Рішення

від 27.04.2015 по справі 910/5737/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.2015Справа №910/5737/15-г

За позовом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Фінростбанк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Груп»

про стягнення 18 306 555, 04 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Баранов О.В.;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Фінростбанк» (далі -позивач) звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Груп» (далі -відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 18 306 555, 04 грн., з якої: 15 000 000, 00 грн. - заборгованість за кредитом, 667 808, 18 грн. - заборгованість за відсотками за період з 14.07.2014 р. по 25.02.2015 р., 2 544 657, 57 грн. - пеня за несвоєчасне повернення суми кредиту за період з 09.07.2014 р. по 25.02.2015 р., 94 089, 29 грн. - пеня за несвоєчасне повернення відсотків за період з 09.07.2014 р. по 25.02.2015 р.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором № 1-К з юридичною особою від 09.07.2009 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.03.2015 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 26.03.2015 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався у порядку п.п. 1-2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, однак був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 27.04.2015 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

09.07.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінростбанк» (далі - банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еко-Груп» (далі - позичальник) укладено кредитний договір № 1-К з юридичною особою, умовами якого передбачено, що банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 15 000 000, 00 грн., зі сплатою 17, 5 % річних з кінцевим терміном повернення основної суми заборгованості до 11.07.2011 р. на поповнення обігових коштів.

У відповідності до п. 1.1. статуту Публічного акціонерного товариства «Фінростбанк», затвердженого загальними зборами акціонерів (протокол № 2 від 03.07.2013 р.), Публічне акціонерне товариство «Фінростбанк» створено шляхом перетворення Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінростбанк» у публічне акціонерне товариство згідно з рішенням загальних зборів учасників від 07.09.2009 (протокол засідання № 6).

Відповідно до п. 2.2. договору, повернення кредиту здійснюється позичальником відповідно до графіку погашення кредиту, який є невід'ємною частиною даного договору та міститься у додатку № 1 до даного договору.

Згідно п. 2.3. договору, проценти за користування кредитом нараховуються на фактичну кількість днів користування кредитом щомісячно, починаючи з дня списання коштів з рахунку банку до дня зарахування коштів на рахунок банку, за кожний повний та не повний місяць, не пізніше останнього робочого дня кожного місяця, по методу «факт/факт», згідно затвердженим Національним банком України, Правилам бухгалтерського обліку доходів та витрат банків України.

Умовами п. 2.4. договору передбачено, що сплата нарахованих за користування кредитними коштами в попередньому місяці процентів здійснюється позичальником до 8-го числа кожного місяця на рахунок № 20688033000001 в ТОВ «Фінростбанк, код Банку 328599.

Підпунктами 3.2.2. та 3.2.3 п.3.1. договору визначено, що позичальник зобов'язується, зокрема здійснювати погашення кредиту у відповідності до графіку платежів (додатком №1), який є невід'ємною частиною даного договору. Щомісяця до 8-го числа кожного місяця, оплачувати на рахунок № 20688033000001 нараховані відсотки за користування кредитом у попередньому календарному місяці. За період наступає строк погашення кредиту відсотки сплачуються не пізніше строку повернення кредиту указаного в п.п. 1.1. даного договору.

У відповідності до п. 4.1. договору, за невиконання чи несвоєчасне виконання зобов'язань за п.п. 2.2., 2.4. даного договору, за відсутності належним чином оформленої додаткової угоди до даного договору про відстрочення погашення кредиту позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня.

Термін дії даного договору встановлюється від дня його підписання та до повного погашення позичальником суми кредиту й процентів по ньому (п. 5.1 договору).

11.07.2011 р. між Публічним акціонерним товариством «Фінростбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еко-Груп» укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 1-К від 09.07.2009 р., відповідно до якої сторони дійшли згоди викласти п. 1.1. розділу 1 договору викласти у наступній редакції:

На умовах, визначених даним договором банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 15 000 000, 00 грн., зі сплатою 17, 5 % річних з кінцевим терміном повернення основної суми заборгованості до 11.07.2014 р. на поповнення обігових коштів.

29.12.2011 р. між Публічним акціонерним товариством «Фінростбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еко-Груп» укладено додаткову угоду № 2 до кредитного договору № 1-К від 09.07.2009 р., відповідно до якої сторони дійшли згоди викласти п. 1.2. розділу 1 договору викласти у наступній редакції:

Кредит, наданий за даним договором, забезпечується заставою цінних паперів, згідно окремо складеного договору, який є невід'ємною частиною даного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було перераховано на поточний рахунок відповідача згідно умов договору грошові кошти на загальну суму 15 000 000, 00 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку № 20633033000001 за період з 09.07.2009 р. по 25.02.2015 р.

Проте, відповідач надані кредитні кошти в строк, визначений додатком № 2 до договору не повернув, внаслідок чого станом на 25.02.2015 р. за відповідачем утворилась заборгованість по тілу кредиту у розмірі 15 000 000, 00 грн. та зі сплати процентів за користування кредитом у розмірі 667 808, 18 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо повернення наданих грошових коштів, зокрема погашення заборгованості у розмірі 15 000 000, 00 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 667 808, 18 грн. - заборгованості за відсотками період з 14.07.2014 р. по 25.02.2015 р., 2 544 657, 57 грн. - пені за несвоєчасне повернення сум кредиту за період з 09.07.2014 р. по 25.02.2015 р. та 94 089, 29 грн. - пені за несвоєчасне повернення відсотків за період з 14.07.2014 р. по 25.02.2015 р.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами кредитного договору № 1-К з юридичною особою від 09.07.2009 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він і є кредитним договором.

Так, згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, перерахував на поточний рахунок відповідача грошові кошти згідно умов договору.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що відповідач надані кошти в передбачені договором строки не повернув, доказів зворотного суду не надав.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови кредитного договору № 1-К з юридичною особою від 09.07.2009 р, положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення 15 000 000, 00 грн. основної заборгованості.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 667 808, 18 грн. - заборгованості за відсотками період з 14.07.2014 р. по 25.02.2015 р., 2 544 657, 57 грн. - пені за несвоєчасне повернення суми кредиту за період з 09.07.2014 р. по 25.02.2015 р. та 94 089, 29 грн. - пені за несвоєчасне повернення відсотків за період з 14.07.2014 р. по 25.02.2015 р.

Приймаючи до уваги положення п. 1.1 договору, а також виходячи із наявної у матеріалах справи виписки з банківського рахунку Публічного акціонерного товариства «Фінростбанк», суд дійшов про обґрунтованість вимог позивача про стягнення заборгованості за відсотками у сумі 667 808, 18 грн.

Разом з тим, п. 4.1. договору визначено, що за невиконання чи несвоєчасне виконання зобов'язань за п.п. 2.2, 2.4 даного договору, за відсутності належним чином оформленої додаткової угоди до даного договору про відстрочення погашення кредиту позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та встановив, що позивачем проведено нарахування пені за період більше 6 місяців.

За розрахунком суду, обґрунтованою визнається сумі пені за несвоєчасне повернення суми кредиту у розмірі 1 952 465, 75 грн. за період з 09.07.2014 р. по 09.01.2015 р. та 87 748, 70 грн. - пені за несвоєчасне повернення відсотків за період з 14.07.2014 р. по 14.01.2015 р. , а тому вимоги в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Фінростбанк» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Груп» (01034, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 13/2, літ. «Б», ідентифікаційний код - 34355697), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Публічного акціонерного товариства «Фінростбанк» (65104, м. Одеса, просп. Академіка Глушка, буд. 13, ідентифікаційний код - 14366762) 15 000 000 (п'ятнадцять мільйонів) грн. 00 коп. - заборгованості за кредитом, 667 808 (шістсот шістдесят сім тисяч вісімсот вісім) грн. 18 коп. - заборгованості за відсотками, 1 952 465 (один мільйон дев'ятсот п'ятдесят дві тисячі чотириста шістдесят п'ять) грн. 75 коп. - пені за несвоєчасне повернення суми кредиту, 87 748 (вісімдесят сім тисяч сімсот сорок вісім) грн. 70 коп. - пені за несвоєчасне повернення відсотків.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Груп» (01034, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 13/2, літ. «Б», ідентифікаційний код - 34355697) до Державного бюджету України судовий збір у сумі 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 29.04.2015 р.

Суддя Бондарчук В.В.