Рішення

від 27.04.2015 по справі 910/5415/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.2015Справа №910/5415/15-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діон"

до Приватного підприємства "Нові рішення"

про стягнення 59357,44 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Діон" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Нові рішення" (відповідач) про стягнення 59357,44 грн. на підставі Договору оренди нежилих приміщень № 2-03 від 24.02.2012 р., з яких: 43 935,20 грн. - основний борг, 13601,45 грн. - інфляційні втрати та 1820,79 грн. - 3 % річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов наведеного договору не виконав зобов'язань щодо сплати орендної плати за користування об'єктом оренди та оплати електроенергії, водопостачання, послуг зв'язку, вивозу побутових відходів за квітень, червень 2014 року, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість в загальному розмірі 43935,20 грн. Також, за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань, позивачем нараховані до стягнення з відповідача інфляційні втрати та 3% річних у вищенаведених сумах.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2015 р. порушено провадження у справі № 910/5415/15-г та призначено розгляд справи на 30.03.2015 р. о 10:20 год.

17.03.2015 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заявка про отримання процесуальних документів в електронному вигляді. Заявка судом задоволена.

17.03.2015 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява, відповідно до якої позивач повідомив суд про наявність аналогічних спорів, а саме про наявність судових справ в Господарському суді міста Києва між тими ж сторонами про стягнення заборгованості за цим же договором, але за інші періоди 2014 р. та 2015 р.

17.03.2015 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду від 10.03.2015 р., а саме: копії свідоцтва про державну реєстрацію позивача; копії виписки з ЄДРПОУ стосовно позивача; копії довідки АА № 763309 з ЄДРПОУ стосовно позивача; копії статуту позивача; протоколів зборів учасників позивача від 03.07.1994 р. та 08.02.2008 р.; копії наказу позивача № 1 від 07.07.1994 р.

18.03.2015 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи копій витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ТОВ "Діон" та ПП "Нові рішення" станом на 17.03.2015 р.

24.03.2015 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява від 20.03.2015 р. про збільшення позовних вимог на 2354,67 грн.

24.03.2015 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи розрахунку сум інфляційних втрат та 3% річних, визначених позивачем до стягнення із врахуванням заяви про збільшення суми позову від 20.03.2015 р.

В судове засідання, призначене на 30.03.2015 р. представник відповідача з'явився.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 30.03.2015 р., не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 30.03.2015 р. здійснювався розгляд заяви позивача про збільшення позовних вимог на 2354,67 грн., поданої 24.03.2015 р. через відділ діловодства суду. Відповідно до зазначеної заяви позивач збільшив позовні вимоги в частині сум інфляційних втрат та 3 % річних на 2328,56 грн. та 36,11 грн. відповідно, з урахуванням чого просив суд стягнути з відповідача 43935,20 грн. заборгованості за спірним договором оренди за квітень та червень 2014 р., 15930,01 грн. інфляційних витрат та 1856,90 грн. 3% річних від суми боргу за період прострочення відповідачем терміну оплати заборгованості за спірним договором оренди.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Як вбачається зі змісту п. 3.10 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Отже, оскільки збільшення позовних вимог, викладене позивачем у відповідній заяві, прийнято господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є 61722,11 грн., з яких: 43935,20 грн. основного боргу, 15930,01 грн. інфляційних втрат за період з квітня 2014 р. по лютий 2015 р. та 1856,90 грн. 3 % річних за період з 11.04.2014 р. по 20.03.2015 р.

В судовому засіданні, призначеному на 30.03.2015 р., представник відповідача надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог. Представник відповідача також зазначив, що відповідач визнає позов та добровільно сплачує заборгованість перед позивачем.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд прийшов до висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 30.03.2015 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2015 р. розгляд справи відкладено на 27.04.2015 р. о 10:40 год.

06.04.2015 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи доказів направлення відповідачу заяви про збільшення позовних вимог на 2 354,67 грн. від 20.03.2015 р.

07.04.2015 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява, відповідно до якої позивач просив суд прийняти до уваги та врахувати під час постановлення рішення по справі, що 30.03.2015 р. відповідач платіжними дорученнями № 102, № 103 на загальну суму 43935,21 грн. сплатив борг по Договору оренди нежилих приміщень № 2-03 від 24.02.2012 р. за квітень та червень 2014 р. У якості додатків до наведеної заяви додано копії платіжних доручень № 102, № 103 від 30.03.2015 р.

21.04.2015 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи № 910/5415/15-г, призначеної на 27.04.2015 р. о 10:40 год. без участі представника позивача.

В судове засідання, призначене на 27.04.2015 р. представник позивача не з'явився, втім, згідно поданого 21.04.2015 р. через відділ діловодства суду клопотання, просив розглядати справу без його участі. Клопотання судом задоволене.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 27.04.2015 р., не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином з огляду на наступне.

Як зазначено в абз. 1, 2 п.п. 3.9.1 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (надалі - Постанова Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р.), особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони про час і місце наступного судового засідання.

Враховуючи наведені роз'яснення та з огляду на присутність представника відповідача в судовому засіданні 30.03.2015 р., відповідач вважається належним чином повідомленим про час і місце наступного судового засідання, призначеного на 27.04.2015 р. о 10:40 год. Крім того, в матеріалах справи наявна розписка представника відповідача про те, що він повідомлений про відкладення розгляду справи на 27.04.2015 р. о 10:40 год.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи наведене, судом прийнято до уваги, що представник відповідача був присутнім в судовому засіданні 30.03.2015 р. та надав суду усні пояснення по суті спору.

Судом також прийнято до уваги, що представник позивача відповідно до поданої ним 07.04.2015 р. через відділ діловодства суду заяви повідомив суд про сплату відповідачем заборгованості по Договору оренди нежилих приміщень № 2-03 від 24.02.2012 р. за квітень та червень 2014 р. в сумі 43 935,21 грн. платіжними дорученнями № 102, № 103 від 30.03.2015 р.

Таким чином, незважаючи на те, що позивач та відповідач не з'явились в судове засідання 27.04.2015 р., суд прийшов до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаних учасників судового процесу не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 27.04.2015 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

24.02.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Діон" (орендодавець, позивач) та Приватним підприємством "Нові рішення" (орендар, відповідач) укладено Договір оренди нежилих приміщень № 2-03 (далі - Договір).

Відповідно до п. 2.1 Договору орендодавець (позивач) зобов'язався передати, а орендар (відповідач) прийняти в тимчасове платне користування без права викупу для здійснення господарської діяльності нежиле приміщення в будівлі, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 33 В, загальною площею 295,6 квадратних метрів, а також відповідні перегородки, зовнішні стіни (надалі - об'єкт оренди/приміщення). Об'єкт оренди є частиною належних орендодавцю приміщень у будівлі торговельно-побутового комплексу за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, буд.33 В.

Згідно з п. 2.2 Договору приміщення площею 295,6 квадратних метрів належить орендодавцю на підставі права власності (Свідоцтво № 1738-В, серія САВ № 472716 від 26 грудня 2006 року, видане Головним управлінням комунальної власності м. Києва 26 грудня 2006 року, зареєстроване у Київському міському БТІ).

Відповідно до п. 2.3 Договору об'єкт оренди використовуватиметься орендарем для здійснення господарської діяльності, яка відповідає цільовому призначенню об'єкта оренди.

Згідно з п. 3.1 Договору строк оренди складає 365 днів з дати фактичної передачі об'єкту оренди орендарю.

Відповідно до п. 4.1 Договору об'єкт оренди повинен бути переданий орендодавцем та прийнятий орендарем протягом двох днів з дня підписання сторонами цього Договору шляхом підписання Акту приймання-передач об'єкта оренди.

24.02.2012 р. відповідно до Акту прийому-передачі майна від 24.02.2012 р. до Договору позивач передав, а відповідач прийняв в оренду нежиле приміщення загальною площею 295,6 квадратних метрів, зазначене в п. 2.1 Договору. В наведеному акті зазначено, що майно передане повністю, відповідно до умов Договору, зауважень щодо стану немає.

Згідно з п. 5.2 Договору сторони погодились, що щомісячна орендна плата за користування об'єктом оренди сплачується орендарем в гривнях, але її розмір визначається орендарем в Євро, виходячи з еквіваленту суми орендної плати за користування приміщеннями, відповідно до Офіційного обмінного курсу НБУ, встановленого на дату здійснення платежів.

Відповідно до п. 5.3 Договору загальна сума орендної плати за користування всіх приміщень на місяць, що підлягає сплаті за цим Договором, становить 1467 Євро за Офіційним обмінним курсом НБУ на дату виставлення рахунку (з врахуванням ПДВ 20 %).

Згідно з п. 6.1 Договору сторонами погоджено, що додатково до плати за оренду, орендар щомісяця сплачує орендодавцеві, на підставі виставлених орендодавцем рахунків, плату за спожиті орендарем електроенергію, воду та тепло, згідно з показниками лічильників на підставі чинних тарифів, послуги зв'язку.

Відповідно до п. 7.2. Договору сплата орендної плати за користування об'єктом оренди здійснюються орендарем щомісячно авансом (наперед) до 10 (десятого) числа поточного місяця, за який здійснюється платіж.

Згідно з п .7.3. Договору орендар сплачує щомісячно авансом (наперед) до 10 (десятого) числа поточного розрахункового місяця платежі за договірний обсяг активної електроенергії, холодну воду та послуги зв'язку на наступний розрахунковий період.

Відповідно до п. 7.4. Договору орендар здійснює остаточний розрахунок за спожиту активну електроенергію, перетікання реактивної електроенергії, холодну воду та послуги зв'язку до 10 (десятого) числа поточного місяця, шляхом оплати різниці між вартістю обсягу фактично спожитої протягом розрахункового періоду та сумою коштів сплачених відповідно до п. 7.3, після підписання Акту приймання-передачі товарної продукції.

Відповідно до п. 4.3 Договору у разі припинення або розірвання цього Договору орендар повертає орендодавцю об'єкт оренди за відповідним Актом приймання-передачі у належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його Орендарю, з врахуванням нормального фізичного зносу, не пізніше п'яти робочих днів з дня припинення або розірвання Договору, при цьому на дату підписання відповідного Акту приймання-передачі об'єкт оренди має бути звільнений від майна орендаря.

Пунктом 19.4 Договору сторони узгодили, що Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і закінчується одночасно зі спливом строку оренди, зазначеного в п. 3.1 цього Договору.

Згідно з підпунктами 19.4.1, 19.4.2 п. 19.4 Договору всі зміни, доповнення і додатки до даного договору підлягають оформленню у письмовому вигляді, підписанню уповноваженими представниками сторін і скріпленню печатками, в свою чергу, оформлені наведеним чином зміни, доповнення і додатки до даного Договору є невід'ємною частиною Договору і обов'язкові для сторін в рівній мірі.

23.02.2013 р. сторонами Договору підписано Додаток № 1 до Договору, згідно якого сторони продовжили термін дії Договору до 24.02.2014 року та визначили можливість подальшої пролонгації Договору.

Враховуючи відсутність доказів того, що укладений сторонами Договір припинив свою дію, а орендоване приміщення було повернуто орендодавцю, враховуючи те, що орендар продовжив фактичне використання орендованого приміщення, зокрема, в квітні та червні 2014 р. сторонами підписувались акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) згідно Договору та від відповідача в липні, вересні, жовтні, листопаді 2014 р. та в січні 2015 р. надходила часткова оплата за компенсацію комунальних послуг та електроенергії за квітень та червень 2014 р. з посиланням на укладений сторонами Договір, суд приходить до висновку, що термін дії Договору оренди нежилих приміщень за № 2-03 від 24.02.2012 р. було пролонговано сторонами.

Звертаючись з позовом до суду позивач вказав, що у відповідача перед позивачем наявна заборгованість по сплаті орендної плати та відшкодуванню витрат на оплату електроенергії, водопостачання, послуг зв'язку, вивозу твердих побутових відходів за квітень 2014 р. в розмірі 24225,85 грн. та за червень 2014 року в розмірі 19709,36 грн., а всього в розмірі 43935,21 грн. (основний борг), що підтверджується підписаними сторонами Актами надання послуг № ДІ-0000025 від 30.04.2014 р. на суму 22245,85 грн., №ДІ-0000024 від 01.04.2014 р. на суму 24657,06 грн., № ДІ-0000038 від 30.04.2014 р. на суму 1980,00 грн., № ДІ-0000048 від 30.06.2014 р. на суму 23709,36 грн., № ДІ-0000047 від 02.06.2014 р. на суму 25343,06 грн., враховуючи здійснені відповідачем часткові оплати за квітень та червень 2014 р. згідно платіжних доручень № 319 від 04.11.2014 р. на суму 657,06 грн., № 321 від 07.11.2014 р. на суму 5400,00 грн., № 348 від 24.11.2014 р. на суму 5000,00 грн., № 14 від 02.12.2014 р. на суму 4600,00 грн., № 30 від 02.01.2015 р. на суму 9000,00 грн., № 218 від 24.07.2014 р. на суму 3500,00 грн., № 242 від 28.08.2014 р. на суму 4000,00 грн., № 251 від 08.09.2014 р. на суму 3500,00 грн., № 260 від 12.09.2014 р. на суму 3800,00 грн., № 273 від 26.09.2014 р. на суму 3200,00 грн., № 274 від 29.09.2014 р. на суму 5343,06 грн., № 293 від 13.10.2014 р. на суму 6000,00 грн.

Під час судового розгляду спору позивач повідомив суд про сплату відповідачем заборгованості по Договору оренди нежилих приміщень № 2-03 від 24.02.2012 р. за квітень та червень 2014 р. в сумі 43935,21 грн. платіжними дорученнями № 102, № 103 від 30.03.2015 р.

Відповідач в судовому засіданні 30.03.2015 р. фактично проти позову не заперечував та вказував на добровільну сплату ним заборгованості перед позивачем.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, суд прийщов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Умови укладеного між позивачем та відповідачем Договору оренди нежилих приміщень № 2-03 від 24.02.2012 р. свідчать, що даний договір за своєю правовою природою є договором найму (оренди).

Відповідно ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до положень частин 1, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено, що з урахуванням пунктів 5.3, 6.1, 7.2, 7.3. Договору, підписаних сторонами Актів надання послуг № ДІ-0000025 від 30.04.2014 р. на суму 22245,85 грн., №ДІ-0000024 від 01.04.2014 р. на суму 24657,06 грн., № ДІ-0000038 від 30.04.2014 р. на суму 1980,00 грн. відповідач мав сплатити позивачу орендну плату та відшкодування витрат на оплату електроенергії водопостачання, послуг зв'язку, вивозу твердих побутових відходів за квітень 2014 р . в розмірі 48882,91 грн. (22245,85 грн. + 24657,06 грн. + 1980,00 грн. = 48882,91 грн.).

Станом на час подання позову відповідачем було сплачено позивачу 24657,06 грн. за квітень 2014 р., що підтверджується платіжними дорученнями № 319 від 04.11.2014 р. на суму 657,06 грн., № 321 від 07.11.2014 р. на суму 5400,00 грн., № 348 від 24.11.2014 р. на суму 5000,00 грн., № 14 від 02.12.2014 р. на суму 4600,00 грн., № 30 від 02.01.2015 р. на суму 9000,00 грн.

Таким чином, станом на час подання позову до суду заборгованість відповідача по сплаті орендної плати та відшкодуванню витрат на оплату електроенергії, водопостачання, послуг зв'язку, вивозу твердих побутових відходів за квітень 2014 р. становила 24225,85 грн. (48882,91 грн. - 24657,06 грн. = 24225,85 грн.).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 30.03.2015 р. під час розгляду даної справи сплачено позивачу 24225,85 грн. за квітень 2014 р., що підтверджується платіжним дорученням № 103 від 30.03.2015 р., копія якого долучена позивачем до матеріалів справи.

Судом також встановлено, що з урахуванням пунктів 5.3, 6.1, 7.2, 7.3. Договору, підписаних сторонами № ДІ-0000048 від 30.06.2014 р. на суму 23709,36 грн., № ДІ-0000047 від 02.06.2014 р. на суму 25343,06 грн., відповідач мав сплатити позивачу орендну плату та відшкодування витрат на оплату електроенергії водопостачання, послуг зв'язку за червень 2014 р . в розмірі 49052,42 грн. (23709,36 грн. + 25343,06 грн. = 49052,42 грн.).

Станом на час подання позову відповідачем було сплачено позивачу 29343,06 грн. за червень 2014 р., що підтверджується платіжними дорученнями № 218 від 24.07.2014 р. на суму 3500,00 грн., № 242 від 28.08.2014 р. на суму 4000,00 грн., № 251 від 08.09.2014 р. на суму 3500,00 грн., № 260 від 12.09.2014 р. на суму 3800,00 грн., № 273 від 26.09.2014 р. на суму 3200,00 грн., № 274 від 29.09.2014 р. на суму 5343,06 грн., № 293 від 13.10.2014 р. на суму 6000,00 грн.

Таким чином, станом на час подання позову до суду заборгованість відповідача по сплаті орендної плати та відшкодуванню витрат на оплату електроенергії, водопостачання, послуг зв'язку за червень 2014 р. становила 19709,36 грн. (49052,42 грн. - 29343,06 грн. = 19709,36 грн.).

Також, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 30.03.2015 р. під час розгляду даної справи сплачено позивачу 19709,36 грн. за червень 2014 р., що підтверджується платіжним дорученням № 102 від 30.03.2015 р., копія якого долучена позивачем до матеріалів справи.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки відповідачем сплачено суму заборгованості в розмірі 24225,85 грн. за квітень 2014 р. та 19709,36 грн. за червень 2014 р., а всього 43935,21 грн. (основний борг), в процесі розгляду даної справи, то провадження у справі в частині стягнення основного боргу підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст .80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується порушення відповідачем зобов'язань за Договором щодо своєчасної та повної оплати орендної плати та відшкодуванню витрат на оплату електроенергії, водопостачання, послуг зв'язку, вивозу твердих побутових відходів за квітень 2014 р. та за червень 2014 р., а отже відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання, що фактично останнім не заперечувалось.

У зв'язку з несплатою відповідачем орендної плати та відшкодування витрат на оплату електроенергії, водопостачання, послуг зв'язку, вивозу твердих побутових відходів за квітень 2014 р. та за червень 2014 р., позивачем, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 20.03.2015 р., нараховано відповідачу 3 % річних за період з 11.04.2014 р. по 20.03.2015 р. в розмірі 1 856,90 грн. та інфляційні втрати за період з квітня 2014 р. по лютий 2015 р. в розмірі 15 930,01 грн.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

В силу частини 1 статті 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Як визначено частиною 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 вищенаведеної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14, сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом встановлено, що дії відповідача є порушенням умов Договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних, доданого позивачем до клопотання від 20.03.2014 р. про залучення цього розрахунку до матеріалів справи (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 20.03.2015 р.), суд прийшов до висновку, що він виконаний позивачем арифметично вірно, у відповідності до встановлених обставин справи та приписів статті 625 Цивільного кодексу України.

Враховуючи наведене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 856,90 грн. 3 % річних за період з 11.04.2014 р. по 20.03.2015 р. є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Також, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат, доданого позивачем до клопотання від 20.03.2014 р. про залучення цього розрахунку до матеріалів справи (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 20.03.2015 р.), суд прийшов до висновку, що він виконаний позивачем арифметично вірно, у відповідності до встановлених обставин справи та приписів статті 625 Цивільного кодексу України.

Враховуючи наведене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 15930,01 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

З огляду на те, що спір у справі виник внаслідок неправильних дій відповідача, а також, враховуючи здійснення оплати відповідачем основного боргу після подання позову до суду та порушення провадження у справі, судові витрати, у відповідності до ч. 2 ст.49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Припинити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 43935,21 грн. основного боргу, у зв'язку із відсутністю предмету спору.

2. В іншій частині позов задовольнити повністю.

3. Стягнути Приватного підприємства "Нові рішення" (03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, 33 В, ідентифікаційний код 36351830) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діон" (03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, 33 В, ідентифікаційний код 20060613) 15930,01 грн. (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот тридцять гривень 01 коп.) інфляційних втрат, 1856,90 грн. (одну тисячу вісімсот п'ятдесят шість гривень 90 коп.) 3% річних, 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.) витрат по сплаті судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.05.2015 р.

Суддя Гумега О. В.