Рішення

від 26.02.2015 по справі 177/2535/14-ц

КРИВОРІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 177/2535/14-ц

Провадження № 2/177/60/15

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

26 лютого 2015 року

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Приміч Г. І.

за участі: секретаря Ференц Я. З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача за довіреністю 29.08.2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вище вказаною позовною заявою та просила суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача шкоду завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу к розмірі 19 612,85 грн., а також судовий збір в розмірі 243,60 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог представник позивача вказувала на те, що 11 березня 2013 року між ПАТ «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» та ОСОБА_4 було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, на підставі чого видано поліс АЕ/1856197, термін дії 16.03.2013 по 15.03.2014 року, забезпечений транспортний засіб ВАЗ 2109, номерний знак НОМЕР_1.

06.05.2013 року близько 17.20 годин водій ОСОБА_1 керував автомобілем НОМЕР_2, який належить ОСОБА_4, в с. Лозуватка Криворізького району Дніпропетровської області з явними ознаками алкогольного сп'яніння, чим порушив п. 2.9 «а» ПДР України.

Крім того, 06.05.2013 року близько 17-20 години водій ОСОБА_1 керував автомобілем НОМЕР_3, який належить ОСОБА_4 в с. Лозуватка Криворізького району Дніпропетровської області проявив не уважність, не слідкував за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну та при виборі безпечної швидкості не врахував дорожню обстановку та здійснив виїзд на зустрічну смугу руху, де здійснив зіткнення зі стоячим автомобілем марки ОСОБА_5 д/н НОМЕР_4, під керуванням водія ОСОБА_2 В результаті зіткнення автомобілі отримали механічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.3 б, 12.1 ПДР України.

ДТП сталася в результаті порушення ОСОБА_1 вимог Правил дорожнього руху України, а саме п.п. 2.9 а, п.2.3 б, 12.1 ПДР України, про що свідчить постанова Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 29.05.2013 року.

Постановою суду від 29.05.2013 року ОСОБА_1 був підданий адміністративному стягненню за ч. 1 ст. 130, ст.. 124 КУпАП

На підставі вищевказаного договору між ПАТ «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» та ОСОБА_4 автомобіль ВАЗ 2109, номерний знак НОМЕР_1, був застрахований від ризику ДТП. Отже, дана дорожньо - транспортна пригода була визнана страховим випадком, із настанням якого у страховика виник обов'язок сплатити страхове відшкодування.

Після настання страхового випадку, страхова компанія виплатила страхове відшкодування ОСОБА_2 на умовах договору страхування в розмірі 19 612,85 грн.

Оскільки згідно з приписам п.п 38.1.1 пункту 38.1 ст. 38. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» після виплати страхового відшкодування страховик має право подати регресний позов до водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він керував транспортним засобом у стані сп'яніння під впливом алкоголю, наркотичних, психотоксичних чи інших одурманюючих речовин, представник позивача звернулася до суду з вище вказаною позовною заявою та просила суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача шкоду завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу к розмірі 19 612,85 грн., а також судовий збір в розмірі 243,60 грн.

Представник позивача ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, надала заяву про розгляд сап рви за її відсутності, позовні вимоги підтримала, просила задовольнити у повному обсязі (а.с.50,51).

Відповідач в судове засідання не з'явися, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позовних вимог не заперечував (а.с.56).

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив (39,46,49,54,58).

В зв'язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч.2 ст. 197 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 11 березня 2013 року між ПАТ «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» та ОСОБА_4 було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, на підставі чого видано поліс АЕ/1856197, термін дії 16.03.2013 по 15.03.2014 року, забезпечений транспортний засіб ВАЗ 2109, номерний знак НОМЕР_1 (а.с.8).

Автомобіль марки ВАЗ 2109, номерний знак НОМЕР_1 належить ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, серії ЯАА № 330482 ,виданого Криворізьким ВРЕР УДАІ УМВС України Дніпропетровської області 11.04.1998 року (а.с.12), а автомобіль марки «ОСОБА_6 ОСОБА_5», номерний знак НОМЕР_5 належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, серії АЕС173455, виданого Криворізьким ВРЕР УДАІ УМВС України Дніпропетровської області 14.06.2008 року (а.с.12).

Із постанови Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 29.05.2013 року вбачається, що 06.05.2013 року близько 17.20 години водій ОСОБА_1 керував автомобілем НОМЕР_2, який належить ОСОБА_4, в с. Лозуватка Криворізького району Дніпропетровської області з явними ознаками алкогольного сп'яніння, чим порушив п. 2.9 «а» ПДР України. Крім того, 06.05.2013 року близько 17-20 години водій ОСОБА_1 керував автомобілем НОМЕР_3, який належить ОСОБА_4 в с. Лозуватка Криворізького району Дніпропетровської області проявив не уважність, не слідкував за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну та при виборі безпечної швидкості не врахував дорожню обстановку та здійснив виїзд на зустрічну смугу руху, де здійснив зіткнення зі стоячим автомобілем марки ОСОБА_5 д/н НОМЕР_4, під керуванням водія ОСОБА_2 В результаті зіткнення автомобілі отримали механічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.3 б, 12.1 ПДР України (а.с.5-6). Вказаною постановою суду ОСОБА_1 був визнаний винним та підданий адміністративному стягненню у виді штрафу в дохід держави у розмірі 2500 грн., постанова не оскаржувалася, набрала законної сили 11.06.2013 року, що підтверджується відповідною постановою, що є підставою для звільнення від доказування, відповідно до ст. 61 ЦПК України.

Так як, на дату скоєння ДТП ПАТ УСК «ГАРАНТ-АВТО» застрахувало цивільно-правову відповідальність автомобіля НОМЕР_6, тому власник пошкодженого автомобіля «ОСОБА_6 ОСОБА_5», номерний знак НОМЕР_5 07.05.2013 року звернувся до ПАТ УСК «ГАРАНТ-АВТО» з заявою на виплату страхового відшкодування (а.с. 10).

Згідно висновку до експертного автотоварознавчого дослідження від 18.05.2013 року № 129/13 сума матеріальної шкоди, завданої власнику автомобіля «ОСОБА_6 ОСОБА_5», номерний знак НОМЕР_5 складає 21 551,36 грн. (а.с.21).

При дослідженні матеріалів справ встановлено, що ОСОБА_1 керував вище вказаним автомобілем НОМЕР_6 з дозволу ОСОБА_4, власника автомобіля (а.с.12), який передав йому вказане авто, реєстраційні документи на автомобіль.

Відповідно до ч.1 ст. 1187 ЦК України діяльність по використанню транспортного засобу є джерелом підвищеної небезпеки.

Згідно з ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір оренди, тощо) володіє транспортним засобом. При цьому, така особа відповідає за завдану шкоду, якщо не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки», особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).

Відповідно до п. 1.10 ПДР України (далі по тексту ПДР), затверджених Постановою КМ України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія відповідної категорії.

З аналізу вище вказаних норм закону вбачається, що особою, яка 06.05.2013 року, тобто в момент ДТП, на відповідній правовій підставі володіла транспортним засобом ВАЗ 2109 д/н НОМЕР_1, є саме ОСОБА_1О, який і має нести цивільно-правову відповідальність (а.с.12).

Ст. 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування. Тому, відповідно до ст. 1191 ЦК України після проведення виплати на користь потерпілої особи у позивача виникло право зворотної вимоги до винної особи.

Як вбачається з платіжного доручення № 24086 від 08.08.2013 року ПАТ «ОСОБА_7 Аваль» ПАТ УСК «ГАРАНТ-АВТО» здійснила виплату страхового відшкодування пошкодженого автомобіля у розмірі 17300,17 грн. та 16.12.2013 року за платіжним дорученням № 38020 у розмірі 2312,68 грн., загальна сума виплати становить 19 612,85 грн. (а.с.27), відповідно до ремонтної калькуляції № 0767_л від 19.06.2013 року (а.с.17-18).

Згідно ст. 27 ЗУ „Про страхуванняВ» та відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

На підставі чого, позивач 17.01.2014 року направив на адресу відповідача претензію про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу (а.с. 29-30), проте останній дій, спрямованих на відшкодування шкоди не здійснив.

У зв'язку з цим, позивач був змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених майнових прав та інтересів.

Крім того, відповідно до п.п. 38.1.1. п. 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом

лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Як встановлено судом, та що вбачається з постанови Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 29.05.2013 року (а.с.5-6) та не підлягає доказуванню на підставі ст. 61 ЦПК України, ОСОБА_1 на момент вчинення ДТП перебував у стані алкогольного сп'яніння.

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України, шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Оскільки шкода була завдана транспортним засобом, що відноситься до джерел підвищеної небезпеки, то відшкодування шкоди регламентується ст. 1187 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право) володіє транспортним засобом, використання, збереження або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Аналізуючи перелічені вище докази в їх сукупності, суд вважає, що в судовому засіданні було зібрано достатньо доказів, які підтверджують той факт, що позивач має обґрунтоване право на регресне відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 19 612,85 грн. до відповідача ОСОБА_1 доказів протилежного відповідач суду не надав, в добровільному порядку відшкодувати відмовляється, тому вказана сума підлягає стягненню з відповідача в примусовому порядку.

Крім того, згідно вимог ч. 1 ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені останнім та документально підтверджені витрати по оплаті судового збору в розмірі 243,60 грн. (а.с. 1).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 60, 61, 79, 88, 212 - 215 ЦПК України, ст. ст. 11, 993, 1166, 1187, 1191 Цивільного Кодексу України, ст. 27 Закону України «Про страхування», п.п. 38.1.1. п. 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки», суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_7, проживаючого та зареєстрованого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО», р/р 265082047 в АТ «ОСОБА_7 банк Аваль», МФО 380805, ЕДРПОУ 20267745, 19 612 (дев'ятнадцять тисяч шістсот дванадцять) грн.. 85 коп., в порядку регресу за виплату страхового відшкодування та 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп., в рахунок відшкодування сплати судового збору.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: