26/61-09-1250
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"20" липня 2009 р.Справа № 26/61-09-1250
Господарський суд Одеської області у складі :
судді Никифорчука М.І.
при секретареві Черновій О.В.
за участю представників сторін :
від позивача: Селіванов С.А., за довіреністю;
( участь у судових засіданнях 29.04, 18.05, 08.07.2009 р.)
від відповідача: Кубліцький І.В. за довіреністю №1/05 від 18.05.2009р.,
(участь у судових засіданнях 18.05, 17.06.2009 р.; в судове засідання 08.07.2009 р. представник відповідача повідомлявся під розписку, розписка у справі )
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом : Закритого акціонерного товариства компанії „РАЙЗ”
до відповідача : селянського ( фермерського) господарства „Каражеков Іван Петрович”
про стягнення 115803,71 грн., -
в с т а н о в и в :
Закрите акціонерне товариства компанія „РАЙЗ” ( далі –позивач) звернулось із позовом до відповідача : селянського ( фермерського) господарства „Каражеков Іван Петрович” ( далі - відповідач ) про стягнення сум основного боргу в розмірі 74 727,02 грн.; відсотків за користування товарним кредитом в сумі - 472,52 грн.; збитків, завданих неналежним виконанням зобов'язання в сумі - 29890,81 грн.; 28% річних, за неправомірне користування коштами у сумі 5768,73 грн.; пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання в сумі –4 944,63 грн.; та судових витрат, посилаючись на наступне.
26 березня 2008 року між сторонами у справі укладений договір поставки на умовах товарного кредиту № 01659/009 з додатками №№ 1, 1а від 26.03.20087 р., № 1а від 01.04.2008 р., № 1а від 06.05.2008 р. та № 1а від 15.08.2008 р. ( далі –Договір ).
Відповідно до п.1.1 Договору позивач зобов'язався поставити відповідачеві продукцію виробничо –технічного призначення ( далі –Товар) на умовах визначених Договором, а відповідач зобов'язався прийняти товар і оплатити його вартість ( ціну), а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом, відповідно до умов Договору.
Виконуючи умови Договору позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 57 282,55 грн., про що свідчать наступні видаткові накладні :
- видаткова накладна від 28.03.2008 р. № ВН-10047-00061 на суму 17 649,75 грн.;
- видаткова накладна від 06.05.2008 р. № ВН-10047-00285 на суму 21 130,92 грн.;
- видаткова накладна від 20.05.2008 р. № ВН-10047- 00297 на суму 15 416,64 грн.;
- видаткова накладна від 15.08.2008 р. № ВН-10047- 00513 на суму 3085,24 грн.;
та довіреності до них : ЯНС № 386146 від 28.03.2008 р., ЯНС № 386131 від 06.05.2008 р.; ЯНС № 386133 від 18.05.2008 р. та ЯНС № 427970 від 15.08.2008 р.
28 березня 2008 р. відповідачем були перераховані кошти за поставлений товар в сумі 6 493,00 грн., про що сторонами складений акт звірки взаєморозрахунків (доданий до позову).
07 липня 2008 року позивачем були нараховані відсотки за користування товарним кредитом в сумі 151,36 грн., про що складений акт здачі - прийняття робіт ( надання послуг) № ВН-10047 -00447 від 07.07.2008 р.
27 листопада 2008 р. позивачем були нараховані відсотки за користування товарним кредитом в сумі 169,80 грн., про що складений акт здачі- прийняття робіт ( надання послуг) № ВН-10047-000676 від 27.11.2008 р.
Згідно вищеприведених додатків відповідач зобов'язався провести повний розрахунок за поставлений товар та сплатити відсотки за користування кредитом до 01.09.2008 року.
Проте, відповідач на час звернення до господарського суду зобов'язання по договору не виконав: розрахунок за отриманий товар не здійснив і відсотки за користування кредитом не сплатив, чим порушив умови договору.
Згідно п.п. 2.2-2.3 Договору, сума у гривні, що підлягає сплаті покупцем ( відповідачем у справі) на виконання зобов'язань по Договору, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни договору ( її неоплаченої частини) в доларах США на офіційний курс гривні до долару США, який буде встановлений НБУ на день фактичної оплати покупцем ціни Договору ( її неоплаченої частини).
Таким чином, сума нарахованих відповідачеві відсотків за користування товарним кредитом, згідно наданого позивачем розрахунку складає - 472,52 грн.
Пунктом 7.4 Договору сторонами встановлений розмір збитків постачальника (позивача у справі в твердій сумі в залежності від строків ( тривалості) порушення зобов'язання покупцем : 10 процентів неоплаченої вартості ( ціни) товару за перший ( повний чи неповний) місяць із наступним збільшенням цієї суми на 10 відсотків за кожний повний чи неповний місяць прострочення. Збитки відшкодовуються в повній сумі понад неустойки ( штрафу).
Виходячи з п.7.4 Договору відповідачеві нараховано збитків в розмірі 29 890,81 грн., згідно приведеного позивачем розрахунку.
Пунктом 7.5 Договору сторонами визначено, що у випадку прострочення виконання грошових зобов'язань по оплаті вартості товару та сплаті відсотків покупець сплачує постачальнику відсотки за неправомірне користування коштами в розмірі 28 процентів річних з простроченої суми.
Згідно приведеного позивачем розрахунку сума 28 % річних складає 5 768,73 грн.
Крім того, пунктом 7.3 Договору встановлено нарахування відповідачеві пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання – несвоєчасної оплати отриманого товару.
Згідно приведеного позивачем розрахунку пені її розмір складає 4 944,63 грн.
До теперішнього часу відповідач вказані суму позивачеві не сплатив, чим порушив ст.ст. 525, 526 і 625 ЦК України.
Заперечуючи проти позову представник відповідача надав відзив на позов у якому зазначив, що підприємство не згодне з сумою основного боргу, оскільки платіжними дорученнями :
№ 181 від 15 грудня 2008 р. на суму 3000 грн.,
№ 195 від 26 грудня 2008 р. на суму 12000 грн.
№ 20 від 09 лютого 2009 р. на суму 10000 грн.
№ 35 від 24 лютого 2009 р. на суму 9745,80 грн.;
№ 89 від 03 липня 2009 р. на суму 10000 грн.
№ 94 від 08 липня 2009 р. на суму 6425 грн., всього на суму 51170,8 грн., відповідач сплатив позивачеві частку суми основного боргу.
При цьому представник відповідача зазначає, що ним не визнаються також нарахування позивачем збитків, які, на думку відповідача не були заподіяні позивачеві взагалі, враховуючи часткову проплату за отриманий товар, про що свідчать вищеперелічені платіжні доручення.
Вислухавши представника відповідача, проаналізувавши надані сторонами докази, господарський суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Як убачається з матеріалів справи, між сторонами у справі 26 березня 2008 р. був укладений вищевказаний договір.
З наданих позивачем вищеприведених видаткових накладних випливає, що ним поставлено відповідачеві товару на зазначену у цих накладних суму.
З наданих відповідачем вищеприведених платіжних доручень випливає, що ним на виконання вказаного договору було сплачено 51170,8 грн. за отриманий товар.
Надані відповідачем платіжні доручення не були враховані позивачем при складанні суми основного боргу. З цих підстав суд вважає, що сума основного боргу відповідача складає –23556,22 грн. ( 74 727,02 грн. –51170,8 грн. ).
Відносно вимог позивача щодо стягнення 28 % річних , пені, відсотків за користування товарним кредитом суд погоджується з позицією позивача, 28 % річних, пеня, відсотки за користування товарним кредитом нараховані позивачем відносно основного боргу за період до початку проплат відповідачем та приймає розрахунки 28 % річних , пені, відсотків за користування товарним кредитом до уваги.
Згідно п. 7.5 Договору 28 % річних, за вказаний позивачем період часу з 02.09.2008 р. по 10.12.2008 р. складає 5768,73 грн.
Розмір пені за період з 02.09.2008 р. по 10.12.2008 р. складає 4944,63 грн., беручи до уваги приведений у позові розрахунок суми пені.
Розмір відсотків за користування товарним кредитом складає 472,52 грн., підтверджується
Відносно вимог позивача щодо стягнення з відповідача збитків, суд вважає, що в задоволенні цих вимог слід відмовити з мотивів недоведеності наявності самих збитків.
Аналізуючи вищеприведене суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними з приведених вище підстав і тому позов підлягає частковому задоволенню.
Згідно зі ст. ст. 44, 49 ГПК України на відповідача покладаються витрати по сплаті державного мита пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 525,526, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В И Р І Ш И В:
Позов –задовольнити частково.
Стягнути з Селянського ( фермерського ) господарства „Каражеков Іван Петрович” (68650, Одеська область, Ізмаїльський район, с. Кирнички, вул. Леніна, 10; код ЄДРПОУ 30390591, р/р № 260023137701 в ФАБ „Південний”, МФО 328890) на користь закритого акціонерного товариства компанії „РАЙЗ” ( 03680, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 152; код ЄДРПОУ 13980201, р/р № 26000590016675 в ВАТ „Укрексімбанк” м. Київ, МФО 322313 ) - залишок суми основного боргу - 23556 (двадцять три тисячі п'ятсот п'ятдесят шість) грн. 22 коп., 28 % річних - 5768 (п'ять тисяч сімсот шістдесят вісім) грн. 73 грн., пені –4944 (чотири тисячі дев'ятсот сорок чотири) грн. 63 коп., відсотки за користування товарним кредитом 472 (чотириста сімдесят дві) грн. 52 коп., державного мита в сумі 347 (триста сорок сім) грн. 42 коп. та витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 (сто вісімнадцять) грн.
В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя Никифорчук М.І.
Суд | Господарський суд Одеської області |
Дата ухвалення рішення | 20.07.2009 |
Оприлюднено | 22.08.2009 |
Номер документу | 4397517 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Одеської області
Никифорчук М.І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні