Рішення

від 26.03.2009 по справі 31/126-08-5075

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

31/126-08-5075

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" березня 2009 р.Справа  № 31/126-08-5075

Позивач: ВАТ «Сєвєродонецький завод будівельної кераміки»

Відповідач: ПП ВКФ «Мікромегас»

про стягнення 496 124 грн. 44 коп. та визнання недійсною додаткової угоди до договору

Суддя господарського суду

Одеської області Лєсогоров В.М.

В засіданні приймали участь представники:

від позивача: Кіянський С.О.

від відповідача: не зґявився (24.02.2009 року був присутній Шевчук І.І.)

Суть спору: про стягнення заборгованості по договору в сумі 496 124 грн. 44 коп. з урахуванням основного боргу, інфляційних, 3% річних, пені, та визнання недійсною додаткової угоди до договору.

Представник позивача позов підтримав.

Представник відповідача позов не визнав.

Матеріалами справи встановлено:

08.10.2008 року сторони уклали договір № 10/10-08, відповідно до умов якого позивач продає відповідачу товар відповідно до специфікацій. За прострочення оплати відповідач сплачує пеню в розмірі 0,2%.

Відповідно до специфікації № 1 від 08.10.2008 року до вказаного договору, сторони погодили поставку цегли керамічної «Лікс»в кількості 413 160 шт. на загальну суму 661 138 грн. 63 коп. Строк постачання жовтень 2008 року. Оплата до 24.11.2008 року.

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 21.01.2009 року до вказаного договору, сторони погодили графік погашення заборгованості відповідача перед позивачем на загальну суму 461 138 грн. 60 коп. Відповідно до цього графіку відповідач сплачує позивачу: 31 138 грн. 60 коп. до 30.01.2009 року, 180 000 грн. до 15.02.2009 року, 250 000 грн. до 15.03.2009 року.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу весь товар передбачений  специфікацією № 1 від 08.10.2008 року на загальну суму 661 138 грн. 63 коп., що підтверджено актом приймання –передачі від 14.11.2008 року.

Відповідно до акту звірки від 14.11.2008 року, заборгованість відповідача перед позивачем складає 661 138 грн. 60 коп. В цьому акті сторони розкрили поставки товару за період з 09.10.2008 року по 31.10.2008 року включно.

З приводу вказаного акту звірки слід звернути увагу на те, що сума боргу відповідача перед позивачем зазначена в цьому акті, безпідставно зменшена на 3 коп.

Відповідач частково розрахувався з позивачем сплативши 291 138 грн. 60 коп. у період з 10.12.2008 року по 17.02.2009 року включно, що підтверджено платіжними дорученнями.

Суд відхиляє всі накладні які є у справі, оскільки вони відповідачем не підписані.

Суд відхиляє всі квитанції про приймання вантажу які є у справі, оскільки вантажоотримувачем в цих квитанціях вказаний не відповідач, а інша особа яка не є стороною договору № 10/10-08 від 08.10.2008 року.

Відповідно до ст. 193 ГК України - суб'єкти господарювання та  інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання  зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач з позивачем у встановлені строки не розрахувався і його заборгованість за товар складає 370 000 грн. 03 коп. Позивач вимагає стягнення 370 000 грн., що є його правом.

У звґязку з простроченням виконання відповідачем грошового зобовґязання щодо оплати позивач нарахував пеню в сумі 95 472 грн. 76 коп. за період з 25.11.2008 року по 24.02.2009 року.

Перевіривши розрахунок пені суд встановив його помилковість. Правильною є пеня в сумі 22 325 грн. 35 коп. за період з 25.11.2008 року по 24.02.2009 року.

Перевіряючи розрахунок пені суд виходив з приписів: Розділу V ЦК України - СТРОКИ ТА ТЕРМІНИ. ПОЗОВНА ДАВНІСТЬ; ст. 232 ГК України; терміну та строку прострочення виконання грошового зобов'язання; переривання перебігу строку позовної давності; облікових ставок НБУ в подвійному розмірі; Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”; часткових оплат; строків оплати погоджених сторонами.

У звґязку з простроченням виконання відповідачем грошового зобовґязання щодо оплати позивач нарахував 3% річних на суму 3 923 грн. 47 коп. за період з 25.11.2008 року по 24.02.2009 року.

Перевіривши розрахунок 3% річних суд встановив його помилковість.

Правильними є 3% річних в сумі 2 790 грн. 65 коп. за період з 25.11.2008 року по 24.02.2009 року.

Перевіряючи розрахунок 3% річних суд виходив з приписів: Розділу V ЦК України - СТРОКИ ТА ТЕРМІНИ. ПОЗОВНА ДАВНІСТЬ; терміну та строку прострочення виконання грошового зобов'язання; переривання перебігу строку позовної давності; ст. 625 ЦК України; часткових оплат; строків оплати погоджених сторонами.

У звґязку з простроченням виконання відповідачем грошового зобовґязання щодо оплати позивач нарахував інфляційні в сумі 26 728 грн. 21 коп. за грудень 2008 року та січень 2009 року.

Перевіривши розрахунок інфляційних суд встановив його помилковість. Правильними є інфляційні в сумі 22 783 грн. 91 коп. за грудень 2008 року та січень 2009 року.

Перевіряючи розрахунок  інфляційних суд виходив з приписів: Розділу V ЦК України - СТРОКИ ТА ТЕРМІНИ. ПОЗОВНА ДАВНІСТЬ; ст. 625 ЦК України; терміну та строку прострочення виконання грошового зобов'язання; переривання перебігу строку позовної давності; листа Верховного суду України № 62-97р від 03.04.1997 року „Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ”; часткових оплат; строків оплати погоджених сторонами.

Загальна сума до стягнення складає 417 899 грн. 91 коп. (основна заборгованість, пеня, 3% річних, інфляційні).

В задоволенні позову про визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 21.01.2009 року слід відмовити з наступних підстав.

В якості підстави для задоволення позову про визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 21.01.2009 року, позивач вказав порушення відповідачем строків оплати передбачених цією додатковою угодою.

ЦК України, ГК України, та інші законодавчі акти не передбачають такої підстави недійсності договору або його частини, як невиконання або не належне виконання договору.

Аналогічні правові позиції містяться у Постанові Пленуму ВС України № 3 від 28.04.1978 року із змінами «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними».

Судові витрати у справі по держмиту та за ІТЗ судового процесу покладаються на сторони пропорційно задоволеної вимоги.

Відповідно до ст. 84 ГПК України - в резолютивній частині рішення вказується про   розподіл господарських витрат між сторонами.

Отже, господарський суд має в резолютивній частині рішення вирішити питання про стягнення з відповідача на користь позивача частини фактично понесених позивачем судових витрат у справі і вирішити питання про покладення на позивача частини фактично понесених ним судових витрат у справі в зв`язку з частковою відмовою в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ПП ВКФ «Мікромегас»код 30199632 (м. Одеса, вул. Армейська, 18 «А») на користь ВАТ «Сєвєродонецький завод будівельної кераміки»код 33164377 (м. Сєвєродонецьк, вул. Промислова, 30) - 417 899 грн. 91 коп., 5 568 грн. 96 коп. по держмиту, 99 грн. 39 коп. за ІТЗ судового процесу.

В іншої частині в задоволенні позову –відмовити.

Покласти на ВАТ «Сєвєродонецький завод будівельної кераміки»судові витрати у справі по держмиту в сумі 1 042 грн. 43 коп. та за ІТЗ судового процесу в сумі 18 грн. 61 коп.

Датою складання рішення відповідно ст. 84 ГПК України визначити 27.03.2009                                                          року.

Рішення набуває законної сили з 07.04.2009 р.

Суддя                                                                                       Лєсогоров В. М.