Рішення

від 15.05.2009 по справі 31/162-32/496

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

31/162-32/496

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  31/162-32/496

15.05.09

За позовом

Акціонерного товариства закритого типу української зовнішньоторгівельної фірми „Біомед”

До1.          Приватного підприємства „Равіол”2.          Приватного підприємства „Валенто”

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача:Дочірнє підприємство „Львівлікпрепарати”За участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідачів:Акціонерний комерційний банк „Прем'єрбанк”

Провизнання недійсним договору

                 Суддя    Хрипун О.О.

Представники сторін:

Від позивачаКапелюшний І.В. –в.о. директора, Трембач А.П. –предст.

Від відповідачівне з'явились

Від третіх осібне з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство закритого типу українська зовнішньоторгівельна фірма „Біомед” звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного підприємства „Равіол” та Приватного підприємства „Валенто” за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача - Дочірнього підприємства „Львівлікпрепарати”, про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 03.01.2005, який укладено між ПП „Равіол” та ПП „Валенто”, у зв'язку з перевищенням повіреним своїх повноважень по договору доручення. В подальшому, АТЗТ УЗТФ „Біомед” збільшило свої позовні вимоги та просило визнати недійсним договір купівлі-продажу недійсним і визнати право власності на обладнання для виробництва вакцини БЦЖ.

Заявлений позов обґрунтовано тим, що договір купівлі-продажу від 03.01.2005 суперечить ст.ст. 203, 241, 658, 1000-1006 Цивільного кодексу України, обладнання для виробництва вакцини БЦЖ із власності позивача законним шляхом не вибувало, і позивач на підставі ст. 392 Цивільного кодексу України вправі пред'явити позов до відповідачів про визнання права власності на це обладнання.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.04.2008 у справі № 31/162 позов задоволено. Визнано договір купівлі-продажу обладнання для виробництва вакцини БЦЖ від 03.01.2005, укладений між Приватним підприємством „Равіол” та Приватним підприємством „Валенто” недійсним. Визнано право власності Закритого акціонерного товариства української зовнішньоторгівельної фірми „Біомед” на обладнання для виробництва вакцини БЦЖ. Встановлено, що обладнання для виробництва вакцини БЦЖ, яке перебуває у ДП „Львівлікпрепарати”, підлягає поверненню ЗАТ УЗТФ „Біомед”.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.10.2008 рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2008 у справі № 31/162 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. В постанові Вищого господарського суду України вказано, що спір вирішено без участі акціонерного комерційного банку ”Прем'єрбанк”, що призвело до обмеження його права на захист прав та інтересів при розгляді справи № 31/162.

Вищий господарський суд України вважає судове рішення прийнятим без надання належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності та недостатньо дослідженими обставинами і матеріалами у даній справі. В постанові зазначено, що під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об‘єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Згідно зі ст. 11112 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Новий розгляд справи проводився Господарським судом міста Києва з врахуванням наведених обставин.

Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 14.11.2008 справу прийняв до розгляду суддя Хрипун О.О. з присвоєнням номеру № 31/162-32/496. Розгляд справи призначено на 03.12.2008.

11.11.2008 до суду від Акціонерного комерційного банку „Прем'єрбанк” надійшла заява про вступ у справу на стороні Відповідачів, оскільки за договором застави № 01 від 03.03.2005 між АКБ „Прем'єрбанк” і ПП „Валенто” останнє передало у заставу банку обладнання для виробництва вакцини БЦЖ.

У зв'язку із надходженням до суду клопотання від Позивача про відкладення розгляду справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2008 розгляд справи відкладено на 17.12.2008. Цією ж ухвалою на підставі ст. 27 ГПК України залучено Акціонерний комерційний банк „Прем'єрбанк” до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні Відповідачів.

Судове засідання, призначене на 17.12.2008, не відбулось у зв'язку з касаційним оскарженням постанови Вищого господарського суду України від 28.10.2008 у справі                № 31/162.

Ухвалою Верховного суду України від 22.01.2009 у справі № 31/162 відмовлено в порушенні провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 28.10.2008.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2009 справу № 31/162-32/496 призначено до розгляду на 20.03.2009, зобов'язано сторони надати письмові пояснення щодо предмету спору з урахуванням обставин, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 28.10.2008 в справі № 31/162.

В судове засідання, призначене на 20.03.2009, повноважні представники Відповідачів та Третіх осіб не з'явилися, про причини неявки своїх повноважних представників суду не повідомили, вимоги ухвали про прийняття справи до розгляду не виконали. 20.03.2009 Позивач в судовому засіданні надав суду письмові пояснення і додаткові докази на підтвердження своїх позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2009 у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представників Відповідачів та Третіх осіб, розгляд справи відкладений на 15.04.2009, повторно зобов'язано сторони надати письмові пояснення щодо предмету спору, докази на підтвердження чи заперечення позовних вимог.

У зв'язку з неявкою представників Відповідачів та Третіх осіб у судове засідання, призначене на 15.04.2009, розгляд справи відкладався на 15.05.2009.

В судове засідання, призначене на 15.05.2009, представники відповідачів та третіх осіб не з'явилися, про причини неявки представників суду не повідомили, клопотання чи заяви щодо розгляду справи за їх відсутністю або відкладення розгляду справи, суду не надали.

Представник Позивача до початку розгляду справи по суті 15.04.2009 заявив усне клопотання про уточнення назви Позивача та просив вважати правильною назву: Акціонерне товариство закритого типу українська зовнішньоторгівельна фірма „Біомед”. Суду для огляду було надано оригінал свідоцтва про державну реєстрацію серії А 01                 № 249291 від 27.10.2008, в якому зазначена назва: „Акціонерне товариство закритого типу українська зовнішньоторгівельна фірма „Біомед”. Суд визнав клопотання Позивача таким, що підлягає задоволенню.

Від Відповідача-2 до суду надійшов письмовий відзив на позов, в якому позовні вимоги Позивача визнавались в повному обсязі.

Від Державної акціонерної компанії „Укрмедпром” до суду 19.03.2009 надійшло клопотання про залучення її до участі в справі третьою особою без самостійних вимог на предмет спору.

Позивач проти заявленого клопотання заперечив.

Суд враховує, що Дочірнє підприємство ДАК „Укрмедпром” „Львівлікпрепарати”, яке є зберігачем обладнання для виробництва вакцини БЦЖ, залучене до участі в справі              № 31/162-32/496 третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача з самого початку розгляду справи, є самостійним господарюючим суб'єктом та може самостійно представляти і захищати свої права та інтереси. ДАК „Укрмедпром” в клопотанні не обґрунтувала, яким чином рішення по справі стосується її прав чи інтересів, в зв'язку з чим суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання заявника.

Від Хайруліної Інни Володимирівни до суду 14.04.2009 із супровідним листом начальника Донецького СІЗО від 06.04.2009 надійшло клопотання про зупинення розгляду справи № 31/162-32/496 до розгляду кримінальної справи № 85-218, порушеної відносно посадових осіб ПП „Валенто” за ст. 191 ч. 5 КК України.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. Доказів знаходження вказаної справи у провадженні іншого суду заявник не надав.

Крім того, суд приймає до уваги наявність в матеріалах справи № 31/162-32/496 відзиву ПП „Валенто” на позов з визнанням позовних вимог Позивача в повному обсязі, підписаного директором ПП „Валенто” Шаламовим Ю.М., в якому, зокрема, зазначено, що жодних осіб на представництво інтересів ПП „Валенто” в справі № 31/162-32/496 директор Шаламов Ю.М. не уповноважував. Представники Позивача в судовому засіданні 15.04.2009 заявлене клопотання гр. Хайруліної І.В. не підтримали, посилаючись на те, що згідно з витягом з ЄДР від 11.04.2009, наданим Позивачем до суду перед початком слухання, директором та єдиною особою, яка має право вчиняти юридичні дії від імені ПП „Валенто” без довіреності, є Шаламов Юрій Миколайович. Повноваження Хайруліної І.В. як заступника директора ПП „Валенто” та наявність у неї повноважень на представництво інтересів ПП „Валенто” в даній справі жодними документами не підтверджується.

За вказаних обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого клопотання гр. Хайруліної І.В.

В ході нового розгляду справи, Позивач підтримав позовні вимоги та просить їх задовольнити з огляду на те, що строк дії договору доручення з Відповідачем-1 закінчився до дати укладення спірного договору купівлі-продажу, Позивач письмових погоджень на укладення спірного договору Відповідачу-1 не надавав, майно Позивача, в т.ч. обладнання для виробництва вакцини БЦЖ, на дату укладення спірного договору купівлі-продажу перебувало в податковій заставі і орган державної податкової служби дозволу на відчуження заставленого майна не надавав, ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2002 в справі № 18/132 про банкрутство Позивача встановлено, що продаж майна боржника проводиться із залученням товарної біржі, яка має відповідні дозволи ФДМ України на продаж об'єктів права державної власності, комітет кредиторів в справі про банкрутство АТЗТ УЗТФ „Біомед” згоди на відчуження обладнання для виробництва вакцини БЦЖ не надавав. Існуванням спірного договору купівлі-продажу, укладеного між Відповідачами, заперечується право власності Позивача на обладнання для виробництва вакцини БЦЖ, тому Позивач просить суд визнати право власності на це обладнання за ним.

Відповідач-2 у письмовому відзиві на позов проти позовних вимог не заперечує та визнає їх у повному обсязі.

Відповідач-1 в судове засідання не з'явився, вимог суду, викладених в ухвалах від 16.02.2009, від 20.03.2009 та 15.04.2009 не виконав.

Треті особи в судове засідання не з'явилися, вимог суду, викладених в ухвалах від 16.02.2009, від 20.03.2009 та 15.04.2009 не виконали.

Відповідачі та Треті особи належним чином були повідомлені про місце і час судового засідання ухвалами суду від 03.12.2008, 16.02.2009, 20.03.2009 та 15.04.2009.

Згідно зі ст. 75 ГПК України справа розглядається без участі представників Відповідачів та Третіх осіб, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для розгляду справи по суті.

В судовому засіданні, призначеному на 15.05.2009, за згодою сторін, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Стосовно Акціонерного товариства закритого типу української зовнішньоторгівельної фірми „Біомед” Господарським судом міста Києва порушено провадження у справі про банкрутство № 18/132.

Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 17.12.2002 в справі          № 18/132 про банкрутство АТЗТ УЗТФ „Біомед”, розпорядником майна в справу № 18/132 було призначено арбітражного керуючого Капелюшного І.В., покладено на нього виконання обов'язків директора АТЗТ УЗТФ „Біомед”, уповноважено за попереднім узгодженням з комітетом кредиторів укладати угоди з оцінювачем на здійснення оцінки майнових та інших активів боржника, зі спеціалізованим підприємством на здійснення пошуку майна та доведення в суді права власності боржника на це майно, на відчуження майна боржника. Продаж майна боржника розпорядника майна уповноважено здійснити згідно з вимогами діючого законодавства, для чого залучити спеціалізоване підприємство –товарну біржу, яка має відповідні дозволи від ФДМ України на здійснення такої діяльності.

З метою пошуку покупців на обладнання для виробництва протитуберкульозної вакцини БЦЖ, яке перебувало на зберіганні ДП „Львівлікпрепарати” в передмісті                            м. Львова –Винниках, між Акціонерним товариством закритого типу українською зовнішньоторгівельною фірмою „Біомед” (Довіритель) та Приватним підприємством „Равіол” (Повірений) був укладений договір доручення б/н від 17.11.2004 (надалі –Договір доручення).

Відповідно до умов Договору доручення, Довіритель доручав, а Повірений зобов'язувався від імені Довірителя здійснити пошук покупця на обладнання для виробництва вакцин БЦЖ, яке було ввезено на митну територію України 1997-1999, згідно з контрактом № 077-2В між АТЗТ УЗТФ „Біомед” та Консорціумом фірм Глятт Інженертехнік ГмбХ і Лінде-КСА-Дрезден ГмбХ, з правом укладення договорів чи протоколів про наміри за попереднім письмовим погодженням Довірителя.

Пунктом 2.3 Договору доручення визначено, що Повірений був зобов'язаний самостійно або із залученням третіх осіб здійснити пошук покупця на обладнання, провести переддоговірну роботу та передати Довірителю повну та достовірну інформацію щодо змісту проведених переговорів, реквізити та контактні дані потенційного покупця, передати Довірителю все одержане у зв'язку з виконанням Договору.

Згідно з п. 2.4 Договору доручення, Повірений мав право проводити переговори із потенційними покупцями, проводити маркетингові та рекламні акції, збирати та аналізувати комерційні пропозиції та запропоновані ціни та проводити інші заходи для виконання предмету Договору, повідомляти Довірителя про всі пропозиції щодо придбання та укладати угоди чи протоколи про наміри за наявності письмового дозволу Довірителя.

Строк дії Договору доручення був встановлений з дня укладення договору, тобто з 17 листопада 2004 року до 31 грудня 2004 року.

03.01.2005 Приватне підприємство „Равіол” (Відповідач-1) від свого імені уклало із Приватним підприємством „Валенто” (Відповідач-2) договір купівлі-продажу обладнання для виробництва вакцини БЦЖ (надалі –Договір купівлі-продажу).

Відповідно до умов Договору купівлі-продажу, ПП „Равіол”, як продавець, зобов'язалось продати ПП „Валенто”, як покупцю, медичне обладнання –готову виробничу лінію вартістю 41 млн. євро, що сплачувалась покупцем в національній валюті України по курсу НБУ на день підписання договору з відстрочкою платежу на 45 днів або шляхом передачі векселів.

Право власності на товар переходило до Покупця з моменту, коли платіж за товар проведений належним чином.

05.01.2005 між ПП „Равіол” та ПП „Валенто” був укладений Акт приймання-передачі обладнання для виробництва вакцини БЦЖ.

03.03.2005 між Приватним підприємством „Валенто” та Акціонерним комерційним банком „Прем'єрбанк” укладено угоду про переведення боргу, відповідно до умов якої    ТОВ „Енерго-Міг” передало, а ПП „Валенто” прийняло на себе зобов'язання по виконанню зобов'язань по поверненню кредиту в сумі 873 427,28 доларів США по кредитному договору № 112-в від 06.10.2003, укладеного між АКБ „Прем'єрбанк” та ТОВ „Енерго-Міг”.

Для забезпечення виконання зобов'язань за договором про переведення боргу, 03.03.2005 між Приватним підприємством „Валенто” та Акціонерним комерційним банком „Прем'єрбанк” укладено договір застави № 01 технологічного обладнання, відповідно до умов якого ПП „Валенто” передало в заставу АКБ „Прем'єрбанк” обладнання для виробництва протитуберкульозної вакцини БЦЖ.

В липні 2006 року Позивач дізнався від ДП „Львівлікпрепарати”, що Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Львівської області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 19.07.2006, відповідно до якої на майно ПП „Валенто” (боржника) –обладнання для виробництва вакцини БЦЖ, яке зберігалось у ДП „Львівлікпрепарати”, накладався арешт за заявою стягувача –АКБ „Прем'єрбанк”.

Відповідно до постанови Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Львівської області від 05.09.2006, було відкрито виконавче провадження по зверненню стягнення на обладнання по виробництву вакцини БЦЖ на користь АКБ „Прем'єрбанк”.

Позивачем, починаючи з 21.07.2006 на адресу правоохоронних органів, державної виконавчої служби, учасників виконавчого провадження тощо, направлялись листи, заяви та телеграми, в яких Позивач стверджував, що обладнання для виробництва вакцини БЦЖ нікому не відчужував, і просив негайно зупинити відкриті виконавчі провадження та захистити права та інтереси АТЗТ УЗТФ „Біомед”.

Листами від 21.07.2006 Позивач повідомив ПП „Равіол” та ПП „Валенто” про невизнання договору купівлі-продажу від 03.01.2005 та його недійсність через перевищення повіреним своїх повноважень.

Відповідно до статті 1000 Цивільного кодексу України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії.

Згідно зі ст. 1001 ЦК України, договором доручення може бути визначений строк, протягом якого повірений має право діяти від імені довірителя.

Статтею 1003 Цивільного кодексу України визначено, що у договорі доручення мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному, і ці дії мають бути правомірними, конкретними та здійсненими.

Відповідно до ст. 1004 Цивільного кодексу України, повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим.

Повірений серед іншого зобов'язаний після виконання доручення або в разі припинення договору доручення надати довірителю звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення, а також негайно передати довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням доручення              (ст. 1006 Цивільного кодексу України).

Предметом Договору доручення від 17.11.2004, відповідно до п. 1.1 Договору, було здійснення Повіреним від імені Довірителя пошуку покупця на обладнання з правом укладення договорів чи протоколів про наміри за попереднім письмовим погодженням Довірителя.

Відповідно до п. 2.4 Договору доручення від 17.11.2004, Повірений мав право проводити переговори із потенційними покупцями, проводити маркетингові та рекламні акції, збирати та аналізувати комерційні пропозиції та запропоновані ціни та проводити інші заходи для виконання предмету договору, повідомляти Довірителя про всі пропозиції щодо придбання та укладати угоди чи протоколи про наміри за наявності письмового дозволу Довірителя.

Право укладати інші договори, угоди чи протоколи, ніж про наміри, Повірений за Договором доручення від 17.11.2004 не отримав, а укладення договорів, угод чи протоколів про наміри могло відбутись лише за наявності письмової згоди Довірителя.

Однак, Повірений –ПП „Равіол”, відступив від вказівок Довірителя –АТЗТ УЗТФ „Біомед”, а саме - уклав спірний договір купівлі-продажу не від імені Довірителя, а від свого імені, після закінчення строку дії Договору доручення, не маючи повноважень на відчуження майна Довірителя, без звернення до Довірителя за письмовим погодженням, тобто із перевищенням наданих йому повноважень. Крім того, Повірений не надав Довірителю звіт про виконання доручення, жодних документів, які б підтверджували факт виконання доручення, та не передав нічого, що він одержав у зв'язку з виконанням доручення.

Згідно зі ст. 237 Цивільного кодексу України, представництвом є право відношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Як встановлено судом, Позивач про порушення свого права –укладення спірного договору купівлі-продажу від 03.01.2005, дізнався від ДП „Львівлікпрепарати”, яке в липні 2006 року повідомило про відкриття виконавчого провадження щодо примусового стягнення боргу з ПП „Валенто” за рахунок обладнання для виробництва вакцини БЦЖ. Зазначене підтверджується листами, запитами та повідомленнями Позивача на адресу             ПП „Равіол”, ПП „Валенто”, АКБ „Прем'єрбанк”, ДП „Львівлікпрепарати”, ДВС Львівської області, постановами ДВС Львівської області, відповідями Управління СБУ та Прокуратури у Львівській області, копії яких перебувають в матеріалах справи. Копії оскарженого договору, акту приймання-передачі та інших документів, укладених на його виконання, були одержані  Позивачем у 2008 році, що підтверджується листом Петровського РВ Донецького МУ ГУ МВС України в Донецькій області від 23.01.2008, копія якого перебуває в матеріалах справи.

Таким чином, Позивачем доведено, що про порушення свого права він дізнався влітку 2006 року, тому суд приходить до висновку, що Позивачем не пропущений строк позовної давності на заявлення позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 03.01.2005.

Судом встановлено, що як тільки Довіритель дізнався про укладення спірного договору купівлі-продажу, він листами від 21.07.2006 висловив Повіреному свою незгоду із вчиненими Повіреним діями та вказав про недійсність цього договору, тобто не схвалив дій Повіреного.

Таким чином, ПП „Равіол”, укладаючи договір купівлі-продажу від 03.01.2005 із ПП „Валенто”, перевищило надані йому АТЗТ УЗТФ „Біомед” повноваження за договором доручення від 17.11.2004, в зв'язку з чим договір купівлі-продажу від 03.01.2005 не створив жодних юридичних наслідків для АТЗТ УЗТФ „Біомед”.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5,6 ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша зацікавлена особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Зокрема, відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як встановив суд, відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 17.12.2002 в справі № 18/132 про банкрутство Позивача, продаж його майна може здійснюватись виключно через товарну біржу, яка має відповідні дозволи ФДМ України.

Проте, згідно з витягами з ЄДР, первісний власник обладнання для виробництва вакцини БЦЖ –АТЗТ УЗТФ „Біомед” та продавець за спірним договором                             купівлі-продажу – приватне підприємство „Равіол”, не зареєстровані як товарні біржі. Суду також не було надано біржового контракту купівлі-продажу обладнання для виробництва вакцини БЦЖ, укладеного між ПП „Равіол” та ПП „Валенто” чи між АТЗТ УЗТФ „Біомед” та ПП „Равіол”.

Відповідно до ч. 8 ст. 16 Закону України ”Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, до компетенції комітету кредиторів у справі про банкрутство належить, зокрема, надання згоди на укладення арбітражним керуючим значних угод боржника (угод щодо розпорядження майном, балансова вартість якого перевищує 1% балансової вартості активів боржника).

Позивачем до початку судового засідання 15.04.2009 до матеріалів справи були додані витяг з ЄДР по ПП „Валенто”, копія листа ДВС Львівської області від 19.07.2006, одержана факсом від ДП „Львівлікпрепарати”, та копія протоколу засідання комітету кредиторів АТЗТ УЗТФ „Біомед” від 06.03.2007.

Судом встановлено, що комітетом кредиторів АТЗТ УЗТФ „Біомед” не приймалось рішення про відчуження обладнання для виробництва вакцини БЦЖ на користь                          ПП „Равіол”, ПП „Валенто” чи інших осіб, або про надання погодження розпоряднику майна на таке відчуження. Відповідно до вказаного протоколу дії розпорядника майна по вчиненню заходів для захисту прав АТЗТ УЗТФ „Біомед” на обладнання для виробництва вакцини БЦЖ –звернення до правоохоронних органів, органів державної виконавчої служби з вимогою не допустити незаконне заволодіння цим обладнанням третіми особами, визнані комітетом кредиторів правильними та задовільними.

Крім того, судом враховано, що відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 15.06.2005 в справі № 18/132, майно АТЗТ УЗТФ „Біомед” (в т.ч. і обладнання для виробництва вакцини БЦЖ) було звільнено з-під податкової застави для надання можливості його подальшого продажу лише з 15.06.2005. Позивач довів, що він, чи за його дорученням треті особи, за одержанням дозволу на відчуження майна до 15.06.2005 до ДПІ у Святошинському районі м. Києва (заставодержателя) не звертались, дозволу на відчуження майна, в т.ч. обладнання для виробництва вакцини БЦЖ, не одержували.

Відповідно до ст. 656 Цивільного кодексу України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно зі ст. 658 Цивільного кодексу України, право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Суду на день слухання справи сторонами не надано документів, що підтверджують перехід до ПП „Равіол” права власності на обладнання для виробництва вакцини БЦЖ від власника –АТЗТ УЗТФ „Біомед”. Не надано також інших документів, які б підтверджували укладення такої угоди, як то специфікації до договору, акти приймання-передачі, податкові накладні тощо. При цьому Позивач підтвердив, що будь-яких договорів відчуження та укладених на їх виконання актів приймання-передачі між АТЗТ „Біомед” та ПП „Равіол” не укладалось.

Також судом враховано, що жодна із сторін спірного договору купівлі-продажу та Позивач не посилались на існування додаткових угод до договору доручення від 17.11.2004 про продовження строку дії доручення, як на підставу тривання договірних відносин між Позивачем та Відповідачем-1 після 01.01.2005. Додана до матеріалів касаційної скарги і засвідчена ТОВ „Постзбутсервіс” копія додаткового узгодження від 29.12.2004 до договору доручення від 17.11.2004 не може вважатись належним доказом дійсності договору доручення після 01.01.2005 –оригінал вказаного додаткового узгодження суду для дослідження надано не було, Позивач в судовому засіданні 15.04.2009 заперечив факт його укладання та факт існування після 01.01.2005 договірних відносин між Позивачем та Відповідачем-1, а Відповідач-2 визнав це у відзиві на позов.

Це також підтверджується і тим, що ПП „Валенто” у відзиві на позов від 14.04.2009 вказує, що на дату укладення спірного договору купівлі-продажу ПП „Валенто” не знало про відсутність згоди Позивача на відчуження обладнання для виробництва вакцини БЦЖ, що майно Позивача перебувало в податковій заставі і могло продаватись лише за згодою органу державної податкової служби через біржу, а також не знало про закінчення строку дії договору доручення від 17.11.2004. З огляду на докази, які Позивач надав під час розгляду справи, відповідач 2 визнав позовні вимоги АТЗТ УЗТФ „Біомед” в повному обсязі, тобто ПП „Валенто” погодилось, що уклало незаконний договір купівлі-продажу обладнання з ПП „Равіол”.

Судом при цьому враховано, що оскільки згідно з витягом з ЄДР за станом на 10.04.2009 керівником ПП „Валенто” значиться Шаламов Юрій Миколайович, відзив на позов підписаний Шаламовим Юрієм Миколайовичем, у відзиві директор ПП „Валенто” зазначає, що ПП „Валенто” будь-яких інших осіб на представництво інтересів підприємства в справі № 31/162-32/496 та інших справах, пов'язаних з оспорюванням права власності на обладнання для виробництва вакцини БЦЖ, не уповноважувало, відзив на позов від імені Відповідача-2 підписано, відповідно до витягу з ЄДР від 10.04.2009, уповноваженою особою.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки зміст договору купівлі-продажу від 03.01.2005 суперечить положенням Цивільного кодексу України, ПП „Равіол” не мало повноважень відчужувати майно АТЗТ УЗТФ „Біомед”, строк дії договору доручення від 17.11.2004 між АТЗТ УЗТФ „Біомед” та ПП „Равіол” закінчився до дня укладення договору купівлі-продажу від 03.01.2005, майно АТЗТ УЗТФ „Біомед” на дату укладення договору купівлі-продажу перебувало в податковій заставі і заставодержатель згоди на відчуження майна не надавав, продаж майна АТЗТ УЗТФ „Біомед” за судовою ухвалою міг відбутись лише на товарній біржі, позовні вимоги АТЗТ УЗТФ „Біомед” в частині визнання договору купівлі-продажу від 03.01.2005, укладеного між ПП „Равіол” та ПП „Валенто”, недійсним у зв'язку з перевищенням повіреним своїх повноважень, підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ст. 236 ЦК України).

Враховуючи, що згідно з поясненнями ДП „Львівлікпрепарати” від 10.04.2008 обладнання для виробництва вакцини БЦЖ з часу його поставки (01.01.1999) перебуває у нього на зберіганні в передмісті Львова –Винниках за адресою: вул. В.Івасюка, 52, Відповідачі при новому розгляді справи доказів виконання ними умов спірного договору купівлі-продажу суду не надали, Відповідач-1 при первісному розгляді справи, а Відповідач-2 при новому розгляді справи визнали позовні вимоги Позивача, Позивачем вимог щодо застосування наслідків недійсності правочину не висувалось, суд не вбачає підстав для застосування наслідків недійсності договору купівлі-продажу в межах розгляду справи № 31/162-32/496.

Щодо позовних вимог про визнання права власності, суд зазначає наступне.

Між АТЗТ УЗТФ „Біомед” та Консорціумом фірм Глятт Інженертехнік ГмбХ і Лінде-КСА-Дрезден ГмбХ був укладений контракт № 077-2В від 06.03.1995, за яким АТЗТ УЗТФ „Біомед”, що діяло від свого імені і за свій рахунок як окрема юридична особа, придбало, а Консорціум –продав обладнання для виробництва протитуберкульозної вакцини БЦЖ.

Відповідно до п. 11.1 Контракту № 077-2В, Продавець (Консорціум) повідомляє Покупця (АТЗТ УЗТФ „Біомед”) про відправку обладнання, приналежностей, планової та інжинірингової документації протягом 48 годин з моменту відправки.

За період з 02.02.1997 по 15.01.1998 всього було здійснено 19 поставок та поставлено 16 контейнерів і 48 ящиків з обладнанням. Факт поставки обладнання в                 1997-1998 р.р. підтверджується рахунками-проформами із відмітками Львівської митниці.

Позивачем до справи надані рахунки-проформи, накладні та вантажно-митні декларації, які підтверджують факт ввезення на митну територію України обладнання та перехід права власності на нього до АТЗТ УЗТФ „Біомед”. Відповідно до переліку матеріалів та обладнання по Контракту № 077-2В, затвердженому ДП „Львівлікпрепарати” 01.05.2004, АТЗТ УЗТФ „Біомед” отримало по Контракту та розмістило на зберігання в       м. Львові (Винниках) на складах ДП „Львівлікпрепарати” наступне обладнання:

1. Електротехнічне обладнання (перемикачі, переривачі, роз'єднувачі, розетки, вилки електричні, лампи розжарювання, кабелі та інш.) загальною контрактною вартістю 584375 ДМ, що перебуває в контейнерах № 23 та № 27.

2. Машинне обладнання (стерилізатор, холодильні установки, холодильна комірка та інш.) загальною контрактною вартістю 510000 ДМ, що перебуває в контейнерах № 2 та № 6.

3. Машинне обладнання (ізоляційний матеріал, машина для нанесення етикеток, ємність стальна, витяжка, установка стиснутого повітря та інш.) загальною контрактною вартістю 1718667 ДМ, що перебуває в контейнерах № 3 та № 9.

4. Лабораторні меблі (столи для лабораторних приладів, лабораторні стільці та інш.) загальною контрактною вартістю 520000 ДМ, що перебуває в контейнерах № 25 та                № 26.

5. Машинне обладнання (машина для миття та запасні частини, вузли до машини та інш.) загальною контрактною вартістю 3194900 ДМ, що перебуває в ящиках № 7, № 8,                 № 10, № 11 та № 12.

6. Машинне обладнання (вакуумна шафа, сушка, водопідготовка та запасні частини) загальною контрактною вартістю 2950000 ДМ, що перебуває в ящиках № 1, № 14, № 15, № 17 та № 18.

7. Машинне обладнання (вимірювальні прилади, трубопровідні матеріали, допоміжні пристрої та інш.) загальною контрактною вартістю 1479000 ДМ, що перебуває в контейнерах № 4 та № 5.

8. Обладнання для віварію з допоміжними пристроями, лабораторне обладнання з допоміжними пристроями загальною контрактною вартістю 1863700 ДМ, що перебуває в контейнерах № 21 та № 24.

9. Паровий стерилізатор загальною контрактною вартістю 151200 ДМ, що перебуває в ящику № 22.

10. Установка сублімаційної сушки (шланги і додаткові пристрої, труби, запасні частини для установки сублімаційної сушки) загальною контрактною вартістю 978400 ДМ, що перебуває в ящиках № 13, № 19, № 20, № 21 та № 24.

11. Монтажні матеріали загальною контрактною вартістю 729733 ДМ, що перебуває в ящиках № 16, № 23 та № 25.

12. Обладнання для виробництва вакцини БЦЖ (двері, підпорки до стелажів, крісла, шафи, драбини, письмові столи, столи із неіржавіючої сталі та інш.) загальною контрактною вартістю 709800 ДМ, що перебуває в контейнерах № 28 та № 29.

13. Лабораторне обладнання (машина для миття лабораторного посуду, стерилізатори, кристалізатори, сантехнічна арматура, мікроскоп, РН-метр, лабораторний скляний посуд, морозильні і холодильні камери та інш.) загальною контрактною вартістю 983000 ДМ, що перебуває в контейнерах № 20 та № 22.

14. Випробувальне обладнання, вимірювальні прилади і запчастини загальною контрактною вартістю 63500 ДМ, що перебуває в ящику № 26.

15. Монтажний матеріал для чистих приміщень (кімнат) загальною контрактною вартістю 302100 ДМ, що перебуває в ящиках № ILK12, № ILK13, № ILK14 та № ILK15.

16. Елементи чистих приміщень (кімнат) загальною контрактною вартістю 287100 ДМ, що перебувають в ящиках № ILK1, № ILK2, № ILK3, № ILK4, № ILK5 та № ILK6.

17. Елементи чистих приміщень (кімнат) загальною контрактною вартістю 317100 ДМ, що перебувають в ящиках № ILK7, № ILK8, № ILK9, № ILK10 та № ILK11.

18. Обладнання для вентиляції (матеріальний шлюз з ламінарним потоком з охолодженням і фільтром зі сторони входу повітря, матеріальний шлюз з УВ і освітленням, модулі для ламінарних потоків, монтажний матеріал та канал для відсмоктування повітря, інш.) загальною контрактною вартістю 461100 ДМ, що перебуває в ящиках № BDK6,                   № BDK7, № BDK8, № BDK9, № BDK10 та № BDK11.

19. Обладнання для вентиляції (мікробіологічний ламінарний потік, горизонтальний ламінарний потік з вентилятором і без вентилятора, інш.) загальною контрактною вартістю 465100 ДМ, що перебуває в ящиках № BDK1, № BDK2, № BDK3,            № BDK4, № BDK5, № BDK12 та № BDK13.

До поставки обладнання сторонами Контракту було застосовано дію умов Міжнародних правил по тлумаченню термінів „Інкотермс” (в редакції 1990 року), зокрема - CIP „Перевезення і страхування оплачені до (...місце призначення зазначене)”. ”Перевезення і страхування оплачені до...” означає, що ризик загибелі або пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, викликані подіями, що відбулися після поставки товару перевізнику, переходить від продавця  до покупця після поставки товару на зберігання перевізнику. Крім того, продавець додатково повинен забезпечити страхування вантажу для усунення ризиків покупця в зв'язку із загибеллю або пошкодженням товару при перевезенні. Продавець укладає договір страхування і сплачує страховий внесок.

Покупець зобов'язаний прийняти поставку товару та нести всі ризики загибелі або пошкодження товару з моменту, коли він поставлений у визначене договором перевезення місце призначення.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна  вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно (ст. 334 ЦК України).

Судом встановлено, що право власності АТЗТ УЗТФ „Біомед” на обладнання для виробництва вакцини БЦЖ жодним із встановлених законодавством України (ст. 346 ЦК України) способів не припинялося –Позивач не відчужував обладнання, не відмовлявся від нього чи від прав на нього та будь-яким іншим чином право власності Позивача не припинялось.

В судовому засіданні Позивач підтвердив, що із будь-якими юридичними чи фізичними особами до дня подання позову він угод про відчуження обладнання для виробництва вакцини БЦЖ, чи про передачу прав на нього не укладав.

Статтею 13 Конституції України встановлено, що держава забезпечує захист прав   усіх суб'єктів права власності, а статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. При цьому ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності і право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 319 ЦК України, власник володіє, користується,   розпоряджається своїм майном на власний розсуд і має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно зі ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про  визнання  його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Позивачем за позовом про визнання права власності може бути особа, яка вважає себе власником майна, а відповідачем –особа, яка не перебуває з власником у договірних відносинах та оспорює або не визнає його право власності на майно (ст. 386 Цивільного кодексу України).

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із встановлених способів захисту прав є визнання права, в даному випадку власник майна –АТЗТ УЗТФ „Біомед” вправі пред'являти позовні вимоги про визнання його права власності на обладнання, оскільки Відповідачами це право АТЗТ УЗТФ „Біомед” не визнавалось через існування договору купівлі-продажу від 03.01.2005.

Таким чином, суд вважає доведеним факт, що на жодних законних підставах право власності АТЗТ УЗТФ „Біомед” на обладнання для виробництва вакцини БЦЖ не припинялось, в зв'язку з чим позовні вимоги про визнання права власності АТЗТ УЗТФ „Біомед” на обладнання для виробництва вакцини БЦЖ підлягають задоволенню.

З приводу вимоги щодо встановлення факту, що обладнання для виробництва вакцини БЦЖ, яке перебуває у ДП „Львівлікпрепарати”, підлягає поверненню АТЗТ УЗТФ „Біомед”, суд зазначає, що по своїй суті така вимога спрямована безпосередньо на встановлення факту, а не на поновлення порушеного права або захист охоронюваного законом інтересу. Юридичні факти можуть встановлюватись господарськими судами лише у разі вирішення спору про право цивільне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Враховуючи викладені обставини суд припиняє провадження в частині вимог щодо встановлення факту, що обладнання для виробництва вакцини БЦЖ, яке перебуває у ДП „Львівлікпрепарати”, підлягає поверненню АТЗТ УЗТФ „Біомед” у зв'язку з непідвідомчістю господарським судам.

Щодо прав та інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю „Постзбутсервіс”, яке подавало касаційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2008, суд, розглянувши матеріали справи та докази, надані сторонами, прийшов до висновку про неможливість участі ТОВ „Постзбутсервіс” в розгляді справи               № 31/162-32/496. Так, згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який є в матеріалах справи, за станом на 11.09.2008                       ТОВ „Постзбутсервіс” (код 31933619) припинено. Зі змісту Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 12.09.2008 вбачається, що  державним реєстратором 13.08.2008 внесено запис про державну реєстрацію припинення ТОВ „Постзбутсервіс” у зв'язку з банкрутством. Станом на дату слухання справи ці дані не спростовані.

Відповідно до ст. 91 Цивільного кодексу України, цивільна правоздатність юридичної особи припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Таким чином, у зв'язку з ліквідацією ТОВ „Постзбутсервіс” суд вправі розглядати справу № 31/162-32/496 без його участі.

Розглянувши матеріали заяви Акціонерного комерційного банку „Прем'єрбанк”             (в стані ліквідації) про вступ у справу, дослідивши надані Позивачем документи з кримінальної справи відносно посадової особи банку, суд прийшов до наступного висновку.

Позивачем на підтвердження позовних вимог надано постанову помічника прокурора Жовтневого району м. Дніпропетровська Бідноголовка Л.Б. про зміну обвинувачення в суді від 16.05.2006, постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16.05.2006 та лист Прокуратури Дніпропетровської області від 15.03.2006 на адресу ліквідатора АКБ „Прем'єрбанк”.

Із наданих Позивачем документів вбачається, що АКБ „Прем'єрбанк” 03.03.2005 укладено договір застави технологічного обладнання № 01 із ПП „Валенто”, відповідно до умов якого ПП „Валенто” передало в заставу АКБ „Прем'єрбанк” обладнання для виробництва протитуберкульозної вакцини БЦЖ в якості забезпечення зобов'язань за кредитним договором.

Укладенню договору застави передувало укладення АКБ „Прем'єрбанк” із ПП „Валенто” договору переведення боргу від 02.03.2005, відповідно до умов якого ПП „Валенто” прийняло від ТОВ „Енерго-Міг” зобов'язання по кредитному договору № 112-в від 16.10.2003 в сумі 873 427,28 доларів США.

Проте, як встановлено матеріалами кримінальної справи № 69059026, в т.ч. постановою помічника прокурора Жовтневого району м. Дніпропетровська                  Бідноголовка Л.Б. про зміну обвинувачення в суді від 16.05.2006, Коротченко Сергій Сергійович, обіймаючи посаду начальника управління безпеки АКБ „Прем'єрбанк”, неналежним чином виконуючи свої службові обов'язки по поверненню проблемних кредитів через несумлінне до них відношення, в порушення обмежень на надання кредитів, не забезпечених ліквідною заставою, всупереч рішень кредитного комітету АКБ „Прем'єрбанк” від 06.10.2003 та Правління банку № 1-Г від 06.10.2003, підписав від імені банку з ПП „Валенто” договір про переведення боргу від 03.03.2005, відповідно до умов якого останнє прийняло, а ТОВ „Енерго-Міг” передало зобов'язання по кредитному договору № 112-в від 06.10.2003 в сумі  873 427,28 доларів США.

03.03.2005 Коротченко С.С., обіймаючи посаду начальника управління безпеки АКБ „Прем'єрбанк”, неналежним чином виконуючи свої службові обов'язки по поверненню проблемних кредитів через недобросовісне до них відношення, не встановивши фактичного власника обладнання, підписав від імені банку з ПП „Валенто” договір застави технологічного обладнання № 01 від 03.03.2005, відповідно до умов якого останнє передало АКБ „Прем'єрбанк” в заставу обладнання для виробництва протитуберкульозної вакцини БЦЖ вартістю 41 млн. євро, яке не належало йому на праві власності.

Таким чином, Коротченко С.С. змінив ліквідні активи банку на безнадійну дебіторську заборгованість, що призвело до тяжких наслідків для АКБ „Прем'єрбанк” у вигляді ненадходження грошових коштів на рахунок банку (неповернення кредиту та відсотків по ньому та залишення зобов'язання без забезпечення в розмірі 873 427,28 доларів США (що за курсом НБУ на 03.03.2005 еквівалентно 4 628 291,16 грн.), тобто неналежно виконував свої службові обов'язки через недобросовісне до них відношення, що спричинило шкоду інтересам юридичної особи та призвело до тяжких наслідків.

Відповідно до підпису на зворотному боці постанови, Коротченко С.С. одержав вказану постанову 16.05.2006 та повністю погодився із кваліфікацією його дій.

Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16.05.2006 кримінальну справу по звинуваченню Коротченка Сергія Сергійовича у скоєнні злочину, передбаченого ст. 367 ч. 2 КК України, враховуючи те, що Коротченко С.С., обвинувачуваний у вчиненні злочину, який не відноситься до категорії тяжких, має на утриманні матір та підпадає під дію Закону України „Про амністію”, було припинено на підставі ст. 1 п. „ѓ” та ст. 6 Закону України „Про амністію” від 31.05.2005. Доказів оскарження вказаної постанови суду надано не було.

Таким чином, з вищезазначеного можна зробити висновок про те, що дії Коротченка С.С. були протиправними, причинний зв'язок між його протиправною поведінкою та завданою шкодою, а також вина є доведеними обставинами.

Крім того, слід зазначити, що амністія, як вид звільнення від покарання, згідно з нормами кримінально-процесуального законодавства не є реабілітуючою підставою.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачі та треті особи доказів на спростування обставин, повідомлених Позивачем, не надали, Відповідач-2 позовні вимоги визнав повністю, заявлені Позивачем підстави для визнання договору недійсним ґрунтуються на нормах закону, як і вимоги щодо визнання права власності, та підтверджуються належними доказами.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про те, що позов Акціонерного товариства закритого типу української зовнішньоторгівельної фірми „Біомед” про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 03.01.2005 та визнання права власності на обладнання для виробництва вакцини БЦЖ підлягає задоволенню в повному обсязі з віднесенням судових витрат на ПП „Равіол” та ПП „Валенто” в рівних частинах у відповідності до положень статті 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 03.01.2005, укладений між Приватним підприємством „Равіол” (м. Київ, вул. М.Раскової, 11, код ЄДРПОУ 32849874) та Приватним підприємством „Валенто” (м. Донецьк, вул. Стаханова, 6, кв. 39, код ЄДРПОУ 32187131) про продаж обладнання для виробництва протитуберкульозної вакцини БЦЖ.

Визнати право власності Акціонерного товариства закритого типу української зовнішньоторгівельної фірми „Біомед” (м. Київ, пр-т Перемоги, 120, код ЄДРПОУ 13672422) на обладнання для виробництва вакцини БЦЖ, а саме:

1. Електротехнічне обладнання (перемикачі, переривачі, роз'єднувачі, розетки, вилки електричні, лампи розжарювання, кабелі та інш.), що перебуває в контейнерах № 23 та № 27.

2. Машинне обладнання (стерилізатор, холодильні установки, холодильна комірка та інш.), що перебуває в контейнерах № 2 та № 6.

3. Машинне обладнання (ізоляційний матеріал, машина для нанесення етикеток, ємність стальна, витяжка, установка стиснутого повітря та інш.), що перебуває в контейнерах № 3 та № 9.

4. Лабораторні меблі (столи для лабораторних приладів, лабораторні стільці та інш.), що перебуває в контейнерах № 25 та № 26.

5. Машинне обладнання (машина для миття та запасні частини, вузли до машини та інш.), що перебуває в ящиках № 7, № 8, № 10, № 11 та № 12.

6. Машинне обладнання (вакуумна шафа, сушка, водопідготовка та запасні частини), що перебуває в ящиках № 1, № 14, № 15, № 17 та № 18.

7. Машинне обладнання (вимірювальні прилади, трубопровідні матеріали, допоміжні пристрої та інш.), що перебуває в контейнерах № 4 та № 5.

8. Обладнання для віварію з допоміжними пристроями, лабораторне обладнання з допоміжними пристроями, що перебуває в контейнерах № 21 та № 24.

9. Паровий стерилізатор, що перебуває в ящику № 22.

10. Установка сублімаційної сушки (шланги і додаткові пристрої, труби, запасні частини для установки сублімаційної сушки), що перебуває в ящиках № 13, № 19, № 20, № 21 та № 24.

11. Монтажні матеріали, що перебувають в ящиках № 16, № 23 та № 25.

12. Обладнання для виробництва вакцини БЦЖ (двері, підпорки до стелажів, крісла, шафи, драбини, письмові столи, столи із неіржавіючої сталі та інш.), що перебуває в контейнерах № 28 та № 29.

13. Лабораторне обладнання (машина для миття лабораторного посуду, стерилізатори, кристалізатори, сантехнічна арматура, мікроскоп, РН-метр, лабораторний скляний посуд, морозильні і холодильні камери та інш.), що перебуває в контейнерах № 20 та № 22.

14. Випробувальне обладнання, вимірювальні прилади і запчастини, що перебувають в ящику № 26.

15. Монтажний матеріал для чистих приміщень (кімнат), що перебуває в ящиках № ILK12, № ILK13, № ILK14 та № ILK15.

16. Елементи чистих приміщень (кімнат), що перебувають в ящиках № ILK1, № ILK2, № ILK3, № ILK4, № ILK5 та № ILK6.

17. Елементи чистих приміщень (кімнат), що перебувають в ящиках № ILK7, № ILK8, № ILK9, № ILK10 та № ILK11.

18. Обладнання для вентиляції (мікробіологічний ламінарний потік, горизонтальний ламінарний потік з вентилятором і без вентилятора, інш.), що перебуває в ящиках № BDK1, № BDK2, № BDK3, № BDK4, № BDK5, № BDK12 та № BDK13.

19. Обладнання для вентиляції (матеріальний шлюз з ламінарним потоком з охолодженням і фільтром зі сторони входу повітря, матеріальний шлюз з УВ і освітленням, модулі для ламінарних потоків, монтажний матеріал та канал для відсмоктування повітря, інш.), що перебуває в ящиках № BDK6, № BDK7, № BDK8, № BDK9, № BDK10 та № BDK11.

В іншій частині провадження у справі припинити.

Стягнути з Приватного підприємства „Равіол” (м. Київ, вул. М. Раскової, 11, код ЄДРПОУ 32849874) на користь Акціонерного товариства закритого типу української зовнішньоторгівельної фірми „Біомед” (м. Київ, пр-т Перемоги, 120, код ЄДРПОУ 13672422) 85 (вісімдесят п'ять) грн. державного мита та 59 (п'ятдесят дев'ять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Приватного підприємства „Валенто” (м. Донецьк, вул. Стаханова, 6, кв. 39, код ЄДРПОУ 32187131) на користь Акціонерного товариства закритого типу української зовнішньоторгівельної фірми „Біомед” (м. Київ, пр-т Перемоги, 120, код ЄДРПОУ 13672422) 85 (вісімдесят п'ять) грн. державного мита та 59 (п'ятдесят дев'ять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення вступає в законну силу після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого у відповідності до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                                 О.О. Хрипун

Дата підписання рішення: 23.07.2009