Ухвала

від 02.12.2011 по справі 2а-9634/10/0670

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а-9634/10/0670

Головуючий у 1-й інстанції: Чернова Г.В.

Суддя-доповідач:ОСОБА_1

УХВАЛА

іменем України

"02" грудня 2011 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегіі:

головуючого судді Франовської К.С.

суддів: Мацького Є.М.

ОСОБА_2 ,

при секретарі Бєляєвій Т.В. ,

за участю сторін:

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Укрпродукт Логістикс" на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "03" серпня 2011 р. у справі за позовом ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Укрпродукт Логістикс" до Державної податкової інспекції в м.Житомирі про визнання недійсними та скасуванян податкових повідомлень-рішень ,

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2010 року ТОВ "Укрпродукт Логістикс" звернулося до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Житомирі: № 0001992301/2 від 22.11.2010 року, № 0001992301/1 від 23.07.2010 року , № 0001992301/0 від 30.06.2010 р. та № 0002002301/2 від 22.11.2010 року, № 0002002301/1від 23.07.2010 року , № НОМЕР_1 від 30.06.2010 року.

В обгрунтування вимог позивач зазначав, що відповідач при проведенні перевірки, дійшов до помилкового висновку щодо порушення товариством вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 150000,00грн., з яких: 120000 грн. - основний платіж та 30000 - штрафні (фінансові) санкції (згідно ППР № 0001992301/2 від 22.11.2010 року (№0001992301/1 від 23.07.2010 року,№ 0001992301/0 від 30.06.2010 р.). Позивач також вважає, що висновки ДПІ у м. Житомирі про заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 120000,00 грн. є неправомірним, оскільки витрати на придбання послуг від ПП ОСОБА_4 та ПП ОСОБА_5 пов'язані з пошуком замовників транспортних послуг, з представленням інтересів підприємства перед замовниками, з оформленням документів, пов'язаних з наданням транспортних та експедиційних послуг підприємством, тобто, пов'язані з господарською діяльністю і обмеження щодо віднесення таких витрат до складу валових витрат не містяться в пунктах 5.3 - 5.7 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Позивач посилається на те, що ТОВ "Укрпродукт Логістикс" правомірно було включено до валових витрат вартість придбаних послуг у ПП ОСОБА_4 в сумі 200000,00 грн. та у ПП ОСОБА_5 в сумі 280000,00 грн., що підтверджено відповідними розрахунковими документами, обов'язковість ведення яких передбачена правилами податкового обліку.

Крім того, позивач не погоджується з висновками відповідача при проведенні перевірки щодо порушення товариством вимог В«Про податок на додану вартістьВ»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чого позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2808,00грн., з яких: 1872,00 грн. - основний платіж та 936,00 - штрафні (фінансові) санкції ( згідно ППР № 0002002301/2 від 22.11.2010 року (№ 0002002301/1 від 23.07.2010 року, № 0002002301/0 від 30.06.2010 року), оскільки вважає, що правомірно включило до складу податкового кредиту Декларації з податку на додану вартість за вересень 2009 року суми податку на додану вартість згідно податкових накладних датою виписки за попередні місяці 2009 року, але які фактично отримані у вересні 2009 року.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2011 року в позові ТОВ " Укрпродукт Логістикс" відмовлено.

Не погоджуючись зі вказаним судовим рішенням, ТОВ "Укрпродукт Логістикс" оскаржило його у апеляційному порядку. У апеляційній скарзі скаржник просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді -доповідача стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом апеляційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Суд встановив, що ДПІ у м. Житомирі здійснено перевірку ТОВ "Укрпродукт Логістикс", за результатами якої було складено акт від 22.06.2010 року за №3656/23-1/35021464/0110 "Про результати планової виїзної перевірки ТОВ "Укрпродукт Логістикс" код за ЄДРПОУ 35021464 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.03.2010 року".

Відповідно до вказаного акту встановлено порушення позивачем, зокрема, п.п.5.2.1, п.п.5.3.9 п.5.2, 5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 120000,00 грн., в т.ч.: за І півр. 2009 року в сумі 30000,00 грн., за 9 міс. 2009 року в сумі 60000,00 грн., за 2009 р. в сумі 90000 грн., за І кв. 2010 р. в сумі 30000,00 грн.

Крім того, зазначеною перевіркою виявлено порушення ТОВ "Укрпродукт Логістикс" вимог п.п. 7.2.3 п.7.2, пп. 7.2.6 п.7.2, пп. 7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. №168/97-ВР, в результаті чого товариством занижено податок на додану вартість на загальну суму 1872 грн. за вересень 2009 року.

На підставі зазначеного акту ДПІ у м. Житомирі прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0001992301/0 від 30.06.2010 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 150000,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 120000,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 30000,00 грн. та № 0002002301/0 від 30.06.2010 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2808,00грн., з яких: 1872,00 грн. - основний платіж та 936,00 - штрафні (фінансові) санкції.

Вирішуючи спір та відмовляючи у позові, суд першої інстанції встановив таке :

1.стосовно податкових повідомлень рішень № 0001992301/0 від 30.06.2010 р., № 0001992301/1 від 23.07.2010 року, № 0001992301/2 від 22.11.2010 року, прийнятих за правилами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств":

Згідно пунктів 3.1 - 3.8 договору ПП ОСОБА_4 взяла на себе обов'язки систематично проводити маркетингове дослідження ринку перевезень та транспортного експедирування; здійснювати пошук замовників перевезень та/або транспортного експедирування; проводити переговори з потенційними замовниками перевезень та/або транспортного експедирування, спрямовані на укладення угод або одержання заявок на перевезення та/або транспортне експедирування на найбільш вигідних для замовника умовах (ціна, умови платежу, ризики, відповідальність); представляти інтереси замовника в переговорах з потенційними замовниками перевезень та/або транспортного експедирування; здійснювати контроль за своєчасністю та повнотою обміну сторонами документами, якими оформлюється замовлення та здійснення перевезення або транспортного експедирування та інше.

Виконавець, згідно вищевказаного договору, надає акт виконаних робіт.

Проте, з наданих позивачем актів здачі-приймання результатів виконаних робіт ПП ОСОБА_4 за січень - серпень 2009 року вбачається, що дані роботи були виконані за договором № 01/06 від 01.06.2007 року, тоді як в судовому засіданні представником позивача був наданий договір про надання послуг №01/02/08 від 01.02.2008 року

Крім того, позивач уклав з ПП ОСОБА_5 аналогічний за умовами договір № 1 від 01.09.2009 року.

На виконання умов вказаного договору №1 від 01.09.2009 року сторонами підписано акти здачі-приймання результатів виконаних робіт за вересень - грудень 2009 року та січень- лютий 2010 року.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України В«Про оподаткування прибутку підприємствВ» , валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Стаття 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 2 ст.9 цього ж Закону, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Не погоджуючись із доводами позивача в цій частині позовних вимог, суд першої інстанції , аналізуючи зміст вказаних актів здачі-приймання результатів виконаних робіт, дійшов правильного висновку про те, що ці акти носять формальний характер і не можуть бути визначені як первинні бухгалтерські документи, та доказами виконання договору, оскільки в них зазначена інформація, яка містить загальний характер, і не містить індивідуальних ознак, за якими вищевказаний договір про надання послуг можна вважати виконаним.

2.стосовно податкових повідомлень рішень № 0002002301/0 від 30.06.2010 р., № 0002002301/1 від 23.07.2010 року, № 0002002301/2 від 22.11.2010 року, прийнятих за порушення Закону України "Про податок на додану вартість", судом встановлено наступне.

Закон України "Про податок на додану вартість" визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 вказаного Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У відповідності до п.п. 17.1.3 п.17.1 ст. 17 вказаного Закону, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Таким чином, висновки суду про те, що ТОВ "Укрпродук Логістикс" неправомірно віднесло до складу валових витрат вартість придбаних послуг у ПП ОСОБА_4 та у ПП ОСОБА_5та не мало права на формування податкового кредиту, грунтуються на чинному законодавстві і є правильними.

Отже, суд першої інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, постановив обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в апеляційній скарзі не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195,196,198,200,205,206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Укрпродукт Логістикс" залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя К.С. Франовська

судді: ОСОБА_6

ОСОБА_2

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Укрпродукт Логістикс" вул.Сингаївського, 3,м.Житомир,10014

3- відповідачу ОСОБА_7 податкова інспекція в м.Житомирі пл.Перемоги,2,Житомир,10014