Постанова

від 23.04.2015 по справі 816/691/15-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/691/15-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сич С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Шевченко О.С.,

представників позивача - Дашко М.В., Коби І.М.,

представника відповідача - Костяного О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Желдорсервіс" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення -рішення, -

В С Т А Н О В И В:

02 березня 2015 року Приватне підприємство "Желдорсервіс" /надалі - позивач, ПП "Желдорсервіс"/ звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області /надалі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ/ про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0006702203/2688 від 26.11.2014.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що висновки документальної виїзної позапланової виїзної перевірки позивача Приватного підприємства "Желдорсервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Крафт Копмані Плюс" за період липень 2014 року у зв'язку з неповним наданням відповіді на запит Кременчуцької ОДПІ № 23673/10 від 23.09.2014, оформленої актом від 06.11.2014 № 2574/16-03-22-03-08/30613858, про порушення позивачем вимог п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України є помилковими. Пояснює, що господарські операції з контрагентом ТОВ "Крафт Компані Плюс" мали реальний характер, оформлені належними первинними документами та в повному обсязі відображені в бухгалтерському та податковому обліках. Зазначає, що у перевіряємому періоді позивач формував свій податковий кредит у відповідності з вимогами діючого на час вчинення господарських правовідносин законодавства про податок на додану вартість та не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів.

24.03.2015 до суду надійшли письмові заперечення проти позову, у яких на підтвердження правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач посилається на висновки акту від 06.11.2014 № 2574/16-03-22-03-08/30613858 про результати документальної виїзної позапланової виїзної перевірки позивача Приватного підприємства "Желдорсервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Крафт Компані Плюс" за період липень 2014 року у зв'язку з неповним наданням відповіді на запит Кременчуцької ОДПІ № 23673/10 від 23.09.2014. Зазначає, що згідно наданих до перевірки документів, а саме, залізничних накладних відправником продукції є ПП "Желдорсервіс", вантажоодержувач ПАО "Авдеевский КХЗ" та ОАО "Белшина", вантажовідправник ОАО "КЗТУ". ТОВ "Крафт Компані Плюс" не зазначено як вантажовідправник в жодній з накладних. Перевіркою встановлено, що організацію перевезення було здійснено ПП "Желдорсервіс". Пояснює, що ТОВ "Крафт Компані Плюс" відсутнє за місцезнаходженням, фінансово-господарську діяльність не здійснює, не має виробничих потужностей та трудових ресурсів та серед видів діяльності ТОВ "Крафт Компані Плюс" відсутній такий вид діяльності, який би відповідав взятим на себе зобов'язанням з організації перевезення залізничним транспортом. Вказує, що акт виконаних робіт не містить повної інформації (змісту) про роботи (послуги) (в чому саме вони полягали, період їх надання, конкретні дати виконання послуг, посилання на залізничні накладні, тощо), що унеможливлює підтвердження їх надання. Вважає, що вказана господарська операція не містить у своїй суті розумних економічних та інших причин (ділової мети). Вважає, що оскільки на підприємстві позивача працює 30 осіб, у ПП "Желдорсервіс" відсутня виробнича необхідність залучати до виконання робіт сторонню організацію, яка в силу відсутності необхідних виробничих засобів була не в змозі надавати (виконувати) вказані послуги /а.с. 60-62/.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ПП "Желдорсервіс" /код ЄДРПОУ 30613858/ зареєстроване як юридична особа 20.10.1999 та перебуває на обліку у Кременчуцькій ОДПІ /а.с. 45, 46, 50/.

ПП "Желдорсервіс" зареєстроване платником податку на додану вартість з 04.11.1999, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100347366 серії НБ № 207113 від 12.08.2011 /а.с. 52/.

У термін з 27.10.2014 по 31.10.2014 посадовою особою Кременчуцької ОДПІ проведено документальну виїзну позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства "Желдорсервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Крафт Компані Плюс" (код 39034770) за період липень 2014 року у зв'язку з неповним наданням відповіді на запит Кременчуцької ОДПІ № 23673/10 від 23.09.2014, за результатами якої складено акт від 06.11.2014 № 2574/16-03-22-03-08/30613858 /а.с. 17-27/.

За висновками перевірки Кременчуцькою ОДПІ встановлено порушення позивачем п. 198.1 п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит на загальну суму податку на додану вартість 17200 грн., в тому числі, за липень 2014 року на суму ПДВ 17200 грн. /зворот а.с. 27/.

В обґрунтування встановленого порушення відповідачем зазначено, що позивачем укладено з ТОВ "Крафт Компані Плюс" договір з надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 2606-14 від 26.06.2014. На підставі податкової накладної, виписаної ТОВ "Крафт Компані Плюс", сума ПДВ включена до складу податкового кредиту позивача у липні 2014 року. До перевірки позивачем надано договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги № 04337 від 24.03.2014, укладений між позивачем та ДП "Південна залізниця", у якому не вказано, що ПП "Желдорсервіс" має право на переуступку організації перевезень вантажів. Згідно наданих до перевірки документів, а саме, залізничних накладних, відправником продукції є ПП "Желдорсервіс", вантажоодержувач - ПАО "Авдеевский КХЗ" та ОАО "Белшина", вантажовідправник ОАО "КЗТУ". ТОВ "Крафт Компані Плюс" не зазначено як вантажовідправник в жодній з накладних. Перевіркою встановлено, що організацію перевезення було здійснено ПП "Желдорсервіс". Відтак, відповідач вважає, що позивачем перераховувалися кошти ТОВ "Крафт Компані Плюс" без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкта оподаткування, несплати податків, що призвело до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

В обґрунтування встановленого порушення відповідач також посилається на висновки довідки ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС від 02.10.2014 № 163/10-08-22-01/39034770 про результати проведення зустрічної звірки ТОВ "Крафт Компані Плюс" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 24.12.2013 по 31.08.2014.

Крім того, у письмових запереченнях проти позову Кременчуцька ОДПІ зазначає, що ТОВ "Крафт Компані Плюс" відсутнє за місцезнаходженням, фінансово-господарську діяльність не здійснює, не має виробничих потужностей та трудових ресурсів та серед видів діяльності ТОВ "Крафт Компані Плюс" відсутній такий вид діяльності, який би відповідав взятим на себе зобов'язанням з організації перевезення залізничним транспортом. Вказує, що акт виконаних робіт не містить повної інформації (змісту) про роботи (послуги) (в чому саме вони полягали, період їх надання, конкретні дати виконання послуг, посилання на залізничні накладні, тощо), що унеможливлює підтвердження їх надання. Вважає, що вказана господарська операція не містить у своїй суті розумних економічних та інших причин (ділової мети). Вважає, що оскільки на підприємстві позивача працює 30 осіб, у ПП "Желдорсервіс" відсутня виробнича необхідність залучати до виконання робіт сторонню організацію, яка в силу відсутності необхідних виробничих засобів була не в змозі надавати (виконувати) вказані послуги /а.с. 60-62/.

26.11.2014 на підставі акту перевірки від 06.11.2014 № 2574/16-03-22-03-08/30613858 Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0006702203/2688, яким ПП "Желдорсервіс " збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" на загальну суму 25800 грн., з них: за основним платежем - на суму 17200 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - на суму 8600 грн. /а.с. 13/.

Позивач оскаржив дане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку /а.с. 32-42/.

Рішенням Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 31.01.2015 № 86/10/16-31-10-04-11 про результати розгляду скарги податкове повідомлення-рішення від 26.11.2014 № 0006702203/2688 - залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення /а.с. 14-16/. Рішенням Державної фіскальної служби України від 19.02.2015 № 3338/6/99-99-10-01-01-25 податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 26.11.2014 № 0006702203/2688 та рішення, прийняте за розглядом первинної скарги - залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення /а.с. 43-44/.

Позивач не погодився з податковим повідомленням-рішенням від 26.11.2014 № 0006702203/2688, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню від 26.11.2014 № 0006702203/2688, суд дійшов наступних висновків.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Згідно пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладені положення Податкового кодексу України, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати належним чином оформлені податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Зважаючи на зміст наведеної норми процесуального права та враховуючи, що вимоги заявленого позову полягають у визнанні неправомірним та скасуванні податкового повідомлення-рішення, предметом доказування у даній справі мають бути саме обставини, які свідчать про обґрунтованість чи безпідставність його винесення та наявність чи відсутність порушень позивачем законодавчих приписів, тобто, реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на формування податкового кредиту; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають позивачу право на податковий кредит.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції. Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Це підтверджується також правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у справах, пов'язаних з визначенням податкових зобов'язань з ПДВ та бюджетним відшкодуванням ПДВ, в яких Верховний Суд України звертає увагу на необхідність з'ясування судами при розгляді справ на те, чи мали операції з придбання та реалізації товарів (послуг) реальний характер, як перевозились і зберігались товари (чиїм транспортом, за чий рахунок, яким є розмір витрат, якою особою виконувались роботи чи надавались послуги, які матеріали використовувалися для виконання робіт), чи були такі операції взагалі можливі з урахуванням оперативності їх проведення та інше.

На підтвердження здійснення господарської операції з придбання у ТОВ "Крафт Компані Плюс" послуг по організації перевезення вантажів залізничним транспортом позивачем надано до суду копію договору надання послуг по організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 2606-14 від 26.06.2014 /а.с. 69-71/, за умовами якого виконавець / ТОВ "Крафт Компані Плюс" / зобов'язується від свого імені, за дорученням та за рахунок замовника /позивача/, за плату виконати або організувати виконання визначених даним договором комплексу послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів замовника залізничним транспортом від пунктів відправлення до пунктів призначення, письмово узгоджених сторонами, у тому числі:

- укладати від свого імені договори, необхідні для виконання зобов'язань по даному договору;

- контролювати дотримання графіку руху перевезень вантажів у відповідності з умовами даного договору;

- організовувати прискорення руху власного та орендованого навантаженого та порожнього рухомого складу залізними дорога України, який експлуатується замовником;

- організовувати надання інформаційних послуг (надання місця дислокації навантажених та порожніх вагонів);

- надання інших послуг, додатково, письмово узгоджених сторонами.

ТОВ "Крафт Компані Плюс" виписано позивачу податкову накладну № 41 від 30.07.2014 на надання послуг згідно договору № 2606-14 від 26.06.2014 та акту за липень 2014 року на загальну суму 103200 грн., у тому числі, ПДВ - 17200 грн., копія якої наявна у матеріалах справи /а.с. 74/.

Сума податку на додану вартість на підставі податкової накладної № 41 від 30.07.2014 в розмірі 17200 грн. 86 коп. була включена позивачем до складу податкового кредиту у липні 2014 року /зворот а.с. 120/.

Матеріалами справи підтверджено, що свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ "Крафт Компані Плюс" № 200165751 від 01.04.2014 анульовано за ініціативою податкового органу 19.03.2015 у зв'язку з внесенням до ЄДР запису про відсутність за місцезнаходженням /а.с. 144, зворот а.с. 144/.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій згідно договору позивачем надано до суду копію банківської виписки /а.с. 75/ та копію акту приймання-передачі послуг за липень 2014 року згідно з договором № 2606-14 від 26.06.2014, складеного про наступне: виконання послуг згідно п. 1.1 договору: власний хопер-сажовоз 25 одиниця на загальну суму - 60000 грн., цистерни призначення ст. Терешківка ПЗ - ст. Авдєєвка ДЗ 16 одиниць на загальну суму - 43200 грн. Разом виконано послуг на суму 103200 грн., у тому числі ПДВ - 17200 грн. /а.с. 72/.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Однак, акт приймання-передачі за липень 2014 року містить лише загальну вказівку про надання послуг з посиланням на п. 1.1 договору.

Таким чином, у акті приймання-передачі за липень 2014 року не зазначено змісту переданих-прийнятих послуг, що є порушенням приписів частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а тому вказаний акт не має юридичної сили.

З даного акту неможливо зробити достовірний висновок щодо характеру, виду та змісту виконаних робіт/наданих послуг, і, як результат, виявити зв'язок цих послуг з господарською діяльністю позивача.

У наданих позивачем до суду копіях дублікатів накладних відправником зазначено - ПП "Желодорсервіс", а отримувачем - ОАО "Белшина" /а.с. 76-88/, а у копіях накладних відправником вказано ПП "Желодорсервіс", а отримувачем - ПАО "Авдеевский КХЗ" /а.с. 89-95/.

Таким чином, вказані копії дублікатів накладних та копії накладних жодним чином не підтверджують надання ТОВ "Крафт Компані Плюс" послуг ПП "Желодорсервіс" згідно договору № 2606-14 від 26.06.2014, тому суд не бере до уваги вказані копії дублікатів накладних та копії накладних.

Суд також не бере до уваги і надану позивачем копію витягу з документу без назви та без номера /а.с. 156-157/, виходячи з того, що вказаний документ не містить жодних відомостей про надання послуг саме ТОВ "Крафт Компані Плюс" та, як пояснив представник позивача у судовому засіданні, вказаний документ було складено працівником самого позивача.

Інших первинних документів, в яких було б чітко визначено, які саме послуги надані ТОВ "Крафт Компані Плюс", які б містили відомості про спосіб вчинення дій та свідчили б про те, що виконавець в процесі надання послуг проводив певну роботу, до перевірки та під час судового розгляду справи позивачем не надано.

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що ТОВ "Крафт Компані Плюс" надавало позивачу інформаційні послуги по телефону та з використанням комп'ютерних програм, однак, роздруківки з отриманою інформацією не збереглися та на підприємстві відсутні.

Як вбачається з акту перевірки /зворот а.с. 18/ та не було спростовано позивачем, у 2014 році на ПП "Желодорсервіс" працювало 30 чоловік. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /а.а. 44-46/ ПП "Желодорсервіс" мало право на здійснення, зокрема, таких видів діяльності як 49.20 Вантажний залізничний транспорт, 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

Між позивачем та ДП "Південна залізниця" було укладено договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги № 04227 від 24.03.2014 /а.с. 123/, предметом якого є надання Залізницею /ДП "Південна залізниця"/ Вантажовласнику /позивачу/ послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, та проведення розрахунків за ці послуги.

При цьому, за висновками довідки ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС від 02.10.2014 № 163/10-08-22-01/39034770 "Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ "Крафт Компані Плюс" щодо підтвердження господарських відносин з 24.12.2013 по 31.08.2014" /а.с. 113-118/ господарські операції між ТОВ "Крафт Компані Плюс" та контрагентами-постачальниками та покупцями не підтверджуються виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності, що в свою чергу порушують ст. 185 Податкового кодексу України в частині оподаткування податковим на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання.

Беручи до уваги наведене вище, суд приходить до висновку про відсутність у позивача видимих розумних економічних та організаційно-адміністративних причин для укладання договору про надання послуг по організації перевезень вантажів залізничним транспортом з ТОВ "Крафт Компані Плюс".

Суд зазначає, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на віднесення до податкового кредиту сум витрачених на придбання послуг можуть створювати лише реально вчинені господарські операції з придбання послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

З огляду на вищевикладене, враховуючи недоведеність фактичного виконання ТОВ "Крафт Компані Плюс" на користь позивача послуг по організації перевезень вантажів залізничним транспортом згідно договору № 2606-14 від 26.06.2014, відсутність видимих розумних економічних та організаційно-адміністративних причин для укладення вказаного договору, відсутність у ТОВ "Крафт Компані Плюс" необхідних умов для досягнення результатів відповідної діяльності, суд дійшов висновку про відсутність у позивача правових підстав для включення суми податку на додану вартість у розмірі 17200 грн. до складу податкового кредиту липня 2014 року на підставі податкової накладної № 41 від 30.07.2014, виписаної ТОВ "Крафт Компані Плюс", що свідчить про правомірність висновків контролюючого органу про порушення платником податків вимог Податкового кодексу України.

Досліджуючи питання застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 50 відсотків від суми нарахованого грошового зобов'язання, суд виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням № 0006702203/2688 від 26.11.2014 до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 8600 грн., тобто у розмірі 50 відсотків від суми нарахованого податкового зобов'язання /а.с. 13/.

На підтвердження правомірності застосування до позивача податковим повідомленням-рішенням № 0006702203/2688 від 26.11.2014 штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 50 відсотків від суми нарахованого податкового зобов'язання Кременчуцькою ОДПІ надано до суду копію корінця податкового повідомлення - рішення від 03.05.2012 № 0007942301/506 /зворот а.с. 126/.

Представником відповідача у письмових поясненнях зазначено, що сума грошового зобов'язання по вказаному податковому повідомленню-рішенню є узгодженою та сплачена позивачем /а.с. 112/. Доказів скасування вказаного податкового повідомлення-рішення суду не надано.

Таким чином, Кременчуцькою ОДПІ правомірно застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 50 відсотків від суми нарахованого податкового зобов'язання, а саме в розмірі 8600 грн.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0006702203/2688 від 26.11.2014 винесено Кременчуцькою ОДПІ на підставі, в межах повноважень, у спосіб, що передбачені законодавством України, та з врахуванням всіх обставин, необхідних для прийняття рішень.

Таким чином, позовні вимоги необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" розмір судового збору за подання позовних заяв майнового характеру становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

При зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 182 грн. 70 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 37 від 25.02.2015 /а.с. 3/.

У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, решта суми судового збору в розмірі 1644 грн. 30 коп. /1827 грн. - 182 грн. 70 коп./ підлягає стягненню з Приватного підприємства "Желдорсервіс" на користь Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "Желдорсервіс" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення -рішення - відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Приватного підприємства "Желдорсервіс" (ідентифікаційний код 30613858) на користь Державного бюджету України решту суми судового збору в розмірі 1644 грн. 30 коп. (одна тисяча шістсот сорок чотири гривні тридцять копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 28 квітня 2015 року.

Суддя С.С. Сич