Рішення

від 01.07.2009 по справі 15/75

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

15/75

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  15/75

01.07.09

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Тайпан”

до Закритого акціонерного товариства “Лігобуд”

простягнення 23 416,76 грн.

та за зустрічним позовом

 Закритого акціонерного товариства “Лігобуд”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Тайпан”

про визнання договору неукладеним та відшкодування збитків

                                                                                        Суддя Хоменко М.Г.

Представники:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом)

Кириченко М.В.

від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом)

не з'явився

У судовому засіданні 01.07.2009 за згодою присутнього представника позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Тайпан” звернулося до суду з позовом про стягнення з Закритого акціонерного товариства “Лігобуд” 22 080,00 грн. заборгованості за надані охоронні послуги відповідно до договору про охорону об'єкту № 19 від 01.06.2008 та 1 336,76 грн. пені за час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 15/75 від 16.12.2008, яку призначено до розгляду на 16.01.2009.

У судовому засіданні, що відбулося 16.01.2009, представник позивача надав уточнення позовних вимог з перерахованою сумою пені станом на 16.01.2009 у розмірі 1 476,94 грн. Відповідач уповноваженого представника у судове засідання не направив, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 12.02.2009.

12.02.2009 відповідачем було подано суду відзив на позовну заяву № 80л від 12.02.2009 та зустрічний позов про визнання неукладеним договору про охорону об'єкту № 20 від 01.08.2007 та відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням обов'язків з охорони.

Ухвалою від 12.02.2009 зустрічну позовну заяву Закритого акціонерного товариства “Лігобуд” було прийнято до спільного розгляду з первісним позовом, продовжено строк вирішення спору відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, а також відкладено розгляд справи на 04.03.2009.

04.03.2009 у судовому засіданні представник позивача за первісним позовом подав суду уточнення позовних вимог, в яких зазначає, що заборгованість відповідача виникла за договором охорони № 10 від 01.08.2007, а не за договором № 19 від 01.06.2008. Також, представник Товариства з обмеженою відповідальністю “Тайпан” надав заперечення на зустрічну позовну заяву.

04.03.2009 у судовому засіданні оголошувалася перерва до 21.04.2009.

16.04.2009 відповідач за первісним позовом подав до канцелярії суду письмові пояснення № 106 від 15.04.2009.

У судовому засіданні, призначеному на 21.04.2009, судом було долучено до матеріалів справи повторні заперечення відповідача за зустрічним позовом на зустрічну позовну заяву та оголошено перерву у судовому засіданні до 05.05.2009.

05.05.2009 у судовому засіданні представник позивача за первісним позовом надав уточнення позовних вимог, відповідно до яких Товариство з обмеженою відповідальністю “Тайпан” просить стягнути з Закритого акціонерного товариства “Лігобуд” 18 420,00 грн. боргу з оплати вартості наданих охоронних послуг за договором № 20 від 01.08.2007 та 1 269,19 коп. пені. Зважаючи на подання вказаних уточнень позовних вимог, у судовому засіданні було оголошено перерву до 09.06.2009.

Ухвалою від 09.06.2009 розгляд справи було відкладено на 01.07.2009 через неявку представника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) та зважаючи на його клопотання, мотивоване терміновим відрядженням уповноваженого представника.

30.06.2009 через канцелярію суду Закритим акціонерним товариством “Лігобуд” було подано клопотання про перенесення розгляду справи у зв'язку з перебуванням юриста підприємства у відпустці.

У судове засідання, призначене на 01.07.2009, відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) уповноваженого представника не направив. Враховуючи, що представник Закритого акціонерного товариства “Лігобуд” неодноразово приймав участь у судовому розгляді справи № 15/75, висловлював своє ставлення до позову та підтримував зустрічні вимоги, а також заважаючи на те, що розгляд справи № 15/75 відкладався за клопотаннями відповідача, суд критично ставиться до поданого клопотання про перенесення розгляду справи, вважаючи його таким, що спрямоване на затягування його розгляду. Також суд приймає до уваги той факт, що відповідач не обмежений колом осіб, що можуть представляти його інтереси в суді чи будь-якому іншому підприємстві, установі, організації. На цій підставі суд доходить до висновку про можливість розгляду справи № 15/75 за відсутності представника Закритого акціонерного товариства “Лігобуд” за наявними матеріалами справи, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

01.07.2009 представник позивача за первісним позовом підтримав заявлені вимоги та просив позов задовольнити відповідно до уточнень від № 28 від 05.05.2009 та стягнути з відповідача 18 420,00 грн. боргу з оплати охоронних послуг, наданих відповідачеві за договором № 20 від 01.08.2007 та 1 269,19 грн. пені. На підтвердження заявлених вимог представник посилався на договір з додатками (інструкція з охорони об'єкту, дислокація), рахунки-фактури, що виставлялися відповідачеві, акти виконаних робіт.

Як слідує з відзиву на позовну заяву, відповідач за первісним позовом заявлені вимоги не визнає, оскільки вважає неукладеним договір, заборгованість за яким є предметом спору, оскільки сторонами не було підписано дислокацію до договору та зважаючи на відсутність інструкції з охорони об'єкту. Також, відповідач посилається на неналежне виконання позивачем обов'язків з охорони об'єкту, що призвело до крадіжки майна.

Відповідно до зустрічної позовної заяви Закрите акціонерне товариство “Лігобуд” просить суд визнати неукладеним договір № 19 від 01.06.2008 та стягнути з відповідача за зустрічним позовом 70 915,80 грн. збитків, що становлять вартість зниклого внаслідок крадіжки на охоронюваному Товариством з обмеженою відповідальністю “Тайпан” об'єкті майна. На підтвердження заявлених вимог за зустрічним позовом до матеріалів справи було подано договір № 20 від 01.07.2007, дислокацію до об'єкту, інструкцію охоронників, постанову про порушення кримінальної справи за фактом крадіжки майна, акти передачі будмайданчика під охорону, ати нестачі майна та обстеження місця події, акт звірки.

Зважаючи на подані позивачем за первісним позовом уточнення позовних вимог, розглядаючи по суті дану справу, суд виходить з того, що правовідносини між сторонами виникли за договором № 20 від 01.08.2007.   

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.08.2007 Закрите акціонерне товариство “Лігобуд” в якості замовника та Товариство з обмеженою відповідальністю “Тайпан” в якості виконавця уклали договір № 20, за умовами якого замовник (відповідач за первісним позовом) доручив, а виконавець (позивач за первісним позовом) прийняв на себе зобов'язання з охорони об'єкту, зазначеного у дислокації (додатку до договору), зі здійснення перепускного режиму, збереження зданих під охорону матеріальних цінностей, а також зобов'язання щодо забезпечення безпеки співробітників, клієнтів і відвідувачів замовника, які знаходяться на території об'єкта, за що одержує грошову винагороду.

Даною угодою сторони встановили принцип сплачуваності охоронних послуг, а також визначили порядок проведення розрахунків між сторонами. Так, відповідно до п. 5.8 договору оплата замовником робіт з охорони здійснюється до п'ятого числа кожного поточного місяця шляхом оплати і перераховується на поточний рахунок виконавця у сумі, зазначеній в рахунку-фактурі та акті виконаних робіт, підписаних керівниками замовника і виконавця з розрахунку 7,50 грн. за одну годину за одного охоронника на період надання послуг з охорони об'єкту відповідно до дислокації.

Розмір такої плати може змінюватися за взаємною згодою сторін, виходячи зі зміни кількості постів, вартості одного поста та різкого знецінення національної валюти України (п. 5.9 договору).

Відповідно до п. 6.1 договору він вступає в силу з моменту підписання і діє безстроково.

Додатком № 1 до договору № 20 від 01.08.2007 сторони погодили об'єкт охорони —будівельний майданчик Закритого акціонерного товариства “Лігобуд” та його дислокацію —село Іванків у Київській області. Згідно з додатком № 1 на об'єкті розташований один пост охорони, на якому має чергувати один охоронник з 08:00 год. ранку до 08:00 год. ранку наступної доби. Чисельність співробітників становить 4 охоронники.   

Додатком № 2 до договору № 20 від 01.08.2007 виконавець затвердив узгоджену з замовником охоронних послуг інструкцію для охоронців, які здійснюють охорону об'єкту Закритого акціонерного товариства “Лігобуд”.

За твердженнями позивача за первісним позовом, відповідач за первісним позовом порушив умови договору, оскільки не оплачував у встановлені строки надані йому послуги з охорони об'єкту у селі Іванків Київської області, а саме: не оплатив надані у серпні 2008 року послуги вартістю 7 440,00 грн., у вересні 2008 року - вартістю 5 400,00 грн. та у жовтні 2008 року - вартістю 5 580,00 грн. (суми за вересень і жовтень 2008 року перераховані позивачем (розрахунок приєднано до уточнень позовних вимог від 05.05.2009).

Згідно з поясненнями позивача за первісним позовом відповідач за первісним позовом необґрунтовано відмовився підписувати акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за вересень та жовтень 2008 року та оплачувати їх, у зв'язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю “Тайпан” було змушене звертатися до суду з даним позовом.

Відповідач за первісним позовом заперечує проти вимоги позивача за первісним позовом, вказуючи, що рахунок-фактура та акти здачі-прийняття послуг були отримані ним лише 24.11.2008, що суперечить п. 5.8 договору і не були підписані, оскільки 13.10.2008 та 13.11.2008 на охоронюваному виконавцем об'єкті сталася крадіжка, що свідчить про неналежне виконання ним своїх зобов'язань за договором, у зв'язку з чим заявлені позивачем за первісним позовом вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Вивчивши всі суттєві моменти спірних правовідносин, суд вважає вимоги позивача за первісним позовом такими, що підлягають частковому задоволенню, зважаючи на наступне:

Частиною 2 ст. 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом  України.

Частиною 1 ст. 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Виходячи з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є правочини (дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків) та договори (домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків).   

У відповідності з діючим законодавством договір про надання послуг являє собою угоду, за якою одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач у відзиві на позовну заяву та його представник у судових засіданнях не заперечували факт того, що у спірний період (серпень, вересень та жовтень 2008 року) позивач надавав охоронні послуги на визначеному дислокацією об'єкті. Крім того, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) за серпень 2008 року замовником був підписаний, а у складеному відповідачем за первісним позовом акті звірки розрахунків суми послуг за вересень та жовтень 2008 року співпадають з розрахунком позивача.   

З наведеного слідує, що фактично у серпні, вересні та жовтні 2008 року виконавцем замовнику були надані охоронні послуги загальною вартістю 18 420,00 грн.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За умовами договору № 20 від 01.08.2007 замовник зобов'язаний оплачувати вартість наданих послуг до п'ятого числа місяця, наступного за звітним. Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується відповідачем за первісним позовом, даний обов'язок ним виконаний не був. На цій підставі вимоги позивача за первісним позовом в частині  стягнення з відповідача за первісним позовом 18 420,00 грн. слід задовольнити. Правова оцінка посиланням Закритого акціонерного товариства “Лігобуд” на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю “Тайпан” обов'язків з охорони об'єкту буде надана судом у ході розгляду вимог за зустрічною позовною заявою.        

Крім суми основного боргу за договором № 20 від 01.08.2007, позивач за первісним позовом також просить стягнути з відповідача за первісним позовом 1 269,19 грн. пені за прострочення оплати охоронних послуг, що нарахована на борг за серпень 2008 року в сумі 7 440,00 грн. (з 05.09.2008 по 16.01.2009), борг за вересень 2008 року в сумі 5 400,00 грн. (з 05.10.2008 по 16.01.2009) та борг за жовтень 2008 року в сумі 5 580,00 грн. (з 05.11.2008 по 16.01.2009).

Як вище вказувалося, замовник охоронних послуг зобов'язаний оплатити їх вартість до п'ятого числа наступного за звітним місяця на підставі рахунку-фактури та акту здачі-прийняття послуг. За твердженнями відповідача за первісним позовом, такі акти та рахунок-фактура були передані йому лише у листопаді 2008 року. Враховуючи, що умовами договору № 20 від 01.08.2007 не визначено порядку передачі виконавцем замовникові рахунків-фактур та актів виконаних робіт, а відповідач не довів того, що ним вживалися залежні від нього дії для своєчасної оплати послуг позивача, суд виходить з того, що прострочення відповідача перед позивачем сталося саме з вини замовника послуг, який був зобов'язаний своєчасно їх оплатити.        

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями, в ст. 217 Господарського кодексу України, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Обов'язок платника грошових коштів сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за прострочку платежу встановлений Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити

розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь  у  зобов'язанні;  не  лише  майнові,  але  й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Виходячи з викладеного, вимоги первісного позову про стягнення з відповідача пені є такими, що заявлені правомірно та підлягають задоволенню відповідно до розрахунку позивача, приєднаного до уточнень позовних вимог від 05.05.2009, що перевірений судом та приймається як належний. Разом з тим, враховуючи, що позивач за первісним позовом не заявляв про те, що невиконання відповідачем за первісним позовом зобов'язання за спірною угодою завдало його підприємству значних збитків, а також з огляду на те, що заявлена до стягнення сума штрафних санкцій є значною сумою у порівнянні з загальною ціною позову, суд вважає за доцільне зменшити розмір договірних санкцій та стягнути з відповідача на користь позивача 100,00 грн. пені.  

Розглянувши вимоги Закритого акціонерного товариства “Лігобуд” за зустрічним позовом, суд не вбачає підстав для їх задоволення, зважаючи на наступне.

Позивач за зустрічним позовом просить визнати недійсним договір № 19 від 01.06.2008 неукладеним та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Тайпан” 70 915,80 грн., завданих неналежним виконанням обов'язків з охорони переданого під охорону  об'єкту.

Вимогою про визнання договору неукладеним позивач за зустрічним позовом  вимагає встановлення певних фактів та обставин. Чинним законодавством України не передбачена підвідомчість господарським судам спорів про визнання фактів та обставин, отже, викладена у зустрічній позовній заяві частина вимоги за своїм змістом не відповідає матеріально-правовому захисту права, визначеного законом, а тому провадження у справі у цій частині підлягає припиненню в порядку п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, слід відмітити, що зважаючи на уточнення позивачем заявлених вимог, вимога зустрічного позову, що стосується договору № 19 від 01.06.2008 є не взаємопов'язаною з первісним позовом.   

Діючим законодавством, а саме, ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Заявляючи вимогу про стягнення з відповідача за зустрічним позовом 70 915,80 грн. збитків, позивач за зустрічним позовом не надає доказів їх понесення, вини відповідача у заподіянні та фактичних даних на підтвердженні наявності причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) відповідача та негативними наслідками.

Так, за твердженнями позивача за зустрічним позовом у період дії договору з охорони будівельного майданчику Закритого акціонерного товариства “Лігобуд”, відповідач за зустрічним позовом (виконавець за договором № 20 від 01.08.2007) неналежним чином виконував прийняті на себе обов'язки, оскільки 13.10.2008 та 13.11.2008 на охоронюваному об'єкті сталися крадіжки, а саме було викрадено майно вартістю 70 915,80 грн.

Відповідно до п. 4.4 договору № 20 виконавець зобов'язаний забезпечити охорону товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів замовника, прийнятих під охорону від розкрадання і не допускати проникнення сторонніх осіб на об'єкт, що охороняється.      

Згідно з п. 5.3 договору виконавець у повному обсязі несе матеріальну відповідальність за збитки, спричинені внаслідок неналежного виконання ним своїх зобов'язань, а саме, заподіянні розкраденням товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів під час знаходження об'єкта під охороною, здійснене шляхом крадіжки, грабежу, при розбійницькому нападі або при знищенні, пошкодженні майна сторонніми особами, які проникли на об'єкт.     

Факт крадіжки, грабежу, а також знищення або пошкодження майна замовника сторонніми особами, які проникли на об'єкт, що охороняється, або внаслідок пожежі, або в силу інших причин з вини працівників, які здійснюють охорону об'єкта, встановлюється органами дізнання, слідства чи судом (п. 5.6 договору).

Виходячи з наявного в матеріалах справи листа від 23.12.2008 Бориспільського МВ ГУ МВС України у Київській області та постанови від 22.10.2008 про відмову у порушенні кримінальної справи, 13.10.2008 зникнення комплектуючих сталося на виробничо-складському комплексі ПП “Актив”, тоді як за умовами додатку № 1 до договору № 20 від 01.08.2007 об'єктом охорони є будівельний майданчик Закритого акціонерного товариства “Лігобуд”, що знаходиться у селі Іванків Київської області. Матеріали справи не містять підтвердження обов'язку відповідача за зустрічним позовом охороняти майно ПП “Актив” або ж доказів правомірності використання позивачем за зустрічним позовом такого майна.     

Тобто, посилання представника позивача за зустрічним позовом на обставини крадіжки з вини відповідача за зустрічним позовом 13.10.2008 не заслуговують на увагу суду.

Крім того, постанову від 22.11.2008 про порушення кримінальної справи за фактом крадіжки з 12.11.2008 по 13.11.2008 майна на території Закритого акціонерного товариства “Лігобуд” скасовано постановою заступника Бориспільского міжрайонного прокурора від 26.11.2008, зважаючи на передчасність її винесення, оскільки в ході перевірки не встановлено суму заподіяних збитків, в матеріалах кримінальної справи відсутні документи, які б підтверджували вартість викраденого майна та його перебування на балансі товариства.   

Позивач за зустрічним позовом не надав суду доказів вини відповідача за зустрічним позовом у вчиненні у період з 12.11.2008 по 13.11.2008 крадіжки майна на території охоронюваного об'єкту, фактичних даних, передбачених п. 5.6 договору, доказів правомірності володіння і користування майном, яке вважається ним викраденим, документального підтвердження його вартості.           

Таким чином, позивач за зустрічним позовом не довів своїх матеріальних вимог, заперечень відповідача за зустрічним позовом не спростував, у зв'язку з чим у їх задоволенні слід відмовити.  

Зважаючи на норми ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 47, 49, 75, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Лігобуд” (01025, м. Київ, бул. Перова, 13/2, ідентифікаційний код 25273532) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Тайпан” (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Привокзальна, 76-а, ідентифікаційний код 33231097) 18 420 (вісімнадцять тисяч чотириста двадцять) грн. 00 коп. боргу, 100 (сто) грн. 00 коп. пені, 196 (сто дев'яносто шість) грн. 90 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

     3. Провадження у справі в частині вимог зустрічного позову про визнання договору неукладеним припинити.

            4. В іншій частині зустрічного позову відмовити повністю.

            5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

        Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня   підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

        Суддя                                                                                                         М.Г. Хоменко  

Дата підписання рішення –31.07.2009