Вирок

від 17.04.2015 по справі 529/277/15-к

ДИКАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

йСправа № 529/277/15-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2015 року Диканський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

з участю:

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Диканька обвинувальний акт та матеріали кримінального провадження стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Онацьки Диканського району Полтавської області, українця, громадянина України, маючого середню освіту, працюючого в ТОВ Дружба, фуражиром, не одруженого, проживаючого без реєстрації в АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України не судимого, обвинуваченого у вчиненні ним злочину, передбаченого ст.263 ч. 1 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_4 на початку 2013 року, розбираючи житловий будинок належний його покійному батьку ОСОБА_5 , що розташований в с. Онацьки Диканського району Полтавської області, на горищі, знайшов пристрій схожий на обріз гвинтівки, який зберігав у себе вдома, в с. Петро - Давидівка Диканського району Полтавської області. Далі, 23. 02. 2015 року обвинувачений приїхавши у своїх справах до смт. Диканька взяв з собою вказаний пристрій. В цей день близько 15 год. працівниками Диканського РВ УМВС України в Полтавській області під час огляду речей у обвинуваченого ОСОБА_4 було виявлено та вилучено зазначений пристрій, який згідно висновку балістичної експертизи являється вогнепальною зброєю - обрізом військової гвинтівки зразка 1891/30 року конструкції С. І. Мосіна, калібру 7,62 мм.

При розгляді справи в суді обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 263 ч. 1 КК України, визнав та пояснив, що дійсно на початку 2013 року під час розібрання будинку в с. Онацьки Диканського району, який належав його покійному батьку ОСОБА_5 та знаходився у занедбаному стані з метою використання матеріалів для подальшого будівництва житлового будинку в с. Петро-Давидівка Диканського району, він на горищі знайшов обріз гвинтівки, який взяв із собою для самозахисту та зберігав у себе вдома, а потім його іноді носив при собі. Далі, 23. 02. 2015 року, коли він приїхав у власних справах до смт. Диканька Полтавської області даний обріз у нього був виявлений та вилучений працівниками міліції. У вчиненому розкаюється.

Так як, обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні вказаного кримінального правопорушення визнав повністю, в суді заявив, що сумнівів у достовірності доказів по справі, зібраних під час досудового розслідування кримінального провадження, він не має, ніякі обставини не оспорює, тому він та прокурор вважали недоцільним дослідження судом доказів, які ніким не оспорюються. За вказаних обставин після роз`яснення обвинуваченому положень та наслідків ст. 349 КПК України, судове слідство по справі було обмежене допитом обвинуваченого та дослідженням відомостей, які характеризують особу обвинуваченого.

Кваліфікація злочинних дій обвинуваченого ОСОБА_4 за ст. 263 ч. 1 КК України як придбання, носіння та зберігання вогнепальної зброї без відповідного дозволу є вірною, так як він на початку 2013 року, знаходячись на території господарства в с. Онацьки Диканського району Полтавської області, на горищі житлового будинку належного його покійному бутьку ОСОБА_5 , знайшов саморобний пристрій для стрільби у вигляді обрізу гвинтівки, який являється вогнепальною зброєю-обрізом військової гвинтівки зразка 1891/30 року конструкції АДРЕСА_2 , калібру 7,62 мм та без передбаченого законом дозволу, здійснював носіння, та зберігання цієї вогнепальної зброї за місцем свого проживання в с. Петро-Давидівка Диканського району Полтавської області.

Призначаючи покарання обвинуваченому за статтею 263 ч. 1 КК України, суд враховує тяжкість вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання.

Згідно ст. 66 КК України обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому, суд враховує щире каяття, відсутність тяжких наслідків, молодий вік обвинуваченого та зайняття суспільно-корисною діяльністю.

Згідно ст. 67 КК України обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченого, суд по справі не вбачає.

Беручи до уваги викладене, дані про особу обвинуваченого, який щиро розкаявся у вчиненому, займається суспільно-корисною діяльністю та те, що він позитивно характеризується як за місцем проживання так і за місцем роботи, має молодий вік, суд приходить до висновку, що його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, а досягне мети при призначенні йому покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України при звільненні від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

Враховуючи те, що обвинуваченому ОСОБА_4 призначається покарання у виді позбавлення волі із застосуванням іспитового строку згідно ст. 75 КК України, під час досудового розслідування до нього не був застосований запобіжний захід проте на даний час існують ризики того, що обвинувачений ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу може ухилятися від явки до кримінально-виконавчої інспекції та з метою забезпечення виконання цим обвинуваченим покладених на нього обов`язків згідно ст. 76 КК України, до нього слід застосувати запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання з покладенням на нього ряду обов`язків, передбачених ст. 194 ч. 5 КПК України.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

В рахунок відшкодування витрат на проведення експертизи у порядку ч. 2 ст. 124 КПК України з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави слід стягти вартість проведеної судової експертизи.

На підставі викладеного, керуючись ст. 31, 369 - 371, 373 - 377, 391, 395 КПК України, суд ,-

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого статтею 263 ч. 1 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Згідно ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 від призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом одного року іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_4 в період іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи; періодично з`являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, поклавши на нього ряд обов`язків, визначених ст. 194 ч. 5 КПК України, а саме прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи.

Речовий доказ по справі у вигляді вогнепальної зброї-обрізу військової гвинтівки зразка 1891/30 року конструкції С. І. Мосіна, калібру 7,62 мм, що знаходиться в кімнаті зберігання речових доказів Диканського РВ УМВС України в Полтавській області, ЗНИЩИТИ.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави 196 ( сто дев"яносто шість)грн. 56 коп. судових витрат на проведення судово-балістичної експертизи.

Згідно з ч. 6 ст. 376 КПК України копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку суду мають право отримати після подачі відповідної заяви про це до суду.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Полтавської області протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляції через Диканський районний суд.

Головуючий: