Рішення
від 08.07.2009 по справі 10/56-09-1608
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/56-09-1608

            

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ


ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" липня 2009 р.Справа  № 10/56-09-1608

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вівал-Тур»   

до відповідача Приватного підприємства «Фарш»  

про стягнення 18801,90 грн.      

                    Суддя     Смелянець Г.Є.

за участю представників сторін   

від позивача: Гросу В.Є. за довіреністю від 09.01.2009р.

від відповідача:  Пономаренко Д.В. за довіреністю від 19.05.2009р. №19/05/0

               

Суть спору: ТОВ «Вівал-Тур»звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ПП «Фарш»18801,90 грн., з яких, 18000 грн. –грошові кошти , що підлягають до стягнення з відповідача на підставі  укладеного між сторонами договору на реалізацію туристичних продуктів Туроператора «Тез Тур»від 01.04.2008р. №06-02/04; 801,90 грн. –пеня, що нарахована відповідачу за неповну сплату рахунку позивача.  

В процесі розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги, про що надав до суду відповідну заяву, яка залучена судом до справи 19.06.2009р., та згідно з якою, позивач просить суд стягнути з відповідача 17125,90 грн., з яких, 16395,48 грн. –грошові кошти, що підлягають до стягнення з відповідача на підставі укладеного між сторонами договору на реалізацію туристичних продуктів Туроператора «Тез Тур»від 01.04.2008р. №06-02/04 та 730,42 грн. –пеня, що нарахована позивачу за неповну сплату рахунку позивача.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання умов укладеного між сторонами договору на реалізацію туристичних продуктів Туроператора «Тез Тур»від 01.04.2008р. №06-02/04 відповідач надав позивачу заявку на бронювання туристичних послуг від 29.10.2008р. для туристів Сторчак С. і Ільченко В. (тур на Мальдіви) та заявку на перебронювання туристичних послуг від 30.10.2008р. В свою чергу позивач 30.10.2008р. підтвердив бронювання цього туру на Мальдіви для вищевказаних туристів та  виставив відповідачу рахунок №427 від 06.11.2008р. на оплату наданих туристичних послуг в сумі 25672,32 грн., а 10.11.2008р. одержав від відповідача платіжне доручення №106 від 06.11.2008р. та платіжне доручення №105 від 06.11.2008р., згідно з якими,  відповідач оплатив заброньований туристичний продукт у повному обсязі. Проте, в подальшому позивачем з'ясовано, що виставлений позивачем рахунок №427 від 06.11.2008р. сплачений відповідачем лише в сумі 7672,32 грн., що підтверджується витягом з особового рахунку позивача у Філії АКБ «Імексбанк», а тому залишок грошових коштів за замовлений відповідачем туристичний продукт підлягає стягненню з відповідача. Водночас за неповну сплату рахунку позивача, останній нарахував відповідачу пеню.   

          Відповідач просить суд відмовити у задоволені позову, з підстав, що викладені у відзиві на позов від 29.05.2009р. за вх.№13423, згідно з яким, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими, безпідставними та надуманими, оскільки, відповідач не надсилав позивачу будь-яких заявок, платіжних доручень,  чи то будь-яких інших документів щодо замовлення певних послуг та їх сплати, а лише, з урахуванням терміновості питання, в телефонному режимі запитав про можливість замовлення послуг та вартості таких послуг. В свою чергу позивач зазначив  номер рахунку, а також вказав про те, що вартість зазначених послуг становить 7672,32 грн., які і були сплачені відповідачем, що підтверджується як випискою з рахунку позивача, так і тим, що позивач відправив туристів у відповідний тур.  

          При цьому   свої  доводи обґрунтовує посиланням на наступне: по-перше, у матеріалах справи відсутня заявка відповідача на бронювання туристичних  послуг  для туристів Сторчак С. і Ільченко В., а заявку на перебронювання туристичних послуг для туристів Сторчак С. і Ільченко В. відповідач не підписував та позивачу не направляв взагалі. Окрім того, на заявці про перебронювання туристичних послуг наявна дата 30.10.2008р., а на верхній частині цієї заявки чомусь зазначена дата 08.06.2008р. о 08 год.40 хв. По-друге, на заявці №5691462 про підтвердження бронювання туристичних послуг позивачем відсутні будь-які підписи та печатки сторін та не надані  докази її відправлення відповідачу. По-третє, на копії рахунку відсутні будь-які докази його вручення відповідачу, а у матеріалах справи відсутні інші докази направлення цього рахунку відповідачу. По-четверте, відповідач не надсилав позивачу платіжні доручення №105 від 06.11.2008р. та №106 від 26.11.2008р., та відповідачу не відомі обставини наявності у позивача копії платіжного доручення №106.  По-п'яте, копія гарантійного листа не може прийматися судом до уваги, оскільки оригінал такого листа у матеріалах справи відсутній та  відповідач не направляв позивачу цього листа.   

          В процесі розгляду справи, строк вирішення спору продовжувався господарським судом, як на підставі відповідного клопотання сторін до 30.06.2009р., про що 29.05.2009р. винесено відповідну ухвалу, так і за підписом заступника голови суду до 30.07.2009р., про що 26.06.2009р. винесено відповідну ухвалу.

          На підставі ст.77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалася перерва до 29.05.2009р., до 19.06.2009р., до 26.06.2009р., до 08.07.2009р., про що сторони у справі повідомлені належним чином.  

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні за згодою представників сторін  оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін,  суд встановив:

01.04.2008р. між ТОВ «Вівал-Тур»,   який має Ліцензію ДСТКУ на туроператорську діяльність серії АВ №329236 від 30.03.2007р. та є генагентом туроператора «Тез Тур»у м. Одесі і Південному регіоні (Миколаїв, Херсон) (позивач) і ПП «Фарш»,  який має Ліцензію на туроператорську діяльність серії АВ №349842 від 23.11.2007р. (турагент, відповідач), укладений договір на реалізацію туристичних продуктів Туроператора «Тез Тур» №06-02/04, згідно з яким, позивач доручає, а відповідач приймає права та обов'язки по реалізації фізичним особам туристичних продуктів туроператора згідно з його ціновими пропозиціями.

Згідно з умовами розділу 2 договору позивач в т.ч. зобов'язується приймати і обробляти заявки відповідача по наданню туристичних послуг, надати відповідачу пароль для он-лайн бронювання турпродуктів в системі бронювання туроператора «Тез-Тур»(п.1.1.); інформувати відповідача про хід виконання заявки (п.1.2.); видавати відповідачу документи по виконаним і повністю сплаченим заявкам, але не раніше ніж за 3 доби до дати вильоту (п.1.3.); по замовленню відповідача надавати туристичний продукт на підставі вказаній у заявці ціновою пропозиції вартості (п.2.1.5.).   

В свою чергу відповідач відповідно до умов розділу 2 договору в т.ч. зобов'язується  здійснювати діяльність по висуванню і продажу туристам туристичного продукту туроператора. При цьому, реалізація вказаного продукту здійснюється відповідачем від ім'я та відповідно з ціновим каталогом туроператора (п.2.1.); у письмовій формі сповіщувати позивача про зміни у заявці або її ануляції (п.2.3.); укладати договори на туристичне обслуговування з туристом (п.2.2.6).

У розділі 3 договору встановлені умови щодо порядку взаєморозрахунків, а саме, встановлено, що відповідач здійснює повну оплату вартості заброньованих турпродуктів згідно виставленого позивачем рахунку на протязі трьох банківських днів з моменту його одержання (п.3.1.); оплата виставленого рахунку здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на р/рахунок позивача, за відрахуванням агентської винагороди (п.3.2.); за реалізацію турпродуктів туроператора відповідачу встановлюється агентська винагорода. Розмір агентської винагороди визначається у Додатках до даного договору (п.3.3.); всі платежі по даному договору здійснюються в українських гривнях по курсу НБУ з поправочним коефіцієнтом 1,01 (п.3.4.); несвоєчасна, неповна або неправильна оплата відповідачем виставлених рахунків знімає  з позивача відповідальність, пов'язану з виконанням зобов'язань по даному договору. В цьому випадку позивач залишає за собою право анулювати заявку відповідача із застосуванням штрафних санкцій (п.3.5.).

Згідно з умовами розділу 4 договору, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань сторони несуть відповідальність згідно з діючим законодавством України (п.4.1. договору). Під невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань по даному договору розуміється в т.ч. несвоєчасна, неповна, або неправильна оплата відповідачем рахунків позивача (п.4.2.1.).

Відповідно до умов п.8.1. договору, даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.03.2009р. включно, а в частині взаєморозрахунків –до повного виконання сторонами всіх фінансових зобов'язань по даному договору.

Згідно з Додатком №1 до договору, за виконані роботи і послуги відповідно до договору позивач встановлює відповідачу агентську винагороду в розмірі 10 (десяти) % від обсягу фактично реалізованих туристичних продуктів по тарифам «брутто»із цінової пропозиції туроператора. Підвищена  винагорода за реалізацію значних обсягів тур продуктів обумовлюється додатково в окремому Додатку.

Згідно з Додатковою угодою №1 до договору, яка 09.10.2008р. укладена між позивачем і відповідачем, сторони домовилися п.3.4. договору викласти в наступній редакції: всі платежі по даному договору здійснюються в українських гривнях по комерційному курсу долару США к українській гривні на дату виставлення рахунку. Комерційний курс встановлюється  ТОВ «Тез Тур»і опубліковується на його офіційному сайті.  

Також господарським судом встановлено, що 29.10.2008р. відповідач надав позивачу заявку на бронювання туристичних послуг, згідно з якою, відповідачем заброньовано тур продукт для туристів Сторчак С. і Іліченко В. на Мальдіви з датою туру 12.11.2008р. (відправлення 11.11.2008р.) та його тривалістю 11 ночей. При цьому, згідно з цією заявкою загальна вартість туристичних послуг становить 4358 доларів США (СПО 33). Вказана заявка підписана директором ПП «Фарш»і засвідчена печаткою останнього,  та згідно з доводами позивача направлена відповідачем  факсимільним зв'язком.

30.10.2008р. відповідач надав позивачу заявку на перебронювання туристичних  послуг для туристів  Сторчак С. і Іліченко В., згідно з якою,  відповідачем змінено дату та тривалість туру для вищезазначених туристів, а саме датою туру є 10.11.2008р., а тривалість туру 10 ночей, а також цінову пропозицію цього туру, а саме вартість туристичних послуг  становить 4457 доларів США (СПО32).   Вказана заявка підписана директором ПП «Фарш»і засвідчена печаткою останнього та згідно з доводами позивача направлена відповідачем  факсимільним зв'язком. Тією ж датою заявка відповідача на перебронювання підтверджена позивачем в системі он-лайн бронювання Туроператора «Тез Тур», що підтверджується заявкою №5691462, а 06.11.2008р. позивач виставив відповідачу рахунок №427 на оплату туристичних послуг в сумі 25672,32 грн.  

10.11.2008р. позивач одержав платіжне доручення №105 від 06.11.2008р., згідно з яким, з р/р відповідача у ОФ КБ ТОВ «Місто Банк»на р/р позивача у АКБ «Імексбанк»перераховані грошові кошти в сумі 5672,32 грн. та платіжне доручення №106 від 06.11.2008р., згідно з яким, з р/р відповідача у ОФ КБ ТОВ «Місто Банк»на р/р позивача у АКБ «Імексбанк»перераховані грошові кошти в сумі 20 000 грн.   

Згідно з доводами представника позивача у судовому засіданні вказані платіжні доручення  позивач одержав від відповідача  факсимільним зв'язком, після чого замовлений відповідачем туристичний продукт був використаний туристами.

В подальшому позивач дізнався, що замість грошових коштів в сумі 20 000 грн., які відповідач перерахував позивачу за платіжним дорученням  №106 від 06.11.2008р. в якості оплати виставленого позивачем рахунку №427 від 06.11.2008р., на р/рахунок позивача надійшли грошові кошти лише в сумі  2000 грн., що підтверджується витягом з особового  рахунку позивача у Філії АКБ «Імексбанк», згідно з яким, за платіжним дорученням №106 від 10.11.2008р. з р/рахунку відповідача в Одеській філії КБ ТОВ «Місто Банк»на р/рахунок позивача перераховані грошові кошти в сумі 2000 грн.

17.11.2008р. відповідач надав позивачу гарантійний лист за вих.№17/11, який підписаний директором ПП «Фарш»і засвідчений печаткою останнього,  та  згідно з яким, відповідач гарантував позивачу оплату за тур на Мальдіви для туристів Сторчак С. і Іліченко В. Згідно з доводами позивача вказаний лист також надісланий позивачу факсимільним зв'язком.

Оскільки відповідач не перерахував позивачу залишок грошових коштів в сумі 18 000 грн. в якості повної оплати виставленого позивачем рахунку, то останній звернувся до господарського суду з даним позовом, в якому, окрім стягнення з відповідача основного боргу, просить також суд стягнути з відповідача пеню в сумі 801,90 грн., яка нарахована відповідачу  за неповну оплату виставленого позивачем рахунку. При цьому нарахування пені здійснено позивачем за період з 12.11.2008р. по 26.03.2009р., виходячи із розміру подвійної облікової ставки НБУ.  У заяві від 19.06.2009р. позивач уточнив розмір позовних вимог, та просив суд стягнути з відповідача 17125,90 грн., з яких, 16395,48 грн. –грошові кошти, що недоплачені відповідачем позивачу за реалізований відповідачем туристичний продукт та 730,42 грн. –пеня, що нарахована відповідачу за неповну сплату рахунку. При цьому позивач посилається на те, що допустив помилку у розрахунку вартості  туристичного продукту, реалізованого відповідачем, а саме, застосував комерційний курс долару США 6,40 грн. за 1 долар США, який встановлений на офіційному сайті ТОВ «Тез Тур»на  дату підтвердження заявки ( 30.10.2008р.),   в той час, як на дату  виставлення рахунку (06.11.2008р.) цей курс становив 6 грн. за 1 долар США. Отже, вартість туристичного  продукту, реалізованого відповідачем  туристам Сторчак С. і Іліченко В.,  у гривнях по комерційному курсу долару США 6 грн. за 1 долар,  та із відрахуванням агентської винагороди відповідача (10%) становить 24067,80 грн.  

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного:

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір. В силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладений договір на реалізацію туристичних продуктів Туроператора «Тез Тур», згідно з яким, позивач (генагент), який має Ліцензію ДСТКУ на туроператорську діяльність серії АВ №329236 від 30.03.2007р. та являється Генагентом Туроператора «Тез Тур»в м. Одесі і Південному регіоні (Миколаїв, Херсон) доручає, а відповідач (турагент), який має Ліцензію на туроператорську діяльність серії АВ №349842 від 23.11.2007р.  приймає права та обов'язки по реалізації фізичним особам туристичних продуктів  ТОВ «Тез Тур»(туроператор) згідно з його ціновими пропозиціями.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про туризм»від 15.09.1995р.  №324/95-ВР, в редакції Закону від 01.01.2004р., учасниками відносин, що виникають при здійсненні туристичної діяльності, є юридичні особи, які створюють туристичний продукт, надають туристичні послуги (перевезення, тимчасового розміщення, харчування, екскурсійного, курортного, спортивного, розважального та іншого обслуговування) чи здійснюють посередницьку діяльність із надання характерних та супутніх послуг, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (туристи, екскурсанти, відвідувачі та інші), в інтересах яких здійснюється туристична діяльність.

Суб'єктами, що здійснюють та/або забезпечують туристичну діяльність є: туристичні оператори (туроператори) –юридичні особи, створені згідно із законодавством України, для яких виключною діяльністю є організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг і які в установленому законом порядку отримали ліцензію на туроператорську діяльність та туристичні агенти (турагенти) –юридичні особи, створені згідно із законодавством України, а також фізичні особи –суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту туроператорів та туристичних послуг інших суб'єктів туристичної діяльності, а також посередницьку діяльність щодо надання реалізації характерних та супутніх послуг і які в установленому законом порядку отримали ліцензію на турагентську діяльність.

Проаналізувавши умови укладеного між сторонами договору, господарський суд дійшов висновку,  що цей договір за своєю правовою природою є агентським договором (комерційним посередництвом), а отже спірні правовідносини сторін регулюються главою 31 Господарського кодексу України, та з урахуванням приписів ст.305 Господарського кодексу, якою визначено, що відносини, які виникають при здійсненні комерційного посередництва (агентської діяльності) у сфері господарювання регулюються Господарським кодексом України, іншими, прийнятими відповідно до цього Кодексу, нормативно-правовими  актами, що визначають особливості комерційного посередництва в окремих галузях господарювання, у частині, не врегульованій вищенаведеними нормативно-правовими  актами, до агентських відносин можливе застосування відповідних положень Цивільного кодексу України, якими регулюються відносини доручення.

Статтею 295 Господарського кодексу України встановлено, що комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійснені ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем та за рахунок суб'єкта якого він представляє. При цьому комерційним агентом може бути суб'єкт господарювання (громадянин або юридична особа), кий за повноваженням, основним на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво.

Ч.1 ст.297 ГК України визначено, що за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок.

Більш того, з аналізу умов укладеного між сторонами договору випливає, що як позивач, так і відповідач є комерційними агентами,  а саме, позивач виступає як генагент, а відповідач -  як турагент туроператора «Тез Тур».  

Водночас як свідчать матеріали справи, підставою позовних вимог ТОВ «Вівал-Тур»(позивач) є неналежне виконання ПП «Фарш»(відповідач) своїх договірних зобов'язань за укладеним між сторонами договором щодо розрахунку з позивачем за реалізований відповідачем туристичний продукт туроператора «Тез Тур».

При цьому, позивач посилається на те, що вартість замовленого відповідачем туристичного продукту становить 24067,80 грн., виходячи із комерційного курсу долару США 6 грн. за 1 долар та із відрахуванням агентської винагороди відповідача (10%), а відповідачем вартість замовленого туристичного продукту сплачена лише в сумі 7672,32 грн.

В обґрунтування своїх посилань позивач надав до суду відповідні заявки відповідача на бронювання та перебронювання туристичних послуг для туристів –фізичних осіб, з посиланням при цьому на те, що вказані заявки відповідач передав позивачу факсимільним зв'язком; заявку №5691462, згідно з якою,  позивач в системі он-лайн туроператора підтвердив перебронювання туристичних послуг відповідачем; рахунок №427 від 06.11.2008р., згідно з яким, вартість туристичних послуг для туристів, що підлягають до оплати відповідачем становить 25672,32 грн., з посиланням при цьому на те, що вказаний рахунок позивач направив відповідачу факсимільним зв'язком; платіжні доручення, згідно з якими,  вартість туристичних послуг для туристів оплачена відповідачем 06.11.2008р. в сумі 25672,32 грн., з посиланням при цьому на те, що вказані платіжні доручення позивач одержав від відповідача 10.11.2008р. також факсимільним зв'язком; гарантійний лист відповідача від 17.11.2008р. за вих.№17/11, згідно з яким, відповідач гарантує оплату за тур на Мальдіви для туристів  Сторчак С. і Іліченко В., та з посланням при цьому на те, що вказаний гарантійний лист відповідача також одержаний позивачем факсимільним зв'язком.

Відповідач в свою чергу стверджує, що  вартість замовленого відповідачем туристичного продукту становить 7672,32 грн. і ця вартість повністю сплачена відповідачем позивачу, а також  посилається на те, що документи, які надані позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог не можуть бути визнані судом належними і допустимими доказами, оскільки оригінали наданих позивачем документів відсутні, а  туристичний продукт замовлений відповідачем у позивача телефонним зв'язком та про вартість туристичного продукту та номер рахунку позивач повідомив відповідача також телефонним зв'язком.  

За таких обставин, а також з огляду на аналіз умов укладеного між сторонами договору,  господарський суд вважає, що при вирішенні даного спору суттєве значення мають докази, які дозволяють встановити дійсну вартість туристичного продукту туроператора ТОВ «Тез Тур», який відповідач, як турагент замовив позивачу як генагенту за укладеним між сторонами договором та реалізував фізичним особам –туристам,  із врахуванням при цьому того, що в силу вимог ст.5 Закону України «Про туризм», виключною діяльністю туроператорів є організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а турагенти  здійснюють посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту туроператорів та туристичних послуг інших суб'єктів туристичної діяльності.

Так, згідно з листом ТОВ «Тез Тур»від 18.06.2009р. за вих. №353/06/09, який підписаний директором ТОВ «Тез Тур»та засвідчений печаткою останнього, вартість тура на Мальдіви для Сторчак С. і Ільченко В. (виліт із Москви 09.11.2008р.), проживання у період з 10.11.2008р. по 20.11.2008р. у двомісному номері, тип номеру super deluxe Paradise island resort spa 5+, питання полупансіон, заброньованого і підтвердженого згідно заявки №5691462 відповідно до СПО 32 MAL (Moscow) від 21.10.2008р. становить 4457 доларів США. Для розрахунку комерційний курс долару США до української гривні станом на 30.10.2008р. (дата бронювання) був встановлений в розмірі 6,40 грн. за 1 долар США, а на дату виставлення рахунку (06.11.2008р) в розмірі 6 грн. за 1 долар США. В додаток до вказаного листа туроператор надав електронну версію СПО 32  MAL (Moscow) від 21.10.2008р.

В силу вимог ст.34 ГПК України вищевказаний лист туроператора визнається господарським судом належним і допустимим доказом у справі, який підтверджує дійсну вартість туристичного продукту, замовленого відповідачем у позивача та реалізованого відповідачем фізичним особам (туристам).

Порядок розрахунків в агентських правовідносинах закріплено ст.301 ГК України, згідно з ч.2 вказаної статті якого, агентська винагорода виплачується комерційному агенту після сплати третьої особою за угодою, укладеною з його посередником, якщо інше не передбачено договором сторін. Водночас умовами укладеного між сторонами договору передбачено, що агентська винагорода сплачується відповідачу під час оплати останнім вартості туристичного продукту згідно виставленого позивачем рахунку (п.п.3.1.,3.2. договору).

Таким чином обставини справи свідчать, що вартість замовленого відповідачем туристичного продукту становить 26742 грн., а із відрахуванням агентської винагороди відповідача у розмірі 10% від загальної вартості туристичного продукту, ця вартість становить 24067,80 грн. Водночас, обставини справи свідчать, що замовлений і реалізований відповідачем туристичний продукт оплачений останнім лише частково в сумі 7672,32 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача  та не заперечуються самим відповідачем у справі.

Між тим відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України,  зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.  В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.  Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача боргу за реалізований туристичний продукт в сумі 16395,48 грн., а відтак, і їх задоволення в цій частині.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені,  господарський суд дійшов наступних висновків.

Як вище встановлено господарським судом, умовами укладеного між сторонами договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань сторони несуть відповідальність згідно з діючим законодавством,  а під невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань по даному договору розуміється в т.ч. несвоєчасна, неповна, або неправильна оплата відповідачем рахунків позивача.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Водночас вимогами  п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки, зокрема, пені, а відповідно до вимог ч.2 ст.551 ЦК України, предметом неустойки можу бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання»встановлений граничний розмір пені за прострочення платежу – не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який сплачується пеня, а вимогами   ч.6 ст.232 Господарського Кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання  мало бути виконано.

Разом з тим, відповідно до вимог ч.1 ст.546 ЦК України, неустойка, зокрема,  пеня,  є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання, а в силу вимог ч.1 ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.  Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

З огляду на вищевикладене, а також виходячи з того, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання у вигляді пені в письмовій формі сторонами не вчинявся, господарський суд дійшов висновку про відмову у задавлені позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені.  

Посилання відповідача на те, що вартість замовленого відповідачем туристичного продукту становить 7672,32 грн. не приймаються до уваги господарським судом, з наступних мотивів.  

Так, відповідно до 10.2.Ліцензійних умов провадження туроператорської та турагентської діяльності, затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства культури і туризму України 11.09.2007р. №111/55 та зареєстрованих в Мінюсті України 28.09.2007р., турагент під час здійснення посередницької діяльності з реалізації туристичного продукту повинен оформлювати такі документи: заявку туриста на бронювання туристичної послуги (туристичного продукту); договір з туристом про туристичне обслуговування; підтвердження туроператора щодо заброньованої туристичної послуги (туристичного продукту); платіжні документи (корінці прибуткових касових ордерів, квитанції, чеки тощо), що підтверджують унесення туристом вартості туристичних послуг, обумовлених договором про туристичне обслуговування; платіжні документи, що підтверджують перерахування турагентом туроператору вартості послуг, обумовлених агентським договором.

Водночас в силу вимог ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а відповідно до вимог ч.2 ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Між тим, ані заявки туристів  на бронювання туристичної послуги (туристичного продукту), ані договору з туристами про туристичне обслуговування, ані платіжних  документів (корінці прибуткових касових ордерів, квитанції, чеки тощо), що підтверджують унесення туристами вартості туристичних послуг, обумовлених договором про туристичне обслуговування  відповідач до суду не надав, а за відсутністю вищевказаних документів, посилання відповідача на те, що вартість замовленого відповідачем туристичного продукту становить 7672,32 грн. є недоведеними.

Посилання відповідача на відсутність оригіналів заявок відповідача на бронювання та пере бронювання туристичних послуг, господарський суд також до уваги не приймає, з огляду на те, що, по-перше, сам відповідач за заперечує факту замовлення позивачу вищевказаного туристичного продукту для фізичних осіб (туристів). По-друге, умовами укладеного між сторонами договору взагалі не визначено форми подання заявки на бронювання послуг відповідачем, а встановлено  лише, що про зміни у заявці або її анулювання відповідач сповіщує позивача письмово (п.2.2.3. договору). По-третє, позивач надав до суду заявку відповідача на перебронювання замовлених туристичних послуг від 30.10.2008р., згідно з якою, відповідачем змінено дату і тривалість туру для туристів, та цінову пропозицію цього туру. Також в підтвердження своїх посилань на одержання вказаної заявки факсимільним зв'язком, позивач надав до суду розшифровку вхідних дзвінків ТОВ «ЦСС»за 30.10.2008р., згідно з якою,  30.10.2008р. з номерів телефонів, які самим відповідачем зазначені в укладеному між сторонами договорі, здійснювалися телефоні дзвінки на номери телефонів позивача.

Посилання відповідача на те, що дата відправлення заявок та гарантійного листа не відповідає фактичній даті, зазначеній у заявках та листі, господарський суд до уваги не приймає, оскільки дата відправлення будь-яких листів факсимільним зв'язком встановлюється на факсимільному апараті самого відправника цих листів.

Постанова про відмову у порушенні кримінальної справи від 11.06.2009р., яка надана відповідачем до суду, та згідно з якою, О/у ОУР Приморського РВ ОДУ  ГУМВС України в Одеській області  відмовлено у порушенні кримінальної справи за заявою генерального директора ТОВ «Вівал-Тур»про прийняття заходів до посадових осіб ПП «Фарш», які направили  заявку з проханням забронювати тур на Мальдіви, але оплату за послуги не здійснили, не приймається до уваги господарським судом, оскільки в силу вимог ч.3 ст.35 ГПК України саме вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Водночас господарський суд не приймає до уваги письмову поруку від 09.04.2009р., що надана позивачу фізичними особами –засновниками ПП «Фарш», з огляду на те, що вимоги про стягнення боргу з фізичних осіб –засновників ПП «Фарш»позивачем не заявлені.

Відповідно до ст.44, 49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві стороні у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.     

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82–85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вівал-Тур»   задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Фарш»(65011, м. Одеса, пров. Онілової, буд.8/10, кв.1, код ЄДРПОУ 35502372, р/р 26001001730063 в ОФ КБ ТОВ «Місто банк»у м. Одесі, МФО 388603)  на користь   Товариства з обмеженою відповідальністю «Вівал-Тур»(65026, м. Одеса, вул. Грецька, 22, код ЄДРПОУ 32901546, р/р 26004014419001 в АКБ «Імексбанк», МФО 328384) борг в сумі 16395 (шістнадцять тисяч триста дев'яносто п'ять) грн. 48 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 163 (сто шістдесят три) грн. 57 коп.,  витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 102 (сто дві) грн. 66 коп.   

3. У задоволені решти позовних вимог відмовити.  

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і можу бути оскаржено у встановленому законодавством порядку.

        Рішення підписане 13 липня 2009 року.

Суддя                                                                                       Смелянець Г.Є.

СудГосподарський суд Одеської області
Дата ухвалення рішення08.07.2009
Оприлюднено22.08.2009
Номер документу4397899
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —10/56-09-1608

Ухвала від 09.10.2009

Господарське

Вищий господарський суд України

Швець В.А.

Постанова від 27.08.2009

Господарське

Одеський апеляційний господарський суд

Журавльов О.О.

Рішення від 08.07.2009

Господарське

Господарський суд Одеської області

Смелянець Г.Є.

Ухвала від 29.05.2009

Господарське

Господарський суд Одеської області

Смелянець Г.Є.

Ухвала від 02.04.2009

Господарське

Господарський суд Одеської області

Смелянець Г.Є.

Ухвала від 29.04.2009

Господарське

Господарський суд Одеської області

Смелянець Г.Є.

Ухвала від 26.06.2009

Господарське

Господарський суд Одеської області

Петров В.С.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні