Рішення

від 27.04.2015 по справі 922/1845/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2015 р.Справа № 922/1845/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Воронько В.В.

розглянувши справу

за позовом ПП "Юкон-М", м. Харків до Дочірнього підприємства Публічного АТ "Кросс-П/Ф "Зоря", с. Пономаренки, Харківський район Харківської області простягнення 76276,90 грн. за участю представників:

позивача - Калмикова Н.А., довіреність № 1 від 20.03.15 р.,

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

ПП "Юкон-М" звернулось до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Дочірнього підприємства Публічного АТ "Кросс-П\Ф "Зоря" заборгованість за договором про надання послуг охорони №24/13 від 29.12.12р. в сумі 61321,75грн., пеню в сумі 6993,47грн., 3% річних в сумі 565,32грн., інфляційні втрати в сумі 7396,36 грн. Судові витрати просить покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 30.03.15р. за позовною заявою було порушено провадження по справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 27.04.2015 року об 11:30 год.

27.04.15р. представник позивача надав документи для долучення до матеріалів справи, які долучено судом до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 27.04.15р. підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 27.04.15р. не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про, що свідчить поштове повідомлення, яке повернулось на адресу суду з відміткою про отримання, про причини неявки суд не повідомив, витребувані судом документи не надав.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також те, що ухвалою суду від 21.10.13р. сторони було повідомлено, що у разі неявки їх представників у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів, суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме поштового повідомлення про вручення відповідачу ухвали суду про порушення провадження по справі від 30.03.15р., яке повернулось на адресу суду з відміткою про отримання відповідачем зазначеної ухвали 08.04.15р., а отже відповідач мав достатньо часу підготувати відзив на позовну заяву та надати витребувані судом документи.

Таким чином, на підставі вищевикладеного та керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, суд виходить з наступного.

Між Позивачем та Відповідачем було укладено договір № 24/13 від 29 грудня 2012 р. про надання послуг охорони. Відповідно до п. 2.1. даного договору Позивач надавав Відповідачеві послуги охорони, а Відповідач зобов'язався сплачувати за надані послуги.

Позивач належним чином виконував свої зобов'язання за договором. Після укладення договору про надання охоронних послуг Позивач почав надавати вище зазначені послуги. Відповідачем та Позивачем було складено акт прийняття об'єкту під охорону від 29 грудня 2012 р.

Позивачем були виконані свої зобов'язання належним чином, про що сторонами складено та підписано акти виконаних робіт.

Відповідно до умов укладеного договору п. 7.4. Відповідач повинен був здійснювати оплату до 10 числа місяця, що слідує за звітним. Але Відповідач свої зобов'язання по оплаті наданих послуг не виконав.

Відповідач не погасив своєї заборгованості та не оплаченими залишились послуги частково за вересень 2014 р., та у повному обсязі за жовтень 2014 р., листопад 2014 р.

Крім того, до 15 грудня 2014 р. Позивачем надавались послуги охорони Відповідачеві, про що був складений та неодноразово направлявся та надавався Відповідачеві акт здачі-приймання виконаних робіт за грудень 2014 р., але до даного часу ані заперечень щодо даного акту, ані підписаного акту не було надано.

Пунктом 7.5. договору № 24/13 від 29 грудня 2012 р. встановлено, що Відповідач зобов'язаний протягом 5 робочих днів розглянути поданий Позивачем акт виконаних робіт та підписати його, або надати заперечення щодо викладеного в акті. У разі не підписання Відповідачем акту протягом встановленого строку та відсутності заперечень щодо викладеного в акті, такі послуги вважаються наданими належним чином.

22 грудня 2014 р. Позивачем був направлений акт виконаних робіт за грудень 2014 р. на суму 11 846 грн. 25 коп. поштовим відправленням з описом вкладення. До даного часу заперечень на акт Відповідач не надав.

Згідно до акту виконаних робіт від 30 вересня 2014 вартість охорони за вересень 2014 р. склала 24637 грн. 50 коп. Відповідач здійснив неповну оплату за послуги охорони за вересень 2014р., несплаченою за вересень залишились 200 грн. 50 коп. Акт від 31 жовтня 2014 р. фіксує вартість охорони за жовтень 2014 р. у розмірі 24637 грн. 50 коп. Послуги охорони за жовтень залишились не оплаченими. Акт від 30 листопада 2014 р. - вартість послуг охорони у розмірі 24637 грн. 50 коп. За листопад теж не було здійснено оплати. Вартість послуг охорони у грудні, до 15 грудня 2014 р. склала 11846 грн. 25 коп.

Таким чином, заборгованість Відповідача за надані послуги охорони за період з вересня по грудень 2014 р. склала 61321 грн. 75 коп.

Надаючи правову кваліфікацію доказам які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст.509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт господарювання (зобов'язана сторона, у тому числі боржник)зобов'язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язків.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Станом на момент розгляду справи, відповідач не сплатив 61321,75 грн. заборгованості та не надав суду доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до вимог статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи, що відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, статей 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно вимогам закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги те, що відповідач не надав суду документу, який би підтверджував сплату заборгованості за договором у сумі 61321,75 грн. та відповідно до наданого акту звіряння взаєморозрахунків підтверджені відповідачем, суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 61321,75 грн. заборгованості правомірними та обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч.1 ст.548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Так, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 6993,47 грн.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пункт 5.5. договору № 24/13 від 29 грудня 2013 р. передбачає зобов'язання Відповідача у разі несвоєчасної оплати послуг охорони ПП "Юкон-М" пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день простроченої суми оплати.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Судом перевірено строк нарахування пені та встановлено, що задоволенню підялгає пеня в сумі 6948,47 грн., а в іншій частині заявленої позивачем суми пені слід відмовити.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 565,32грн. та інфляційних втрат в розмірі 7396,36 грн., суд зазначає таке.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Суд, перевіривши розрахунок Позивача, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі в сумі 565,32 грн.

Що стосується заявленої вимоги Позивача про стягнення з відповідача 7396,36 грн. суми інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

В інформаційному листі від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським суд України у розгляді справ окремих норм матеріального права" сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30). В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат вважає, що задоволенню підлягає сума в розмірі 7112,02 грн., в іншій частині стягнення інфляційних втрат слід відмовити, оскільки розрахунок був складений не вірно.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується положеннями ст.ст.44- 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6,8,19,124,129 Конституції України; ст.ст. 509, 526, 527, 598, 610-612, 625, 549-552 Цивільного кодексу України; ст.ст. 173, 174, 179, 193 Господарського кодексу України; ст.ст.1,4,12, 32, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Зоря" Публічного акціонерного товариства "Кросс - П/Ф "Зоря" (62480 Харківська область, Харківський район, село Пономаренки, вул. Червоноармійська, буд. 25 код ЄДРПОУ 34951143, Р/р 26008000124009 в ФОАО "Укрексімбанк" МФО 351618) на користь Приватного підприємства "Юкон-М" (м. Харків, вул. Валер'янівська, 4, Поштова адреса: м. Харків, пров. Короленко, 19 Код ЄДРПОУ 34862876 Р/р 26009222561800 в АКБ "УкрСиббанк" МФО 351005) заборгованість за надання послуг охорони у розмірі 61321,75 грн.; 7112,02 грн. - втрати від інфляції; 565,32 грн. - 3% річних; 6948,47 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань; витрати по сплаті судового збору в розмірі 1819,11 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення пені в розмірі 1519,04 грн. - відмовити.

В частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 284,34 грн. - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.04.2015 р.

Суддя Л.В. Шарко