Рішення

від 27.07.2009 по справі 50/309

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

50/309

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  50/309

27.07.09

За позовом     товариства з обмеженою відповідальністю "Київська девелоперська

                         компанія"

до                     Державної служби туризму і курортів

про                  стягнення 741 000,00 грн.

Суддя   Головатюк Л.Д.

Представники:

Від позивача                  Авер'янова Ю.О.(дов. від 20.05.2009)

Від відповідача         не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Київська девелоперська  компанія" до Державної служби туризму і курортів  про стягнення заборгованості в розмірі 741 000,00 грн. за неналежне виконання грошового зобов'язання за договором про надання послуг з розроблення та підготовки інформаційних матеріалів щодо об'єктів туристичної інфраструктури та засобів розміщення вздовж основних транспортних коридорів із врахуванням підготовки до ЧЄ 2012 № 30 від 15.12.2008

Ухвалою господарського суду м. Києва від 16.04.2009 порушено провадження у справі № 50/309 та призначено її до розгляду на 20.05.2009.

В судове засідання прибув представник позивача та дав пояснення по справі.

Представник відповідача в судове засідання 20.05.2009 не з'явився, витребувані судом докази не подав, але через відділ діловодства суду направив телеграму з проханням відкласти розгляд справи у зв'язку з неможливістю уповноваженого представника прибути в судове засідання. Суд задовольнив дане клопотання, розгляд справи був відкладений на 15.06.2009.

15.06.2009 в судове засідання прибув представник позивача, дав додаткові пояснення по справі та подав клопотання про розгляд справи у строк більший, ніж передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України. Суд задовольнив дане клопотання.

Представник відповідача в судове засідання вдруге не з'явився, витребувані судом докази не подав, проте знову через відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю уповноваженого представника прибути в судове засідання. Суд повторно задовольнив  клопотання відповідача, розгляд справи було відкладено на 06.07.2009.

06.07.2009 в судове засідання прибув представник позивача, дав додаткові пояснення по справі та подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача основний борг в сумі 741 000,00 та стягнути 53 352,00 грн. інфляційних збитків, а також - державне мито в розмірі 7 943,52 грн. Суд прийняв до уваги дане збільшення позовних вимог.

Відповідач в судове засідання втретє не з'явився, витребувані судом докази не подав, але через відділ діловодства  суду в чергови          й раз подав клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки ним було частково сплачено суму боргу в розмірі 138 290,00 грн., у зв'язку з чим виникла необхідність додаткового вивчення матеріалів та витребування нових доказів. Суд задовольнив дане клопотання.

В зв'язку із задоволенням клопотання відповідача розгляд справи було відкладено на 27.07.2009.

27.07.2009 в судове засідання представник позивача в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та наполягав на закінченні судового розгляду за відсутності відповідача.

Відповідач в судове засідання 27.07.2009 вчетверте не з'явився, проте через відділ діловодства суду знову подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю представника прибути в судове засідання.

Розглянувши подане клопотання про відкладення розгляду справи, суд зазначає, що неможливість представника забезпечити явку в судове засідання не є підставою для відкладення розгляду справи в розумінні ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оскільки в даному випадку позивач мав можливість скористатись правилами ст. 28 Господарського процесуального кодексу України та ст. 244 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд приймає до уваги і те, що відповідно до частини другої статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони мають право, зокрема, подавати докази та брати участь в їх дослідженні.

Водночас частиною першою статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а статті 38 і 65 названого Кодексу уповноважують господарський суд в разі недостатності доказів витребувати їх, у тому числі в порядку підготовки справи до розгляду.

До того ж згідно з частиною третьою статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Суд вважає, що  неявка відповідача чотири рази в судове засідання та неподання  витребуваних документів не перешкоджає вирішенню спору , а спрямоване на штучне затягування судового процесу, а тому суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

       Дії відповідача щодо  неподання витребуваних судом доказів та неявки до суду розцінюються господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Представник позивача заявив клопотання, відповідно до ст.75 ГПК України, про розгляд справи у відсутності відповідача, посилаючись на неявку його до суду та ухилення від проведення розрахунків.

Керуючись ст. 75 ГПК України суд визнав клопотання позивача обґрунтованим, задовольнив його та вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача за наявними у справі доказами та матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.12.2008 між товариством з обмеженою відповідальністю "Київська девелоперська  компанія" (далі –позивач, виконавець за договором) та Державною службою туризму і курортів (далі –відповідач, замовник за договором) було укладено договір про надання послуг з розроблення та підготовки інформаційних матеріалів щодо об'єктів туристичної інфраструктури та засобів розміщення вздовж основних транспортних коридорів із врахуванням підготовки до ЧЄ 2012 № 30.

Відповідно до умов п.1.1 договору виконавець зобов'язався за завданням замовника протягом визначеного в договорі строку надавати за плату послуги з розроблення та підготовки  інформаційних матеріалів щодо об'єктів туристичної інфраструктури та засобів розміщення вздовж основних транспортних коридорів із врахуванням підготовки до ЧЄ 2012, а замовник зобов'язався оплачувати такі послуги.

Положеннями п. 2.1. договору визначені обов'язки виконавця, відповідно до яких виконавець зобов'язався  забезпечувати високу якість наданих послуг. А також виконавець має право отримувати від замовника інформацію стосовно засобів розміщення, необхідну для надання послуг за даним договором; отримати за надані послуги оплату в розмірах і строки, передбачені умовами договору та використовувати раніше напрацьовані ним матеріали для виконання умов договору (п. 2.2. договору).

Згідно до умов п. 2.3 договору замовник зобов'язався забезпечувати виконавця інформацією щодо засобів розміщення необхідною для надання послуг, а також прийняти від виконавця результати надання послуг шляхом підписання Акту здавання-приймання наданих послуг представником замовника і оплачувати їх в розмірах та в строки, передбачені даним договором.

Положеннями розділу 3 договору сторони визначили, що сума за надання послуг за даним договором складає 741000 грн. 00 коп. (сімсот сорок одна тисяча гривень, 00 коп.), відповідно до Кошторису витрат, що є невід'ємними додатками до цього договору.

Оплата послуг здійснюється по факту надання послуг на підставі актів здачі-приймання наданих послуг. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за надані послуги здійснюються протягом 3 банківських днів з дати отримання замовником бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок.

Відповідно до умов п.п. 3.4. та 3.5. договору,  акт здачі-приймання наданих послуг, за відсутності претензій з боку замовника, підписується замовником не пізніше 20 грудня після надання послуг у повному обсязі. Підписання Акту здачі-приймання наданих послуг представником замовника є підтвердженням відсутності претензій з його боку.

Як встановлено судом, на виконання умов договору, позивачем було надано відповідачу послуги на загальну суму 741 000,00грн. відповідно до  підписаного сторонами акту здачі-приймання наданих послуг від 19.12.2008.

Вищевказаний акт здачі-приймання робіт приймається судом у якості належного доказу виконання позивачем своїх зобов'язань перед відповідачем  та прийняття їх останнім.

Проте, відповідач в порушення умов договору та чинного законодавства, не виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті наданих послуг. Доказів оплати цих послуг суду не надано.

Таким чином, на дату звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача за вищевказаним договором становить 741 000,00 грн.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 741 000,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості за договором про надання послуг з розроблення та підготовки інформаційних матеріалів щодо об'єктів туристичної інфраструктури та засобів розміщення вздовж основних транспортних коридорів із врахуванням підготовки до ЧЄ 2012 № 30 від 15.12.2008 в сумі 741 000,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з останнього індекс інфляції в розмірі 53 352,00грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги позивача щодо стягнення індексу інфляції  в сумі 53 352,00 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача.

Відповідно до клопотання відповідача, яке надійшло до відділу діловодства суду 06.07.2009 відповідачем було сплачено частково суму боргу в розмірі 138 290,00 грн., що підтверджується належним чином засвідченою копією платіжного доручення № 1 від 24.06.2009.

Згідно з п. 1.1. ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Частиною 2 статті 80 ГПК України встановлено, що у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Розглянувши докази відповідача про сплату частини суми основного боргу, дослідивши матеріали справи, суд вважає за доцільне припинити провадження у справі в частині стягнення суми  основного боргу в розмірі 138 209,00грн. При цьому суд враховує, що дане припинення провадження у справі не суперечить вимогам чинного законодавства і не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач відзиву, пояснень та доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не надав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у відповідності до наданого позивачем розрахунку.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Згідно частини другої п.5 Інформаційного листа 01-8/453 від 26.06.1995р. “Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів” якщо відповідач сплатив борг після звернення кредитора з позовом, витрати пов'язані зі сплатою державного мита позивачем, покладаються на відповідача на підставі статті 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в розмірі 138 290,00 грн.

2. В іншій частині позов задовольнити повністю.

  3. Стягнути з Державної служби туризму і курортів (01034, м. Київ,                        вул. Ярославів Вал, 36-38; код ЄДРПОУ 25274325) з будь-якого рахунку (виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Київська девелоперська  компанія"  (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 14В; код ЄДРПОУ 34190125) основний борг в сумі 602 710 (шістсот дві тисячі сімсот десять)грн. 00 коп., індекс інфляції в розмірі 53 352 (п'ятдесят три тисячі триста п'ятдесят дві) 00 коп.; витрати по сплаті державного мита в сумі 7 943 (сім тисяч дев'ятсот сорок три) грн. 52 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.  

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя                                                                                                     Головатюк Л.Д

Дата підписання рішення 01.08..2009