Рішення

від 27.04.2015 по справі 910/5856/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.2015Справа №910/5856/15-г

За позовом Приватного підприємства "САМТЕКС ДИСТРИБУЦІЯ"

до Приватного підприємства "АМІРА-Н"

про стягнення 60 879,75 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники

від позивача: Копейка Г.І. за довіреністю № 17/02-СД від 17.02.2015 р.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "САМТЕКС ДИСТРИБУЦІЯ" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "АМІРА-Н" (відповідач) про стягнення 60 879,75 грн. на підставі Договору поставки № 2148 від 01.02.2014 р., з яких: 46746,28 грн. основного боргу, 7287,68 грн. інфляційних втрат, 863,51 грн. 3% річних та 5982,28 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2015 р. порушено провадження у справі № 910/5856/15-г та призначено розгляд справи на 30.03.2015 р. об 11:00 год.

В судове засідання, призначене на 30.03.2015 р. представник позивача з'явився.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 30.03.2015 р., не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 16.03.2015 р. про порушення провадження у справі № 910/5856/15-г не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 30.03.2015 р. подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а саме: довідки про відсутність аналогічного спору та супровідного листа з актом звірки та доказами направлення останнього відповідачу. Клопотання судом задоволене та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

В судовому засіданні, призначеному на 30.03.2015 р., представник позивача надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав в повному обсязі.

В судовому засіданні 30.03.2015 р. судом перевірено виконання сторонами вимог ухвали суду від 16.03.2015 р. та встановлено, що відповідач вимог зазначеної ухвали не виконав.

Враховуючи вищезазначене, та положення ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд прийшов до висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 30.03.2015 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2015 р. відкладено розгляд справи на 27.04.2015 об 11:20 год.

В судове засідання, призначене на 27.04.2015 р. представник позивача з'явився, подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи інформації про знаходження відповідача в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Клопотання судом задоволено.

Представник відповідача судове засідання, призначене на 27.04.2014 р., не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Як зазначено в абз. 1, 3 п.п. 3.9.1 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (надалі - Постанова Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р.), особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Матеріалами справи також підтверджується, що ухвала суду про порушення провадження у справі № 910/5856/15-г від 16.03.2015 р. та ухвала суду про відкладення розгляду справи від 30.03.2015 р. були надіслані відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві (04108, м. Київ, вул. Новомостицька, 25), яка відповідає адресі місцезнаходження останнього, що підтверджується наявними в матеріалах справи даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Отримання відповідачем ухвали суду про порушення провадження у справі за наведеною адресою місцезнаходження підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103032117140.

За наведених обставин вважається, що відповідач був повідомлений про час і місце розгляду судом справи № 910/5856/15-г.

Відповідно до абз. 1 підпункту 3.9.2 підпункту 3.9 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір в даному судовому засіданні судом встановлено не було.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 27.04.2015 р. без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та з огляду на встановлений статтею 69 ГПК України строк вирішення спору.

Представник позивача в судовому засіданні 27.04.2015 р. надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядалась за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем суду не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 27.04.2015 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.02.2014 р. між Приватним підприємством "САМТЕКС ДИСТРИБУЦІЯ" (постачальник, позивач) та Приватним підприємством "АМІРА-Н" (покупець, відповідач) був укладений Договір поставки № 2148 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, постачальник (позивач) зобов'язується передавати у власність (поставляти), а покупець (відповідач) приймати та оплачувати товари, загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість, умови та строки поставки і оплати яких визначена сторонами у заявках згідно прайс-листів постачальника або специфікаціях, які є додатками до цього Договору і становлять його невід'ємну частину (надалі - товар).

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що розрахунки за кожну партію товару здійснюються в безготівковому порядку протягом 60-ти календарних днів з дати фактичного отримання покупцем товару на підставі відповідної заявки, якщо інше не передбачено заявками до даного Договору.

Згідно п. 3.4 Договору, розрахунок за фактично одержану партію товару здійснюється покупцем на підставі належним чином оформлених актів приймання-передачі товару та/або товарно-транспортних (видаткових) накладних (залежно від умов поставки товару) та рахунків-фактур постачальника.

Відповідно до п. 6.1 Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань по даному Договору винна сторона несе відповідальність згідно чинного законодавства України.

Згідно п. 6.3 Договору встановлено, що у випадку прострочення оплати за поставлену партію товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої в строк партії товару за кожний день прострочення. Сплата пені не звільняє покупця від виконання зобов'язань по оплаті.

В п. 8.1 Договору визначено, що даний Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріпленням печатками сторін і діє до 31 грудня 2014 року від дати підписання, а якщо жодна зі сторін не підтвердила письмово припинення дії цього Договору до дати такого припинення - він вважається продовженим на той же строк та на тих самих умовах. При цьому кількість продовжень строку дії Договору (поновлень) Договору не обмежена і вказане продовження строку Договору може здійснюватись як після закінчення першого року дії Договору, так і після закінчення кожного наступного річного строку дії Договору.

Оскільки матеріали справи не містять доказів припинення жодною з сторін дії цього Договору до дати такого припинення (в порядку п. 8.1 Договору), він вважається продовженим на той же строк та на тих самих умовах, а отже станом на час розгляду спору по суті є чинним.

Позивач стверджує, що ним на виконання умов Договору було поставлено відповідачу товар на загальну суму 46746,28 грн. відповідно до наступних видаткових накладних (надалі - видаткові накладні):

№ ппНомер видаткової накладноїДата видаткової накладноїСума (з ПДВ), грн. 1 467 07.03.2014 1667,52 2 502 20.03.2014 6670,08 3 597 28.03.2014 1725,72 4 597-1 28.03.2014 1667,52 5 935 08.05.2014 11950,56 6 1138 30.05.2014 13615,44 7 1138-1 30.05.2014 151,30 8 1205 06.06.2014 7119,36 9 1237 10.06.2014 526,62 10 1237-1 10.06.2014 1652,16

У відповідності до п.п. 3.1, 3.4 Договору відповідач повинен був розрахуватись за поставлений товар протягом 60-ти календарних днів з дати фактичного отримання відповідачем товару на підставі, зокрема, видаткової накладної.

Втім, як стверджує позивач, відповідач порушив зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару, станом на час звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача за спірний товар становить 46746,28 грн.

За наведених обставин позивач звернувся з позовом до Господарського суду міста Києва про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 46748,28 грн. (основний борг), а також про стягнення 7287,68 грн. інфляційних втрат, 863,51 грн. 3% річних та 5982,28 грн. пені з огляду на порушення відповідачем зобов'язання за Договором.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач в судові засідання не з'явився, докази на спростування обставин, повідомлених позивачем, рівно як і контррозрахунок заявлених до стягнення сум, суду не подав та не надіслав.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають повному задоволенню з огляду на наступне.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Вищенаведені умови Договору № 2148 від 01.02.2014 р. свідчать про те, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки, а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначають права та обов'язки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки товару та її оплати.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

По матеріалам справи судом встановлено, що відповідно до видаткових накладних позивач здійснив поставку товару відповідача на загальну суму 46746,28 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. № 996-XIV (із змінами і доповненнями) визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Згідно з визначенням статті 1 вищенаведеного закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" також встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р. (із змінами і доповненнями) (далі - Положення), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно пункту 2.4 Положення, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Відповідно до п. 2.5 Положення документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Зокрема, первинними підтверджуючими документами щодо поставки товару вважаються накладні.

Отже, наведені вище у таблиці видаткові накладні на загальну суму 46746,28 грн., які містять підпис уповноваженої особи відповідача та скріплені печаткою відповідача, приймаються судом у якості належних доказів по справі, що підтверджують факт поставки позивачем товару на загальну суму 46746,28 грн. та прийняття цього товару відповідачем без зауважень по кількості та якості.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що розрахунки за кожну партію товару здійснюються в безготівковому порядку протягом 60-ти календарних днів з дати фактичного отримання покупцем товару.

Згідно п. 3.4 Договору розрахунок за фактично одержану партію товару здійснюється покупцем на підставі, зокрема, належним чином оформлених товарно-транспортних (видаткових) накладних.

Отже, враховуючи дату отримання товару за відповідною видатковою накладною, відповідач з урахуванням п. 3.1 Договору повинен був оплатити вартість товару за цією видатковою накладною у наступні строки:

№ ппНомер видаткової накладноїДата видаткової накладноїСтрок оплати товару за видатковою накладною 1 467 07.03.2014до 06.05.2014 р. включно 2 502 20.03.2014до 19.05.2014 р. включно 3 597 28.03.2014до 27.05.2014 р. включно 4 597-1 28.03.2014до 27.05.2014 р. включно 5 935 08.05.2014до 07.07.2014 р. включно 6 1138 30.05.2014до 29.07.2014 р. включно 7 1138-1 30.05.2014до 29.07.2014 р. включно 8 1205 06.06.2014до 05.08.2014 р. включно 9 1237 10.06.2014до 09.08.2014 р. включно 10 1237-1 10.06.2014до 09.08.2014 р. включно

При цьому судом враховано, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 ЦК України).

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач станом на час розгляду спору по суті не здійснив оплату товару за вищенаведеними видатковими накладними в загальній сумі 46746,28 грн., докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Таким чином судом встановлено, що станом на час вирішення спору по суті заборгованість відповідача перед позивачем за товар, поставлений на підставі спірних видаткових накладних становить 46746,28 грн.

Враховуючи на наведене, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 46746,28 грн. підлягають задоволенню повністю.

З огляду на прострочення відповідачем оплати за товар, поставлений згідно спірних видаткових накладних, позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача 7287,68 грн. інфляційних втрат, 863,51 грн. 3% річних та 5982,28 грн. пені.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 6.3 Договору сторони передбачили, що у випадку прострочення оплати за поставлену партію товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої в строк партії товару за кожний день прострочення.

По матеріалам справи судом встановлено строки оплати відповідачем товару відповідно до кожної зі спірних видаткових накладних (вказані у вищенаведеній таблиці).

В свою чергу, прострочення відповідачем зобов'язання з оплати за поставлений товар за відповідною видатковою накладною розпочалося з наступного дня, зазначеного у колонці таблиці "Строк оплати товару за видатковою накладною".

За таких обставин, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені (доданий до позовної заяви), суд прийшов до висновку, що в наведеному розрахунку позивач вірно визначив початок періоду прострочення грошового зобов'язання за кожною із спірних видаткових накладних, а також, з урахуванням умов п. 6.3 Договору, позивач мав підстави для нарахування пені, при цьому всі розрахунки виконані позивачем арифметично вірно та у відповідності до встановлених обставин справи, приписів частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, ст. 3 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Враховуючи наведене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 5982,28 грн. пені є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 вищенаведеної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14, сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом встановлено, що дії відповідача є порушенням умов Договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків інфляційних втрат та 3% річних (додані до позовної заяви) суд прийшов до висновку, що в наведених розрахунках позивач вірно визначив початок періоду прострочення грошового зобов'язання за кожною із спірних видаткових накладних, при цьому всі розрахунки виконані позивачем арифметично вірно та у відповідності до встановлених обставин справи та приписів статті 625 Цивільного кодексу України.

Враховуючи наведене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 7287,68 грн. інфляційних втрат та 863,51 грн. 3 % річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають суми: 46746,28 грн. грн. основного боргу, 5982,28 грн. пені, 863,51 грн. 3% річних, 7287,68 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позову на відповідача покладається судовий збір в розмірі 1827,00 грн.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "АМІРА-Н" (04108, м. Київ, вул. Новомостицька, 25; ідентифікаційний код 37332316) на користь Приватного підприємства "САМТЕКС ДИСТРИБУЦІЯ" (02094, м. Київ, вул. Червоноткацька, буд. 71; ідентифікаційний код 38402792) 46746,28 грн. (сорок шість тисяч сімсот сорок шість гривень 28 коп.) основного боргу, 5982,28 грн. (п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят дві гривні 28 коп.) пені, 863,51 грн. (вісімсот шістдесят три гривні 51 коп.) 3% річних, 7287,68 грн. (сім тисяч двісті вісімдесят сім гривень 68 коп.) інфляційних втрат, 1827,00 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.) судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.05.2015 р.

Суддя Гумега О.В.