Постанова

від 12.08.2009 по справі 31/49-09

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

31/49-09

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 12 серпня 2009 р.                                                                                    № 31/49-09  

   Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, суддіОстапенка М.І.

суддівГончарука П.А., Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Селена"

нарішення господарського суду Дніпропетровської області від 31 березня 2009 року

у справі№ 31/49-09

за позовом  акціонерного комерційного інноваційного банку "Укрсиббанк"

дотовариства з обмеженою відповідальністю "Селена"

простягнення 175 735,60 грн.  

за участю представників сторін:

від позивача –Ігнатенко В.Л.

     відповідача –не з'явився

                                                               ВСТАНОВИВ:

У лютому 2009 року акціонерний комерційний інноваційний банк "Укрсиббанк" звернувся до господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Селена" заборгованості за кредитним договором № 11155851000 від 18.05.07 р. у розмірі 175 735,65 грн., що складається із 133 851,43 грн. кредитної заборгованості, 11 586,40 грн. заборгованості по відсотках за користування кредитними коштами, 29 030,47 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту та 1 267,30 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитними коштами.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 31 березня 2009 року (суддя –А.Єременко) позов задоволено. Стягнуто з відповідача 175 735,60 грн. загальної суми заборгованості та судові витрати.

В касаційній скарзі, ставиться питання про скасування постановленого у справі судового рішення, у зв'язку з неналежним повідомленням відповідача про час та місце судового розгляду даного спору, та передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права  при ухваленні оскаржуваних судових актів, колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України).

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено господарським судом, 18 травня 2007 року між АКБ "Укрсиббанк" (кредитор) і ТОВ "Селена" (позичальник) було укладено кредитний договір № 11155851000, відповідно до умов якого кредитор надає позичальнику у строкове платне користування грошові кошти у межах 219 735,00 грн. (кредит) з 18.05.07 р. по 17.05.10 р. згідно з графіком, визначеним у додатку № 1 до договору (пункти 1.1., 1.2.).

За використання кредитних коштів у строки, визначені у договорі, процентну ставку встановлено на рівні 14 %, а у понад встановлений договором строк –на рівні 16 %  зі сплатою відсотків  протягом перших 10 робочих днів кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані проценти за користування кредитом (пункт 1.3 кредитного договору).

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Факт надання 18.05.07 р. кредитних коштів у користування позичальнику підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжного доручення № 1 (а.с. 86).

Вимогою від 08.04.08 р. кредитор повідомив позичальника про неналежне виконання останнім грошових зобов`язань із своєчасного повернення отриманих кредитних коштів і плати за користування ними, що випливають із пунктів 1.1., 1.2, 1.3.5. кредитного договору, і вказав, що станом на 08.04.08р. заборгованість становить 109 808,00 грн. по кредиту і 1 364,17 грн. по відсоткам.

Як вбачається із виписки по кредитному договору за період з 18.05.07р. по 05.03.09р. за час дії договору, ТОВ "Селена" було надано 219 735,00 грн., з яких позичальником із порушенням визначених договором строків повернено 85 883,57 грн. (а.с. 82-96).

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України встановлює такий правовий наслідок порушення зобов`язання як сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина 1 статті 549 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 3 статті 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина 2 статті 551 ЦК України).

Відповідно до частини 4 статті 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Пунктом 7.1. кредитного договору встановлено така форма відповідальності за неналежне виконання зобов`язань з повернення кредитних коштів і відсотків за користування кредитом як сплата пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості.

Таким чином, внаслідок неналежного виконання взятих на себе зобов`язань за кредитним договором № 11155851000 від 18.05.07 р., у відповідача виникла заборгованість по кредиту у розмірі 133 851,43 грн., 11 586,40 грн. заборгованості по відсотках за користування кредитними коштами, 29 030,47 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту та 1 267,30 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитними коштами.

Враховуючи викладене, рішення місцевого господарського суду про стягнення з ТОВ "Селена" загальної заборгованості по кредитному договору у розмірі 175 735,60 грн. є законним і відповідає обставинам справи.

Разом з тим, касаційною інстанцією не приймаються доводи касаційної скарги про неналежне повідомлення відповідача про час і місце судового розгляду даної справи, виходячи із такого.

Згідно з пунктом 3.5.1 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 ухвала про порушення провадження у справі і призначення її до розгляду надсилається службою діловодства в день її прийняття всім учасникам процесу з повідомлення про вручення. Повідомлення з відміткою про вручення ухвали адресатові залучаються до матеріалів справи. Факт неодержання ухвали адресатом засвідчується поштовим повідомленням встановленого зразка.

В ході розгляду справи судом першої інстанції, ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.09 р. про порушення провадження у справі і призначення судового розгляду на 05.03.09 р. і про відкладення судового розгляду на 31.03.09, коли і було прийняте судове рішення, від 05.03.09 р., надсилалися за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Фучика, 30, кв. 331 і були повернені поштовою установою із відміткою про, те, що відповідач за цією адресою відсутній.

Згідно з пунктом 1.3 статуту ТОВ "Селена" і довідки ГУ статистики у Дніпропетровській області № 18/12-451 від 05.03.09 р. вказана адреса є місцезнаходженням відповідача.

Місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (стаття 93 ЦК України).

Вказана адреса місцезнаходження відповідача зазначена і у розділі 12 кредитного договору, яка відповідно до пункту 11.2 договору є адресою листування з ТОВ "Селена".

Крім того, пунктом 4.4 кредитного договору відповідач взяв на себе зобов`язання повідомити позивача про зміну свого місцезнаходження в триденний строк проведення таких змін.

Таким чином, господарським судом Дніпропетровської області було належним чином дотримано всіх вимог Господарського процесуального кодексу України щодо порядку надіслання учасникам процесу ухвал із відомостями про час і місце засідання суду.

Інші посилання скаржника в обґрунтування касаційної скарги також не підтверджуються матеріалами справи, спростовуються висновками судів та не доведені відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені місцевим господарським судом на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України Вищий господарський суд України, суд

                                                 ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Селена" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31 березня 2009 року у справі за № 31/49-08 –без змін.

Поновити виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31 березня 2009 року.

Головуючий, суддя     М.Остапенко

Суддя       П.Гончарук

Суддя                                        Л.Стратієнко