Рішення

від 27.04.2015 по справі 910/27465/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.2015Справа №910/27465/14 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КСТ Груп Україна"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Real Leather"

про стягнення 395 039,72 грн.

Суддя Лиськов М.О.

Представники сторін:

Від позивача Дарада С.С. (дов. від 01.01.2014 .)

Від відповідача не з'явився

В судовому засіданні 27.04.2015 відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

08.12.2014 до Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "КСТ Груп Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Real Leather" про стягнення 395 039,72 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2014 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/27465/14, розгляд справи призначено на 23.02.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від суду від 12.12.2014 на підставі частини першої статті 79 Господарського процесуального кодексу України зупинено провадження у справі №910/27465/14 до 23.02.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від суду від 23.02.2015 на підставі частини першої статті 79 Господарського процесуального кодексу України поновлено провадження у справі №910/27465/14.

В судове засідання призначене на 23.02.2015, з'явився представник позивача та надав пояснення.

В судове засідання призначене на 23.02.2015, представник відповідача не з'явився.

23.02.2015 ухвалою суд розгляд справи відкладено на 27.04.2015.

В судове засідання, призначене на 27.04.2014, з'явився представник позивача та надав пояснення по суті справи.

В судове засідання, призначене на 27.04.2014, представник відповідача не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачам на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з ЄДРПОУ наявна в матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України"від 18.09.1997 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Пунктом 11 "Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 (2.04.2009)"передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

04.11.2013 між позивачем (Експедитор) та відповідачем (Замовник), був укладений Договір № 156-3ТЕ транспортного експедирування (далі по тексту - Договір)

Відповідно до п. 1.1. вказаного договору Замовник доручає, а Експедитор приймає на себе зобов'язання від свого імені і за рахунок Замовника здійснити транспортно-експедиторське обслуговування експортно-імпортних та транзитних вантажів залізничним транспортом по території України, країн СНГ ті інших держав.

Вказаний договір за своєю правовою природою являється договором транспортного експедирування.

Відповідно до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що Замовник здійснює 100% передоплату в розмірі заявленого об'єму перевозки вантажів шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Експедитора на основі виставлених рахунків протягом 3 банківських днів з моменту отримання рахунку від Експедитора.

Згідно наявних матеріалів справи, позивач виставив відповідачу рахунку на суму 47 300 доларів США, що становить 378 068,90 грн.

Однак, відповідач в порушення п.3.1 Договору не вніс на рахунок позивача плату у розмірі 100 % від вартості наданих послуг, після виконання замовлення , протягом 3 банківських днів.

Відповідно до ч. 1 ст. 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Таким чином судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов'язань.

Також, позивач на підставі п. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 2 595,47 грн. три відсотків річних та інфляційних втрат 3 118,07 грн. нарахованих на суму боргу за весь час прострочення.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних ґрунтуються на Законі, а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3 % річних нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Разом з тим, стягнення інфляційних нарахувань на суму основної заборгованості не є можливим, оскільки індекс інфляції розраховується лише стосовно національної валюти України (гривні). Таким чином суд відмовляє в задоволенні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 3 118,07 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Real Leather" (Республіка Узбекістан, м. Ташкент, Яккасарайский р-н, вул. Мукимий Тупик,1, буд. 7.; ідентифікаційний код: 24160464) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КСТ Груп Україна" (03062, м. Київ, проспект Перемоги, будинок 67; ідентифікаційний код 35122124) 47 300 (сорок сім тисяч триста) доларів США, що станом на 23.12.2013 еквівалентно 378 068 (триста сімдесят вісім тисяч шістдесят вісім) грн. 90 коп. - основного боргу, 2 595 (дві тисячі п'ятсот дев'яносто п'ять) грн. 47 коп. - 3 % річних та 7 936 (сім тисяч дев'ятсот тридцять шість) грн. 00 коп. - суму судового збору.

3. В частині стягнення інфляційних втрат в сумі 3 188, 07 грн. - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення направити сторонам.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 05.05.2015

Суддя М.О. Лиськов