрат.

Головуючий                                                                                Д.Кривда

Судді                                                                                                    Г.Жаботина

                                                                                                    А.Уліцький