Рішення

від 21.01.2009 по справі 54/ 90

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

54/ 90

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  54/ 90

21.01.09

За позовом           Національної телекомпанії  України

до                       Товариства з обмеженою відповідальністю "Культурно-інформаційний

          центр "Леар"

про               стягнення 698,87 грн.

Суддя Демченко Т.С.

Представники:  

від позивача      Давиденко О.П., за дов. № 8-01-16/51 від 17.01.2009 р.

від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Культурно-інформаційного центру "Леар" про стягнення 400,20 грн. основного боргу, 244,52 грн.  інфляційних втрат та 54,15 грн. трьох процентів річних. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав своїх зобов'язань та не оплатив надані позивачем послуги.

Ухвалою суду від 31.10.2008 р. порушено провадження у справі № 54/90, розгляд справи призначено на 26.11.2008 р.

Представник відповідача у судове засідання 26.11.2008 р. не з'явився, витребуваних документів суду не надав, про причини неявки не повідомив, у зв'язку з чим розгляд справи відкладено на 17.12.2008 р.

Представник відповідача у судове засідання 17.12.2008 р. повторно не з'явився, витребуваних документів суду не надав. Представником позивача заявлено клопотання про вирішення спору у більш тривалий строк, ніж передбачено ст. 69 ГПК України. Клопотання судом задоволено, строк вирішення спору продовжено на один місяць.

Ухвалою суду від 17.12.2008 р. розгляд справи відкладено на 21.01.2009 р. у зв'язку з неявкою відповідача та необхідністю витребування додаткових доказів.

У судове засідання 21.01.2009 р. відповідач втретє не з'явився, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, оскільки ухвали суду направлялися на адресу відповідача, вказану у позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 13-6250 від 12.12.2008 р.  

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

05.12.2003 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Культурно-інформаційний центр "Леар"  звернулося з листом до Національної телекомпанії України з проханням надати дозвіл на використання відеоматеріалів відеотеки НТКУ.

Як пояснив позивач, відповідачеві на безкоштовній основі були передані права інтелектуальної власності на використання відеоматеріалів та були надані технічні послуги із перезапису відеоматеріалів. За надання вказаних технічних послуг відповідачеві був виставлений рахунок на оплату та надісланий акт виконаних робіт, який відповідач не підписав. При цьому відповідачем не було заявлено жодних зауважень щодо наданих послуг.

Зазначені обставини підтверджуються листом відповідача з резолюцією позивача на ньому про надання відеоматеріалів, а також службовими записками посадових осіб позивача щодо фактичного надання технічних послуг та необхідності виставлення рахунку на оплату.

Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Як передбачено ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Згідно з ч.1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Зазначені вище обставини свідчать про те, що між сторонами у спрощений спосіб було укладено договір, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як свідчать матеріали справи, позивач надав відповідачеві технічні послуги із перезапису відеоматеріалів, вартість яких становить 400,20 грн.  

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

21.04.2008 р. позивач направив відповідачеві претензію про оплату наданих послуг, що підтверджується фіскальним чеком № 4108 від 21.04.2008 р. та списком на відправку рекомендованих листів.

Виходячи з викладеного та враховуючи нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів, передбачені п.п. 4.1., 4.2. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 1149 від 12 грудня 2007 р., які в даному випадку становлять 4 дні, відповідач повинен був оплатити надані послуги у строк до 02.05.2008 р. Проте, відповідач свого зобов'язання щодо оплати наданих послуг не виконав.

Таким чином, факт наявності боргу у відповідача перед позивачем у сумі 400,20 грн. належним чином доведений та документально підтверджений. Тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в цій сумі визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.   

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Вимоги позивача про стягнення трьох процентів річних підлягають частковому задоволенню за розрахунком суду у розмірі 4,95 грн. за період з 03.05.2008 р. по 01.10.2008 р.: 400,20 грн. х 3% х 151:366 = 4,95 грн.   

Вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню у сумі 10,40 грн. за період з травня по листопад 2008 р. за розрахунком суду:

Індекс інфляції 101,3% х 100,8% х 99,5% х 99,9% х 101,1% = 102,6%

400,20 грн. х 102,6% - 400,20 грн. = 10,40 грн.  

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, викладених позивачем, не надав, своїм правом на судовий захист не скористався.

З урахуванням викладених вище обставин справи, наявних у матеріалах справи письмових доказів, наданих представником позивача пояснень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у сумі 415,55 грн.

  Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно з ч. 2 ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Культурно-інформаційний центр "Леар" (04205,  м. Київ, просп. Оболонський, буд. 23-А, код ЄДРПОУ 31521056, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Національної телекомпанії України (04119, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 42, код ЄДРПОУ 23152907, п/р 35223016000821 в УДК у Шевченківському районі м. Києва, МФО 820019) 400 (чотириста) гривень 20 коп. основного боргу,  4 (чотири) гривні 95 коп. трьох процентів річних, 10 (десять) гривень 40 коп. інфляційних втрат,  102 (сто дві) гривні 00 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) гривень 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                         Т.С. Демченко