Рішення

від 30.07.2009 по справі 19/57

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

19/57

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.09                                                                                 Справа № 19/57

Суддя Косенко Т.В., за участю секретаря судового засідання Качановської О.А., розглянув матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "НПП Ірвіс", м.Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Югал ПШК”, м.Кремінна Луганської області

про стягнення 32856 грн. 50 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача – Федоренко Ю.В., довіреність № б/н від 20.02.2009;

від відповідача –Дмітрієв М.М., довіреність № 070309 від 07.03.2009.

В С Т А Н О В И В:

Обставини  справи: заявлено вимоги про стягнення з відповідача 24350,80 грн. в оплату за договором поставки від 04.09.2007, 6771,13 грн. інфляційних витрат, 913,15 грн. –3% річних.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "НПП Ірвіс" (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Югал ПШК” (відповідачем) 04.09.2007 був укладений договір № 0904-К (далі –договір), за умовами якого позивач –Постачальник, прийняв на себе зобов'язання передати оплачений покупцем товар за узгодженою ціною ті в обумовлені специфікацією строки, а відповідач - Покупець, зобов'язався прийняти зазначений товар.

Пунктом 1.2 сторони передбачили, що кількість, ціна, асортимент та строки поставки товару ухвалюються специфікаціями, які є складовими та невід"ємними частинами договору.

Відповідно до п.3.2 базисними умовами поставки узгодженої партії товару приймається сторонами у відповідності з правилами "Інкотермс –2000". Конкретні умові та строки поставки по кожній партії товарів сторони узгоджують в специфікаціях до договору, які є невід"ємною його частиною.

Згідно п.3.5 договору датою поставки вважається дата календарного штемпеля станції відправника, зазначена в накладній/квитанції, або дата іншого товаросупроводжувального документа, якщо інше не передбачено базисними умовам поставки.

          В п.4.1 договору сторони домовились, що ціна товару за одиницю та по позиціям зазначена в специфікаціях до договору. Загальна сума договору зазначається загальною сумою всіх специфікацій, які є складовими та невід"ємними частками договору.

          На виконання умов договору, 14.09.2007 позивач відповідно до специфікації (додаток № 1 до договору)  (а.с.12) поставив відповідачу товар на загальну суму 28497 грн., що підтверджується накладною № РН-0000034 від 14.09.2007 (а.с.13). Даний товар отриманий відповідачем за довіреністю серії ЯМИ № 931968 від 04.09.2007 на отримання цінностей, виданою відповідачем на ім"я Шахова О.М. (а.с.14).

          З п.4.2 та п.4.3 вбачається, що розрахунки по договору здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Порядок оплати та поставки по кожній конкретній узгодженій партії товару обумовлюється у відповідній специфікації.

В специфікації зазначена умова оплати товару: повна передоплата шляхом безготівкового розрахунку.

Покупець здійснив часткову оплату товару 21.11.2007 та 22.11.2007 на загальну суму 8497 грн., що підтверджується банківською випискою з рахунка позивача (а.с.15).

Тобто заборгованість відповідача за поставлений йому товар складає 20000 грн.

В п.5.4 договору зазначена відповідальність покупця у випадку прострочки оплати товару, зазначених в специфікаціях до договору у вигляді уплати постачальнику пені у розмірі 0,2% від вартості неоплаченої в строк суми за кожен день прострочки, але не більш подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені. Пеня буде утримуватися постачальником в претензійно-позовному порядку.

Відповідно до цього пункту договору позивач нарахував пеню у сумі 7200 грн.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Отже 3% річних від суми заборгованості складає 725 грн. 00 коп., а сума інфляційних витрат складає 24931 грн. 50 коп.

Тобто загальна сума заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю „Югал ПШК” складає 32856 грн. 50 коп.: заборгованості –20000 грн. 00 коп., інфляційних нарахувань –4931 грн. 50 коп., 3% річних –725 грн. 00 коп., пені –7200 грн. 00 коп.

У зв'язку з тим, що відповідач порушив зобов'язання за договором, а саме не сплатив суму боргу у добровільному порядку, позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовною заявою.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 27.02.2009 було порушено провадження по справі та розгляд справи призначений на 16.03.2009.

Розгляд справи неодноразово відкладався, у зв"язку з задоволенням клопотань сторін та для витребування додаткових доказів.

18.03.2009 до канцелярії суду надійшов відзив відповідача вих. № 120309 від 12.03.2009, в якому він відхиляє вимоги позивача, на підставі відсутності вимоги, згідно ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України.

06.04.2009 представник відповідача повідомив про сплату 5000 грн. боргу, у підтвердження цього надав до матеріалів справи оригінал платіжного доручення № 46 від 02.03.2009 (а.с56).

В судовому засіданні 27.04.2009 представник позивача надав заяву про зміну підстав позову та обсягу позовних вимог та відповідно додав до неї заяву про зменшення позовних вимог, в якій повідомив, що було помилково зазначено дату виникнення зобов"язання щодо оплати товару 22.11.2007 та належною датою є 4.09.2007, у відповідності з чим змінились усі розрахунки, а добровільно сплачені відповідачем суми було зараховано відповідно до ст.534 Цивільного кодексу України. На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача 32035,08 грн.: 24350,80 грн. –основного боргу, 6771,13 грн. інфляційних витрат, 913,15 грн. –3% річних.

Дана заява була прийнята судом до розгляду, оскільки це право позивача передбачене ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

В цьому ж судовому засіданні представники сторін подали заяву про продовження строку розгляду справи на 1 місяць, яка була задоволена судом.

12.05.2009 представник відповідача надав відзив вих.№120509 від 1205.2009, де частково відхиляє вимоги позивача, з підстав викладених у відзиві, та просить задовольнити позов в частині стягнення боргу у сумі 15000 грн.

У судовому засіданні 12.05.2009 була оголошена перерва, на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

18.05.2009 до канцелярії суду надійшов відзив (уточнений) відповідача вих.№1459 від 14.05.2009, в якому обгрунтовуючи своїх доводів повністю відхиляє позовні вимоги.

25.05.2009 в судовому засіданні представник відповідача надав до матеріалів справи копію листа Кремінського відділення Луганської обласної дирекції ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" вих.№ 23-00/203 від 13.05.2009, яким банк просить в пл.дорученні № 46 від 02.03.2009 на суму 5000 грн. вважати вірним призначенням платежу: оплата за матеріал згідно сч. №СФ000055 від 23/07/2007 в т.ч. ПДВ –833,34 грн.

В засіданні 18.06.2009 представник позивача надав відзив на заперечення відповідача від 14.05.2009. У даному відзиві позивач підтримує позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

У цьому судовому засіданні була також оголошена перерва, на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

24.06.2009 сторони знов подали заяву про продовження строку розгляду справи на 2 місяці, дана заява була задоволена судом, оскільки це не суперечить ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

23.07.2009 до канцелярії суду надійшла заява позивача про зміну обсягу позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 20000 грн., 3% річних за період з 15.09.2007 по 30.07.2009 у сумі 1159,27 грн., інфляційні витрати за період з 01.10.2007 по 30.06.2009 у сумі 3348,22 грн., тобто загальною сумою 24507,49 грн., чим фактично зменшив позовні вимоги.

Дана заява приймається судом до розгляду, оскільки це право позивача, обумовлене в ст.22 Господарському процесуальному кодексі України. Тобто справа розглядається з урахуванням даної заяви зі зменшеними позовними вимогами.

В судовому засіданні 30.07.2009 представник відповідача надав відзив на останню заяву позивача, де частково відхиляє вимоги позивача та просить задовольнити позов в частині суми основного боргу 15000 грн.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.ст.33, 34 Господарського  процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 Господарського  процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах  звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами ст.173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не  допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто –неналежне виконання. Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

З вищенаведеного вбачається, що на виконання умов договору                № 0904-К від 04.09.2007 позивачем було поставлено товар на суму 28497 грн. 00 коп., що підтверджено накладною № РН-0000034 від 14.09.2007 (а.с.13).

Відповідач отримав товар за довіреністю серії ЯМИ № 931968 від 04.09.2007 на отримання цінностей, виданою на ім"я Шахова О.М. (а.с.14), але не виконав свої зобов'язання за договором, не оплатив у повному обсязі поставлений йому товар. Здійснив лише часткову оплату на суму 8497 грн., у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у сумі 20000 грн., що ним не спростовано та підтверджується актом звірення розрахунків від 11.12.2007 (а.с.87).

Таким чином факт неналежного виконання відповідачем умов договору   підтверджується матеріалами справи.   

З наданої позивачем копій специфікації на поставку товару вбачається, що сторони домовились про авансовий платіж у розмірі 100%. Так поставка товару була здійснена 14.09.2007 на суму 28497 грн.

Згідно з частиною першою ст.693 Цивільного кодексу України:

- якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст.530 цього Кодексу;

- у разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення ст.538 цього Кодексу.

Тобто, враховуючи вище викладене, відповідальність за несвоєчасну оплату товару покупець починає нести з 14.09.2007.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.03.2009 відповідач за призначенням платіжного доручення № 46 від 02.03.2009 сплатив суму 5000 грн. в рахунок погашення боргу, які позивач помилково зарахував до суми інфляційних витрат, керуючись ст.534 Цивільного кодексу України.

Дану суму необхідно зарахувати у рахунок погашення заборгованості, що буде підставою для припинення провадження у справі в цій частині, згідно п.11 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України позивачем неправомірно нараховані 3% річних та інфляційні нарахування.

За заявлений період з 14.09.07 по 20.11.2007 3% річних складає 159,27 грн., з 21.11.2007 по 22.11.2007 складає 1,93 грн., з 22.11.2007 по 01.03.2009 складає 766,03 грн., з 02.03.2009 по 30.07.2009 складає 186,16 грн. –разом 1113,49 грн.

За заявлений період з 01.10.2007 по 20.11.2007 інфляційні нарахування складають 1244,41 грн., з 21.11.2007 по 22.11.2007 складають 17,23 грн., з 22.11.2007 по 01.03.2009 складають 6226,70 грн., з 02.03.2009 по 30.06.2009 складають 581,09 грн. –разом 8069,43 грн. Відповідно зазначеного періоду (з 15.11.2008 по 09.04.2009) 3% річних складають 10119,65 грн. (843304х3%х146/365), а інфляційні нарахування (з листопада 2008 року по січень 2009 року) складає 55968,51 грн. ((843304х1,015х1,021х1,029)-843304).

За вказаних обставин вимоги позивача за позовом підлягають до задоволення частково.

Відповідно до ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Відповідно до ст.47 Господарського процесуального кодексу України та ч.1 п.8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 № 7-93 „Про державне мито” зайве сплачене позивачем при поданні позовної заяви державне мито в сумі 0 грн. 43 коп. підлягає поверненню з Державного бюджету України.

Згідно ст.85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 30.07.2009 за згодою представників сторін були оголошені  вступна та резолютивна частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 33-34, 22, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Югал ПШК”, Луганська область, Кремінський район, м.Кремінна, вул.Суворова, б.42, код 34378913 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НПП Ірвіс", м.Харьків, пр.50-річчя ВЛКСМ, б.56, код 33606450 - заборгованість за договором № 0904-К від 04.09.2007 у сумі 15000 грн., інфляційні нарахування у сумі 8069 грн. 43 коп., 3% річних у сумі 1113 грн. 49 коп., державне мито у сумі 241 грн. 83 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 86 грн. 85 коп., видати наказ.

3. Провадження у справі стосовно стягнення 5000 грн. основного боргу припинити.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НПП Ірвіс", м.Харьків, пр.50-річчя ВЛКСМ, б.56, код 33606450 зайве сплачене за платіжним дорученням № 1 від 20.02.2009 державне мито в сумі 0 грн. 43 коп.

Повернення державного мита здійснюється на підставі даного рішення, підписаного та засвідченого гербовою печаткою господарського суду.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення: 04.08.2009.

Суддя                                                                                    Т.В.Косенко

Помічник судді                                                                                С.А.Кулешова