Рішення

від 23.12.2008 по справі 5/137

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/137

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "23" грудня 2008 р.Справа №  5/137

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Змеула О.А. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 5/137

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Макробуд", м. Харків   

до відповідача: приватного підприємства "Ресурс-Продукт", м. Кіровоград     

про стягнення 22237,14 грн.

Представники сторін:

від позивача: директор Лебедєв Г.А., наказ № 8-А від 16.09.04 року;

від відповідача - участі не брав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Макробуд" звернулося до господарського суду з позовною заявою, яка містить вимоги про стягнення з приватного підприємства "Ресурс-Продукт" боргу в сумі 18532,50 грн., штрафу у розмірі 1853,25 грн., інфляційні втрати на суму 1617,88 грн., три відсотки річних у розмірі 233,51 грн., всього 22237,14 грн.

Ухвалою господарського суду від 27.11.2008 року зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження в справі.  

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення йому 02.12.2008 поштового відправлення № 430312, але не надав відзиву на позовну заяву, тому на підставі ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.  

Розглянувши наявні матеріали справи, господарський суд встановив наступні обставини справи.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Макробуд" - постачальник, та  приватним підприємством "Ресурс-Продукт" - покупець, 07.03.2008 року укладено договір поставки № 14/03-08 (далі - Договір).

Згідно п. 1.1. Договору постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець прийняти та оплатити його.

Пунктом 4.1. Договору визначено, що товар поставляється автотранспортом постачальника на склад покупця протягом двадцяти календарних днів з моменту підписання даного Договору (для даного договору діють положення міжнародних правил Інкотермс в редакції 2000року).

Загальна сума Договору згідно специфікації № 1, яка є невід'ємною частиною Договору (п. 5.2.)  

Відповідно до п.п. 6.1., 6.2. Договору покупець здійснює оплату за товар у формі безготівкового розрахунку платіжним дорученням шляхом зарахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Оплата за товар здійснюється Покупцем протягом одного банківського дня з моменту прийняття товару, згідно п. п. 2.2., 5.1., 5.2.

Згідно п. 7.4. Договору товар вважається прийнятим в момент його фактичної передачі Продавцем та отримання Покупцем, і посвідчується підписанням видаткових накладних сторонам.

Позивач передав відповідачу товар за видатковою накладною № РН-0000006 від 07.03.2008 року на суму 18532,50 грн. Товар отримав представник відповідача за довіреністю від 07.03.2008 серія ЯОТ № 674174.  

Із викладеного слідує, що позивач передав відповідачу товар на загальну суму 18532,50 грн., а відповідач повинен був оплатити прийнятий товар протягом 1 банківського дня. Тобто, вартість товару за накладною № РН-0000006 від 07.03.2008 на суму 18532,50 грн. відповідач повинен сплатити 10.03.2008 року.

Позивач 23.04.2008 року за № 1 надіслав відповідачу претензію про сплату боргу в сумі 18532,50 грн.

На вказану претензію відповідач надіслав відповідь від 07.05.2008 року № 51-1/05-08 про те, що з метою реалізації товар переданий третій особі, яка товар ще не оплатила.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися (від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. ст. 655, 692 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.          

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно повідомлення Державного комітету статистики України індекс інфляції за березень складав 103,8%, за квітень - 103,1%, за травень - 101,3%, за червень - 100,8%, за липень - 99,5%, тобто загальний індекс інфляції за цей період становить 108,729 %.

Отже, заборгованість з урахуванням індексу інфляції становить 20150,38 грн., зокрема, інфляційні втрати позивача за цей період становлять 1617,88 грн.

Позивачем 3 проценти річних обгрунтовано нараховані на суму боргу за період прострочення платежу протягом 154 днів з 11.03.08 по 11.08.08 і складають 233,51 грн.

На підставі викладеного та умов договору вимоги про стягнення основної заборгованості в сумі 18532,50 грн., втрат від інфляції у сумі 1617,88 грн., трьох процентів річних у сумі 233,51 грн. підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі коли предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

У відповідності до частини 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тобто встановлення сторонами відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання у збільшеному розмірі відповідає матеріальному праву України.  

У відповідності до частин 1-2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, зазначені види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними заходами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора.

Згідно п. 9.2. Договору в разі неналежного виконання взятих на себе зобов'язань за Договором або односторонньої відмови від їх виконання, винна сторона виплачує штраф у розмірі 10% від суми Договору.

Отже позивач обгрунтовано, у відповідності до чинного законодавства та умов договору пред'явив вимогу про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 10% від вартості поставленого, але не оплаченого товару на суму 18532,50 грн., розмір штрафу становить 1853,25 грн.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Державне мито справі в сумі 222,37 грн. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача повністю.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

                                                    ВИРIШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства "Ресурс-Продукт" (25031, м. Кіровоград, проспект Правди, 8, корп. 1, ідентифікаційний код 35084482) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Макробуд" (61050, Харківська область, м. Харків, вул. Руставелі, 37, кв. 10, ідентифікаційний код 32870120) борг в сумі 18532,50 грн., штраф у розмірі 1853,25 грн., втрати від інфляції у сумі 1617,88 грн., три проценти річних у сумі 233,51 грн. (всього на загальну суму 22237,14 грн.), а також судові витрати у справі на державне мито в сумі 222,37 грн. та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

Наказ видати.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України.  

Суддя