Рішення

від 20.04.2015 по справі 391/185/15-ц

КОМПАНІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Компаніївський районний суд Кіровоградської області

Справа № 391/185/15-ц

Провадження № 2/391/162/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.04.2015р. селище Компаніївка

Компаніївський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді Ревякіної О.В., при секретарі Русін В.Ю., за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Компаніївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства «Добробут» А, третя особа реєстраційна служба Компаніївського районного управління юстиції Кіровоградської області про визнання недійсним договору оренди землі,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до приватного підприємства «Добробут»-А, третя особа реєстраційна служба Компаніївського районного управління юстиції Кіровоградської області, про визнання недійсними договорів оренди землі, укладених між ОСОБА_1 та ПП «Добробут»-А 10.08.2012 року, земельної ділянки площею 7,19 га, розташованої на території Сасівської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області,зареєстрованого у відділі Держкомзему у Компаніївському районі 05.11.2012 за № 352288534002067 та земельної ділянки площею 2,53 га, розташованої на території Сасівської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області, зареєстрованого у відділі Держкомзему у Компаніївському районі 05.11.2012 за № 352288534002063.

Позивач вважає, що вказані договори оренди землі укладені з порушенням істотних умов цивільного, земельного законодавства та Закону України "Про оренду землі", що в свою чергу є підставою для визнання договору оренди землі недійсним, оскільки всупереч ст. 15 Закону України "Про оренду землі" не містять таких істотних умов, як право передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Відсутні невід'ємні частини договору оренди землі як: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

До початку судового розгляду позивач подав уточнену позовну заяву, вказавши, що окрім вищевикладених підстав в договорах відсутній кадастровий номер земельної ділянки, договори не містять посилання на визначення та узгодження сторонами періоду ротації основної сівозміни сільськогосподарських культур, не зазначено, яка сторона договору оренди землі несе ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди. Вважає, що відсутність істотних умов вказує на правову невизначеність і неузгодження істотних умов та в разі настання ризику збитків відповідач може відповідати за своїми зобов'язаннями в тому числі і правом оренди. Зазначив, що на даний час не бажає мати договірні відносини з відповідачем, не згоден вносити зміни чи доповнення до договору, а тому звертається до суду з даним позовом і просить визнати недійсними договори оренди землі.

Позивач та його представник в судовому засіданні підтримали позовні вимоги в повному обсязі. Позивач пояснив, що відсутність зазначених у позові істотних умов договору жодним чином не порушує його права чи інтереси, однак на даний час від бажає самостійно господарювати не землі, тому просить визнати договори оренди землі недійсними, щоб забрати землю. Також підтвердив, що дійсно передав відповідачу в оренду приналежні йому земельні ділянки, власний підпис в договорах не оспорював, орендну плату отримував в повному обсязі, заборгованості з орендної плати відповідач перед ним не має. З приводу внесення змін до договору оренди він до відповідача не звертався, вносити зміни до договору не бажає. Представник позивача посилалася на можливе порушення прав позивача у майбутньому.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі, пояснивши, що умови договору оренди виконуються належно, передача у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки не можливо, оскільки банки приймають у заставу лише техніку та споруди. Вказав, що укладені договори відповідають за формою та змістом типовому договору, який отримували у відділі Держкомзему, під час реєстрації договорів вони перевірялися юристом відділу Держкомзему та за наявності порушень чи невідповідності законодавству, договори не були б зареєстровані. Згідно п. 18 Договорів - передача земельної ділянки в оренду здійснюється без розроблення проекту відведення, п.32 Договорів визначено ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди, в зв'язку з чим просив в задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, надав до суду письмову заяву про розгляд справи без його участі, проти позову не заперечував.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши доводи сторін в їх сукупності, вважає що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 7,19 га., яка розташована на території Сасівської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області, що підтверджується копією державного акта на право власності на земельну ділянку серії від 26.05.2009 року (а.с.10) та земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 2,53 га., яка розташована на території Сасівської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області, що підтверджується копією державного акта на право власності на земельну ділянку серії від 26.05.2009 року (а.с.11)

10.08.2012 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ПП "Добробут"-А було укладено два договори оренди землі, зареєстровані у відділі Держкомзему у Компаніївському районі 05.11.2012 за № 352288534002067 та за № 352288534002063 (а.с.13-17), терміном на 10 років.

З матеріалів справи чітко вбачається, що між сторонами відсутні спори щодо місця розташування земельної ділянки, цільового призначення, її прийому-передачі, використання, проекту відведення, обмежень (обтяжень) та т. п. адже, оспорювані договори були укладені на підставі відомостей державного акту, що зазначено безпосередньо в договорах. Цей акт містить план та опис зовнішніх меж земельної ділянки, місце розташування ділянки, цільове призначення ділянки (а.с. 10-11). До того ж, земельні ділянки відповідачем використовуються майже три роки і позивач претензій до відповідача не заявляв.

Пунктом 9 Договорів сторонами визначено розмір та форму орендної плати, а згідно п. 18 Договорів сторони дійшли згоди про те, що передача земельної ділянки в оренду здійснюється без розроблення проекту відведення.

Відповідно до п. 31 Договорів оренди орендар зобов'язався використовувати землю відповідно до її цільового призначення, ефективно використовувати землю, застосовувати природоохоронні технології виробництва, не допускати погіршення екологічної обстановки в результаті своєї діяльності здійснювати комплекс заходів щодо охорони земель, збереження родючості ґрунтів та поліпшення інших корисних властивостей землі, що відповідає положенням ст. 24 Закону України «Про оренду землі».

З копії державного акту на право власності на земельну ділянку позивача вбачається план та опис меж земельної ділянки, кадастровий номер земельної ділянки, а також номер самої земельної ділянки.

В спірному договорі сторонами не передбачено умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, але це не порушує права чи інтереси позивача, як власника земельної ділянки, оскільки відповідно до ч.5 ст.93 Земельного Кодексу право оренди може передаватися у заставу, вноситися до статутного капіталу виключно власником земельної ділянки. До того ж, за ч. 4 ст. 133 ЗК заставодержателями права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення можуть бути лише банки.

Відсутність в договорі посилання на визначення та узгодження сторонами періоду ротації основної сівозміни сільськогосподарських культур не є підставою для визнання договору оренди землі недійсним, оскільки такі умови не визначені ст.15 Закону України «Про оренду землі» як істотні, а крім того, сторони погодили в договорі право орендаря самостійно господарювати на орендованій земельній ділянці з дотриманням умов договору, самостійно визначати напрямки своєї господарської діяльності (п.27 Договору оренди землі).

Згідно ст. 16 ЗУ «Про оренду землі» ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі. У разі прострочення орендодавцем або орендарем установлених Договором оренди землі строків передачі об'єкта оренди, ризик його випадкового знищення або пошкодження у цей період несе сторона, яка допустила прострочення його передач.

Згідно п. 32 Договорів ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди чи його частини несе орендар, що вказує на те, що сторони дійшли згоди з цієї умови.

Із матеріалів справи вбачається, що оспорювані договори оренди землі укладені у письмовій формі, пройшли відповідну державну реєстрацію, позивач мав необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення позивача було спрямоване на укладання договору оренди, невідємними частинами договору є план або схема земельної ділянки, кадастровий план земельної ділянки, акт визначення меж земельної ділянки в натурі, акт приймання передачі об'єкта оренди, проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених законом. Наявна копія державного акту, кадастровий план земельної ділянки (а.с. 49-54).

Судом встановлено, що волевиявлення сторін, під час укладення договору оренди земельної ділянки, було вільним, що підтверджується підписами сторін на договорі оренди.

З дати укладення договору до дня звернення з позовом до суду жодних спірних питань між сторонами не виникало, договірні відносини виконувались вчасно та належним чином. Позивач не звертався із відповідною заявою до відповідача щодо уточнення та внесення додаткових умов до укладеного договору оренди землі відповідно до ст. 15 Закону України "Про оренду землі", в тому числі про умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки та ін.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У правовій позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 25 грудня 2013 року по справі № 6-94 цс 13, зазначено, що виходячи з того, що відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України та статті 3 Цивільного процесуального кодексу України у порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, суд повинен встановити чи дійсно порушуються права орендодавців у зв'язку з відсутністю в договорах оренди умов, передбачених статтею 15 Закону України від 6 жовтня 1998 року «Про оренду землі», визначити істотність цих умов, а також з'ясувати у чому саме полягає порушення їхніх законних прав.

Правовою гарантією на судовий захист особистого немайнового або майнового права та інтересу особи являється ст. 16 ЦК України.

Саме по собі встановлення судом відсутності у договорі оренди земельної ділянки умов, передбачених статтею 15 Закону України "Про оренду землі", не являється достатньою підставою для застосування судом способів захисту цивільних прав або інтересів, а саме визнання правочину недійсним.

Наведене вказує на те, що права позивача під час укладення договорів не були порушені, до того ж сторони не позбавлені можливості внести необхідні доповнення до договорів.

Підстави для визнання договорів оренди землі недійсними відсутні.

Посилання позивача на невідповідність договору вимогам ст. 15 ЗУ «Про оренду землі» є формальними, такими, що не доводять порушення його прав (ст. 3 ЦПК України).

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. З огляду на відмову у задоволенні позовних вимог, суд відмовляє позивачу у стягненні судових витрат з відповідача.

Керуючись ст.ст. 203, 215 ЦК України, ЗУ «Про оренду землі», ст.ст. 60, 88, 213-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову - відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок позивача.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області через Компаніївський районний суд Кіровоградської області протягом десяти днів з дня проголошення або отримання його копії.

Суддя Компаніївського районного суду

Кіровоградської області ОСОБА_4