Постанова

від 28.04.2015 по справі 904/7970/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.2015 року Справа № 904/7970/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Джихур О.В. (доповідач)

суддів: Виноградник О.М., Лисенко О.М.

секретар судового засідання: Погорєлова Ю.А.

представники сторін у судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства "Лідер-Фарба", м. Дніпропетровськ

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2015 року у справі № 904/7970/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "ВТБ БАНК", м. Київ

до Приватного підприємства "Лідер-Фарба", м. Дніпропетровськ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю промислова компанія "Лідер", м. Дніпропетровськ

про стягнення 535 186, 49 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2015 року (суддя Мілєва І.В.) позов задоволено в повному обсязі, стягнуто з Приватного підприємства "Лідер-Фарба", м. Дніпропетровськ на користь Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк", м. Київ 535 186, 49 грн., з яких: 34 729,14 доларів США (449 923, 58 грн.)- прострочена заборгованість за кредитом, 3 281, 90 доларів США (42 517, 73 грн.)- прострочена заборгованість за відсотками, 175, 58 доларів США (2 274, 68 грн.). - поточна заборгованість по відсоткам, 37 148, 04 грн. - пеня по простроченому кредиту, 3 322, 47 грн. - пеня по простроченим відсоткам; стягнуто з Приватного підприємства "Лідер-Фарба" на користь Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" витрати по сплаті судового збору у розмірі 10 703, 73 грн.; повернуто Публічному акціонерному товариству "ВТБ БАНК" із державного бюджету України судовий збір розмірі 453, 93 грн.

Рішення господарського суду мотивовано неналежним виконанням позичальником Товариством з обмеженою відповідальністю промислова компанія "Лідер" кредитного договору №06.32-17-1/07-СК від 29 листопада 2007 року в частині своєчасного повернення кредитних коштів, у зв'язку з чим відповідач, як поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач його оскаржує на предмет невідповідності нормам матеріального права, неповного з'ясування судом обставин справи.

Апелянт, посилаючись на ч.6 ст.232 Господарського кодексу України стверджує, що пеня нарахована за період більше ніж шість місяців з моменту настання строку виконання зобов'язання.

Відповідач вважає, що розмір пені підлягає зменшенню на підставі ст.233 Господарського кодексу України.

Апелянт просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2015 року в частині стягнення пені в розмірі 37 148, 04 грн. по простроченому кредиту та 3 322, 47 грн. пені по простроченим відсоткам скасувати.

В письмових поясненнях від 28 квітня 2015 року відповідач посилається на те, що пеню було обчислено та стягнуто, виходячи із суми основного зобов'язання, яку стягнуто у доларах США, а отже стягнення пені, нарахованої та обрахованої таким чином є неправомірним.

В судові засідання 02 квітня 2015 року, 28 квітня 2015 року представники сторін не з'явилися, витребувані документи апеляційному господарському суду не надали.

Апеляційна інстанція переглядає рішення господарського суду за наявними в справі матеріалами на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ч.2 ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Відповідач оскаржує судове рішення в частині стягнення пені за прострочку повернення кредиту в розмірі 37 148, 04 грн. і за прострочку сплати процентів за користування кредитом в розмірі 3 322, 47 грн.

Для встановлення правомірності нарахування пені, слід перевірити обґрунтованість рішення господарського суду в частині стягнення основного боргу.

Матеріали справи свідчать, що 21 вересня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством "ВТБ БАНК", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ВТБ БАНК" (далі Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю промислова компанія "Лідер" (позичальник) було укладено генеральну угоду №06.17-1/07-СК (далі генеральна угода).

30 червня 2011 року між Публічним акціонерним товариством "ВТБ БАНК" та Товариством з обмеженою відповідальністю промислова компанія "Лідер" було укладено договір на внесення змін №1 до генеральної угоди №06.17.-1/07-СК.

Згідно генеральної угоди (в редакції змін від 30 червня 2011 року) Банк на умовах цього договору надає клієнту кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених кредитними договорами, договорами про відкриття валютної кредитної лінії, договорами про відкриття кредитної лінії, договорами про відкриття валютної кредитної лінії, договорами про надання гарантії, договорами про надання овердрафту та договорами про відкриття акредитиву (далі - кредитні договори), укладених в межах цього договору і які є його невід'ємними частинами (п.1.1. договору про внесення змін до генеральної угоди).

В межах цього договору клієнту встановлюється ліміт надання банком кредитних коштів, який в будь-який момент під час дії цього договору не повинен перевищувати суми, еквівалентної 2 500 000,00 доларів США 00 центів за офіційним курсом Національного банку України (п.1.2. договору про внесення змін до генеральної угоди).

Зобов'язання клієнта -використати отримані кредитні кошти і забезпечити повернення одержаних кредитів та сплату нарахованих процентів за користування кредитом відповідно до умов кредитних договорів, укладених в межах цього договору (п.4.3.1. договору про внесення змін до генеральної угоди).

29 листопада 2007 року між Публічним акціонерним товариством "ВТБ БАНК" та Товариством з обмеженою відповідальністю промислова компанія "Лідер" укладено кредитний договір №06.32.-17-1/07-СК (далі кредитний договір, в який в подальшому вносилися зміни на підставі договорів №1 від 31 липня 2009 року, №2 від 05 листопада 2009 року, №3 від 30 червня 2011 року).

Предметом кредитного договору є надання позичальнику грошових коштів (кредиту) в сумі 100 000 доларів США строком до 29 травня 2014 року з платою за користування кредитом за ставкою у розмірі 14%.

На виконання генеральної угоди, кредитного договору (в редакції внесених змін) позивач надав Товариству з обмеженою відповідальністю промисловій компанії "Лідер" 100 000 доларів США, що підтверджується меморіальним валютним ордером № TR.65847.1.16 від 29 листопада 2007 року (а.с.37).

05 листопада 2009 року між Відкритим акціонерним товариством "ВТБ БАНК" (далі Банк), Приватним підприємством "Лідер - Фарба (далі поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю промислова компанія "Лідер" (далі позичальник) було укладено договір поруки №06.62/09-ДП1 (далі договір поруки).

В подальшому, 30 червня 2011 року та 12 грудня 2012 року до договору поруки внесені зміни.

Згідно договору поруки (в редакції змін від 12 грудня 2012 року) цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та скріплений печатками Банку та поручителя (у випадку наявності у поручителя печатки) і діє до 29 травня 2017 року включно або до припинення забезпеченого нею зобов'язання (п.5.1).

У зв'язку з невиконаннням позичальником зобов'язань за кредитним договором та на виконання п.2.6 договору поруки, Банк звернувся з позовом про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю промислової компанії "Лідер" та Приватного підприємства "Лідер - Фарба" заборгованості за кредитним договором у розмірі 38 186, 62 долара США, що становить станом на 02 жовтня 2014 року 494 715, 99 грн. та 63 167, 15 грн., разом 557 883, 14 грн., з яких:

- заборгованість по кредиту в сумі 34 729, 14 доларів США, за офіційним курсом долара США до гривні станом на 02 жовтня 2014 року 449 923, 58 грн.;

- заборгованість по сплаті процентів, нарахованих за період з 18 січня 2014 року по 02 жовтня 2014 року в розмірі 3 457, 48 доларів США, що офіційним курсом долара США до гривні станом на 02 жовтня 2014 року становить 44 792, 41 грн.;

- пені за несвоєчасну сплату процентів за період з 19 липня 2013 року по 02 жовтня 2014 року в розмірі 3 286, 22 грн.;

- пені за несвоєчасне повернення кредиту за період з 19 липня 2013 року по 02 жовтня 2014 року в розмірі 59 880, 93 грн.

Заявою від 03 листопада 2014 року позивач просив стягнути заборгованість лише з поручителя Приватного підприємства "Лідер - Фарба" (а.с.58-59).

09 лютого 2015 року позивач надав до господарського суду уточнений розмір заборгованості за кредитним договором станом на 02 жовтня 2014 року, згідно якого зменшив розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту до 37 148, 04 грн., розмір пені за несвоєчасну сплату процентів за кредитом до 3 322, 47 грн., розрахувавши її за період з 21 жовтня 2013 року по 02 жовтня 2014 року.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст.174 Господарського кодексу України).

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч.1 ст.193 Господарського кодексу України).

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ст.1054 Цивільного кодексу України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ст.1049 Цивільного кодексу України).

Докази повернення кредиту, сплати процентів за його користування в матеріалах справи відсутні, відповідачем або третьою особою судам першої інстанції, апеляційної інстанції не надавалися. Сума основного боргу сторонами не оспорюється. Отже, кредит в строк до 29 травня 2014 року не повернуто.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб (ст.553 Цивільного кодексу України).

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ст. 554 Цивільного кодексу України).

У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (ч.1 ст.543 Цивільного кодексу України).

Порука припиняється з припинення забезпеченого нею зобов'язання. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. (ч.1, 4 ст.559 Цивільного кодексу України).

Згідно договору поруки (в редакції змін) строк дії цього договору до 29 травня 2017 року.

Таким чином, з поручителя підлягає стягненню основний борг в загальній сумі 535 186, 49 грн., з яких: 34 729, 14 доларів США (449 923, 58 грн.) заборгованість за кредитом, 3 281, 90 доларів США (42 517, 73 грн.) заборгованість за процентами за користування кредитом, 175, 58 доларів США (2 274, 68 грн.) поточна заборгованість по процентам.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України).

За приписами ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки.

Відповідно до ст.549 названого Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

В пункті 7.1 кредитного договору (в редакції договору про внесення змін №3 від 30 червня 2011 року) сторони передбачили, що у разі прострочення позичальником зобов'язань з повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно з умовами цього договору, позичальник зобов'язаний сплатити на користь Банка пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діє на момент прострочення, від суми прострочених зобов'язань. Вказана пеня розраховується по дату повного виконання всіх зобовязань щодо погашення простроченої заборгованості, включаючи день такого погашення (а.с.31).

Згідно уточненому розрахунку позивачем пред'явлено до стягнення пеня за прострочку повернення кредиту з 21 жовтня 2013 року по 02 жовтня 2014 року в розмірі 37 148, 04 грн., пеня за прострочку сплати процентів за той же період в розмірі 3 322, 47 грн.

З огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясувати обставини, повязані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.

Позивач не виконав ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02 квітня 2015 року, не надав докладний розрахунок пені за прострочку повернення кредиту і сплату процентів.

Перевіривши уточнений розрахунок пені, що підлягає стягненню, судова колегія встановила, що заборгованість по кредиту і процентам обліковується в іноземній валюті -в доларах США, визнаючи розмір пені, позивач перевів цю заборгованість в національну валюту -гривню по курсу встановленому Національним Банком України відносно гривні до долару США станом на 02 жовтня 2014 року, який складав 12, 955218 грн. за 1 долар США, про що зазначено в самому розрахунку. Виходячи з цього, позивач нарахував пеню в національній валюті -гривні.

Отже, розрахунок пені за порушення виконання грошового зобов'язання виконано у відповідності ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", не містить арифметичних помилок.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення пені є обґрунтованими і правомірно задоволені господарським судом.

Твердження апелянта, що розрахунок пені виконано позивачем виходячи з грошового зобов'язання, визначеного в іноземній валюті не відповідає фактичним обставинам справи.

Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, якою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду.

Кредитним договором (в редакції змін від 30 червня 2011 року) вказаний період збільшено, оскільки в п.7.1 договору вказано, що пеня розраховується по дату повного виконання всіх зобов'язань щодо погашення простроченої заборгованості.

За викладених підстав твердження апелянта, що пеня повинна бути нарахована за період, який дорівнює 6 місяців, до уваги не приймається.

Відповідач вважає, що господарський суд повинен був задовольнити його клопотання і зменшити розмір пені згідно ст.233 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки (до якої внесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пункт 3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України надає суду право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Приймаючи до уваги відсутність виняткових обставин для зменшення розміру пені, невиконання відповідачем своїх зобов'язань по поверненню кредитних коштів, невжиття відповідачем заходів до виконання зобов'язання, як позичальником так й ним самим, те, що розмір пені, що підлягає стягненню, не перевищує розмір основного боргу, судова колегія не вбачає підстав для зменшення розміру пені.

За викладених підстав, доводи скаржника не спростовують правомірних висновків господарського суду, в зв'язку з чим підстави для скасування рішення господарського суду від 09 лютого 2015 року відсутні.

Витрати по сплаті судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта на підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.49, 99, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2015 року у справі № 904/7970/14 залишити без змін.

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Лідер-Фарба", м. Дніпропетровськ залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.В. Джихур

Суддя О.М. Виноградник

Суддя О.М. Лисенко

(Дата підписання постанови в повному обсязі 05.05.15 р.)