Рішення

від 27.04.2015 по справі 208/8372/14-ц

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА 

справа № 208/8372/14-ц

№ провадження 2/208/443/15

РІШЕННЯ

Іменем України

27 квітня 2015 р. м. Дніпродзержинськ

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого, судді Нельге Д.В.,

при секретареві Севастьяновій Л.М.,

за участю представника позивача ОСОБА_1; відповідача ОСОБА_2, представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 «Про встановлення факту спільного проживання; визнання права власності в порядку спадкування за заповітом; усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення», -

в с т а н о в и в:

Позивачка звернулась до суду із вищезазначеним позовом, у якому просить суд:

- встановити факт постійного проживання позивача разом із спадкоємцем - ОСОБА_5 на час смерті останньої;

- визнати за позивачем право власності на квартиру, розташовану за адресою: м. Дніпродзержинськ, вул. Мурахтова, 4-34 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5;

- усунути перешкоди у здійсненні права власності шляхом виселення відповідача з квартири, розташованої за адресою: м. Дніпродзержинськ, вул. Мурахтова, 4-34.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка посилається на те, що, 19.04.2013 року померла її тітка - ОСОБА_5, яка, за життя заповіла належну їй квартиру позивачу. Разом з цим, звернувшись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за заповітом, вона отримала рекомендацію нотаріуса звернутися до суду, а також роз'яснення нотаріуса, що, спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_5 є відповідач, який, шляхом заміни замків самовільно вселився у спірну квартиру та перешкоджає їй у користуванні спірним майном. Враховуючи зазначене, а також те, що, на час смерті вона мешкала разом із спадкодавцем, просить суд, на підставі ст.392 ЦК України визнати за нею право власності на спірну квартиру в порядку спадкування за заповітом, та усунути перешкоди у здійсненні права власності шляхом виселення відповідача зі спірної квартири.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримав позов свого довірителя, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

В судовому засіданні відповідач та його представник (кожен) позов не визнали, посилаючись на недоведеність позивачем тих обставин, на які останній посилається в обґрунтування заявлених позовних вимог.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

При цьому, як зазначено у роз'ясненнях, наданих у п.11 Постанови Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» N 14 від 18.12.2009р., оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Як встановлено судом в ході розгляду справи, згідно свідоцтва про смерть, виданого Заводським відділом державної РАЦС реєстраційної служби Дніпродзержинського міського управління юстиції у Дніпропетровській області, 19.04.2013 року померла ОСОБА_5, спадкоємцями якої є: позивач - за заповітом, відповідач - за законом.

Згідно ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ст. ст. 1296- 1299 ЦК України питання про право на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину. Пленумом Верховного Суду України у п. 23 постанови від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" судам роз'яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.

При цьому, право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Згідно роз'яснень, наданих позивачу приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу ОСОБА_6, останній зазначив, що, позивач із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса - не зверталась, відповідно до чого пропустила 6-ти місячний строк, встановлений законом для прийняття спадщини.

Як встановлено судом, матеріали справи не містять відмови нотаріуса у видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом. При цьому, судом також встановлено відсутність обставин, які б давали підстави суду дійти висновку, що відповідач будь-яким чином порушує, не визнає або оспорює право позивача на отримання останнім свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що, позивачем в ході розгляду справи не доведено факт втрати ним документа, який засвідчує його право власності, а також не доведено наявність перешкод для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, що, в свою чергу, дає підстави суду дійти висновку, що даний є безпідставним, та таким, що не підлягає задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.4, 5, 10, 15, 60, 169, 208, 209, 213, 215 ЦПК України, ст.1269, 1297, 1299 ЦК України, Закону України № 3425-ХІІ від 02.09.1993 року «Про нотаріат», суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 «Про встановлення факту спільного проживання; визнання права власності в порядку спадкування за заповітом; усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення» - відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня його проголошення.

Суддя Нельга Д. В.