Рішення

від 14.08.2009 по справі 7/191-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/191-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

14 серпня 2009 р.           Справа 7/191-09

за позовом: Державного підприємства "Хмільницьке лісове господарство", м. Хмільник, Вінницька область.   

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Калинівський експериментальний завод деревинних матеріалів", м. Калинівка, Вінницька область.  

про стягнення 274802,72 грн. заборгованості

Головуючий суддя     Банасько О.О.     

Cекретар судового засідання Банасько О.О.

Представники

          позивача :   Ткач Ю.А., довіреність б/н від

          відповідача : Гончарова Г.П. - довіреність № 851  від 13.08.2009 року.

ВСТАНОВИВ :

Надійшла позовна заява про стягнення з ТОВ "Калинівський експериментальний завод деревинних матеріалів" на користь ДП "Хмільницьке лісове господарство" 274802,72 грн. боргу.

Ухвалою від 20.07.2009 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 7/191-09 та призначено до розгляду на 14.08.2009 року.

За письмовим клопотанням представників сторін справа розглядається без здійснення технічної фіксації судового процесу.

В судовому засіданні представником відповідача подано заяву про визнання позову в частині стягнення основного боргу в розмірі 217583,00 грн..

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

За період з 30.10.2008 року до 28.01.2009 року позивач на підставі усних домовленостей здійснив ряд поставок на адресу відповідача, що підтверджується наданими  суду актами прийому-здачі та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 274802,72 грн..

У зв'язку з тим, що відповідач не розрахувався за отриманий товар виникла заборгованість у розмірі 274802,72 грн..

11.03.2009 року позивачем заявлено претензію (від 11.03.2009 року № 169) з вимогою оплатити борг в розмірі 274802,72 грн.. За твердженням позивача відповіді на претензію відповідач не надав.

Проте як встановлено судом відповідач після порушення провадження у справі сплатив позивачу 57219,72 грн. в рахунок погашення заборгованості. В результаті чого борг зменшився до 217583,00 грн., що сторони зафіксували в обопільно підписаному акті звірки взаєморозрахунків станом на 13.08.2009 року.

В зв'язку із сплатою 57219,72 грн. після порушення провадження у справі суд припиняє провадження у частині стягнення 57219,72 грн. основного боргу відповідно до                п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 217583,00  грн. враховуючи наступне.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару відповідачу та дії  відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать  про те, що у боржника (відповідача)  виникло зобов'язання  по оплаті  за отриманий товар.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вказувалось раніше, позивач надсилав відповідачу претензію про сплату заборгованості № 169 від 11.03.2009 року. На підтвердження факту отримання вказаної претензії відповідачем позивач надав відповідну квитанцію (а.с. 47, т. 1).

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо  строк  (термін)  виконання  боржником  обов'язку  не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Ч.1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Проте, всупереч наведеним нормам та вимогам ухвали суду від 20.07.2009 року  відповідач не подав до суду жодного належного доказу в спростування позовних вимог позивача в частині стягнення 217583,00 грн. боргу, в тому рахунку і доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів), крім уже згаданих.

Враховуючи те, що позовні вимоги  щодо стягнення заборгованості в розмірі 217583 грн. фактично визнаються відповідачем (акт звірки від 13.08.2009 року) та окрім цього підтверджуються наявними у справі первинними бухгалтерськими документами, суд вважає суму боргу в розмірі 217583,00 грн. доведеною позивачем. При цьому суд враховує, що  позов визнається відповідачем.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України в зв'язку з тим, що спір доведено до суду внаслідок його неправильних дій.

При цьому судом встановлено, що позивач при зверненні до суду сплатив 312,50 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення.

Разом з тим,  згідно постанови КМУ від 08.07.2009 року № 693, яка набрала чинності з 14.07.2009 року відновлено дію постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року № 1258 "Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів"  у редакції, що діяла на день набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.2009 року № 361, тобто розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення становив з 14.07.2009 року 118,00 грн..

Внесення витрат на ІТЗ судового процесу у більшому розмірі ніж передбачено чинним законодавством є підставою для його повернення відповідно до п.13 ПКМУ від 21.12.2005 року № 1258, п.1ч.1 ст.8 Декрету КМУ "Про державне мито", ст.47 ГПК України.

За письмовим клопотанням сторін 14.08.2009 року у справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

На підставі викладеного та керуючись  п.13 ПКМУ від 21.12.2005 року № 1258, п.1ч.1 ст.8 Декрету КМУ "Про державне мито", ст.11, ч.ч.1, 2 ст.509, ст.ст. 525, 526, 527, ч.ч.1, 2 ст. 530, ст.610, ч.1 ст.625 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46,    ч. 2 ст. 49, ст. 78, п. 1-1 ч.1 ст.80, ст.ст. 82, 84, 85, 115, 116  ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Калинівський ЕЗДМ", вул. Промислова, 50, м. Калинівка, Вінницька область, 22400 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 05412693, р/р - 26006279082005 в Вінницькій філії Приватбанку, МФО - 302689) на користь Державного підприємства "Хмільницьке лісове господарство", вул. Курортна, 1, м. Хмільник, Вінницька область, 22000 - (інформація про реквізити - р/р - 26009063291332 м. Хмельницький, ідентифікаційний код - 00991485) - 217583 грн. 00 коп. боргу, 2748 грн. 03 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою державного мита та 118 грн. 00 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Припинити провадження у частинні стягнення  57219 грн. 72 коп. основного боргу згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

5. Зобов'язати управління Державного казначейства у м.Вінниці Головного управління державного казначейства у Вінницькій області повернути суму зайво сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 194 грн. 50 коп. Державному підприємству "Хмільницьке лісове господарство", вул. Курортна, 1, м. Хмільник, Вінницька область, 22000 - (інформація про реквізити - р/р - 26009063291332 м. Хмельницький, ідентифікаційний код - 00991485) сплаченого за платіжним дорученням від 02.07.2009 року № 833 оригінал якої знаходиться в матеріалах справи № 7/191-09.

6. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.  

Суддя                                             Банасько О.О.

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України  18 серпня 2009 р.

віддрук.3 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - вул. Курортна, 1, м. Хмільник, Вінницька область.

3 - відповідачу - вул. Промислова, 50, м. Хмільник, Вінницька область.