Рішення

від 26.03.2009 по справі 31/14-09-444

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

31/14-09-444

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" березня 2009 р.Справа  № 31/14-09-444

Позивач: ТОВ «Автоімпекс»

Відповідач: ТОВ «Автозбірне виробництво»

про стягнення 21 880 грн. 17 коп.

Суддя господарського суду

Одеської області Лєсогоров В.М.

В засіданні приймали участь представники:

від позивача: Паращук М.Л.

від відповідача: Строчковський О.М.

Суть спору: про стягнення заборгованості в сумі 21 880 грн. 17 коп.

Представник позивача позов підтримав.

Представник відповідача позов визнав.

Матеріалами справи встановлено:

          На підставі накладних у період з 20.06.2008 року по 09.10.2008 року включно позивач через фактичні (бездоговірні) господарські операції передав відповідачеві товар ціною 46 741 грн. 13 коп.

               Отримання відповідачем товару підтверджується довіреностями на ТМЦ.

          У справі є рахунки які позивач надавав відповідачу.          

          Відповідно до акту звірки на 18.03.2009 року борг відповідача перед позивачем за вказаними накладними складає 21 880 грн. 17 коп.

          В розумінні ст. 545 ЦК України акт звірки є двохсторонньою формою розписки щодо зобовґязань сторін по вказаним накладним.

          Висновок господарського суду про здійснення сторонами фактичних (бездоговірних) господарських операцій виходить з наступного.

Відповідно до ст. 67 ГК України - відносини підприємства з іншими    підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Відповідно до ст. 208 ЦК України - у письмовій формі належить вчиняти: 1) правочини між юридичними особами.

Відповідно до ст. 181 ГК України - господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто  шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо…

Відповідно до ст. 207 ЦК України - правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до ст. 641 ЦК України - пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ст. 642 ЦК України - відповідь особи, якій адресована пропозиція   укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Відповідно до Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку»затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 - п. 2.1. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це  факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна,  капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Відповідно до Інструкції „Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей” затвердженої наказом Міністерства Фінансів України № 99 від 16.05.1996 року, зареєстрованої в Міністерстві  юстиції України 12 червня 1996 року за № 293/1318 –довіреності на одержання ТМЦ видаються лише для отримання у постачальника (продавця) певного майна.

В даному випадку сторони не укладали договір поставки або купівлі –продажу шляхом підписання тексту договору.

Письмового договору поставки або купівлі – продажу у спрощений спосіб, тобто  шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, сторони також не укладали, що виходить з наступного.

Як передбачено ст. 181 ГК України та 207 ЦК України, оферта має міститися у загальних формах звернень, та юридичними ознаками оферти є наявність в ній пропозиції укласти договір, істотних умов договору, вираження наміру особи яка зробила оферту вважати себе зобов'язаною у разі прийняття оферти.

Досліджені судом рахунки які позивач надавав відповідачу не є пропозиціями укласти договір (офертою), оскільки не містять юридичних ознак оферти (відсутні пропозиції укласти договір, відсутнє вираження наміру позивача вважати себе зобов'язаним по договору). Отже, відповідні рахунки можливо вважати лише формою повідомлення позивачем відповідача про наявність у позивача товару та його ціну.

Досліджені судом накладні не є пропозиціями укласти договір (офертою), оскільки не є загальними формами звернень, мають законодавчо встановлене цільове призначення щодо лише фіксування та підтвердження фактичних господарських операцій, не містять юридичних ознак оферти (відсутні пропозиції укласти договір, відсутнє вираження наміру позивача вважати себе зобов'язаним по договору).

В свою чергу довіреності відповідача на отримання у позивача ТМЦ не є відповіддю відповідача про прийняття (акцепт) пропозиції укласти договір, оскільки не містять відомостей про прийняття (акцепт) пропозиції укласти договір, та мають законодавчо встановлене цільове призначення, а саме видаються лише для отримання у постачальника (продавця) певного майна.

          Усного договору купівлі –продажу або поставки між сторонами також не було, що виходить з наступного.

Відповідно до ст. 206 ЦК України - усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів,  для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Отже, з ст. 206 ЦК України убачається, що усним є лише договір який повністю виконується сторонами у момент його вчинення.

В даному випадку повної оплати за товар не було, що свідчить про відсутність усного договору між сторонами.

          Все викладене свідчить про те, що відповідач без достатньої правової підстави встановленої законом або договором, а саме без договору через фактичні господарські операції отримував у позивача товар.

          З цього можливо зробити висновок про те, що між сторонами щодо указаних обставин виникли не договірні цивільні правовідносини які регулюються наступним чином.

          Відповідно до ст. 1212 ЦК України - особа, яка набула майно за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно),  зобов'язана повернути потерпілому це майно. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне   набуття майна  було  результатом поведінки набувача майна,  потерпілого,  інших осіб  чи  наслідком події. Ст. 1213 - набувач  зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі  неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно  відшкодовується  його  вартість...

          Слід указати, що обов?язок повернути безпідставно одержане майно або сплатити його ціну виникає в момент безпідставного отримання майна та не потребує будь –яких вимог чи нагадувань з боку кредитора.

У суду відсутні докази наявності у відповідача товару отриманого від позивача за вказаними накладними.       

          На день звернення позивача з поточним позовом до суду заборгованість відповідача перед позивачем за товар по дослідженим накладним складає 21 880 грн. 17 коп., що зумовлює задоволення позову.

Судові витрати у справі по держмиту та за ІТЗ судового процесу покладаються на відповідача в звґязку з задоволенням позову.

Відповідно до ст. 84 ГПК України - в резолютивній частині рішення вказується про   розподіл господарських витрат між сторонами.

          Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

          Позов задовольнити.

Стягнути з ТОВ «Автозбірне виробництво»код 31622135 (м. Одеса, вул. Атамана Чепиги, 29) на користь ТОВ «Автоімпекс» код 30440055 (м. Київ, пров. Геофізиків, 12) - 21 880 грн. 17 коп., 218 грн. 80 коп. по держмиту, 118 грн. за ІТЗ судового процесу.

Рішення набуває законної сили з 07.04.2009 р.

Суддя                                                                                       Лєсогоров В. М.