Рішення

від 29.04.2015 по справі 904/1297/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.04.15р. Справа № 904/1297/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЛТЕХНОПАРК", м. Галич Івано-Франківської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЕНЕРГО ГРУП", м. Дніпропетровськ

про стягнення 104 000 грн. 00 коп.

Суддя ЗАГИНАЙКО Т.В.

Представники:

від позивача: Акимова А.С. - представник, дов. від 01.03.2015р. №2;

від відповідача: не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з відповідача 104 000 грн. 00 коп. - заборгованості, що виникла внаслідок того, що позивачу не було поставлено товар - вапно будівельне.

Позивач у клопотанні (вх. №19532/15 від 31.03.2015р.) зазначає, що між відповідачем та позивачем було укладено проект договору, який був погоджений сторонами, підписаний позивачем та направлений відповідачу поштою, договір з підписом відповідача не було повернено.

Також позивач у заяві (вх. №24002/15 від 20.04.2015р.) про уточнення позову повідомляє, що позивачем було оплачено відповідачу кошти у сумі 104 000 грн. 00 коп. за поставку вугільної продукції.

Відповідач у відзиві (вх. №26329/15 від 29.04.2015р.) на позовну заяву про повернення коштів просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що: - позивач у позові не зазначає, на підставі яких документів відповідачем було відпущено товар; - надані позивачем Договір поставки та Специфікація №1 не можуть бути доказом існування договірних відносин, в тому числі щодо поставки вапна будівельного, оскільки відповідно до договору предметом договору є вугільна продукція; надана позивачем специфікація не може підтверджувати зобов'язання відповідача поставки вапна на суму 104 000 грн. 00 коп.; - відповідач не отримував договір поставки, на який посилається позивач; - кількість товару, зазначена в специфікації та податковій накладній, є неоднаковими.

Позивач у клопотанні (вх. №26516/15 від 29.04.2015р.) просить суд у порядку пункту 2 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України вийти за межі позовних вимог для захисту прав і законних інтересів позивача шляхом застосування до спірних правовідносин у тому числі і статті 1212 Цивільного кодексу України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу за допомогою технічних засобів представником позивача заявлено не було.

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до платіжного доручення від 11.09.2014р. №99 позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАЛТЕХНОПАРК" було перераховано відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "УКРЕНЕРГО ГРУП" грошові кошти у сумі 104 000 грн. 00 коп. з призначенням платежу „за товар (вугілля) згідно договору поставки №1109/2014.1 від 11.09.2014р. у т.ч. ПДВ 17 333,33 грн." (а.с. 76).

Згідно з частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Нормами частин 2, 3 статті 639 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами); правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Проте, як вбачається, вказаний Договір поставки від 11.09.2014р. №1109/2014.1, на який є посилання в платіжному дорученні, сторонами у розумінні чинного законодавства укладено не було (доказів не надано).

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно; особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала; положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події; положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Отже, позивачем оплату за товар (вугілля) у розмірі 104 00 грн. 00 коп. було здійснено без достатньої правової підстави, у зв'язку з чим вказана сума підлягає поверненню відповідачем позивачу як безпідставно набута.

Як вбачається позивач звертався до відповідача з вимогою щодо повернення перерахованих коштів у розмірі 104 000 грн. 00 коп., про що свідчить лист від 26.12.2014р. вих. №79/14 (фіскальний чек „Укрпошта" від 29.12.2014р. та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 29.12.2014р. з відміткою про отримання відповідачем 05.01.2015р.).

На момент розгляду справи доказів повернення позивачу зазначених коштів відповідачем не надано.

З урахуванням викладеного заперечення відповідача судом не приймаються, оскільки грошові кошти згідно платіжного доручення від 11.09.2014р. №99 позивачем були перераховані відповідачу згідно неіснуючого Договору поставки, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЕНЕРГО ГРУП" (49006, м. Дніпропетровськ, вул. Батумська , 11; ідентифікаційний код 38968150) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЛТЕХНОПАРК" (77100, м. Галич Івано-Франківської області, вул. Вітовського, 32А; ідентифікаційний код 34659000) 104 000 грн. 00 коп. - грошових коштів та 2 080 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СУДДЯ Т.В. ЗАГИНАЙКО

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 84 ГПК України,

„05„ травня 2015р.