Рішення

від 28.04.2015 по справі 916/929/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" квітня 2015 р.Справа № 916/929/15-г

Позивач : Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Одеського морського порту)

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю „EVERSLEY LINE AND TRADING"

Про стягнення

Суддя Рога Н.В.

Представники:

Від позивача: Науменко О.В.- згідно довіреності №2101 від 23.09.2014р.

Від відповідача: не з'явився.

В засіданні брали участь:

Від позивача: Науменко О.В.- згідно довіреності №2101 від 23.09.2014р.

Від відповідача: не з'явився.

Суть спору: Позивач, Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Одеського морського порту) , звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі- ТОВ) „EVERSLEY LINE AND TRADING" про стягнення заборгованості з урахуванням індексу інфляції у розмірі 1 974 грн. 69 коп. , пені у сумі 217 грн. 30 коп., 3% річних у сумі 83 грн. 78 коп.

Представник позивача позовну заяву підтримує, наполягає на задоволенні позову.

Відповідач про місце та дату судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою, але кореспонденція суду повернута поштою із відміткою про відсутність ТОВ „EVERSLEY LINE AND TRADING" за зазначеною адресою. До повноважень суду не відноситься розшук місцезнаходження сторін у справі.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухав пояснення представника позивача , суд встановив:

6 квітня 2002р. між Одеським морським торговельним портом (Основний споживач) та ТОВ „EVERSLEY LINE AND TRADING" (Субспоживач) був укладений Договір №КД-2681 про надання доступу до місцевої (локальної) електромережі, згідно якого Основний споживач зобов'язується надати доступ до місцевої (локальної) електромережі і забезпечити технічну можливість для передачі найбільшої річної активної потужності, дозволеної Субспоживачу до використання у розмірі 5 кВт, а Субспоживач своєчасно сплачувати абонентну плату , розраховану за окремим додатком та фактичні витрати Основного споживача на передачу електроенергії його мережами, виконувати інші умови, зазначені цим Договором.

Згідно п.6.6 Договору він укладається на строк до 31.12.2002р. та вважається продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляд.

Відповідно до п.4.1 Договору Субспоживач зобов'язався сплачувати абонентну плату та фактичні витрати Основного споживача на передачу електроенергії його мережами за розрахунковий період за ставками абонентної плати , затвердженими в установленому порядку. Розрахунок абонентної плати здійснюється згідно з окремим додатком. Абонентна плата за надання доступу до місцевої (локальної) електромережі та плата за фактичні витрати Основного споживача на передачу електроенергії його мережами вноситься Субспоживачем на підставі рахунка, одержаного від Основного споживача . Тривалість періоду для оплати отриманого рахунка становить 5 днів (тривалість періоду оплати не повинна перевищувати 5 днів для субспоживачів, які оплачують електричну енергію та абонентну плату самостійно, і 10 днів для субспоживачів, які здійснюють розрахунки через свою територіально відокремлену головну організацію). При цьому, за кожний день прострочення оплати рахунків Основного споживача, що виникло на кінець розрахункового періоду, субспоживачу нараховується пеня у розмірі подвійної величини облікової ставки Національного банку України на момент заборгованості . Пеня нараховується починаючи з 5 дня після дати розрахунку.

За умовами п.4.6 Договору фактичні витрати Основного споживача на передачу електроенергії його мережами нараховуються пропорційно частини споживання електроенергії Субспоживачем. Обсяги споживання електроенергії визначаються згідно з договором на постачання електроенергії.

Додатковою угодою від 13.06.2013р. Преамбулу Договору викладено у новій редакції, згідно якої Основним споживачем за Договором є Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» у зв'язку із реорганізацією Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт" , згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.03.2013 р. № 133-р "Про погодження пропозиції щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту", наказу Міністерства інфраструктури від 19.03.2013р. № 163 "Про заходи щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту та утворення державного підприємства "Адміністрація морських портів України".

Позивач зазначає, що згідно акту №120 здачі прийняття робіт (надання послуг) за липень 2013р. , що був підписаний повноважними представниками сторін за Договором №КД-2681 , Власник мереж - Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» . надав ТОВ „EVERSLEY LINE AND TRADING" послуги на загальну суму 3 025 грн. 80 коп. (з ПДВ). На підставі зазначеного Акту позивачем був виставлений рахунок №561086 від 07.08.2013р. на суму 3 025 грн. 80 коп. (з ПДВ). Листом від 14.08.2013р. за №92 ТОВ „EVERSLEY LINE AND TRADING" гарантувало оплату раніше виставлених рахунків у строк до 30.10.2013р. Листом від 29.10.2013р. за №90 ТОВ „EVERSLEY LINE AND TRADING" просило Адміністрацію Одеського морського порту відстрочити оплату боргу по рахунку №561086 від 07.08.2013р. до 15.12.2013р. Але, рахунок №561086 від 07.08.2013р. ТОВ „EVERSLEY LINE AND TRADING" було оплачено лише частково, у сумі 1 500 грн., що підтверджується квитанцією №107 від 13.12.2013р. Листом від 13.12.2013р. за №109 ТОВ „EVERSLEY LINE AND TRADING" просило Адміністрацію Одеського морського порту відстрочити оплату боргу по рахунку №561086 від 07.08.2013р. до 15.01.2014р. Але повної оплати здійснено не було.

Такі дії відповідача позивач вважає порушенням своїх прав та охоронюваних законом інтересів у зв'язку з чим звернувся до суду за захистом та просить суд стягнути з ТОВ „EVERSLEY LINE AND TRADING" заборгованість у сумі 1 525 грн. 80 коп.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що за приписами ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати свої зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Крім того, позивач зазначає, що відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). За приписами ст..612 цього ж Кодексу боржник вважається таким , що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За таких обставин, згідно п.4. 1 Договору , позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 217 грн. 30 коп. за період з 18.08.2013р. по 20.02.2015р. , яку просить суд також стягнути з відповідача.

Позивач також зазначає, що відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми , якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеної статті позивач нарахував відповідачу 3% річних у сумі 83 грн. 78 коп. та інфляційні втрати у сумі 448 грн. 89 коп., які також просить стягнути з відповідача.

Розглянув матеріали справи, на підставі чинного законодавства України, суд доходить до такого висновку:

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 2 цієї статті встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.627 Цивільного кодексу України , відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, 16 квітня 2002р. між Одеським морським торговельним портом (Основний споживач) та ТОВ „EVERSLEY LINE AND TRADING" (Субспоживач) був укладений Договір №КД-2681 про надання доступу до місцевої (локальної) електромережі, згідно якого Основний споживач зобов'язується надати доступ до місцевої (локальної) електромережі і забезпечити технічну можливість для передачі найбільшої річної активної потужності, дозволеної Субспоживачу до використання у розмірі 5 кВт, а Субспоживач своєчасно сплачувати абонентну плату , розраховану за окремим додатком та фактичні витрати Основного споживача на передачу електроенергії його мережами, виконувати інші умови, зазначені цим Договором.

Згідно п.6.6 Договору він укладається на строк до 31.12.2002р. та вважається продовженим , якщо за місяць до закінчення строку не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляд.

Доказів припинення Договору матеріали справи не містять.

Відповідно до п.4.1 Договору Субспоживач зобов'язався сплачувати абонентну плату та фактичні витрати Основного споживача на передачу електроенергії його мережами за розрахунковий період за ставками абонентної плати , затвердженими в установленому порядку. Абонентна плата за надання доступу до місцевої (локальної) електромережі та плата за фактичні витрати Основного споживача на передачу електроенергії його мережами вноситься Субспоживачем на підставі рахунка, одержаного від Основного споживача . Тривалість періоду для оплати отриманого рахунка становить 5 днів (тривалість періоду оплати не повинна перевищувати 5 днів для субспоживачів, які оплачують електричну енергію та абонентну плату самостійно, і 10 днів для субспоживачів, які здійснюють розрахунки через свою територіально відокремлену головну організацію). При цьому, за кожний день прострочення оплати рахунків Основного споживача, що виникло на кінець розрахункового періоду, субспоживачу нараховується пеня у розмірі подвійної величини облікової ставки Національного банку України на момент заборгованості . Пеня нараховується починаючи з 5 дня після дати розрахунку.

Згідно акту №120 здачі прийняття робіт (надання послуг) за липень 2013р. , що був підписаний повноважними представниками сторін за Договором №КД-2681 , Власник мереж - Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» . надав ТОВ „EVERSLEY LINE AND TRADING" послуги на загальну суму 3 025 грн. 80 коп. (з ПДВ). На підставі зазначеного Акту позивачем був виставлений рахунок №561086 від 07.08.2013р. на суму 3 025 грн. 80 коп. (з ПДВ), який ТОВ „EVERSLEY LINE AND TRADING" було оплачено лише частково, у сумі 1 500 грн., що підтверджується квитанцією №107 від 13.12.2013р. Листом від 13.12.2013р. за №109 ТОВ „EVERSLEY LINE AND TRADING" просило Адміністрацію Одеського морського порту відстрочити оплату боргу по рахунку №561086 від 07.08.2013р. до 15.01.2014р. Але повної оплати здійснено не було.

Згідно зі ст.ст. 173, 175 Господарського кодексу України цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, визнається майново-господарським зобов'язанням. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст. 193).

За таких обставин, правомірною та такою, що підлягає задоволенню є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості у сумі 1 525 грн. 80 коп.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). За приписами ст.612 цього ж Кодексу боржник вважається таким , що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вже, зазначалося вище, п.4.1 Договору передбачено, що за кожний день прострочення оплати рахунків Основного споживача, що виникло на кінець розрахункового періоду, субспоживачу нараховується пеня у розмірі подвійної величини облікової ставки Національного банку України на момент заборгованості . Пеня нараховується починаючи з 5 дня після дати розрахунку.

Відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається облікової ставкою Національного банку України , за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Згідно ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Отже, пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у даному випадку має бути нараховано лише за 182 дні прострочення платежу, що складає 164 грн. 12 коп. ( пеня за період з 18.08.2013р. по 13.12.2013р. : 3025 грн. 80 коп. х 2 х 6,5% /100 /365 дн. х 118 дн. = 127 грн. 17 коп.; пеня за період з 14.12.2013р. по 18.02.2014р. : 1 525 грн. 80 коп. х 2 х 6,5% / 100% / 365 дн. х 68 дн. = 36 грн. 95 коп.; 127 грн. 17 коп. + 36 грн. 95 коп. = 164 грн. 12 коп.) .

За таких обставин, вимога позивача щодо стягнення пені підлягає частковому задоволенню, у сумі 164 грн. 12 коп.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання , на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми , якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що він є вірним, у зв'язку з чим вимога позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 83 грн. 78 коп. та інфляційних втрат у сумі 448 грн. 89 коп., підлягає задоволенню.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач у справі належних та допустимих доказів належного виконання умов Договору №КД-2681 щодо повної оплати вартості наданих послуг до матеріалів справи не надав.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання . Згідно ст.16 цього ж Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту права є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.ст.44, 49 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 44,49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовну заяву Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Одеського морського порту) - задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „EVERSLEY LINE AND TRADING" ( 65011, м.Одеса, вул. Успенська , 40, код ЄДРПОУ 20984278) на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Одеського морського порту) (65026, м.Одеса, пл.Митна,1, код ЄДРПОУ 38728457, р\р 260001517 в ПАТ ПУМБ м.Донецька, МФО 334851) заборгованість у сумі 1 525(одна тисяча п'ятсот двадцять п'ять) грн. 80 коп., інфляційні втрати у розмірі 448(чотириста сорок вісім) грн. 89 коп., пеню у сумі 164(сто шістдесят чотири) грн. 12 коп., 3% річних у сумі 83(вісімдесят три) грн. 78 коп. та витрати по сплаті судового збору у сумі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн.

3.В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 05 травня 2015р.

Суддя Н.В. Рога