Рішення

від 08.04.2015 по справі 368/402/15-ц

КАГАРЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 368/402/15-ц

Провадження № 2/368/175/15

Рішення

іменем України

"08" квітня 2015 р. м. Кагарлик Київської області

Кагарлицький районний суд Київської області в складі:

Головуючого: судді Закаблук О.В.

При секретарі: Вареник О.Л.

З участю учасників процесу:

Представника позивачів: ОСОБА_1

Представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Кагарлицького районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Агрофірма Перемога», третя особа, - Державна реєстраційна служба Кагарлицького РУЮ Київської області, про визнання договорів оренди землі недійсними та скасування державної реєстрації, суд, -

В С Т А Н О В И В :

25.02.2015 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_3 до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Агрофірма Перемога», про визнання договору оренди землі недійсним та скасування державної реєстрації, в якій позивач просив суд винести рішення, яким:

- залучити до участі у розгляді справи в якості третьої особи Управління Держкомзему у Кагарлицькому районі;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений між громадянкою України ОСОБА_3 (09254, Київська обл., Кагарлицький р-н, с. Очеретяне, вул. Овчаренка, 6, ідентифікаційний код НОМЕР_1) та Сільськогосподарським виробничим кооперативом «Агрофірма Перемога» (09254, Київська обл., Кагарлицький р-н, с. Бурти, вул. Леніна, 1, Код ЄДРПОУ 03754751), зареєстрований 25.06.2011 року в Управлінні Держкомзему у Кагарлицькому районі з записом у Єдиному Державному реєстрі земель України за № 322220004001288, згідно Державного Акту на право приватної власності на землю від 15.06. 2001 р., І -КВ№ 091329;

- зобов'язати Сільськогосподарський виробничий кооператив «Агрофірма Перемога» (09254, Київська обл., Кагарлицький р-н, с. Бурти, вул. Леніна, 1, Код ЄДРПОУ 03754751), передати ОСОБА_3 (09254, Київська обл., Кагарлицький р-н, с. Очеретяне, вул. Овчаренка, 6, ідентифікаційний код НОМЕР_1), земельну ділянку за кадастровим номером 322220004001288, за актом приймання - передачі;

- скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки зареєстрованого 25.06.2011 року в Управлінні Держкомзему у Кагарлицькому районі з записом у Єдиному Державному реєстрі земель України за № 322220004001288, згідно Державного Акту на право приватної власності на землю від 15.06. 2001 р., І - КВ № 091329;

- судові витрати у покласти на Відповідача, відповідно до ст. 88 ЦПК.

Свої позовні вимоги позивач ОСОБА_3 обґрунтовує наступним.

05 квітня 2011 року між громадянкою України ОСОБА_3 (далі - Позивач, орендодавець) та Сільськогосподарським виробничим коперативом «Агрофірма Перемога» (далі - Відповідач, орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки.

Договір оренди земельної ділянки зареєстрований 25.06.2011 року в Управлінні Держкомзему у Кагарлицькому районі з записом у Єдиному Державному реєстрі земель України за № 322220004001284, із розміром 2,75 умовних кадастрових гектарів, згідно Державного Акту на право приватної власності на землю від 15.06. 2001 р., Серія І - КВ № 091329 (далі - договір оренди).

Згідно вищенаведеного договору оренди орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яке знаходиться в адміністративних межах Буртівської сільської ради Кагарлицького району.

Як передбачено п.п. 9, 10 договору оренди, орендна плата вноситься орендарем у грошовій, натуральній та відробітковій формі на суму 1 290,00 грн., не пізніше 30 листопада кожного року, починаючи з 2011 року.

Відповідно до п.п. 11,13 вищевказаного договору, обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції і переглядається один раз на рік.

Як передбачено п. 20 договору оренди, передача земельної ділянки орендарю здійснюється безпосередньо після державної реєстрації цього договору за актом її приймання - передачі.

За змістом ч. 2 ст. 125 Земельного кодексу України (далі - ЗК), право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Державна реєстрація даного договору оренди землі проводилася 25.06.2011 року, а Акт приймання - передачі земельної ділянки відбувся 05.04.2011 року, що являється грубим порушенням умов договору та зловживанням Відповідача прав та обов'язків Позивача, внаслідок чого останній був позбавлений свого законного права відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. 78 ЗК України,- володіти, користуватися та розпоряджатися належною йому земельною ділянкою.

Пунктом 41 договору оренди визначено те, що даний договір набирає чинності з моменту його державної реєстрації.

Таким чином, Відповідач майже 3 місяці незаконно та безоплатно користувався земельною ділянкою Позивача, обробляючи її, та позбавляючи власника можливості провести весняний посів зернових культур та займатися особистим сільським господарством.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими, відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Статтею 1 Закону України «Про оренду землі» (далі - Закон), оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Приписами ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Згідно зч. 1 ст. 15 Закону, істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Ч. 2 ст. 19 Закону передбачено, що при передачі в оренду сільськогосподарських угідь для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строк дії договору оренди земельних ділянок визначається з урахуванням періоду ротації основної сівозміни, згідно з проектом землеустрою.

Користуючись вищенаведеним переліком належних відповідно до законодавства України істотних умов договорів оренди землі, у договорі оренди укладеному між Позивачем та Відповідачем відсутні одразу декілька істотних умов: визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, а також договір оренди не передбачає урахування періоду ротації основної сівозміни, за весь строк дії договору оренди земельної ділянки згідно з проектом землеустрою.

Відповідно до норм ч. 2 ст. 15 Закону, відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним.

Таким чином, відсутність у договорі оренди земельної ділянки укладеним між громадянкою України ОСОБА_3 та Сільськогосподарським виробничим кооперативом «Агрофірма Перемога» істотних умов договору: визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, а також договір оренди не передбачає урахування періоду ротації основної сівозміни, за весь строк дії договору оренди земельної ділянки згідно з проектом землеустрою є підставами для визнання договору оренди землі недійсним, скасування його державної реєстрації та повернення орендодавцеві земельної ділянки.

Автоматизованою системою документообігу суду на підставі ч. 3 ст. 11 - 1 ЦПК України для слухання даної справи № 368\402\15 - ц, провадження № 2\368\175\15 був визначений суддя Кагарлицького районного суду Закаблук О.В.

02.03.2015 року Кагарлицьким районним судом на підставі ст.ст. 122, 127 ЦПК України винесено ухвалу про відкриття провадження у справі та призначено справу до слухання.

25.03.2015 року представником відповідача, - ОСОБА_2 в судовому засуданні подано письмове заперечення на позов, яке згідно ухвали суду приєднано до матеріалів справи.

Письмове заперечення наступного змісту.

Представник позивача ОСОБА_3 ОСОБА_1 звернувся до Кагарлицького районного суду з позовом про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки укладеного між позивачкою та СВК "Агрофірма Перемога" 5 квітня 2011 року розміром 2.75 умовних кадастрових гектарів,(згідно з договором оренди землі -2.64) посилаючись на те, що в ньому не визначена сторона, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини, не визначені умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки і, крім того, договір не передбачає урахування періоду ротації основної сівозміни за весь строк дії договору оренди земельної ділянки згідно з проектом землеустрою. Крім того згідно Акту прийому-передачі землі, передача земельної ділянки здійснена до реєстрації договору оренди землі, чим порушено право позивача.

Цей договір зареєстрований 25.06.2011 року в Управлінні Держкомзему у Кагарлицькому районі.

Відповідач вважає, що позов не підлягає задоволенню із слідуючих підстав.

Дійсно ст.15 Закону України "Про оренду землі" передбачає, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в держаній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Закон про оренду землі регулює орендні відносини не лише власників земельних паїв - громадян, а і юридичних осіб, земель державної та комунальної власності і не лише в галузі ведення товарного сільськохозподарського виробництва, а і в галузі будівництва, спорудження комунікацій, розробки корисних копалин і т.п. Перераховані в ст. 15 Закону істотні умови в одних договорах оренди мають суттєву значимість, без них не можуть здійснюватись орендні відносини, а в інших вони є "мертвими" нормами і без них договори оренди можуть виконуватись.

Пленум Верховного Суду України в п. 9 Постанови №9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснює, що згідно зі ст. 217 ЦК України правочин не може бути визнаний недійсним у цілому, якщо закону не відповідають лише його окремі частини й обставини справи свідчать про те, що він був би вчинений і без включення недійсної частини. Виконання умов договору протягом більше трьох років це підтверджує.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про оренду землі" ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі; а інше договором не передбачено.

Умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки стосується земель державної та комунальної власності.

Щодо урахування ротації основної сівозміни то це відзначено в п. 8 договору, долучення ж до нього будь-яких документів, планів, проектів законодавством не передбачено. Крім того це не є істотною умовою договору, а вимоги ст..19 не порушені.

В Акті прийому-передачі землі відсутня дата її передачі, а зазначено, що відбулося відповідно до договору оренди від 5 квітня 201 Іроку.

Згідно з ч.І ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частиною першою -третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього кодексу. Ці вимоги дотримані. Якщо договір оренди можливо і має деякі недоліки то вони не можуть бути безумовною підставою для визнання його недійсним - адже не впливають на суть орендних відносин. Тому відповідач вважає, що підстави для визнання договорів оренди землі недійсними -відсутні.

Якщо суд дійде висновку, що договір оренди землі є недійсним, то відповідач просить відповідно до частин 3,4 ст. 367 ЦК України відмовити в позові за спливом позовної давності.

Згідно зі ст.ст. 256, 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки - це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Оспорюваний позивачем договір оренди землі укладений 5 квітня 2011 року, зареєстрований 25.06.2011 року, а тому строк позовної давності сплинув.

25.03.2015 року по даній справі винесено ухвалу, якою:

- залучено до участі в цивільній справі № 368\402\15 - ц, провадження № 2\368\175\15 за позовом ОСОБА_4 до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Агрофірма Перемога», про визнання договору оренди землі недійсним та скасування державної реєстрації, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державну реєстраційну службу Кагарлицького РУЮ в Київській області , Київська область, м. Кагарлик, вул. Кооперативна, 19.

25.02.2015 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_4 до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Агрофірма Перемога», про визнання договору оренди землі недійсним та скасування державної реєстрації, в якій позивач просив суд винести рішення, яким:

- залучити до участі у розгляді справи в якості третьої особи Управління Держкомзему в Кагарлицькому районі;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений між громадянином України ОСОБА_4 (09254, Київська обл., Кагарлицький р-н, с. Очеретяне, вул. Овчаренка, 6, ідентифікаційний код НОМЕР_2) та сільськогосподарським виробничим кооперативом «Агрофірма Перемога» (09254, Київська обл., Кагарлицький р-н, с. Бурти, вул. Леніна, 1, Код ЄДРПОУ 03754751), зареєстрований 25.06.2011 року в Управлінні Держкомзему у Кагарлицькому районі з записом у Єдиному Державному реєстрі земель України за № 322220004001284, згідно Державного Акту на право приватної власності на землю від 15.06. 2001 р., І - КВ № 091328;

- зобов'язати Сільськогосподарський виробничий кооператив «Агрофірма Перемога» (09254, Київська обл., Кагарлицький р-н, с. Бурти, вул. Леніна, 1, Код ЄДРПОУ 03754751), передати громадянину України ОСОБА_4 (09254, Київська обл., Кагарлицький р-н, с. Очеретяне, вул. Овчаренка, 6, ідентифікаційний код НОМЕР_2), земельну ділянку за кадастровим номером 322220004001284, за актом приймання - передачі;

- скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки зареєстрованого 25.06.2011 року в Управлінні Держкомзему у Кагарлицькому районі з записом у Єдиному Державному реєстрі земель України за № 322220004001284, згідно Державного Акту на право приватної власності на землю від 15.06. 2001 р., І - КВ № 091328;

- судові витрати покласти на Відповідача, відповідно до ст. 88 ЦПК.

Свої позовні вимоги позивач ОСОБА_4 в мотивувальній частині позовної заяви обґрунтовував наступним.

05 квітня 2011 року між громадянином України ОСОБА_4 (далі - Позивач, орендодавець) та Сільськогосподарським виробничим коперативом «Агрофірма Перемога» (далі - Відповідач, орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки.

Договір оренди земельної ділянки зареєстрований 25.06.2011 року в Управлінні Держкомзему у Кагарлицькому районі з записом у Єдиному Державному реєстрі земель України за № 322220004001284, із розміром 2,75 умовних кадастрових гектарів, згідно Державного Акту на право приватної власності на землю від 15.06. 2001 р., Серія І - КВ № 091328 (далі - договір оренди).

Згідно вищенаведеного договору оренди орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яке знаходиться в адміністративних межах Буртівської сільської ради Кагарлицького району.

Як передбачено п.п. 9, 10 договору оренди, орендна плата вноситься орендарем у грошовій, натуральній та відробітковій формі на суму 1 290,00 грн., не пізніше 30 листопада кожного року, починаючи з 2011 року.

Відповідно до п.п. 11,13 вищевказаного договору, обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції і переглядається один раз на рік.

Як передбачено п. 20 договору оренди, передача земельної ділянки орендарю здійснюється безпосередньо після державної реєстрації цього договору за актом її приймання - передачі.

За змістом ч. 2 ст. 125 Земельного кодексу України (далі - ЗК), право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Державна реєстрація даного договору оренди землі проводилася 25.06.2011 року, а Акт приймання - передачі земельної ділянки відбувся 05.04.2011 року, що являється грубим порушенням умов договору та зловживанням Відповідача прав та обов'язків Позивача, внаслідок чого останній був позбавлений свого законного права відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. 78 ЗК України,- володіти, користуватися та розпоряджатися належною йому земельною ділянкою.

Пунктом 41 договору оренди визначено те, що даний договір набирає чинності з моменту його державної реєстрації.

Таким чином, Відповідач майже 3 місяці незаконно та безоплатно користувався земельною ділянкою Позивача, обробляючи її, та позбавляючи власника можливості провести весняний посів зернових культур та займатися особистим сільським господарством.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими, відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Статтею 1 Закону України «Про оренду землі» (далі - Закон), оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Приписами ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Згідно зч. 1 ст. 15 Закону, істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Ч. 2 ст. 19 Закону передбачено, що при передачі в оренду сільськогосподарських угідь для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строк дії договору оренди земельних ділянок визначається з урахуванням періоду ротації основної сівозміни, згідно з проектом землеустрою.

Користуючись вищенаведеним переліком належних відповідно до законодавства України істотних умов договорів оренди землі, у договорі оренди укладеному між Позивачем та Відповідачем відсутні одразу декілька істотних умов: визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, а також договір оренди не передбачає урахування періоду ротації основної сівозміни, за весь строк дії договору оренди земельної ділянки згідно з проектом землеустрою.

Відповідно до норм ч. 2 ст. 15 Закону, відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним.

Таким чином, відсутність у договорі оренди земельної ділянки укладеним між громадянином України ОСОБА_4 та Сільськогосподарським виробничим кооперативом «Агрофірма Перемога» істотних умов договору: визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, а також договір оренди не передбачає урахування періоду ротації основної сівозміни, за весь строк дії договору оренди земельної ділянки згідно з проектом землеустрою є підставами для визнання договору оренди землі недійсним, скасування його державної реєстрації та повернення орендодавцеві земельної ділянки.

Автоматизованою системою документообігу суду на підставі ч. 3 ст. 11 - 1 ЦПК України для слухання даної справи № 368\403\15 - ц, провадження № 2\368\176\15 був визначений суддя Кагарлицького районного суду Закаблук О.В.

02.03.2015 року Кагарлицьким районним судом на підставі ст.ст. 122, 127 ЦПК України винесено ухвалу про відкриття провадження у справі та призначено справу до слухання.

17.03.2015 року представником відповідача, - ОСОБА_2 в судовому засуданні подано письмове заперечення на позов, яке згідно ухвали суду приєднано до матеріалів справи.

Письмове заперечення наступного змісту.

Представник позивача ОСОБА_4 ОСОБА_1 звернувся до Кагарлицького районного суду з позовом про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки укладеного між позивачем та СВК "Агрофірма Перемога" 5 квітня 2011 року розміром 2.75 умовних кадастрових гектарів, посилаючись на те, що в ньому не визначена сторона, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини, не визначені умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки і, крім того, договір не передбачає урахування періоду ротації основної сівозміни за весь строк дії договору оренди земельної ділянки згідно з проектом землеустрою. Крім того згідно Акту прийому-передачі землі, передача земельної ділянки здійснена до реєстрації договору оренди землі, чим порушено право позивача.

Цей договір зареєстрований 25.06.2011 року в Управлінні Держкомзему у Кагарлицькому районі.

Відповідач вважає, що позов не підлягає задоволенню із слідуючих підстав.

Дійсно ст. 15 Закону України "Про оренду землі" передбачає, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в держаній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Закон про оренду землі регулює орендні відносини не лише власників земельних паїв - громадян, а і юридичних осіб, земель державної та комунальної власності і не лише в галузі ведення товарного сільськохозподарського виробництва, а і в галузі будівництва, спорудження комунікацій, розробки корисних копалин і т.п.

Перераховані в ст. 15 Закону істотні умови в одних договорах оренди мають суттєву значимість, без них не можуть здійснюватись орендні відносини, а в інших вони є "мертвими" нормами і без них договори оренди можуть виконуватись.

Пленум Верховного Суду України в п. 9 Постанови №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними» роз'яснює, що згідно зі ст. 217 ЦК України правочин не може бути визнаний недійсним у цілому, якщо закону не відповідають лише його окремі частини й обставини справи свідчать про те, що він був би вчинений і без (жлючення недійсної частини. Виконання умов договору протягом більше трьох гоків це підтверджує.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про оренду землі" ризик випадкового шищення або пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі, а інше договором не передбачено.

Умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки стосується земель державної та комунальної власності.

Щодо урахування ротації основної сівозміни то це відзначено в п. 8 договору, долучення ж до нього будь-яких документів, планів, проектів законодавством не передбачено. Крім того це не є істотною умовою договору, а вимоги ст..19 не порушені.

В Акті прийому-передачі землі відсутня дата її передачі, а зазначено, що це відбулося відповідно до договору оренди від 5 квітня 2011 року.

Згідно з ч. І ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання з момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частиною першою -третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього кодексу.

Ці вимоги дотримані.

Якщо договір оренди можливо і має деякі недоліки то вони не можуть бути безумовною підставою для визнання його недійсним - адже не впливають на суть орендних відносин. Тому відповідач вважає, що підстави для визнання договорів оренди землі недійсними - відсутні.

Якщо суд дійде висновку, що договір оренди землі є недійсним, то відповідач -росить відповідно до частин 3,4 ст. 367 ЦК України відмовити в позові за спливом дозовної давності.

Згідно зі ст.ст. 256, 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки - це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вдмогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Оспорюваний позивачем договір оренди землі укладений 5 квітня 2011 року, зареєстрований 25.06.2011 року, а тому строк позовної давності сплинув.

17.03.2015 року Кагарлицьким районним судом винесено ухвалу, якою:

- залучено до участі в цивільній справі № 368\403\15 - ц, провадження № 2\368\176\15 за позовом ОСОБА_4 до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Агрофірма Перемога», про визнання договору оренди землі недійсним та скасування державної реєстрації, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державну реєстраційну службу Кагарлицького РУЮ в Київській області , Київська область, м. Кагарлик, вул. Кооперативна, 19.

03.04.2015 року Кагарлицьким районним судом винесено ухвалу, якою:

- справу за позовом ОСОБА_3 до сільськогосподарського виробничого кооперативу «Агрофірма Перемога», третя особа, - державна реєстраційна служба Кагарлицького районного управління юстиції Київської області, про визнання договору оренди землі недійсним та скасування державної реєстрації, справа № 368\402\15 - ц, провадження № 2\368\175\15, об»єднати в одне провадження з справою за позовом ОСОБА_4 до сільськогосподарського виробничого кооперативу «Агрофірма Перемога», третя особа державна реєстраційна служба Кагарлицького районного управління юстиції Київської області, про визнання договору оренди землі недійсним та скасування державної реєстрації, справа № 368\403\15 - ц, провадження № 2\368\176\15.

Об»єднаній справі присвоєно, - справа № 368\402\15 - ц, провадження № 2\368\175\14.

В судовому засіданні представник позивачів ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, які вказані в мотивувальній частині позовної заяви, та які судом наведено вище.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 проти позову заперечував, посилаючись на обставини, які викладені в запереченні, та які судом наведено вище.

В судове засідання представник третьої особи, - Державної реєстраційної служби Кагарлицького РУЮ Київської області не з»явився, хоча повідомлявся судом належним чином про день, час та місце слухання справи.

Суд, вислухавши представника позивачів ОСОБА_5, який позовні вимоги підтримав, вислухавши представника відповідача ОСОБА_2, який заперечував проти позовів, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи своє рішення наступним.

Фактичні обставини справи, встановлені судом в судовому засіданні, та застосування до них норм права.

Дійсно, як вказано в позовних заявах:

- 05 квітня 2011 року між громадянкою України ОСОБА_3 (далі - Позивач, орендодавець) та Сільськогосподарським виробничим коперативом «Агрофірма Перемога» (далі - Відповідач, орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки.

Договір оренди земельної ділянки зареєстрований 25.06.2011 року в Управлінні Держкомзему у Кагарлицькому районі з записом у Єдиному Державному реєстрі земель України за № 322220004001284, із розміром 2,75 умовних кадастрових гектарів, згідно Державного Акту на право приватної власності на землю від 15.06. 2001 р., Серія І - КВ № 091329 (далі - договір оренди).

Згідно вищенаведеного договору оренди орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яке знаходиться в адміністративних межах Буртівської сільської ради Кагарлицького району.

- 05 квітня 2011 року між громадянином України ОСОБА_4 (далі - Позивач, орендодавець) та Сільськогосподарським виробничим коперативом «Агрофірма Перемога» (далі - Відповідач, орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки.

Договір оренди земельної ділянки зареєстрований 25.06.2011 року в Управлінні Держкомзему у Кагарлицькому районі з записом у Єдиному Державному реєстрі земель України за № 322220004001284, із розміром 2,75 умовних кадастрових гектарів, згідно Державного Акту на право приватної власності на землю від 15.06. 2001 р., Серія І - КВ № 091328 (далі - договір оренди).

Згідно вищенаведеного договору оренди орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яке знаходиться в адміністративних межах Буртівської сільської ради Кагарлицького району.

Актами приймання передачі земельної ділянки від 05.04.2011 року відповідно до договору позивачі по даній справі, - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 передали, а відповідач, - СВК «Агрофірма Перемога» отримала земельні ділянки в аренду. Земельні ділянки передані в належному стану, придатному для її цільового використання відповідно до вимог Договорів оренди.

Проте, суд, зглядаючись на обставини справи, які наведені нижче, вважає, що підстав для визнання вищевказаних договір оренди недійсними, немає, з огляду на наступне.

Так, позивачі та їх представник вважають, що підставою для визнання оспорюваних договорів земельних ділянок, та, відповідно, задоволенню позовних вимог є наступні обставини:

1. відсутнє визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;

2. відсутні умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки;

3. договір оренди не передбачає урахування періоду ротації основної сівозміни, за весь строк дії договору оренди земельної ділянки згідно з проектом землеустрою.

Проте, суд вважає, що посилання на відсутність вищевказаних умов договору не є підставою для задоволення позову, так як відповідно до:

ч. 1 ст. 20 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі підлягає державній реєстрації та на підставі ч. 1 ст. 210, ч. З ст. 640 ЦК України, ч. 2 ст. 125 ЗК України йст. 18 Закону України "Про оренду землі" є укладеним з моменту його державної реєстрації.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов'язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

На підставі статті 20 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, яка була чинною на момент виникнення правовідносин) укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру, тобто реєстрацією є запис, фіксація фактів або явищ з метою обліку та надання їм статусу офіційно визнаних актів, внесення до списку або книги обліку.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що моментом вчинення правочину слід вважати момент, коли сторони свого часу досягли згоди з усіх істотних умов.

Відповідно до роз'яснень які містяться в п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" недійсним може бути визнано лише укладений договір.

Відповідно до вимог статті 214 ЦК України відмова від двостороннього правочину може відбуватися лише за взаємною згодою сторін.

Згідно правової позиції, висловленої Судовою палатою у цивільних справах ВСУ під час розгляду справи № 6-118цс13 від 25.12.2013 року вбачається, що аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що при вирішенні судом спору про визнання договору недійсним з підстав відсутності у сторони волі на його укладення правове значення має наявність такої волі на момент досягнення сторонами договору згоди в належній формі з усіх істотних умов договору, а не на момент його державної реєстрації, вчинення правочину слід вважати момент, коли сторони свого часу досягай згоди з усіх істотних умов.

Одностороння незгода сторони з реєстрацією раніше підписаного нею договору не може визнаватися обставиною для визнання його недійсним із підстав, передбачених частиною третьою статті 203 та частиною першою статті 215 ЦК України.

В даному випадку суд детальніше звертає увагу на положенні ст. 215 ЦК України.

Так, згідно ст. 215 ЦК України:

1. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

2. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визна ний судом дійсним.

3. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Аналізуючи положення, які містяться в ст. 215 ЦК України суд зазначає, що підставою недійсності правочину є недодер жання сторонами в момент вчинення правочину наступних вимог:

1) Відповідності правочину ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;

Окремо слід зазначити, що акти цивільного законодавства в розумінні ст. 215 ЦК України чітко визначені в ст. 4 ЦК України.

Відповідно, зглядаючись на обставини справи, які були досліджені судом, суд вважає, що оспорювані право чини відповідають вимогам ЦК України та іншим актам цивільного законодавства, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Дійсно, положення ст. 15 Закону України "Про оренду землі" передбачає, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в держаній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Проте, слід зазначити, що закон про оренду землі регулює орендні відносини не лише власників земельних паїв - громадян, а і юридичних осіб, земель державної та комунальної власності і не лише в галузі ведення товарного сільськохозподарського виробництва, а і в галузі будівництва, спорудження комунікацій, розробки корисних копалин і т.п.

Перераховані в ст. 15 Закону істотні умови в одних договорах оренди мають суттєву значимість, без них не можуть здійснюватись орендні відносини, а в інших вони є "мертвими" нормами і без них договори оренди можуть виконуватись.

Так, Пленум Верховного Суду України в п. 9 Постанови №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними» роз'яснює, що згідно зі ст. 217 ЦК України правочин не може бути визнаний недійсним у цілому, якщо закону не відповідають лише його окремі частини й обставини справи свідчать про те, що він був би вчинений і без включення недійсної частини. Виконання умов договору протягом майже чотирьох років, на думку суду, це підтверджує.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про оренду землі" ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі, а інше договором не передбачено.

Умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки стосується земель державної та комунальної власності.

Щодо урахування ротації основної сівозміни, то дана обставина врегульована в п. 8 договору, долучення ж до нього будь-яких документів, планів, проектів діючим законодавством не передбачено, та, відповідно, не є істотною умовою договору аоренди.

В Акті прийому-передачі землі відсутня дата її передачі, а зазначено, що це відбулося відповідно до договору оренди від 5 квітня 2011 року.

Згідно з ч. І ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання з момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частиною першою -третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього кодексу.

Як встановлено судом в судовому засіданні, під час укладання спірних договір оренди землі, вимоги, які передбачені ст. 203 ЦПК України, дотримані.

Крім того, суд зазначає, що якщо договір оренди можливо і має деякі недоліки, то вони не можуть бути безумовною підставою для визнання його недійсним - адже не впливають на суть орендних відносин, що, до речі, передбачено ст. 217 ЦК України.

Відповідно, суд вважає, що підстави для визнання договорів оренди землі недійсними на підставі вищевказаних обставин - відсутні.

2) Наявності в особи, яка вчинила правочин необхідного обсягу дієздатності (частина 2 статті 203 ЦК України).

Слід зазначити, що поняття правочин тісно пов'язано з поняттям дієздатності. Якщо правочин - це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (стаття 202 ЦК України), то цивільна дієздатність фізичної особи є її зда тність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Ключовим тут видається аспект, що поняття цивільної дієздатності характеризує саме персоніфікований аспект дії фізичної особи щодо набуття для себе цивільних прав, їх здійснення, створення цивільних обов'язків, їх вико нання та несення відповідальності у разі невиконання цивільних обов'язків. У зв'язку з та кою персоніфікованою характеристикою, особа, яка вчиняє правочин повинна мати сукуп ність таких «здатностей», якими характеризується цивільна дієздатність.

Як встановлено судом в судовому засіданні, особи, які вчиняли право чини, а саме, сторони по справі, мали на день укладення правочину необхідний обсяг правоздатності.

3) Вільності волевиявлення учасника правочину, відповідність його внутрішній волі.

Ві льність волевиявлення характеризує зовнішній аспект і означає вчинення правочину його сторонами без будь-якого стороннього впливу (тиску, погрози тощо). Натомість, відповід ність внутрішній волі сторони правочину характеризує внутрішній аспект і означає, що во ля особи, яка вчинила правочин повністю кореспондується з умовами правочину.

Отже, як встановлено судом в судовому засіданні, на час укладання оспорюваних договорів оренди у сторін було волевиявлення на укладання договорів, що виражалося у підписанні договорів без примусу чи обману, крім того, та присутність волевиявлення позивачів на укладення договорів оренди свідчить той факт, що позивачі досить тривалий час, - близько чотирьох років, отримували орендну плату, що свідчить про той факт, що умови договору оренди сторін влаштовували.

4) Спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В даному випадку суд вважає, що укладення правочину, зокрема, укладення оспорюваних договорів оренди, було спрямовано на настання реальних правових наслідків, відповідно, укладення право чинів у позивачів було направлено на отримання орендної плати, у відповідповідача, - оренда спірних земельних ділянок.

5) Несуперечність правочину, що вчиняється батьками (усиновлювачами) правам та ін тересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Як вбачається з спору, предмет позову не передбачає застосування даної обставини.

Отже, підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що позивачі підписали договори і передали земельні ділянки в оренду відповідачу, який сплачував орендну плату, тобто фактичне тривале виконання умов договору є підтвердженням того, що його укладення відповідало внутрішній волі позивачів ОСОБА_4 та ОСОБА_3

Орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі (стаття 25 Закону № 161-ХІУ), а орендодавець, відповідно до частини першої статті 24 Закону № 161-ХІV, має право вимагати від орендаря безпосереднього використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди та своєчасного внесення орендної плати.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом частини другої статті 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Законом України «Про оренду землі» визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Об'єктом оренди є земельна ділянка.

За змістом статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно з нормою статті 79 ЗК України земельна ділянка набуває ознак об'єкта цивільних прав з моменту її формування з присвоєнням кадастрового номера та внесення в Державний земельний кадастр.

Згідно п. 29 Договору оренди орендар має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, а тому позивач не має повноважень втручатись в господарську діяльність, а також не володіє він і інформацією щодо використання землі, тому доводи з цього питання є безпідставними. Відповідач зацікавлений в ефективному використані землі, щоб отримувати високі врожаї, а тому застосовує 5-ти цільну систему сівозміни, тому твердження представника в цій частині також не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні.

Що стосується позовних вимог в частині передачі земельних ділянок позивачам то в даній частині позову також слід відмовити, так як у разі відмови судом у задоволенні позовної вимоги у виді визнання договорів оренди не дійсними, підстав для задоволення такої позовної вимоги немає.

Що стосується позовних вимог в частині скасування державної реєстрації спірних договорів оренди землі, то в даній частині позову також слід відмовити, так як у разі відмови судом у задоволенні позовної вимоги у виді визнання договорів оренди не дійсними, підстав для задоволення такої позовної вимоги немає.

Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що порушень вимог ст. 203 ЦК України під час укладення договорів, не допущено, відповідно, підстав, які передбачені ст. 215 ЦК України, які слугували б визнанню право чинів недійсними, судом не встановлено, оспорювані правочини, окрім іншого, відповідають актам цивільного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, що є безумовною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Судові витрати.

Питання судових витрат по результатах розгляду справи чітко врегульовано ст. 88 ЦПК України, тому суд приходить щодо залишення понесених судових витрат за позивачами, та неможливості стягнення таких з відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 203, 215, 217 ЦК України, ст.ст. 88, 215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Агрофірма Перемога», третя особа, - Державна реєстраційна служба Кагарлицького РУЮ Київської області, про визнання договорів оренди землі недійсними та скасування державної реєстрації, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Кагарлицький районний суд протягом десяти днів з дня проголошення, а особами , які брали участь у справі і не були присутніми в судовому засіданні протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Рішення набирає чинності відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України.

Суддя: О.В. Закаблук