Рішення

від 28.04.2015 по справі 903/403/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 квітня 2015 р. Справа № 903/403/15

за позовом приватного акціонерного товариства "Аеробуд" в особі філії "Аеробуд-Захід" приватного акціонерного товариства "Аеробуд"

до приватного підприємства "Європацукор"

про стягнення 14 216,03грн.

Суддя Філатова С.Т.

за участю представників сторін:

від позивача: н/в

від відповідача: н/в

Суть спору:

приватне акціонерне товариство "Аеробуд" в особі філії "Аеробуд-Захід" приватного акціонерного товариства "Аеробуд" (в межах повноважень, визначених п.3.1 положення про філію "Аеробуд-Захід" приватного акціонерного товариства "Аеробуд", затвердженого загальними зборами акціонерів ЗАТ «Аеробуд», протокол №1/2011 від 19.01.2011р.) звернулось з позовом до приватного підприємства "Європацукор" про стягнення 14 216,03грн., в т.ч. 7 479,00грн. заборгованості за отримані послуги по навантажуванню/розвантажуванню цукрових буряків, жому на підставі договору про надання послуг по навантажуванню/розвантажуванню №0111/12 від 01.11.2012р., 3 483,78грн. пені за несвоєчасну оплату отриманих послуг за період з 15.11.2012р. по 31.03.2015р. згідно ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", 532,96грн. річних та 2 720,29грн. інфляційних втрат за період з 15.11.2012р. по 31.03.2015р. згідно ч. 2 ст.625 Цивільного кодексу України.

В обґрунтування позовних вимог посилається на невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті наданих по договору послуг згідно акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-14/11 від 14.11.2012р. (навантажуванню/розвантажуванню цукрових буряків, жому).

До позовної заяви долучив договір про надання послуг по навантажуванню/розвантажуванню №0111/12 від 01.11.2012р., акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-14/11 від 14.11.2012р., виписку з рахунку позивача за 06.12.2012р. про оплату послуги згідно договору №0111/12 від 01.11.2012р. в сумі 7 479,10грн., претензію №39 від 17.02.2014р., положення про філію "Аеробуд-Захід" приватного акціонерного товариства "Аеробуд", затверджене загальними зборами акціонерів ЗАТ «Аеробуд», протокол №1/2011 від 19.01.2011р.

Ухвалою суду 10.04.2015р. порушено провадження у справі. Зобов'язано подати суду: позивача - довіреність б/н від 11.07.2012р., зазначену у договорі про надання послуг по навантажуванню (розвантажуванню) №0111/12 від 01.11.2012р. ; відповідача - довідку про включення до ЄДРПОУ станом на день розгляду справи, пояснення (обґрунтовані доводи та заперечення) по суті позовних вимог.

Позивач на виконання вимог ухвали суду клопотанням від 16.04.2015р. №16/04-15 долучив до матеріалів справи копію довіреності на Погребняка Т.М. б/н від 11.07.2012р., зазначену у договорі про надання послуг по навантажуванню (розвантажуванню) №0111/12 від 01.11.2012р.; просив розглядати справу за відсутності представника позивача.

Відповідач у судове засідання не з'явився, звернувся до суду з клопотанням №175 від 27.04.2014р. (вхід. №01-54/3913/15 від 28.04.2015р.) про відкладення розгляду справи у зв'язку з простоєм підприємства та знаходженням юриста у відпустці з 23.04.2015р. по 06.05.2015р.

Позов заперечив, зауваживши, що з позовної заяви не зрозуміло за скільки днів здійснено розрахунок 3% річних та інфляційних, не зазначено підстави нарахування штрафних санкцій, не підтверджено відомостей у ЄДР юридичних та фізичних осіб-підприємців щодо повноважень філії «Аеробуд-Захід» ПАТ «Аеробуд».

Суд, розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, ухвалив відхилити останнє у зв'язку з необґрунтованістю.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Вищий господарський суд України у п. 3.9.2 постанови пленуму від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зауважив, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Суд зауважує, що ухвалою суду від 10.04.2015р. у відповідача додаткові докази не витребовувались, явка представника в судове засідання не була визнано обов'язковою, ухвала була отримана 16.04.2015р. і відповідач не був позбавлений можливості до 23.04.2015р. у разі необхідності надати додаткові докази та пояснення. До того ж, у клопотанні, надісланому суду, відповідач навів заперечення щодо розрахунку інфляційних втрат, річних та пені.

Беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, враховуючи те, що відповідач належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №4301033082635, був повідомлений ухвалою суду від 10.04.2015р., що у разі неявки в судове засідання спір буде розглянуто за наявними в справі матеріалами, явку відповідача не було визнано обов'язковою, господарський суд визнавши зібрані докази достатніми для розгляду спору за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України, -

встановив:

01.11.2012р. між приватним акціонерним товариством «Аеробуд» в особі директора філії «Аеробуд-Захід» ПАТ «Аеробуд» Погребняка Т.М. (виконавець) (згідно повноважень, наданих довіреністю б/н від 11.07.2012р. та п.5.3 положення про філію "Аеробуд-Захід" приватного акціонерного товариства "Аеробуд", затвердженого загальними зборами акціонерів ЗАТ «Аеробуд», протокол №1/2011 від 19.01.2011р., а.с. 22, 30) та приватним підприємством «Європацукор» (замовник) був укладений договір про надання послуг по навантажуванню/розвантажуванню №0111/12, згідно умов якого замовник доручив, а виконавець зобов'язався надати послуги по навантажуванню/розвантажуванню цукрових буряків, жому (а.с.10).

Відповідно до п.п. 4.3, 4.5 договору вартість послуг становить 6,00грн. з ПДВ за одну тонну завантаженого цукрового буряка, жому. Оплата проводиться за фактично виконану роботу згідно нарядів, актів виконаних робіт та інших документів, погоджених замовником.

На підтвердження надання послуг по навантажуванню/розвантажуванню цукрових буряків, жому між сторонами був підписаний та скріплений печатками акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-14/11 від 14.11.2012р. на загальну суму 14 958,10грн. (а.с. 11).

Відповідач вартість наданих послуг оплатив частково в сумі 7 479,10грн. (виписка по рахунку позивача від 06.12.2012р., а.с 12); претензію від 17.02.2015р. №39 (а.с. 13-15), отриману 01.03.2014р. (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №8036200267188, а.с.17) залишив без відповіді та задоволення, що призвело до звернення кредитора з позовом до суду.

Відповідно до ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати в результаті дій суб'єктів, з якими закон пов'язує настання правових наслідків. Внаслідок дій позивача по відпуску продукції між сторонами виникло зобов'язання, врегульоване ст.901 ЦК України, згідно якої за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між останніми договір про надання послуг по навантажуванню/розвантажуванню №0111/12 від 01.11.2012р. предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був (а.с. 10), протилежного суду не доведено.

Вищий господарський суд України п. 1.7 постанови пленуму від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначив, що відповідно до чинного законодавства, зокрема, Цивільного та Господарського кодексів України, Законів України "Про господарські товариства", "Про акціонерні товариства", "Про банки і банківську діяльність", юридичні особи для здійснення своїх функцій мають право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами.

Коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відокремлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відокремлений підрозділ, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу.

Повноваження директора Погребняка Т.М. на укладання вказаного договору підтверджені довіреністю б/н від 11.07.2012р.

У п. 5.3 положення про філію "Аеробуд-Захід" приватного акціонерного товариства "Аеробуд", затвердженого загальними зборами акціонерів ЗАТ «Аеробуд», протокол №1/2011 від 19.01.2011р. передбачені повноваження директора на укладення з юридичними та фізичним особами України угод, передбачених законодавством України.

Факт надання позивачем послуг підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-14/11 від 14.11.2012р. на загальну суму 14 958,10грн., підписаним відповідачем без застережень (а.с. 11).

Оскільки строк виконання зобов'язання (оплати) сторонами не був визначений, позивач звернувся до відповідача з претензією №39 від 17.02.2014р. про проведення оплати на протязі 7 днів з моменту пред'явлення вимоги. Надіслання вимоги відповідачу стверджується описом вкладення поштового відправлення від 18.02.2014р., отримання 01.03.2014р. - рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 13-17).

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оплата за надані послуги здійснена частково в сумі 7 479,10грн., що стверджується випискою з рахунку відповідача від 06.12.2012р. з призначенням платежу «оплата за послуги згідно договору №0111/12 від 01.11.2012р.» (а.с. 12).

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Заборгованість на день розгляду спору становить 7 479,00грн., стверджується договором про надання послуг по навантажуванню/розвантажуванню №0111/12 від 01.11.2012р. (а.с. 10), актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-14/11 від 14.11.2012р. на суму 14 958,10грн. (а.с. 11), випискою по рахунку позивача від 06.12.2012р. на суму 7 479,10грн. (а.с 12), претензією №39 від 17.02.2015р. (а.с. 13-17), відповідачем не заперечена та підлягає до стягнення з приватного підприємства «Європацукор» в силу ст.193 ГК України, ст. 901 ЦК України, згідно якої учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежів, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вищий господарський суд України у п.п. 1.3, 4.1 постанови пленуму від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначив, що статтю 625 ЦК України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", і ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з представленими господарському суду розрахунками, позивачем відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України було нараховано відповідачу 532,96грн. річних та 2 720,29грн. інфляційних втрат за період з 15.11.2012р. по 31.03.2015р. згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Зважаючи на те, що претензія отримана відповідачем 01.03.2014р., підставне нарахування інфляційних втрат за період з березня 2014р. по березень 2015р. в розмірі 3 665,52грн., розрахунок здійснено судом за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ" 9.1.3. і, оскільки розмір нарахувань перевищує суми, зазначені позивачем (розрахунок долучається), суд задовольняє вимоги позивача в межах суми вимог, а саме: 2 720,29грн. інфляційних втрат згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Щодо річних, то до стягнення підлягає 237,89грн. за період з 10.03.2014р. по 31.03.2015р. (з урахуванням дати отримання вимоги та ст.ст. 253, 254 ЦК України). У стягненні 293,84 грн. слід відмовити, так як позивачем не вірно визначено період нарахування пені (без врахування дати отримання вимоги та порядку оплати, визначеного ст. 530 ЦК України).

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Положеннями ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України також передбачено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін , але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін .

Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" , на який посилається позивач, обґрунтовуючи наявність у відповідача обов'язку сплатити нараховану ним пеню, визначає лише максимальний розмір пені, який може бути встановлений за згодою сторін.

Зважаючи на те, що чинне законодавство не встановлює розміру пені за відповідне порушення, а сторонами у договорі про надання послуг по навантажуванню/розвантажуванню №0111/12 від 01.11.2012р. не було визначено розміру пені за порушення відповідачем строків оплати отриманих послуг, вимога позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 3 483,78грн. є безпідставною та не підлягає до задоволення.

Судом не прийняті заперечення відповідача щодо повноважень філії, наведені у клопотанні №175 від 27.04.2014р., як такі, що спростовані п.п. 3.1, 5.3 положення про філію "Аеробуд-Захід" приватного акціонерного товариства "Аеробуд", затвердженого загальними зборами акціонерів ЗАТ «Аеробуд», протокол №1/2011 від 19.01.2011р.

Нарахування інфляційних та річних здійснено з урахуванням вимог ст. 530 ЦК України.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору в сумі 1 341,35грн. (пропорційно сумі задоволених позовних вимог) слід віднести на нього відповідно до ст.49 ГПК України.

Беручи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 174, 193, 202, 230-231, 343 ГК України, ст.ст. 525, 526, 530, 599, 625, 901 ЦК України, ст.ст. 1, 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства «Європацукор», 45300, Волинська область, Іваничівський район, смт. Іваничі, вул. Заводська, 18, код ЄДРПОУ 31979894

на користь приватного акціонерного товариства "Аеробуд" в особі філії "Аеробуд-Захід" приватного акціонерного товариства "Аеробуд", 80362, Львівська область, Жовківський район, смт. Куликів, вул. Шевченка, 85, код ЄДРПОУ 35222765

7 479,00грн. заборгованості, 237,89грн. річних, 2720,29грн. інфляційних втрат, 1 341,35грн. витрат по сплаті судового збору. Всього: 11 778,53грн.

3. В стягненні 3 483,78грн. пені, 295,07грн. річних відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено

30.04.2015р.

Суддя С.Т.Філатова