Постанова

від 24.04.2015 по справі 813/413/15

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2015 року № 813/413/15

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Сидор Н.Т.,

за участі секретаря судового засідання Бегей О.Р.,

представника позивача Партики О.В.,

представника відповідача Іванського В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Український центр енергоремонт» до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Український центр енергоремонт» до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0006032210 та № 0006022210 від 19.12.2014 року.

Ухвалою суду від 18.03.2015 року судом провадження в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0006032210 від 19.12.2014 року по грошовому зобов'язанню з податку на прибуток на загальну суму 475905,00 грн. та в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0006022210 від 19.12.2014 року по грошовому зобов'язанню з податку на додану вартість в частині суми основного зобов'язання 533519,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 300763,00 грн. закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 157 КАС України (досягнення сторонами примирення).

Позовні вимоги в частині податкового повідомлення-рішення № 0006022210 від 19.12.2014 року в частині суми основного зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 68 007 грн. позивач обґрунтовує тим, що ТзОВ «Український центр енергоремонт», діючи в рамках та в межах чинного законодавства України, правомірно було віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ за господарськими операціями, визначеними відповідачем як нереальні.

Відповідач подав до суду заперечення на адміністративний позов, в якому проти позову заперечує, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю. Свої заперечення обґрунтовує тим, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, визначальною ознакою якої є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Така ж вимога передбачена п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, яка визначає, що умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності. Відповідач наголошує, що оскільки фактичного здійснення господарських операцій між ТзОВ «Український центр енергоремонт» та постачальниками ТзОВ «Макро 2» та ТзОВ «Трест Київбудпостач» не відбулось, то відповідно, податкові та видаткові накладні не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог ТзОВ «Український центр енергоремонт» слід відмовити з наступних підстав.

Дрогобицькою ОДПІ Головного управління Міндоходів у Львівській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку діяльності товариством з обмеженою відповідальністю «Український центр енергоремонт» з питань вимог податкового законодавства по операціях щодо придбання товарів (робіт, послуг) у ТзОВ «Донецькі інвестиції» за грудень 2013 року, ТзОВ «Макро 2» за квітень 2014 року, ТзОВ «Трест Київбудпостач» за квітень 2014 року та використання придбаних товарів у власній господарській діяльності платника податків.

За результатами перевірки було складено Акт документальної позапланової виїзної перевірки від 19.12.2014 року № 770/22-10/33583465. На підставі акту перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0006022210 від 19.12.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податку на додану вартість в розмірі 902298 грн., в тому числі за основним платежем - 601526 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 300763 грн.

- №0006032210 від 19.12.2014 року, яким позивачем збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податку на прибуток в розмірі 475905 грн., в тому числі за основним платежем - 317270 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 158635 грн.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив такі до суду, однак враховуючи досягнення між сторонами примирення шляхом досягнення податкового компромісу в частині позовних вимог та закриття в цій частині провадження у справі, наданню правової оцінки підлягає податкове повідомлення-рішення № 0006022210 від 19.12.2014 року в частині суми основного зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 68 007 грн.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пп. «а» п. 198.1, п. 198.2., абз.1 п. 198.3. ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, крім іншого, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Приписами п. 201.4 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (п. 201.7 ст. 201 ПК України).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно п.1.1 р.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (далі - Положення) передбачено, що дане Положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету.

Також, згідно п.2.4, п.2.5 Положення, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Виходячи з вищевикладеного можна зробити висновок, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Тому суд звертає увагу, що наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не виключною обставиною для формування податкового кредиту.

Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права на придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Про відсутність реального характеру господарських операцій можуть свідчити такі обставини: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетного відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

З огляду на вищевказане податковий кредит формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується належними податковими накладними та первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків.

Судом встановлено, що 25.03.2014 року між позивачем (покупець) та ТзОВ «Макро 2» (постачальник) був укладений договір № 0204 згідно якого, постачальник зобов'язувався передати у власність покупця, а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити на умовах даного договору продукцію (товар) згідно видаткової накладної.

Позивач на підтвердження реальності господарських відносин з контрагентом ТзОВ «Макро 2» надав суду копії податкових накладних, а саме:

- податкова накладна від 07.04.2014 року № 34 на придбання робочого колеса масло насоса ТТ16/10, стрічки кіперної, гуми полосової, соди каустичної, слюсарного верстату на загальну суму 39520,00 грн, в тому числі сума ПДВ 6586,67 грн;

- податкова накладна від 10.04.2014 року № 58 на придбання слюсарного верстату, повітродувки на загальну суму 46790,00 грн, в тому числі сума ПДВ 7798,33 грн;

- податкова накладна від 16.04.2014 року № 87 на придбання ручних ножниць на суму 40780,00 грн, в тому числі сума ПДВ 6796,67 грн;

- податкова накладна від 29.04.2014 року № 9 на придбання верстату для обрізки головки секцій на суму 43605,00 грн, в тому числі сума ПДВ 7267,50 грн.

Також позивач на підтвердження факту реальності господарських відносин з ТзОВ «Макро 2» надав суду копії видаткових накладних, а саме:

- видаткова накладна від 07.04.2014 року № 34 на отримання робочого колеса масло насоса ТТ16/10, стрічки кіперної, гуми полосової, соди каустичної, слюсарного верстату на загальну суму 39520,00 грн, в тому числі сума ПДВ 6586,67 грн;

- видаткова накладна від 10.04.2014 року № 58 на отримання слюсарного верстату, повітродувки на загальну суму 46790,00 грн, в тому числі сума ПДВ 7798,33 грн;

- видаткова накладна від 16.04.2014 року № 87 на отримання ручних ножниць на суму 40780,00 грн, в тому числі сума ПДВ 6796,67 грн;

- видаткова накладна від 02.04.2014 року № 9 на придбання верстату для обрізки головки секцій на суму 43605,00 грн, в тому числі сума ПДВ 7267,50 грн.

Суми податку на додану вартість згідно вищевказаних податкових накладних, отриманих від ТзОВ «Макро 2» включено позивачем до складу податкового кредиту за квітень 2014 року у сумі 28449,17 грн. в рядок 10.1 Декларацій та відображено платником в Додатку 5 до Декларацій з ПДВ та реєстрі отриманих податкових накладних за відповідний період.

Окрім того, судом встановлено, що 01.04.2014 року між позивачем (покупець) та ТзОВ «Трест Київбудпостач» (постачальник) був укладений договір № 0103 згідно якого, постачальник зобов'язувався передати у власність покупця, а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити на умовах даного договору продукцію (товар) згідно видаткової накладної.

Позивач на підтвердження реальності господарських відносин з контрагентом ТзОВ «Трест Київбудпостач» надав суду копії податкових накладних, а саме:

- податкова накладна від 08.04.2014 року № 12 на придбання насосу масляного вартістю 49055,00 грн, в тому числі сума ПДВ 8175,83 грн;

- податкова накладна від 16.04.2014 року № 22 на придбання насосу масляного вартістю 47850,00 грн, в тому числі сума ПДВ 7975,00 грн;

- податкова накладна від 17.04.2014 року № 44 на придбання насосу масляного вартістю 41035,00 грн, в тому числі сума ПДВ 6839,17 грн;

- податкова накладна від 23.04.2014 року № 86 на придбання кільця опресовочного н=30мм та д=270 мм та кільця опресовочного н=30 мм та д=380 мм, загальною вартістю 50805,00 грн, в тому числі сума ПДВ 8467,50 грн;

- податкова накладна від 29.04.2014 року № 154 на придбання оливи тр-на Т-1500, нітроемалі сірої (17 кг), припію ПСР, лаку бакелітового, трубки бакелітової д=410, загальною вартістю 48600,00 грн, в тому числі сума ПДВ 8100,00 грн.

Також позивач на підтвердження факту реальності господарських відносин з ТзОВ «Трест Київбудпостач» надав суду копії видаткових накладних, а саме:

- видаткова накладна від 08.04.2014 року № 12 на отримання насосу масляного, вартістю 49055,00 грн, в тому числі сума ПДВ 8175,83 грн;

- видаткова накладна від 16.04.2014 року № 22 на отримання насосу масляного вартістю 47850,00 грн, в тому числі сума ПДВ 7975,00 грн;

- видаткова накладна від 17.04.2014 року № 44 на отримання насосу масляного вартістю 41035,00 грн, в тому числі сума ПДВ 6839,17 грн;

- видаткова накладна від 23.04.2014 року № 86 на отримання кільця опресовочного н=30мм та д=270 мм та кільця опресовочного н=30 мм та д=380 мм, загальною вартістю 50805,00 грн, в тому числі сума ПДВ 8467,50 грн;

- видаткова накладна від 29.04.2014 року № 154 на отримання оливи тр-на Т-1500, нітроемалі сірої (17 кг), припію ПСР, лаку бакелітового, трубки бакелітової д=410, загальною вартістю 48600,00 грн, в тому числі сума ПДВ 8100,00 грн.

Суми податку на додану вартість згідно вищевказаних податкових накладних, отриманих від ТзОВ «Трест Київбудпостач» включено позивачем до складу податкового кредиту за квітень 2014 року у сумі 39557,50 грн. в рядок 10.1 Декларацій та відображено платником в Додатку 5 до Декларацій з ПДВ та реєстрі отриманих податкових накладних за відповідний період.

ТзОВ «Український центр енергоремонт» товари, документовані як придбані в ТзОВ «Макро 2», використало наступним чином:

- товари в сумі 5855,10 грн. станом на 01.05.2014 року обліковуються на рахунку 201 «Сировина і матеріали», а саме: робоче колесо масло насоса ТТ16/10 (1 шт) вартістю 5265,00 грн, стрічка кефірна (970 м) вартістю 392,35 грн, гума полосова (1,7 кг) вартістю 80,75 грн, сода каустична (15 кг) вартістю 117,00 грн;

- товари в сумі 136390,73 грн зараховано на баланс як основні засоби (введено в експлуатацію) згідно бухгалтерської проводки у травні 2014 року Дт 104 «Машини та обладнання» - Кт 1521 «Придбання (виготовлення) основних засобів», а саме: верстат для обрізки головки секцій (1 шт.) вартістю 605,63 грн, слюсарний верстат (1 шт.) вартістю 451,30 грн, слюсарний верстат (1 шт.) вартістю 362,39 грн, повітродувка (1 шт.) вартістю 280,39 грн, ручні ножиці (1 шт.) вартістю 566,39 грн.

ТзОВ «Український центр енергоремонт» товари, документовані як придбані в ТзОВ «Трест Київбудпостач», використало наступним чином:

- товари в сумі 82837,50 грн. станом на 01.05.2014 року обліковуються на рахунку 201 «Сировина і матеріали», а саме: кільце опресовочне н=30мм та д=270 мм (8 шт.) вартістю 19937,52 грн, кільце опресовочне н=30мм та д=380 мм (8 шт.) вартістю 22400,00 грн, олива тр-на Т-1500 (1529 кг) вартістю 23317,25 грн, нітроемаль сіра (17 кг) (10 кг) вартістю 310,00 грн, припій ПСР (0,85 кг) вартістю 4624,00 грн, лак бакелітовий (6 кг) вартістю 230,70 грн, трубка бакелітова д=410 (2 шт.) вартістю 12018,04 грн;

- товари в сумі 114950,00 грн зараховано на баланс як основні засоби (введено в експлуатацію) згідно бухгалтерської проводки у травні 2014 року Дт 104 «Машина та обладнання» - Кт 1521 «Придбання (виготовлення) основних засобів», а саме: насос масляний (1 шт.) вартістю 681,32 грн, насос масляний (1 шт.) вартістю 664,58 грн, насос масляний (1 шт.) вартістю 569,93 грн.

З аналізу наданих первинних документів, суд дійшов висновку, що факт віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема на підставі виданих ТзОВ «Макро 2» та ТзОВ «Трест Київбудпостач» податкових накладних, сам по собі не є єдиною правовою підставою для їх включення до складу валових витрат та податкового кредиту, з метою отримання бюджетного відшкодування сум ПДВ платником, оскільки позивачем для переконання суду в правомірності віднесення таких сум до податкового кредиту та валових витрат не представлено жодних доказів реальності здійснення таких операцій з контрагентом ТзОВ «Макро 2» та ТзОВ «Трест Київбудпостач», які б підтверджували фактичні взаємовідносини між ними, а саме: угоди з перевізниками та/або товарно-транспортні накладні, адже придбаний товар в його частині відноситься до категорії габаритних товарів та обсяг такого товару є значним; акти прийому-передачі товарів; у податкових та видаткових накладних не ідентифікується товар, його серія, номер тощо; інші встановлені законодавством первинні документи, які свідчать про реальність операцій, а також іншим чином позивач не спростував висновків податкового органу, наведених в акті перевірки.

Позивачем на підтвердження реальності господарських операцій з ТзОВ «Макро 2» та ТзОВ «Трест Київбудпостач» надав суду акти приймання (внутрішнього переміщення) основних засобів та відомості про нарахування амортизації основних засобів за березень 2015 року та травень 2014 року, згідно яких також неможливо ідентифікувати товар, зокрема номер, серія верстатів та масляних насосів тощо, неможливо встановити який саме з переліку основних засобів є товаром, придбаним у контрагента ТзОВ «Макро 2» та контрагента ТзОВ «Трест Київбудпостач». Як пояснив представник позивача в судовому засіданні, така ідентифікація здійснюється на підприємстві за вартістю товару, що залишається суду незрозумілим така можливість ідентифікації товару.

При цьому, посилання позивача на той факт, що ним безпосередньо здійснюється використання в його господарській діяльність товарів начебто придбаних у ТзОВ «Макро 2» та ТзОВ «Трест Київбудпостач» не доводить факту їх придбання саме у ТзОВ «Макро 2» та ТзОВ «Трест Київбудпостач, оскільки такі товари позивач міг придбати і у інших суб'єктів господарювання, але з метою одержання податкової вигоди оформив документи про їх придбання саме з ТзОВ «Макро 2» та ТзОВ «Трест Київбудпостач».

Встановлення дійсного продавця товарів, які придбав позивач, виходить за межі предмету доказування, оскільки не впливає на вирішення спору по суті.

Окрім того, із договору № 0204 від 25.03.2014 року, укладеного між позивачем як покупцем товару та ТзОВ «Макро 2» як постачальником товару та договору № 0103 від 01.04.2014 року, укладеного між позивачем як покупцем товару та ТзОВ «Трест Київбудпостач» як постачальником товару податкових та видаткових накладних не вбачається у який спосіб позивач здійснював замовлення товару, які були умови приймання-передачі товару, на кого покладався обов'язок поставки товару, місце відвантаження товару, місце його розвантаження, тощо.

В судовому засіданні було встановлено, що позивачем досі не здійснено оплату за нібито придбаний товар у квітні 2014 року у ТзОВ «Макро 2». Згідно карток рахунку 631 по контрагенту ТзОВ «Макро 2» рахується кредиторська заборгованість за придбані в квітні 2014 року ТМЦ в сумі 170695,00 грн.

У будь-який інший спосіб реалізації оплати товару, зокрема у спосіб компенсації вартості придбаного товару, переуступки права вимоги даної заборгованості іншим суб'єктам господарювання позивач не здійснював. Жодних документів, зокрема претензійно-позовних, щодо вимоги ТзОВ «Макро 2» сплати такої заборгованості не подано, в той час як договором передбачено нарахування пені за невиконання умов договору, а саме.

Згідно з п. 5.1 договору № 0204 від 25.03.2014 року, за невиконання або неналежне виконання умов даного договору винна сторона несе відповідальність згідно законодавства України.

Згідно з п. 5.2 даного договору, у випадку несвоєчасних розрахунків за даним договором покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення платежу.

Крім того, відповідно до договору від 25.03.2014 року №0204 та видаткових накладних від 02.04.2014 року, 07.04.2014 року, 10.04.2014 року, 16.04.2014 року у банківських реквізитах постачальника ТзОВ «Макро 2» вказано розрахунковий рахунок 260012614000234 в ПАТ «ВІЕЙБІ Банк», який станом на дату укладення договору не був відкритий ТзОВ «Макро 2». Контролюючим органом встановлено і не було спростовано позивачем, що ТзОВ «Макро 2» належить рахунок 26001261400234, однак такий рахунок був відкритий лише 18.04.2014 року, тобто станом на дату укладання договору та видачу податкових накладних даний рахунок не був відкритий та позивач не міг володіти інформацією про номер рахунку, що підтверджує нереальність задокументованих операцій.

Щодо виписаних податкових накладних ТзОВ «Трест Київбудпостач» для ТзОВ «Український центр енергоремонт» від 08.04.2014 року № 12, від 16.04.2014 року № 22, від 17.04.2014 року № 44, від 23.04.2014 року № 86, від 29.04.2014 року № 154 не ідентифіковано особу (прізвище, ім'я, по батькові чи ініціали), уповноважену платником податку здійснювати постачання товарів (робіт, послуг), що передбачено Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року № 1379, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22.11.2011 року за № 1333/20071.

У представлених до перевірки виписаних ТзОВ «Трест Київбудпостач» видаткових накладних від 08.04.2014 року № 12, від 16.04.2014 року № 22, від 17.04.2014 року № 44, від 23.04.2014 року № 86, від 29.04.2014 року № 154 зазначено, що отримання товарів проводилось на підставі довіреності на ім'я ОСОБА_3 від 01.04.2014 року.

Із витягу з журналу довіреностей вбачається, що строк довіреності на ім'я ОСОБА_3 від 01.04.2014 року становить до 30.04.2014 року.

В той час як згідно вимог п. 8 Інструкції про порядок реєстрації иданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року № 99, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 12.06.1996 року № 293/1318 (із змінами та доповненнями), строк дії довіреності встановлюється в залежності від можливості одержання та вивозу відповідних цінностей за напрямом, рахунком, накладною або іншим документом, що їх замінює, на підставі якого видана довіреність, однак не більше як на 10 днів.

В додаткове обгрунтування висновків податкового органу про відсутність реальності здійснення господарських операцій між ТзОВ «Український центр енергоремонт» та ТзОВ «Макро 2» за період квітень 2014 року відповідачем подано акт ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві « Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання товариства з обмеженою відповідальністю «Макро 2» (код ЄДРПОУ 39023952) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період з 01.03.2014 року по 31.05.2014 року» від 01.07.2014 року № 1531/26-59/22-02/39023952.

Згідно вказаного вище акту зазначено відсутність реальної можливості отримання та відвантаження товарів (робіт, послуг) підприємством ТзОВ «Макро 2» (код ЄДРПОУ 39023952), оскільки у даного платника відсутнє майно, трудові ресурси, виробничо-складські приміщення, технічний персонал, основні фонди, виробничі активи, складські приміщення, засоби для транспортування та інше майно, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

В додаткове обгрунтування висновків податкового органу про відсутність реальності здійснення господарських операцій між ТзОВ «Український центр енергоремонт» та ТзОВ «Трест Київбудпостач» за період квітень 2014 року відповідачем подано акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві « Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Трест Київбудпостач» (код ЄДРПОУ 36055630) щодо підтвердження господарських відносин з платниками за період діяльності з 01.04.2014 року по 31.07.2014 року» від 05.08.2014 року № 2272/26-55-22-07/36055630.

Згідно вказаного вище акту зазначено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

Відтак, наявність у позивача лише документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту та валових витрат, зокрема виданих ТзОВ «Макро 2» та ТзОВ «Трест Київбудпостач» податкових та видаткових накладних, не є підставою для їх включення до складу податкового кредиту, якщо судом встановлено, що господарських правовідносин у дійсності не було.

Вирішуючи спір по суті та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд виходить із того, що об'єктом оподаткування є певні операції між конкретними суб'єктами господарювання, а не договори, укладені між ними, або незаявленими в таких операціях третіми особами.

Підставою для відсутності у платника податків права на отримання податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів, або складання таких документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, тобто відображення у первинних документах недостовірних даних.

Для вирішення спору по суті та надання оцінки правомірності проведення позивачем податкового обліку суд перевіряє відповідність вимогам законодавства первинних документів, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами, що в свою чергу в певній мірі свідчить про реальність таких операцій.

Суд також зважає на таку обставину, як те, що порушення податкової дисципліни контрагентами платника податків не є достатніми підставами для висновку про неправомірність віднесення платником податків до податкового кредиту сум податку на додану вартість по операціям з вказаними контрагентами.

Проте, в той же час, суд виходить з того, що однією з необхідних умов для правомірності формування податкового кредиту, наявність якої позивачем не доведено, є реальність господарських операцій.

Надаючи оцінку доказам позивача про отримання послуг від ТзОВ «Макро 2» та ТзОВ «Трест Київбудпостач», що підтверджується наданими документами, суд зазначає, що документальне оформлення операцій між позивачем та зазначеним підприємством не може свідчити про фактичне існування та реальність господарських правовідносин між ними, оскільки в розглянутих правовідносинах суд достовірно не встановив факт постачання товарів ТзОВ «Макро 2» та ТзОВ «Трест Київбудпостач».

На думку суду, правила податкового обліку розраховані на добросовісність платника податків, однак з сукупності матеріалів справи вбачається, що операції позивача із контрагентами, які знаходяться поза межами податкового контролю, мають ознаки регулювання рівня податкових зобов'язань та податкового кредиту, що дає податкові переваги за рахунок державного бюджету.

Надані для перевірки документи по взаємовідносинам з ТзОВ «Макро 2» та ТзОВ «Трест Київбудпостач» не дали можливості встановити реальність здійснених операцій та факт використання в господарській діяльності платника податків придбаних ТМЦ, а лише фіксують господарські операції з вказаними контрагентами. Перевіркою не встановлено, що здійснені операції носять реальний характер, а придбані товари використано в господарській діяльності.

З аналізу матеріалів справи вбачається відсутність оподатковуваних операцій між заявленими особами, що не може мати наслідком внесення в податковий облік відомостей щодо здійснення таких операцій, та, відповідно, отримання податкових переваг у вигляді податкового кредиту або валових витрат.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З врахуванням того, що в процесі судового розгляду не підтверджено реальність здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами ТзОВ «Макро 2» та ТзОВ «Трест Київбудпостач», правомірним є висновок контролюючого органу про заниження податку на додану вартість в сумі 68 007 грн та як наслідок правомірно прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0006022210 від 19.12.2014 року в цій частині.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст. 94 КАС України, такі належить присудити з позивача.

Керуючись ст. ст. 4, 7-11, 14, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Український центр енергоремонт» (82300, Львівська область, м. Борислав, вул. Дорошенка, 19 кв. 85, код ЄДРПОУ 33583465) до Державного бюджету України решта суми судового збору в розмірі 1644,30 грн (одна тисяча шістсот сорок чотири грн. 30 коп.)

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано 29.04.2015 року.

Суддя Сидор Н.Т.