Рішення

від 10.08.2009 по справі 06-5-277/278/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

06-5-277/278/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01033, м.Київ-33, вул. Комінтерну, 16                                                                                                  тел.230-31-77

Іменем України

РІШЕННЯ

"10" серпня 2009 р.                                                               Справа № 06-5-277/278/21

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом    Підприємства Холодногірської виправної колонії управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Харківській області (№18)                                                   

до           Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРІАН"  

про     стягнення 13807,69 грн.  

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріан», Київська обл., м. Біла Церква

до Підприємства Холодногірської виправної колонії управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Харківській області (№18), м. Харків

про зобов'язання вчинити певні дії

за участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Марчук П.Д. (довіреність №6 від 27.04.2009р.).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Підприємство Холодногірської виправної колонії управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Харківській області (№18) (далі-ПХВК №18/позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріан»(далі-ТОВ «Тріан»/відповідач) про стягнення 13 807,69 грн., з яких: 9 000,00 грн. попередньої оплати, 475,20 грн. інфляційних втрат, 70,30 грн. 3% річних, 562,19 грн. пені та 3 700,00 грн. не отриманого прибутку.  

Представник відповідача заперечує проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, та просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.01.2009 р. порушено провадження у справі № 27/12-09 та призначено справу до розгляду на 04.02.2009 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.02.2009 р. дану справу передано для подальшого розгляду до господарського суду міста Києва.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.03.2009р. дану справу передано за підсудністю до господарського суду Київської області.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.04.2009р. дану справу прийнято до свого провадження суддею Яремою В.А., справі присвоєно № 06-5-277/278/21 та призначено до розгляду на 29.04.2009р.

Ухвалами господарського суду Київської області від 29.04.2009р., 20.05.2009р., 01.06.2009р., 15.06.2009р., 01.07.2009р. та 20.07.2009р. розгляд даної справи було відкладено на 20.05.2009р., 01.06.2009р., 15.06.2009р., 01.07.2009р., 20.07.2009р. та 01.07.2009р. відповідно.

06.05.2009р. через загальний відділ господарського суду Київської області позивачем подано додаткові пояснення до позову.

09.06.2009р. через загальний відділ господарського суду Київської області позивачем подано заяву про розгляд даної справи без участі представників позивача.

22.06.2009р. через загальний відділ господарського суду Київської області позивачем подано зустрічну позовну заяву, відповідно до якої позивач за зустрічним позовом просить суд зобов'язати відповідача за зустрічним позовом повернути першому підошву «Корінг»у кількості 1 000 пар.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.07.2009р. зустрічний позов прийнято для спільного розгляду з первісним позовом.  

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Тріан»(далі-продавець), відповідно до рахунку №4 від 03.04.2008р., взяло на себе обов'язок поставити ПХВК №18 (далі-покупець) підошву «Люфт»у кількості 1 000 пар загальною вартістю 9 000,00 грн. (далі-товар) на умовах 100% передоплати.

На виконання взятих на себе зобов'язань, покупець перерахував на рахунок продавця 9 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №809 від 07.04.2008р. на суму 3 000,00 грн. та №871 від 15.04.2008р. на суму 6 0000,00 грн., копії яких містяться в матеріалах справи.  

17.04.2008р. на підставі накладної №7, продавцем відвантажено покупцю підошву «Корінг»у кількості 1 000 пар вартістю 8 400,00 грн.

Факт отримання продавцем поставленої покупцем 1 000 пар підошви «Корінг»підтверджується довіреністю на отримання матеріальних цінностей №ЯПВ 199535 від 16.04.2008р., що підписана та скріплена відбитком печатки позивача.

У зв'язку з поставкою 1 000 пар підошви «Корінг», а не «Люфт»21.04.2008р. на адресу продавця покупцем направлена вимога про заміну неналежного товару №3/15-3490/Тр.

28.05.2008р. на адресу продавця покупцем направлена претензія №3/15-4492/Гр, у якій продавець повторно інформує продавця про поставку неналежного товару та вимагає термінової заміни цього товару.

11.06.2008р. у відповідь на зазначену претензію продавець у листі №7 зазначив, що враховуючи факт додаткової поставки продавцем покупцю 105 пар підошви «Люфт»вартістю 945,00 грн. покупець винен продавцеві 345,00 грн., а тому претензія покупця залишається без задоволення.

На підтвердження додаткової поставки 105 пар підошви «Люфт», відповідачем подано до суду видаткову накладну №8 від 07.05.2008р. на суму 945,00 грн., та довіреність на отримання матеріальних цінностей №НВЙ 540181 від 07.05.2008р., що підписані позивачем. Копії зазначених документів містяться в матеріалах справи.

Копії зазначених претензій містяться в матеріалах справи.

Оскільки, на момент звернення з позовом до суду продавець не замінив неналежний товар предметом первісного позову є, зокрема, вимога позивача про стягнення з відповідача 9 000,00 грн. попередньої оплати за підошву «Люфт»у кількості 1 000 пар.

Відповідно ст. ст. 205, 206 Цивільного кодексу України, правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Усно можуть вчинятись правочини , які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Враховуючи викладене, а також те, що продавець частково виконав свої зобов'язання, а саме поставив покупцю 105 пар підошви «Люфт»вартістю 945,00 грн., суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 9 000,00 грн. попередньої оплати підлягає частковому задоволенню, з урахування вартості поставленого належного товару, в розмірі 8 055,00 грн.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням грошового зобов'язання, позивач просить суд стягнути з відповідача 562,19 грн. пені.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону).

Розмір пені, передбачений ст. 1 вищезазначеного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, в силу наведених положень законодавства, пеня може бути стягнена саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін). Оскільки, факту погодження нарахування пені у випадку прострочення грошового зобов'язання за несвоєчасну поставку належного товару позивачем не доведено, вимога позивача про стягнення з відповідача 562,19 грн. пені задоволенню не підлягає.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 475,20 грн. інфляційних втрат та 70,30 грн. 3% річних.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Втім, позивачем не подано до суду доказів, що підтверджують пред'явлення відповідачу претензії на повернення відповідачем 9 000,00 грн. попередньої оплати, тобто пред'явлення відповідачу саме грошової вимоги, тому посилання позивача на прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання вважаються судом недоведеними.

Враховуючи викладене суд приходить висновку про відсутність підстав для застосування стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат в порядку передбаченому ст. 625 ЦК України.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 700,00 грн. не отриманого прибутку.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).  

Згідно ст. 220 Господарського кодексу України, боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням.

Відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 25.01.2007р. по справі №6/213-06-5667, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Згідно з частиною другою статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Така вимога обумовлена основною спрямованістю інститутів цивільно-правової відповідальності саме на відшкодування збитків. Нездатність кредитора обґрунтувати вимоги про відшкодування упущеної вигоди може бути для суду підставою для відмови в задоволенні таких вимог.

Наведеної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 14.11.2007р. по справі №16/217, а також Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у постанові від 04.04.2006р. по справі №43/543.

Оскільки, позивачем не доведено наявність усіх елементів цивільного правопорушення в діях відповідача, зокрема, не доведено наявність збитків, як таких, що спричинені неналежним виконанням зобов'язання відповідачем, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 3 700,00 грн. не отриманого прибутку задоволенню не підлягає.   

Предметом зустрічного позову є вимога відповідача за первісним позовом про зобов'язання позивача за первісним позовом повернути першому підошву «Корінг»у кількості 1 000 пар.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після встановлення факту поставки неналежного товару сторонами, в усному порядку, було досягнуто усної згоди на обмін 1 000 пар підошви «Корінг»на 1 000 пар підошви «Люфт», проте 07.05.2008р., в день коли сторони мали здійснити обмін, представник позивача прибув до відповідача без 1 000 пар підошви «Корінг», а  тому обмін не відбувся.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Для застосування зазначеної норми обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК України).

Оскільки, позивачем за первісним позовом доведено факт помилкової поставки відповідачем за первісним позовом 1 000 пар підошви «Корінг», суд приходить висновку про задоволення зустрічного позову, і зобов'язання покупця повернути продавцеві 1 000 пар підошви «Корінг».

Після перерахунку судових витрат, що мають бути відшкодовані, а також враховуючи часткове задоволення первісного та повне задоволення зустрічного позову, розмір відшкодування судових витрат покладаються судом, відповідно ст. 49 ГПК України, на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. 220 Господарського кодексу України, ст.ст. 549, 625, 655, 1212 Цивільного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріан»(09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського, 85 В, код ЄДРПОУ 30615745) на користь Підприємства Холодногірської виправної колонії управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Харківській області (№18) (61052, м. Харків, вул. Рубанівська, 4, код ЄДРПОУ 08680862) 8 055 (вісім тисяч п'ятдесят п'ять) грн. 00 коп. попередньої оплати.

3. В решті первісного позову відмовити.  

4. Зустрічний позов задовольнити.

5. Зобов'язати Підприємство Холодногірської виправної колонії управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Харківській області (№18) (61052, м. Харків, вул. Рубанівська, 4, код ЄДРПОУ 08680862) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Тріан»(09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського, 85 В, код ЄДРПОУ 30615745) 1 000 пар підошви «Корінг».

6. Стягнути з підприємства Холодногірської виправної колонії управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Харківській області (№18) (61052, м. Харків, вул. Рубанівська, 4, код ЄДРПОУ 08680862) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріан»(09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського, 85 В, код ЄДРПОУ 30615745) 21 (двадцять одну) грн. 44 коп. державного мита та 210 (двісті десять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

7. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                                     Ярема В.А.

Рішення підписане –14.07.2009р.