Рішення

від 27.04.2015 по справі 910/4428/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.2015Справа №910/4428/15-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТРО-МЕДІА»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламна Агенція «БАЇНГ ПРЕС»

про стягнення 2 539, 68 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Гуримський О.В.

від відповідача: Каневський К.К.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕТРО-МЕДІА» (далі -позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламна Агенція «БАЇНГ ПРЕС» (далі -відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 2 539, 68 грн., з якої: 2 250, 00 грн. - основний борг, 31, 44 грн. - 3 % річних, 258, 24 грн. - індекс інфляції.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по оплати вартості послуги за розміщення рекламних матеріалів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.02.2015 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 19.03.2015 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

19.03.2015 р. через загальний відділ діловодства суду представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому зазначає що у позивача відсутні правові підстави вимагати виконання зобов'язань, тому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

19.03.2015 р. представник позивача через загальний відділ діловодства подав клопотання про витребування доказів, в якому просить суд витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТРО-МЕДІА» оригінали для огляду у судовому засіданні на належним чином завірені копії документів, які свідчать про часткове виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Рекламна Агенція «БАЇНГ ПРЕС» зобов'язань за гарантійним листом.

У судовому засіданні 19.03.2015 р. суд оголосив перерву до 06.04.2015 р. та зобов'язав позивача надати суду належним чином завірені копії документів, які свідчать про часткове виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Рекламна Агенція «БАЇНГ ПРЕС» зобов'язань за гарантійним листом-заявкою.

30.03.2015 р. через загальний відділ діловодства суду представник позивача подав письмові пояснення і на виконання вимог суду клопотання про долучення до матеріалів справи виписки банку від 17.07.2014 р. за рахунком Товариства з обмеженою відповідальністю «Є» Технології» та рахунок - фактуру № СФ - 0000244 від 14.07.2014 р. на суму 2 084, 00 грн. ТОВ «Є» Технології».

У судовому засіданні 06.04.2015 р. оголошувалась перерва до 27.04.2015 р.

09.04.2015 р. через загальний відділ діловодства господарського суду міста Києва позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій зазначає, що останнім у прохальній частині позовної заяви допущено описку, а саме невірно зазначено назву позивача, замість «Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕТРО-МЕДІА», помилково зазначено «Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕГА МЕДІА».

24.04.2015 р. через загальний відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТРО-МЕДІА» надійшли додаткові пояснення щодо торговельної марки «МЕТРО NEWS», зокрема позивачем зазначається, що на підставі Ліцензійного договору від 03.05.2012 р. та договору від 03.01.2014 р., укладених між ТОВ «МЕТРО-МЕДІА» та TOB «Київська медіа група», позивач набув права використання зареєстрованого видання газети МЕТРО-НЬЮЗ, згідно свідоцтва, виданого Головним управлінням юстиції у м. Києві про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації серії КУ № 640-278 Р під назвою знака для товарів і послуг для нього «МЕТРО news», про що 11 серпня 2014 року отримав відповідне свідоцтво № 189775. Так, 31.03.2014 року TOB «Київська медіа група» змінило назву товарного знаку для газети МЕТРО-НЬЮЗ на нову назву - «МЕТРО NEWS» і випустило першу газету за новою назвою. А, 06 червня 2014 року на реєстрацію даного товарного знаку подало відповідну заяву до Державного підприємства «Український інститут промислової власності».

Крім того, з урахуванням положень Закону України «Про інформацію», позивач у кожному номері видання газети, а саме на першій та на останній сторінці зазначає, що «МЕТРО NEWS» є рекламно-інформаційне безоплатне видання МЕТРО-НЬЮЗ, а на останній сторінці в лівому кутку знизу - інформацію про її засновника, номера та дати свідоцтва про державну реєстрацію і назви її видавника.

24.04.2015 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТРО-МЕДІА» через загальний відділ діловодства суду надійшло клопотання про залучення документів, в якому позивач просить суд замінити належний та допустимий доказ на підтвердження права використання позивачем видання в газеті «МЕТРО NEWS» з Ліцензійного договору від 01.04.2014 р. на Ліцензійний договір від 03.05.2012 р. з договором про внесення змін та доповнень до нього від 03.01.2014 р.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 27.04.2015 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.05.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київська Медіа Група» (далі - ліцензіар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕТРО-МЕДІА» (далі - ліцензіат) укладено ліцензійний договір № 01 про використання права видання друкованих засобів масової інформації, умовами якого передбачено, що ліцензіар надає ліцензіату за винагороду на термін дії даного договору виключну ліцензію (виключні права) на використання права видання друкованих засобів масової інформації видань щодо критеріїв, зазначених у свідоцтвах.

У преамбулі договору зазначено, що ліцензіар є власником:

- свідоцтва України від "20" квітня 2012 р. Серія КУ N639-277P друкованого засобу масової інформації «Свідоцтва про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації АФІША-НЬЮЗ».

- свідоцтва України від "20"квітня 2012 р. Серія КУ N640-278Р друкованого засобу масової інформації «Свідоцтва про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації МЕТРО-НЬЮЗ».

Ліцензіат бажає отримати на умовах цього Договору дозвіл на використання права видання друкованих засобів масової інформації АФІША-НЬЮЗ та МЕТРО-НЬЮЗ, на які були отримані Свідоцтва, в цілях ведення господарської діяльності з використанням цього права відповідно критеріїв, зазначених у Свідоцтвах.

Відповідно до п. 1.2. договору, ліцензіату надається право на використання права видання друкованих засобів масової інформації Видань на території України.

Згідно п. 7.1. договору, за надання права на використання друкованих засобів масової інформації Видань ліцензіат сплачує ліцензіару винагороду у розмірі, порядку і строки, визначені додатком № 1 до даного договору.

Даний договір набуває чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2012 р. (п. 12.1 договору).

03.01.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київська Медіа Група» та Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕТРО-МЕДІА» укладено договір про внесення змін та доповнень до ліцензійного договору № 01 про використання права видання друкованих засобів масової інформації від 03.05.2012 р., відповідно до умов якого сторони дійшли згоди викласти п. 12.1. договору у наступній редакції:

Даний договір набуває чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2014 р.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Рекламна Агенція «БАЇНГ ПРЕС» звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТРО-МЕДІА» з гарантійним листом - заявкою на розміщення реклами, в якій просить позивача відповідно до п. 2, 3, 4 розмістити рекламні матеріали відповідача в газетах «РІО-СЕНС загальноміська» та «МЕТРО NEWS».

Відповідно до п. 5 заявки, відповідач гарантував оплатити послуги за розміщення рекламних матеріалів у розмірі 4 334,00 грн. до 28.07.2014 р.

Отже, позивачем були надані послуги згідно умов гарантійного листа - заявка на загальну суму 4 334,00 грн., що підтверджується копією газети «МЕТРО NEWS» від 17.07.2014 р. (в матеріалах справи).

Проте, відповідач за надані послуги розрахувався частково у розмірі 2 084, 00 грн., внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість у сумі 2 250, 00 грн. за рахунком-фактури № СФ-0000184 від 15.07.2014 р.

Так, позивач звернувся до відповідача листом від 23.10.2014 р. № б/н, в якому просить сплатити суму боргу у розмірі 2 250, 00 грн. протягом 10 днів з моменту отримання даного листа. В додатках до якого: копія гарантійного листа-заявки, копія газети «МЕТРО NEWS» від 17.07.2014 р. та копія рахунку-фактури № СФ-0000184 від 15.07.2014 р., що підтверджується копією фіскального чеку № 8927 від 09.12.2014 р. (в матеріалах справи).

Відповідач на зазначений вище лист відповіді не надав, оплати заборгованості не провів.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо оплати послуги за розміщення рекламних матеріалів, а тому просить суд стягнути з відповідача 2 250, 00 грн. за надані послуги. Крім того позивач просить стягнути з відповідача 31, 44 грн. - 3 % річних, 258, 24 грн. - індексу інфляції за період з 29.07.2014 р. по 14.01.2015 р.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Статтею 174 Господарського кодексу передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами, зобов'язаною та управненою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що в силу вимог ст. 181 Господарського кодексу України, між позивачем та відповідачем було укладено господарський договір у спрощений спосіб про надання послуг на розміщення рекламних матеріалів на загальну суму 4 334, 00 грн.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Отже, позивач, укладаючи із відповідачем господарський договір у спрощений спосіб, мав на меті надати послугу та отримати кошти за її надання.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положенням ч. 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання належним чином, розмістив рекламні матеріали відповідача, що підтверджується копією випуску газети «МЕТРО NEWS» від 17.07.2014 р. (в матеріалах справи).

Проте, станом на день прийняття рішення у справі відповідач за надану послугу у повному обсязі не розрахувався, доказів зворотнього суду не надав.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору про надання послуг, а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 2 250, 00 грн.

Крім того позивач просить стягнути з відповідача 31, 44 грн. - 3 % річних, 258, 24 грн. - індексу інфляції за період з 29.07.2014 р. по 14.01.2015 р.

Так, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено правильність наданого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат і встановлено, що останні відповідають вимогам чинного законодавства.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання з нього, в силу положень статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 3 % річних у розмірі 31, 44 та індексу інфляції у розмірі 258, 44 грн. за період з 29.07.2014 р. по 14.01.2015 р.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТРО-МЕДІА» задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламна Агенція «БАЇНГ ПРЕС» (04116, м. Київ, вул. Рибалка Маршала, буд. 10/8, ідентифікаційний код - 38405169), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТРО-МЕДІА» (01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 9/2, ідентифікаційний код - 38106330) 2 250 (дві тисячі двісті п'ятдесят) грн. 00 коп. - заборгованості, 258 (двісті п'ятдесят вісім) грн. 24 коп. - індексу інфляції, 31 (тридцять одну) грн. 44 коп. - 3 % річних та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 30.04.2015 р.

Суддя Бондарчук В.В.