Рішення

від 08.07.2009 по справі 14/112

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

14/112

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  14/112

08.07.09

За позовомВідкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Блакитний поліс»

До

1.          Відкритого акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Інвест.Ком»2.          Товариства з обмеженою відповідальністю «Бенпрес Україна»

Третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «МГС»

про про визнання договору недійсним, визнання права власності та стягнення 100 000 грн.

За зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Бенпрес Україна»

ДоВідкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Блакитний поліс»

Треті особи1.          Відкрите акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Інвест.Ком»2.          Товариство з обмеженою відповідальністю «МГС»

про визнання права власності

                           Колегія у складі: суддя  Хрипун О.О.-головуючий                                                            судді: Нарольський М.М.                                             Ковтун С.А.

Представники сторін:

Від позивача                     Чагін С.М. –предст.,

Від відповідача-1           не з'явилися,

Від відповідача-2           Малишев Б.В., Ліхоманов М.С. –предст.,

Від третьої особи           Карапута Л.М. –предст.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ВАТ «Страхова компанія «Блакитний поліс»(далі –Позивач, ВАТ «СК «Блакитний поліс») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ВАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Інвест.Ком»(далі –Відповідач-1, ЗАТ «ЗНВКІФ «Інвест.Ком») та ТОВ «Бенпрес Україна»(далі –Відповідач-2) за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ТОВ «МГС»(далі – третя особа), в якому з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 05.06.2009 просить визнати недійсним Договір № 6-1 купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «МГС»від 27.03.2007, укладений між Відповідачем-1 та Відповідачем-2; визнати за Відповідачем-1 право власності на частку в розмірі 45,7 % статутного капіталу «МГС», що складає 1 500 000 грн., за рахунок зменшення частки Відповідача-2 до 4,3% статутного капіталу «МГС», що складає 282 276 грн.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги наступним чином.

14.07.2006 між Позивачем та Відповідачем-1 був укладений Договір застави корпоративних прав, згідно з умовами якого Відповідач-1 в забезпечення виконання своїх зобов'язань за Договором № 07/249 від 06.07.2006 передав в заставу належні йому на праві власності корпоративні права ТОВ «МГС», а саме оплачену частину частки в статутному капіталі останнього у розмірі 50%, що складає 1 500 000 грн.

Відповідно до п. 3.5 зазначеного Договору застави Заставодавець має право відчужувати предмет застави виключно за наявності письмової згоди Заставодержателя. Проте, 27.03.2007 без згоди Позивача Відповідач-1 відчужив Відповідачу-2 частину частки в статутному капіталі ТОВ «МГС» у розмірі 50%, що складає 1 500 000 грн., на підставі Договору № 6-1 купівлі-продажу частки в статутному фонді ТОВ «МГС».

Так як Відповідач-1 не одержував згоди на відчуження заставлених корпоративних прав ТОВ «МГС»від Позивача, останній приходить до висновку, що Відповідач-1, діючи з порушенням вимог ч. 4 ст. 53 Закону України «Про господарські товариства», продав Відповідачу-2 неоплачену частину частки в статутному фонді, що є підставою для застосування положень ст.ст. 215, 216 ЦК України щодо визнання правочину –Договору № 6-1 купівлі-продажу корпоративних прав від 27.03.2007 –недійсним та застосування наслідків недійсності правочину.

Відповідач-2 проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на положення Договору № 6-1 купівлі-продажу корпоративних прав від 27.03.2007, згідно з яким він придбав у Відповідача-1 саме оплачену частку в статутному фонді ТОВ «МГС». До того ж, застава корпоративних прав ТОВ «МГС»не була зареєстрована, а тому згідно зі ст. 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»вона не є чинною для Відповідача-2.

Відповідач-1 відзиву на позов до суду не надав.

Третя особа надала письмові пояснення по суті спору, відповідно до яких ТОВ «МГС»проти задоволення первісних позовних вимог заперечує, оскільки зі змісту спірного договору вбачається, що Відповідач-1, який був власником 100% частки у статутному капіталі Третьої особи, мав інформацію про те, яка саме частка є сплаченою та самостійно визначив, що на користь Відповідача-2 він відчужив саме сплачену частку у капіталі ТОВ «МГС». Тому Відповідачем-1 не порушено вимоги Договору застави корпоративних прав від 14.07.2006, оскільки не було здійснено відчуження предмета застави.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2008 частково задоволено заяву Позивача про вжиття заходів до забезпечення позову: заборонено Відповідачу-2 відчужувати належну йому частку в статутному капіталі ТОВ «МГС»; заборонено державному реєстратору Дарницького району м. Києва здійснювати реєстрацію змін до статуту та вносити відповідні зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців щодо зміни складу учасників та розподілу часток у статутному капіталі ТОВ «МГС».

16.01.2009 ТОВ «Бенпрес Україна»звернулося до суду з зустрічним позовом до ВАТ «СК «Блакитний поліс», треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - ВАТ «ЗНВКІФ «Інвест.Ком», ТОВ «МГС», - про визнання за ним права власності на частку, що складає 54,3% статутного капіталу ТОВ «МГС».

Свої позовні вимоги Позивач за зустрічним позовом (Відповідач-2 за первісним позовом), обґрунтовує тим, що право власності на корпоративні права ТОВ «МГС»- частку в статутному капіталі ТОВ «МГС»у розмірі 50%, що в грошовому виразі складає 1 500 000 грн., - набуте ним з додержанням вимог законодавства, проте, так як Відповідач (Позивач за первісним позовом) оспорює дійсність договору, на підставі якого ТОВ «Бенпрес України»придбало вказані корпоративні права, а отже, і право власності останнього на них, він вважає за можливе, керуючись ст. 392 ЦК України, просити суд визнати право власності на частку в статутному фонді ТОВ «МГС».

Відповідач та треті особи за зустрічним позовом пояснень щодо суті позовних вимог за зустрічним позовом суду не надали.

26.02.2009 ухвалою Господарського суду міста Києва зустрічний позов ТОВ «Бенпрес Україна»до ВАТ «СК «Блакитний поліс»за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, ВАТ «ЗНВКІФ «Інвест.Ком», ТОВ «МГС», про визнання за ним права власності на 54,3% статутного капіталу ТОВ «МГС»був прийнятий для сумісного розгляду з первісним.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників судового процесу,  Господарський суд міста Києва                       

ВСТАНОВИВ:

06.07.2006 між Позивачем та Відповідачем-1 був укладений Договір № 07/249 купівлі-продажу цінних паперів, відповідно до п. 1.1 якого Продавець (Позивач)  зобов'язався передати у власність Покупця (Відповідач-1), а Покупець прийняти та оплатити цінні папери у кількості 4 237 простих іменних акцій ВАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «ІНВЕСТ.КОМ» номінальною вартістю 4 237 000,00 грн.

14.07.2006 між Позивачем та Відповідачем-1 у нотаріальній формі був укладений Договір застави корпоративних прав (далі –Договір застави), відповідно до п. 1.1 якого даним Договором забезпечувалося виконання Заставодавцем (Відповідачем-1) своїх зобов'язань перед Заставодержателем (Позивачем) за Договором № 07/249 купівлі-продажу цінних паперів від 06.07.2006.

Згідно з п. 1.3 Договору застави Заставодавець передавав в заставу корпоративні права ТОВ «МГС», а саме частину частки в статутному капіталі ТОВ «МГС»у розмірі 1 500 000 грн., що становить 50% від належної йому частки у статутному капіталі ТОВ «МГС»у розмірі 3 000 000 грн., що складає 100% від статутного капіталу даного товариства. Частка в статутному капіталі ТОВ «МГС»належала Заставодавцю та сплачена ним частково, а саме –1 535 740 грн., що підтверджується Свідоцтвом Товариства № 410 від 10.07.2006. Вказане Свідоцтво передавалось Заставодержателю при підписанні цього Договору та повинне бути повернене Заставодавцю у триденний строк у разі припинення зобов'язань, забезпечених заставою, у випадку, передбаченому п. 4.1.1 Договору.

27.03.2007 між Відповідачем-1 та Відповідачем-2 був укладений Договір № 6-1 купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «МГС»(далі – Договір купівлі-продажу частки), відповідно до п. 1.1 якого Продавець (Відповідач-1) зобов'язався передати Покупцеві (Відповідачу-2) належну йому частину частки у статутному капіталі ТОВ «МГС», а Покупець зобов'язавсяся прийняти та оплатити вказану частину частки, яка згідно з п. 1.4.1 Договору складала 1 500 000 грн. та становила 50% статутного капіталу ТОВ «МГС».

Згідно з п. 1.3.1 вказаного Договору купівлі-продажу розмір частки Продавця в статутному капіталі ТОВ «МГС»складав 3 000 000 грн., що становило 100% статутного капіталу. Відповідно до п. 1.3.2 Договору розмір сплаченої частини частки на момент укладення цього Договору складав 1 535 740 грн., що становило 51,19% статутного капіталу Товариства.

Відповідно до п. 1.4.2 Договору Продавець підтверджував, що частина частки, яка відчужується, сплачена ним повністю.

29.03.2007 на підставі платіжного доручення № 3 Відповідач-2 перерахував у повному обсязі на рахунок Відповідача-1 грошові кошти як оплату частини частки у статутному капіталі ТОВ «МГС»за Договором купівлі-продажу частки.

06.06.2007 загальними зборами учасників ТОВ «МГС»були прийняті рішення, оформлені протоколом № 3, про збільшення статутного фонду ТОВ «МГС»до 3 282 276 грн., розподіл часток його учасників та внесення змін до статуту товариства.

21.06.2007 статут ТОВ «МГС»був зареєстрований у новій редакції, затвердженій протоколом № 3 загальних зборів учасників ТОВ «МГС»від 06.06.2007. Відповідно до п. 6.5. Статуту частка Відповідача-1 у статутному капіталі ТОВ «МГС»становить 45,7%, що в грошовому вимірі складає 1 500 000 грн., частка Відповідача-2 становить 54,3%, що в грошовому вимірі складає 1 782 276 грн.

17.12.2008 Вищий господарський суд України за наслідками розгляду касаційних скарг ЗАТ «СК «Блакитний поліс»та ВАТ «ЗНВКІФ «ІНВЕСТ.КОМ»на рішення Господарського суду міста Києва від 27.12.2008 у справі № 30/481 за позовом Тихоновського С.В. до ВАТ «ЗНВІФ «ІНВЕСТ.КОМ», ТОВ «Бенпрес Україна», треті особи без самостійних вимог на предмет спору –ТОВ «МГС», Дарницька районна у місті Києві державна адміністрація, про розірвання договору, виніс постанову, якою залишив вказане рішення суду першої інстанції в силі.

Як вбачається зі зазначеної постанови Вищого господарського суду України від 17.12.2008 у справі № 30/418, Господарський суд міста Києва рішенням від 27.12.2007 у справі № 30/418 розірвав договір  купівлі-продажу (відступлення) частки в статутному капіталі ТОВ «МГС»від 22.05.2006, укладений між Тихоновським С.В. та ВАТ «ЗНВІФ «ІНВЕСТ.КОМ», та визнав за Тихоновським С.В. право власності на частку в статутному капіталі ТОВ «МГС», що складає 45,7%; визнав частково недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ «МГС»від 06.06.2007 в частині зміни власника частки, яка складає 45,7% статутного капіталу товариства.

Оцінивши надані сторонами докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ВАТ «СК «Блакитний поліс»не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Позивач просить суд визнати недійнсим Договір купівлі-продажу частки від 27.03.2007, укладений між Відповідачем-1 та Відповідачем-2, з тієї підстави, що за вказаним Договором Відповідач-1 продав Відповідачу-2 неоплачену частину частки в статутному капіталі ТОВ «МГС», оскільки оплачена Відповідачем-1 частина його частки в статутному капіталі ТОВ «МГС»була передана в заставу Позивачу за Договором застави корпоративних прав від 14.07.2006, і Позивач, як заставодержатель за даним Договором, не надавав Відповідачеві-1 згоди на відчуження останнім заставленої частки. Виходячи з таких міркувань, Позивач приходить до висновку, що при укладенні Договору купівлі-продажу частки були порушені вимоги ч. 4 ст. 53 Закону України «Про господарські товариства», відповідно до якої учасником може бути відчужена лише оплачена частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю.

Натомість, як встановлено судом при дослідженні матеріалів справи, п. 1.4.1 Договору купівлі-продажу частки від 27.03.2007 містить положення про те, що Продавець підтверджує, що частина частки, яка відчужується ним за Договором, сплачена повністю. Отже, твердження Позивача про те, що Відповідачем-1 за Договором купівлі-продажу частки від 27.03.2007 була відчужена саме неоплачена частина його частки в статутному капіталі ТОВ «МГС», є безпідставним.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є нечинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.

Ні Позивачем, ні Відповідачами не було надано суду належних та допустимих доказів наявності або відсутності реєстрації обтяження корпоративних прав за Договором застави корпоративних прав від 14.06.2006, укладеного між Позивачем та Відповідачем-1, у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна на момент укладення Договору купівлі-продажу частки від 27.03.2007.

Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків: 1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; 2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»рухоме майно - окрема рухома річ, сукупність рухомих речей, гроші, валютні цінності, цінні папери, а також майнові права та обов'язки.

Відповідач-1 (Продавець за Договором купівлі-продажу частки) за своєю організаційно-правовою формою є закритим недиверсифікованим венчурним корпоративним інвестиційним фондом, від імені та за рахунок якого на підставі договору про управління активами діє ТОВ «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Актив Плюс».

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди) корпоративний інвестиційний фонд —це інститут спільного інвестування, який створюється у формі відкритого акціонерного товариства і провадить виключно діяльність із спільного інвестування.

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди) діяльність із спільного інвестування - діяльність, яка провадиться в інтересах і за рахунок учасників (акціонерів) інститутів спільного інвестування (ІСІ) шляхом емісії цінних паперів ІСІ з метою отримання прибутку від вкладення коштів, залучених від їх розміщення у цінні папери інших емітентів, корпоративні права, нерухомість та інші активи, дозволені законами України та нормативно-правовими актами Комісії.

Згідно з ч. 1 ст. 29 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди) управління активами ІСІ здійснює компанія з управління активами.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»одним із видів професійної діяльності на ринку цінних паперів є, зокрема, діяльність з управління активами інституційних інвесторів.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»діяльність з управління активами інституційних інвесторів - професійна діяльність учасника фондового ринку - компанії з управління активами, що провадиться нею за винагороду від свого імені або на підставі відповідного договору про управління активами інституційних інвесторів.

З наведеного вище вбачається, що предметом господарської діяльності Відповідача-1 (Заставодавця за Договором застави корпоративних прав від 14.04.2006) відповідно до законодавства є здійснення професійної діяльності з управління інвестиційними активами, у тому числі, корпоративними правами, зокрема шляхом проведення операцій купівлі та продажу таких активів з метою одержання прибутку.

З урахуванням положення п. 2 ч. 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»суд приходить до висновку, що обтяження частки, що складає 50% від статутного капіталу ТОВ «МГС» та є предметом застави за Договором застави корпоративних прав від 14.07.2006, не є чинним для Відповідача-2 навіть у тому випадку, якщо застава таких корпоративних прав була зареєстрована відповідно до вимог законодавства.

Таким чином, суд не має підстав задовольняти позовну вимогу Позивача за первісним позовом про визнання недійсним Договору купівлі-продажу (відступлення) частки в статутному капіталі ТОВ «МГС»від 27.03.2007, укладеного між Відповідачем-1 та Відповідачем-2 та позовну вимогу, що є похідною від неї, - про визнання за Відповідачем-1 права власності на частку в розмірі 45,7 % статутного капіталу «МГС», що складає 1 500 000 грн., за рахунок зменшення частки Відповідача-2 до 4,3% статутного капіталу «МГС», що складає 282 276 грн.

Також позовна вимога про визнання за Відповідачем-1 права власності на частку в розмірі 45,7 % статутного капіталу «МГС», що складає 1 500 000 грн., за рахунок зменшення частки Відповідача-2 до 4,3% статутного капіталу «МГС», що складає 282 276 грн., не може бути задоволена з огляду на те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 27.12.2007 у справі № 30/418 (залишене в силі Постановою Вищого господарського суду України від 17.12.2008) розірвано договір  купівлі-продажу (відступлення) частки в статутному капіталі ТОВ «МГС»від 22.05.2006, укладений між Тихоновським С.В. та ВАТ «ЗНВІФ «ІНВЕСТ.КОМ», та визнано за Тихоновським С.В. право власності на частку в статутному капіталі ТОВ «МГС», що складає 45,7%; визнано частково недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ «МГС»від 06.06.2007 в частині зміни власника частки, яка складає 45,7% статутного капіталу товариства.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про судоустрій України» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об'єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України.

Таким чином, на момент прийняття даного рішення власником частки, що складає 45,7% статутного капіталу ТОВ «МГС», є не Відповідач-1, а Тихоновський С.В., тому суд в будь-якому випадку не може прийняти рішення щодо визнання права власності Відповідача-1 на частку в статутному капіталі ТОВ «МГС» у розмірі 45,7%, оскільки право власності на неї визнано у встановленому законодавством порядку за іншою особою.

Дослідивши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги Відповідача-2 (Позивача за зустрічним позовом) щодо визнання права власності на частку в статутному капіталі ТОВ «МГС»у розмірі 54,3%, та докази, що подані на підтвердження цих обставин, суд приходить до висновку, що зустрічний позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, 27.03.2007 між Відповідачем-1 та Відповідачем-2 був укладений Договір № 6-1 купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «МГС»(далі –Договір купівлі-продажу частки), відповідно до п.1.1. якого Продавець (Відповідач-1) зобов'язався передати Покупцеві (Відповідачу-2) належну йому частину частки у статутному капіталі ТОВ «МГС», а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити вказану частину частки, яка згідно з п. 1.4.1 Договору складає 1 500 000 грн. та становить 50% статутного капіталу ТОВ «МГС».

29.03.2007 на підставі платіжного доручення № 3 Відповідач-2 перерахував у повному обсязі на рахунок Відповідача-1 грошові кошти як оплату частини частки у статутному капіталі ТОВ «МГС»за Договором купівлі-продажу частки.

06.06.2007 загальними зборами учасників ТОВ «МГС»були прийняті рішення, оформлені протоколом № 3, про збільшення статутного фонду ТОВ «МГС»до 3 282 276 грн., розподіл часток його учасників та внесення змін до статуту товариства.

21.06.2007 статуту ТОВ «МГС»був зареєстрований у новій редакції, затвердженій протоколом № 3 загальних зборів учасників ТОВ «МГС»від 06.06.2007. Відповідно до п. 6.5. Статуту частка Відповідача-1 у статутному капіталі ТОВ «МГС»становить 45,7%, що в грошовому вимірі складає 1 500 000 грн., частка Відповідача-2 становить 54,3%, що в грошовому вимірі складає 1 782 276 грн.

Оскільки Договір № 6-1 купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «МГС»від 27.03.2007 є дійсним в силу презумпції дійсності правочину, що передбачена ст. 204 ЦК України та не спростована Позивачем (Відповідачем за зустрічним позовом), а рішення загальних зборів учасників ТОВ «МГС»від 06.06.2007, оформлені протоколом № 3 щодо збільшення розміру статутного капіталу товариства та розподіл часток між його учасниками в частині визначення розміру частки Відповідача-2, а також Статут ТОВ «МГС»в редакції, затвердженій зазначеним протоколом, не визнані недійсними та не скасовані у передбаченому законодавством порядку, суд приходить до висновку, що Відповідач-2 правомірно набув права власності на частку в статутному капіталі ТОВ «МГС»у розмірі 54,3%.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Оскільки Позивач за первісним позовом, вимагаючи визнати недійсним Договір купівлі-продажу частки від 27.03.2007, на підставі якого Відповідач-2 (Позивач за зустрічним позовом) набув права власності на частку в статутному капіталі ТОВ «МГС», тим самим оспорює право власності Відповідач-2 на зазначену частку, суд вважає можливим застосувати спосіб захисту права власності, передбачений ст. 392 ЦК України.

Згідно зі ст. 68 ГПК України питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

Враховуючи те, що заходи забезпечення позову, вжиті судом за заявою Позивача за первісним позовом на підставі ухвали від 18.08.2008 у даній справі не скасовані у передбаченому ГПК України порядку та діють на момент прийняття цього рішення, а також те, що суд даним рішенням відмовляє у задоволенні позовних вимог Позивача за первісним позовом, заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Госопдарського суду міста Києва від 18.08.2008 у даній справі, підлягають скасуванню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 60, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

В первісному позові відмовити повністю.

Зустрічний позов задовольнити.

Визнати право власності товариства з обмеженою відповідальністю «Бенпрес Україна»(01021, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, 28/2, н.п. № 43; код ЄДРПОУ 34807490) на 54,3% статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «МГС»(02121, м. Київ, вул. Чернігівська, 8, код ЄДРПОУ 21614893).

Стягнути з  відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Блакитний поліс»(03150, м. Київ, вул. Горького, 122; код ЄДРПОУ 31029412) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бенпрес Україна» (01021, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, 28/2, н.п. № 43; код ЄДРПОУ 34807490) 85,00 грн. (вісімдесят п'ять гривень) державного мита.

Стягнути з  відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Блакитний поліс»(03150, м. Київ, вул. Горького, 122; код ЄДРПОУ 31029412) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бенпрес Україна» (01021, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, 28/2, н.п. № 43; код ЄДРПОУ 34807490) 118,00 грн. (сто вісімнадцять гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Заходи до забезпечення позову, застосовані ухвалою суду від 18.08.2008, скасувати.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя

Судді:

                                                   О.О.Хрипун                                                                                          М.М. Нарольський

                                                   С.А. Ковтун