Рішення

від 28.04.2015 по справі 922/1546/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" квітня 2015 р.Справа № 922/1546/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Воронько В.В.

розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства "Торговний будинок "Аркада", АДРЕСА_1 до Приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_2 про стягнення 24297689,44 рос. рублів (8615960,68 грн.) за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2, за довіреністю від 04.11.2014 року;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Торгівельний Будинок Аркада" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення 24297689,44 рос. рублів (8615960,68 грн.) за неналежне виконання умов договору № 11122014 від 11.12.2014 року щодо поставки товару. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19 березня 2015 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 28 квітня 2015 року.

31.03.2015 року представник позивача через канцелярію суду надав супровідним листом (вх. № 12757) документи для долучення до матеріалів справи.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 24.04.2015 року представник позивача супровідним листом (вх. № 16721) надав документи для долучення до матеріалів справи.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 24.04.2015 року від представника відповідача надійшов відзив на позов (вх. № 16722), в якому відповідач проти позову не заперечує та зазначає, що на виконання договору відповідач зміг здійснити поставку 256,600 тонн карбаміду за ціною 14800,00 руб./ тонна на загальну суму 379780,00 руб., що підтверджується і самим позивачем (до позову позивач додав митну декларацію № 807120000/2015/000123 від 04.02.2015 року), але подальше постачання виявилось неможливим та економічно недоцільним для відповідача, оскільки завод-виробник знову підвищив ціни на карамбід, а позивач не погодився на ще один перегляд ціни за договором. Також за твердженням відповідача, він не має підстав, аби не визнати вимоги позивача про повернення авансових платежів на суму 23318320,00 руб., оскільки у додатковій угоді від 13.01.2015 року сторони дійсно встановили строк для повернення передплати - 3 дні з моменту спливу поставки. У своєму відзиві відповідач зазначає про те, що у зв`язку з важким фінансовим становищем відповідач не зміг у цей строк повернути позивачеві грошові кошти, але від даного обов`язку не відмовляється та має намір вести переговори щодо врегулювання ситуації зі спільною вигодою для сторін. В частині відповідальності за договором у вигляді пені у розмірі 489684,72 руб. та процентів у розмірі 489684,72 руб. заперечень щодо розрахунків відповідач не має.

Представник позивача в судовому засіданні 28.04.2015 року позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засіданні 28.04.2015 року не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення, яке повернулось на адресу суду з відміткою про вручення.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

11.12.2014 року Приватним підприємством "Торгівельний Будинок "Аркада" (позивач) та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (відповідач) було укладено договір № 11122014, у відповідності до умов якого відповідач зобов`язується поставити, а позивач оплатити і прийняти товар-карбамід в упаковці (біг - бег 1000 кг), у кількості, зазначеній у Специфікації, що є невід`ємною частиною цього договору.

Нормами чинного законодавства України та нормами міжнародного права передбачено, що господарські суди вправі вирішувати спори за участю сторони нерезидента України у випадках, коли міжнародним договором передбачено можливість укладення пророгаційної угоди між суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України та іноземним суб'єктом господарської діяльності (угода про договірну підсудність). Такі норми містить Угода про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності (далі по тексту Угода), укладена державами-учасницями СНД у м. Києві 20.03.1992 р. (ратифікована постановою Верховної Ради України від 19 грудня 1992 року N 2889-ХІІ). Згідно з п. 2 ст. 4 Угоди, Компетентні суди держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав розглядають справи у випадках, якщо про це письмова згода Сторін про передачу спору цьому суду.

Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України (ст. 9 Конституції України). Пунктом 12.1 договору № 7 від 07 грудня 2010 року, сторони погодили, що усі спори та розбіжності, які можуть виникнути з виконання даного договору та/або у зв'язку з ним, вирішуються шляхом переговорів. У разі, якщо сторони не дійдуть згоди, усі спори та розбіжності підлягають остаточному вирішенню в арбітражному (господарському) суді за місцем знаходження позивача. Право, що підлягає застосуванню-матеріальне та процесуальне право держави, резидентом якої є позивач, включаючи норми міжнародного права, які регулюють договірні відносини нерезидентів.

Частиною 9 ст. 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.1991 року № 959-ХІІ встановлено, що права та обов'язки сторін зовнішньоекономічних договорів (контрактів) визначаються правом країни, що вибрана сторонами при укладенні договору (контракту) або у результаті подальшого узгодження.

Згідно з п.1.2, п.2.2 Договору (в редакції додаткової угоди від 13.01.2015р.) ціна Товару (без ПДВ) за тонну, строк поставки Товару зазначаються у Специфікації, що становить невід'ємну частину цього договору.

В силу п.1.3 Договору (в редакції додаткової угоди від 13.01.2015р.) загальна сума Договору також зазначається у Специфікації та не може перевищувати 29600000,00 рос. руб.

Згідно зі Специфікацією від 11.12.2014р. (в редакції додаткової угоди від 13.01.2015р.) до Договору(надалі - Специфікація) відповідач повинен був поставити позивачеві карбамід: у кількості 255,000 тонн у строк до 10.02.2015р. за ціною 14 800,00 рос. руб. за тонну на загальну суму 3 774 000,00 рос. руб.; у кількості 1455,000 тонн у строк до 10.03.2015р. за ціною 16 000,00 рос. руб. за тонну на загальну суму 23280000,00 рос. руб..

Загальна вартість Товару за Специфікацією становила 27 054 000,00 рос. руб.

За домовленістю допустиме відхилення (у кількості Товару та, відповідно, сумі оплати) складало +1%; при цьому Специфікація передбачала, що кількість Товару, який поставляється за цією Специфікацією, має є відповідати сумі попередньо сплачених покупцем грошових коштів з точністю до 0,001 тонни.

Згідно з п.2.3 Договору поставка товару здійснюється окремими партіями.

Пунктом 3.1 Договору (в редакції додаткової угоди від 13.01.2015р.) були визначені наступні умови оплати - покупець здійснює 100% попередню оплату Товару у російських рублях шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця в обслуговуючому банку до моменту поставки Товару. Строк оплати - із 31 січня 2015 р. включно. Допускається виконання грошового зобов'язання частинами (окремими траншами).

Виходячи з п.3.2 Договору (в редакції додаткової угоди від 13.01.2015р.), днем оплати є день списання грошових коштів з рахунку покупця.

Як вбачається з матеріалів справи, платіжними дорученнями в іноземній валюті № 2 від 19.12.2014р. на суму 9 116 000,00 рос. руб., № 3 від 22.12.2014р. на суму 5 000 000,00 рос. руб., № 4 від 24.12.2014р. на суму 1 500 000,00 рос. руб., № 5 від її 12.2014р. на суму 5 870 000,00 рос. руб., № 6 від 29.12.2014р. на суму 1 300 000,00 рос. руб., № 1 від 4 31.2015р. на суму 3 100 000,00 рос. руб., № 2 від 23.01.2015р. на суму 930 000,00 рос. руб., № 3 від 29 31.2015р. на суму 300 000,00 рос. руб., позивач перерахував на рахунок продавця грошові кошти у загальному розмірі 27116000,00 рос. руб.

Отже, позивач належним чином виконав свої зобов`язання за договором щодо перерахування попередньої оплати.

В силу п.2.1 Договору (в редакції додаткової угоди від 13.01.2015р.) базис поставки був визначений наступним чином: FСА, місце поставки - ст. Обоянь Курської області Південно-Східної залізниці (згідно з умовами Інкотермс-2010), станція призначення "Закомельська Південна Залізниця" Україна (код станції - 43705), вантажоодержувач: ТОВ "Сідрейл", адреса вантажоодержувача: АДРЕСА_3, власник Товару: ПП «Торгівельний Будинок Аркада»; станція призначення "Семенівка Південна Залізниця" Україна (код станції339709), вантажоодержувач: ТОВ "Сідрейл", адреса вантажоодержувача: АДРЕСА_3, власник Товару: ПП "Торгівельний Будинок Аркада".

Виходячи зі статті А.4 "Поставка" розділу "FСА" ІНКОТЕРМС-2010, продавець зобов'язаний передати перевізнику або іншій особі, номінований покупцем, товар у погодженому пункті у пойменованому місці поставки в узгоджену дату або в узгоджений період. Поставка вважається виконаною: а) якщо пойменований пункт знаходиться у приміщеннях продавця - коли товар завантажено у транспортний засіб, наданий покупцем; б) у будь-якому іншому випадку - коли товар надано у розпорядження перевізника або іншої особи, номінованої покупцем, у транспортному засобі продавця та готовим до розвантаження.

При цьому згідно з п.7.4 Договору (в редакції додаткової угоди від 13.01.2015р.), у разі розбіжностей між умовами цього Договору та Міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів (ІНКОТЕРМС) Міжнародної торгової палати в редакції 2010р., пріоритет мають умови Договору.

У п.2.2 Договору (в редакції додаткової угоди від 13.01 2015р.) сторони узгодили, що поставка Товару вважається виконаною з моменту перетину Товаром митного кордону України і митного оформлення вантажної митної декларації країни покупця.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" момент здійснення імпорту - момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що імпортується, від продавця до покупця.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з вантажною митною декларацією (форма ІМ 40) № 807120000/2015/000123 від 04.02.2015р. відповідачем було поставлено 256,600 тонн карбаміду за ціною 14800,00 рос. руб./ тонна на загальну суму 3797680,00 рос. руб. - отже, перша частина поставки на умовах, погоджених у Специфікації (в редакції додаткової угоди від 13.01.15р.), була здійснена продавцем своєчасно (у строк до 10.02.2015р.) та у встановленому обсязі (255,000 тонн + 1,600 тонн, що знаходиться в межах 1% відхилення, на суму 3 774 000,00 рос. руб. + 23680,00 рос. руб., що відповідає 1% відхиленню).

Разом з тим в іншій частині (щодо поставки карбаміду за ціною 16 000,00 рос. руб./тонна у строк до 10.03.2015р.) зобов'язання з поставки Товару відповідач не виконав, а саме з урахуванням умов специфікації щодо відповідності кількості Товару, який поставляється за Специфікацією, сумі попередньо сплачених покупцем грошових коштів з точністю до 0,001 тонни - відповідач повинен був поставити позивачу 1457,395 тонн карбаміду, виходячи зі встановленого у Специфікації обсягу 1455,000 тонн (з допустимим відхиленням +1%) за ціною 16 000,00 рос. руб./тонна, що відповідає сумі попередньо сплачених позивачем грошових коштів у розмірі 23318320,00 рос. руб.

Відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору, свої зобов`язання щодо поставки товару, а саме карбаміду у кількості 1457,395 тонн не виконав.

Згідно з п.5.4 Договору (в редакції додаткової угоди від 13.01.2015р.) у разі невиконання відповідачем свого зобов'язання з поставки Товару у строк, визначений п.2.2 цього Договору, а також у разі розірвання Договору, відповідач зобов'язаний повернути позивачу грошові кошти, одержані за цим Договором, у строк, не пізніше 3 (трьох) календарних днів з моменту спливу відповідного строку поставки.

Як зазначає у позові позивач, строк поставки згідно з п.1 Специфікації сплинув 09.03.2015р., і поставку відповідного Товару не здійснено - грошові кошти у розмірі 23 318 320,00 рос. рублів підлягали поверненню відповідачем на підставі ч.2 ст.693 ЦК України та п. 5.4 Договору шляхом перерахування на рахунок позивача у строк до 12.03.2015р. включно.

Разом з тим станом на час звернення з цим позовом вказані грошові кошти на рахунок позивача не перераховані, заборгованість, що виникла внаслідок недотримання відповідачем строків, передбачених Договором, не погашена.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Судом встановлено, що договір № 02/08-13 від 29.08.2013 року, укладений між сторонами по справі, за своєю природою є договором поставки.

За вимогами ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Враховуючи приписи ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи, що у відповідності до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги те, що факт перерахування коштів позивачем підтверджується належними доказами, враховуючи те, що відповідач належним чином не виконав свої зобов'язання щодо поставки товару в повному обсязі, чим суттєво порушив умови укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача передплати в сумі 23318320,00 російських рублів, які було перераховано відповідачу в якості авансу правомірна та обґрунтована, тому підлягає задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача відсотків за неправомірне користування чужими коштами в розмірі 489684,72 рос. рублів, суд зазначає наступне.

Згідно ч.5 ст.694 ЦК України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ст.536 ЦК України).

Відповідно до п.5.1 Договору (в редакції додаткової угоди від 13.01.2015р.), у разі застосування п.3.4 та/або п.5.4 цього Договору, відповідач зобов'язаний також сплатити покупцеві проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 0,3% від суми передоплати, що підлягає поверненню, за весь період з моменту спливу відповідного строку поставки і до моменту фактичного повернення позивачу відповідної суми передоплати.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 489684,72 рос. рублів, розмір процентів перевірено судом з урахуванням вимог діючого законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині суд задовольняє в повному обсязі.

Щодо стягнення з відповідача, нарахованих позивачем 489684,72 рос. рублів пені, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у своєму відзиві відповідач визнав позовні вимоги повністю, в тому числі 489684,72 рос. рублів пені.

Відповідно до ч. 5 ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Відповідно до п.5.2 Договору, у разі прострочення поставки Товару відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню у розмірі 0,3% від вартості Товару, поставка якого прострочена.

Згідно ст.ст.230-232 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст.ст. 1, 2 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається з аналізу викладеного у Постанові Верховного Суду від 03.12.2013 року, яка прийнята за результатами перегляду судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих же норм матеріального права у подібних правовідносинах (перегляд постанови Вищого господарського суду України від 05 серпня 2013 року у справі №908/43/13-г), помилкове застосування до спірних правовідносин касаційним судом Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч.3 ст. 549 ЦК України, - не впливає на його висновок про законне задоволення позову і визначення розміру неустойки, що підлягала стягненню з відповідача за прострочення поставки товару у строки, встановлені Договором.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленої до стягнення з відповідача пені у розмірі 489684,72 рос. рублів, а тому задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 526, 549, 611, 612, 693 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193, ст.ст. 230-232 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 32, 43, 44, 49, ч.5 ст.78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ИНН НОМЕР_1, ОГРНИП НОМЕР_2, р/р НОМЕР_3 в ВАТ "Курскпромбанк", БИК НОМЕР_4, к/с НОМЕР_5) на користь Приватного підприємства "Торгівельний Будинок Аркада" (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_6) суму попередньої оплати в розмірі 23318320,00 російських рублів (еквівалент 8268676,28 гривень), відсотки за користування чужими грошовими коштами в розмірі 489684,72 російських рублів (еквівалент 173642,21 гривень), пеню в розмірі 489684,72 російських рублів (еквівалент 173642,21 гривень) та 73080,00 гривень витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повне рішення складено 30.04.2015 р.

Суддя Л.В. Шарко