Рішення

від 10.06.2009 по справі 15/150

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

15/150

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  15/150

10.06.09

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “АПК ГМБХ”

до 1) Дочірнього підприємства ”Підприємство “Продпрогрес”2) Товариства з обмеженою відповідальністю “Євросервіс-Україна”

про   стягнення 191 315,50 грн.

                                                                                        Суддя Хоменко М.Г.

Представники:

від позивачаКривошей Ю.І. —представник за довіреністю від 12.02.2009  

від відповідача-1не з'явився

від відповідача-2не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “АПК ГМБХ” звернулося Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення солідарно з Дочірнього підприємства ”Підприємство “Продпрогрес” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Євросервіс-Україна” 191 315,50 грн. заборгованості за поставлені товари відповідно до договору купівлі-продажу № 154-1/06 від 22.09.2006 та договору поруки від 23.09.2008.  

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 15/150 від 02.03.2009, яку призначено до розгляду на 18.03.2009.

17.03.2009 відповідач-2 надіслав до суду телеграму з клопотанням про перенесення слухання справи з огляду на термінове відрядження представника.  

У судовому засіданні, що відбулося 18.03.2009, представник позивача подав суду акт звірки розрахунків з відповідачем-1 (поручителем позивача за зобов'язаннями по договору купівлі-продажу від 22.09.2006) та заяву про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою від 18.03.2009 розгляд справи № 15/150 було відкладено на 12.05.2009 та продовжено строк вирішення спору у справі.

12.05.2009 відповідачі в засідання суду не з'явились. Станом на час розгляду справи від відповідача-1 надійшла телеграма з клопотанням про відкладення розгляду справи через хворобу представника. Представником позивача було подано суду заяву про зменшення позовних вимог від 12.05.2009, мотивовану частковим погашенням відповідачем-1 кредиторської заборгованості.

Ухвалою від 12.05.2009 розгляд справи було відкладено на 03.06.2009.

03.06.2009 у судовому засіданні оголошувалася перерва до 10.06.2009 та було зобов'язано сторін виконати в повному обсязі вимоги попередніх ухвал у справі.  

У судове засідання, призначене на 10.06.2009, відповідачі уповноважених представників не направили, документів на виконання вимог ухвал у справі № 15/150 не подали, відзив не склали, заявлені вимоги не оспорили. Враховуючи вищенаведене та відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.

У ході розгляду спору по суті представник Товариства з обмеженою відповідальністю “АПК ГМБХ” підтримав заявлені вимоги та просив позов задовольнити, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, стягнувши з відповідачів солідарно 141 315,50 грн. боргу, що складає вартість переданого у власність, але не оплаченого товару за договором № 154-1/06 від 22.09.2006.

На підтвердження заявлених вимог позивачем надано договір купівлі-продажу, видаткові накладні на підтвердження передачі товару, виписку з особового рахунку і платіжні доручення на підтвердження часткового погашення боргу.

Як вище вказувалося, відповідачі відзиву на позовну заяву не подали, заявлені вимоги не оспорили.   

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

22.09.2006 Товариство з обмеженою відповідальністю “АПК ГМБХ” в якості продавця та Товариство з обмеженою відповідальністю “Євросервіс-Україна” в якості покупця уклали договір № 154-1/06, за умовами якого продавець (позивач) зобов'язався продати, а покупець (відповідач-2) прийняти і оплатити борошно пшеничне вищого ґатунку, що відповідає ДСТУ 46.004-99.

Згідно з п. 2 вказаного договору в редакції додаткової угоди від 27.12.2006 на момент підписання договору ціна за тону товару встановлюється на рівні 1 300,00 грн. і може бути змінена лише за письмовою згодою сторін.     

Відповідно до п. 4.1.1 договору продавець прийняв на себе обов'язок передати покупцеві у власність товар у кількості, визначеній в додатках та/або накладних, які є невід'ємними частинами договору.   

Виходячи з п. 4.2.1 вищезазначеної угоди, покупець зобов'язався прийняти товар і оплатити його за цінами, встановленими у договорі та провести його оплату згідно з наданою продавцем видатковою накладною.

Оплата за фактично поставлену партію товару, що поставляється за даним договором, проводиться повністю по факту приймання товару покупцем (п. 5.1 договору).      

Аналіз умов договору № 02/02/08 від 01.02.2008 дає право стверджувати, що укладений правочин в межах відносин позивача (продавця) та відповідача-2 (покупця) являє собою договір купівлі-продажу, оскільки за його умовами відповідач зобов'язався прийняти у власність та оплатити належний позивачеві товар.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав взяті на себе договором від 22.09.2006 зобов'язання, а саме: поставив товар загальною вартістю 841 272,50 грн., що підтверджується видатковими накладними за період з вересня 2006 року по лютий 2007 року, оригінали яких були оглянуті в судовому засіданні, а копії долучені до матеріалів справи.

У свою чергу, відповідач-2 прийняв товар, що стверджується підписом уповноваженої особи Товариства з обмеженою відповідальністю “Євросервіс-Україна” на вищевказаних  видаткових накладних згідно з довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей.

За твердженнями позивача, викладеними у позовній заяві, станом на час його звернення до суду, відповідач-2 не оплатив вартість отриманого товару у сумі 216 315,50 грн., чим порушив умови укладеного правочину та чинне законодавство, що регулює зобов'язальні правовідносини господарюючих суб'єктів.

Дані твердження позивача знаходять документальне підтвердження в матеріалах справи, де містяться копії виписок з особового рахунку позивача за спірний період, оригінали яких були оглянуті у судовому засіданні.  

Виходячи з викладеного, борг відповідача-2, станом на час звернення позивача до суду з даним позовом складав 216 315,50 грн.

23.09.2008 Товариство з обмеженою відповідальністю “АПК ГМБХ” в якості кредитора, Товариство з обмеженою відповідальністю “Євросервіс-Україна” в якості боржника і Дочірнє підприємство “Підприємство “Продпрогрес” в якості поручителя уклали договір поруки, за умовами якого поручитель (відповідач-1) зобов'язався перед кредитором відповідати за добровільне виконання боржником зобов'язань щодо оплати заборгованості за договором № 154-1/06 від 22.09.2006 у розмірі 216 315,50 грн.

У п. 2.1 договору поруки сторони погодили, що у разі невиконання боржником зобов'язань за основним договором у частині сплати грошових коштів у розмірі 216 315,50 грн., поручитель і боржник відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Згідно з п. 2.3 договору поруки у разі невиконання боржником зобов'язань за основним зобов'язанням до кредитора переходить право вимагати виконання даного зобов'язання від поручителя.

Відповідно до п. 3.1 договору поруки в разі невиконання боржником прийнятих на себе зобов'язань за основним зобов'язанням поручитель зобов'язується не пізніше 1-го банківського дня з моменту пред'явлення йому вимоги сплатити кредитору грошову суму, зазначену у вимозі, шляхом перерахування її на рахунок кредитора.          

Як слідує з матеріалів справи, у вересні та листопаді 2008 року поручитель перерахував на користь кредитора 25 000,00 грн. в якості погашення боргу боржника за договором № 154-1/06 від 22.09.2006.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом  України.

Вимогами ст. 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 553 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.      

Матеріалами справи, а саме, платіжними дорученнями за березень та квітень 2009 року стверджується, що після порушення провадження у справі № 15/150 поручитель перерахував кредиторові частину боргу боржника за договором № 154-1/06 від 22.09.2006, а саме: 10 000,00 грн. 30.03.2009, 5 000,00 грн. 01.04.2009, 10 000,00 грн. 06.04.2009 та 25 000,00 грн. 30.04.2009.

17.02.2009 позивач надіслав на адресу відповідача-1 грошову вимогу щодо виконання грошового обов'язку за договором поруки. Відповідь на вказану вимогу до матеріалів справи приєднано не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачі не надали суду доказів на підтвердження відсутності заявленої до стягнення суми заборгованості, доказів її перерахування на користь позивача або ж зустрічного розрахунку чи ґрунтовних заперечень проти позову.

Зважаючи на встановлені судом обставини справи, заборгованість покупця за договором купівлі-продажу № 154-1/06 від 22.09.2006 становить 141 315,50 грн., а враховуючи, що зобов'язання відповідача-2 перед позивачем були забезпечені відповідачем-1 шляхом поручительства відповідно до договору поруки від 23.09.2008, позовні вимоги видаються обґрунтованими й такими, що підлягають задоволенню.            

Виходячи з положень ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати покладаються на відповідачів.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.  

2.          Стягнути з Дочірнього підприємства ”Підприємство “Продпрогрес” (04073, м. Київ, вул. Сирецька, 5, корп. 1, ідентифікаційний код 31110293, р/р 26008100004005 в ЗАТ "Альфа-Банк" м. Києва, МФО 300346) та Товариства з обмеженою відповідальністю “Євросервіс-Україна” (04073, м. Київ, вул. Фрунзе, 142, ідентифікаційний код 31110288, р/р 2600510472 в ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 300335) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, солідарно на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АПК ГМБХ” (03151, м. Київ, вул. Волинська, 48/50, ідентифікаційний код 33748655, р/р 2600428611001 в АБ "Київська Русь", МФО 319092) 141 315 (сто сорок одну тисячу триста п'ятнадцять) грн. 50 коп. боргу, 1 913 (одну тисячу дев'ятсот тринадцять) грн. 16 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.   

3.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

           Суддя                                                                                                          М.Г. Хоменко