Рішення

від 05.05.2015 по справі 125/3227/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 125/3227/14-ц Провадження № 22-ц/772/1309/2015Головуючий в суді першої інстанції Переверзєв С. В. Категорія 34 Доповідач Міхасішин І. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2015 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі:

Головуючого: Міхасішина І.В.

Суддів: Стадника І.М., Войтка Ю.Б.

При секретарі: Куленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Краєвид Поділля» на рішення Барського районного суду Вінницької області від 05 березня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Краєвид Поділля» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

встановила:

В грудні 2014 року ОСОБА_2, ОСОБА_4 звернулися до суду з вищевказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що вони є власниками земельних ділянок, розташованих на території Супівської сільської ради Барського району Вінницької області на підставі свідоцтв про право на спадщину. З метою обробітку своїх земельних ділянок ними було укладено договір з ФОП ОСОБА_5 на виконання сільськогосподарських робіт. Перед початком обробітку земельних ділянок вони пересвідчилися, що договори оренди земельних ділянок, укладені між попередніми власниками земельних ділянок та ТОВ «Краєвид Поділля» закінчили свою дію ще у 2013 році, та що обмеження і перешкоди у користування землею відсутні. На виконання умов договору ФОП ОСОБА_5 надав послуги ОСОБА_2 на загальну суму 16085 грн. та ОСОБА_3 на загальну суму 27008 грн., що підтверджується актами наданих послуг. Проте 28 квітня 2014 року працівниками ТОВ «Краєвид Поділля» належні їм земельні ділянки були предисковані та самовільно засіяні кукурудзою, що призвело до пошкодження майбутнього урожаю вівсу голозерного та ячменю. З огляду на вищевикладене, вважають такі дії відповідача незаконними, та такими що завдали матеріальних збитків вказаних земельних ділянок, які полягають в упущеній вигоді , яку б позивачі могли б реально отримати , якби посіви не було пошкоджено, а також моральної шкоди. Просили стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в сумі 8229, 35 грн. та моральну шкоду в сумі 15 000 грн., стягнути на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в сумі 31377, 37 грн. та 35 000 грн. моральної шкоди, а також судові витрати у справі.

Рішенням Барського районного суду Вінницької області від 05 березня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «Краєвид Поділля» на користь ОСОБА_2 завдану матеріальну шкоду в сумі 8229, 35 грн., завдану моральну шкоду в сумі 5000 грн., 220, 42 грн. понесених судових витрат , а всього 13449,77 грн.

Стягнуто з ТОВ «Краєвид Поділля» на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в сумі 31377, 37 грн., завдану моральну шкоду в сумі 10000 грн., 411,54 грн. понесених судових витрат , а всього 41788, 91 грн.

В апеляційній скарзі ТОВ «Краєвид Поділля» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.

В судовому засіданні представники ТОВ «Краєвид Поділля» - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 апеляційну скаргу підтримали з підстав, заявлених в ній, просили суд її задовольнити.

Представник позивачів - ОСОБА_8 проти апеляційної скарги заперечила, просила суд її відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції дійшла висновку, що скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачами не було доведено допустимими доказами правових підстав користування земельними ділянками позивачів, при цьому незалежно від того чи було допущено відповідачем самовільне зайняття земельних ділянок позивачів, ТОВ «Краєвид Поділля» цілеспрямовано заподіяв шкоди посівам позивачів, чим заподіяв останнім матеріальних збитків у вигляді упущеної вигоди, яку б могли отримати позивачі від реалізації продукції, якби було зібрано урожай, а також неправомірними діями відповідача було завдано моральної шкоди ОСОБА_2, розмір якої визначено в сумі 5000 грн., та ОСОБА_3 - 10000 грн.

З такими висновками суду першої інстанції погодитися неможливо.

Відповідно до ст.ст. 3, 15 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Згідно з ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

По справі встановлено що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 2,675 га кадастровий номер НОМЕР_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Супівської сільської ради Барського району Вінницької області, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 29.11.2013 року після смерті ОСОБА_9, що підтверджується також витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29.11.2013 року (а.с. 16,17).

ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 4,456 га, кадастровий номер НОМЕР_2 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Супівської сільської ради Барського району Вінницької області, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 07.12.2013 року після смерті ОСОБА_10, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 07.12.2013 року (а.с. 9,10).

29 вересня 2008 року між ТОВ «Краєвид Поділля» та ОСОБА_9 укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,6750 га, кадастровий номер НОМЕР_1, зареєстрований у відділі Держкомзему у Барському районі за в„–05202848000301 .

01 травня 2011 року до договору оренди земельної ділянки укладено додаткову угоду, зареєстровану у відділі Держкомзему у Барському районі 08.12.2011 року за в„–052028484002301 , згідно якої продовжено термін дії договору строком на п'ять років. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, строк оренди земельної ділянки встановлено до 01 травня 2016 року (а.с. 70).

25 листопада 2007 між ТОВ «Краєвид Поділля» та ОСОБА_10 укладено договір оренди земельної ділянки площею 4,4560 га, кадастровий номер НОМЕР_2, зареєстрований у Вінницькій регіональній філії центру ДЗК за №040784800161.

01 серпня 2011 року до даного договору оренди земельної ділянки укладено додаткову угоду зареєстровану у відділі Держкомзему у Барському районі 13.02.2012 року за в„–052028484005229 . Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, строк оренди земельної ділянки встановлено до 01 серпня 2016 року (а.с. 71).

Згідно з довідкою відділу Держземагенства у Барському районі Вінницької області від 23 січня 2014 року відомості про обмеження у використанні земельної ділянки, яка належить ОСОБА_3 площею 4, 4560 га , кадастровий номер НОМЕР_2 відсутні (а.с. 13).

Згідно з довідкою відділу Держземагенства у Барському районі Вінницької області від 13 лютого 2014 року земельна ділянка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належить ОСОБА_2 та розташована на території Супівської сільської ради, кадастровий номер НОМЕР_1 не перебуває в оренді (а.с. 18).

У 2014 році ОСОБА_2 та ОСОБА_4 вирішили самостійно обробляти належні їм земельні ділянки, на реалізацію чого ними укладено з ФОП ОСОБА_5 договір про надання послуг №1-К/14 від 02 лютого 2014 року та №2-Ф/14 від 03 лютого 2014 року (а.с. 28-37).

За умовами договорів ФОП ОСОБА_5 зобов'язався надати замовникам з використанням власної техніки послуги дискування, культивації, боронування, сівби, коткування, внесення мінеральних добрив, хімічного захисту рослин, збору урожаю земельних ділянок на території Супівської сільської ради Барського району загальною площею 4, 456 га та 2, 675 га. Вартість договорів визначена сторонами за результатами наданих послуг, згідно з підписаними двосторонніми актами наданих послуг.

Сторони обумовили, що оплата послуг отриманих по договору та оформлених актом надання послуг здійснюється замовником лише після збору урожаю та його реалізації, але не пізніше 31 грудня 2014 року.

Згідно з актами наданих послуг по договору №1-К/14 від 02.02.2014 року та №2-Ф/14 від 03.02.2014 року ФОП ОСОБА_5 надав, а замовник ОСОБА_4 прийняв послуги на суму 27008 грн., а також замовник ОСОБА_2 прийняв послуги на суму 16085 грн. (а.с. 38-59).

Зокрема ФОП ОСОБА_5 було надано послуги з сівби ячменю на земельній ділянці площею 4, 4456 га що належить ОСОБА_3 та з сівби вівса на земельній ділянці площею 2, 675 га , що належить ОСОБА_2

06 травня 2014 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 звернулися до Барського РВ УМВС України та Барської райдержадміністрації із заявою про те, що 28 квітня 2014 року ТОВ «Краєвид Поділля» самовільно передискували їхні земельні ділянки , де були посіяні зернові культури, та засіяли своїми культурами (кукурудзою), забрали з полів межові знаки (дерев'яні коли) (а.с. 19, 20).

Згідно з актом обстеження земельних ділянок від 22 травня 2014 року, складеного комісією по розгляду колективного звернення жителів с. Супівка по питанню незаконного користування ТОВ «Краєвид Поділля» їх земельними ділянками встановлено, що на земельній ділянці, яка належить на праві власності ОСОБА_2 відсутні межові знаки, виявлено посіви кукурудзи в фазі розвитку 1-4 листків, крім того виявлено поодинокі добре розкущені рослини голозерного вівса у фазі четвертого етапу органогенезу, поява колоскових горбиків - початок генеративного періоду, за висоти рослин 15-35 см.

На земельній ділянці, яка належить ОСОБА_3 відсутні межові знаки, виявлено посіви кукурудзи в фазі розвитку 1-4 листків, крім того виявлено поодинокі добре розкущені рослини ярого ячменю у фазі четвертого етапу органогенезу, поява колоскових горбиків - початок генеративного періоду за висоти рослин 20-40 см. (а.с. 23).

При цьому, по справі встановлено, що посів кукурудзи ТОВ «Краєвид Поділля» був здійснений за місяць до складення вищезазначеного акта - 28 квітня 2015 року.

Згідно відповідей Головного управління статистики у Вінницькій області від 15.08.2014 року та від 15.12.2014 року середні реалізаційні ціни ячменю, проданого сільськогосподарськими підприємствами Барського району та Вінницької області по всіх каналах реалізації за січень-листопад 2014 року становлять 1760, 4 грн. у Вінницькій області та 1633, 4 грн. у Барському районі, вівса - за 2013 рік - 1252, 9 грн. у Вінницькій області та 1165, 3 грн. у Барському районі, а також урожайність ячменю ярого та вівса на 1 серпня 2014 року в сільськогосподарських підприємствах (крім малих) у Барському районі становить 26,4 ц/га та 40,0 ц/га відповідно (а.с. 24-27).

Відповідно до ч. 2 ст. 124 ЗК України (в редакції чинній на момент укладення додаткових угод до договорів оренди землі) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з ч. 3 ст. 16 Закону України «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки може бути здійснено на підставі цивільно-правового договору або в порядку спадкування.

Згідно з ст. 125 ЗК України та ст.ст. 18, 20 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації, право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Частиною першою ст. 33 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Підстави припинення договору оренди земельної ділянки, наведені в ст. 141 ЗК України.

Згідно з ч.4 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не

передбачено договором оренди землі.

Відповідно до ст. 148-1 ЗК України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов'язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов'язана повідомити про це її користувачів із зазначенням: кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки; найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім'я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника; місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі).

Повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку.

Таким чином, до спадкоємців ОСОБА_9 і ОСОБА_10 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перейшли права та обов'язки орендарів за договорами оренди землі, які є чинними, а їх умови обов'язковими до виконання.

Посилання позивачів на довідки з Держемагенства в Барському районі про те, що станом на 2014 рік спірні земельні ділянки не перебували в оренді не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки допустими доказами у справі про відсутність обтяжень щодо земельних ділянок є витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права. При цьому, матеріалами справи підтверджено, що належні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 земельні ділянки перебувають в оренді ТОВ «Краєвид Поділля» строком до 01 травня 2016 року та до 01 серпня 2016 року.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець зобов'язаний:

передати в користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору оренди; не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

Згідно з ст. 25 Закону України «Про оренду землі» орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору

оренди землі.

Отже, відповідач на виконання умов договору та відповідно до вимог законодавства здійснював сільськогосподарську діяльність на земельних ділянках, які перебувають в його користуванні на підставі договору, при цьому позивачами не було виконано обов'язку щодо повідомлення користувача земельних ділянок ТОВ «Краєвид Поділля» про зміну власника земельних ділянок.

Відповідно до ч.ч 2,3 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відшкодування заподіяних збитків.

Як роз'яснено в ч. 2 п. 12 постанови пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» №7 від 16.04.2004 року у випадках самовільного зайняття земельних ділянок, псування,

забруднення земель чи вчинення інших порушень земельного законодавства шкода відшкодовується відповідно до статей 211, 212 ЗК, статей 22, 623, 1166, 1172, 1192 ЦК

особами, що її заподіяли.

За загальним правилом відшкодування шкоди, завданої з недоговірних зобов'язань, встановленим ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За змістом ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Статтею 211 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення: а) укладення угод з порушенням земельного законодавства ; б) самовільне зайняття земельних ділянок; в) псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами; г) розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об'єктів, що негативно впливають на стан земель; ґ) невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням; д) порушення строків повернення тимчасово займаних земель або невиконання обов'язків щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням; е) знищення межових знаків; є) приховування від обліку і реєстрації та перекручення даних про стан земель, розміри та кількість земельних ділянок; ж) непроведення рекультивації порушених земель; з) знищення або пошкодження протиерозійних і гідротехнічних споруд, захисних насаджень; и) невиконання умов знімання, збереження і нанесення родючого шару ґрунту; і) відхилення від затверджених в установленому порядку проектів землеустрою; використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без затверджених у випадках, визначених законом, проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь; ї) ухилення від державної реєстрації земельних ділянок та подання недостовірної інформації щодо них; й) порушення строків розгляду заяв щодо відведення земельних ділянок; к) порушення строку видачі державного акта на право власності на земельну ділянку.

Законом може бути встановлено відповідальність і за інші порушення земельного законодавства.

Згідно з п. 16 постанови пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» розмір шкоди, заподіяної пошкодженням посівів і насаджень при прокладенні шляхів, трубопроводів та проведенні розвідувальних, бурових, будівельних робіт, псуванням і забрудненням сільськогосподарських та інших земель, іншими порушеннями земельного законодавства, визначається з урахуванням витрат на відновлення родючості землі, а також доходів, які власник землі або землекористувач міг би одержати при використанні земельної ділянки і які він не одержав за час до приведення землі у стан, придатний для її використання за цільовим призначенням, або до повернення самовільно зайнятої ділянки.

Зокрема, при пошкодженні посівів, самовільному зайнятті ріллі або сінокосінні на користь землекористувача (власника) стягується вартість неодержаних сільськогосподарської продукції чи сіна, обчислена за ринковими цінами, з урахуванням середньої врожайності певної культури в господарстві, за винятком витрат виробництва, пов'язаних зі збиранням урожаю, а також витрат на відновлення якості земель відповідно до їхнього призначення.

Згідно з ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Таким чином законодавцем розмежовуються підстави для відшкодування шкоди, завданої внаслідок порушення зобов'язання (договору) (ст. 611, 623 ЦК України) та шкоди, яка виникає з недоговірних зобов'язань (зокрема ст. 1166, 1667,1192 ЦК України).

Оскільки по справі було встановлено, що сторони у справі перебувають між собою у договірних відносинах на підставі договору оренди, до відносин що виникають з приводу виконання умов даних договорів застосовуються норми закону, що регулюють договірні зобов'язання, зокрема про відшкодування шкоди.

Тобто, підставою відшкодування збитків у даному випадку є порушення однією із сторін договору його умов.

Разом з тим, позивачами не доведено, що відповідачем ТОВ «Краєвид Поділля» було порушено умови договорів оренди, що спричинило заподіяння збитків останнім, навпаки має місце порушення з боку позивачів, що виявилося у самостійному обробітку земельної ділянки, яка перебуває в користуванні орендаря та неповідомлення останнього про це.

Застосовуючи до спірних правовідносин норми ст. 623 ЦК України, суд першої інстанції не обґрунтував, які саме умови договору оренди було порушено відповідачем.

Щодо підстав для відшкодування шкоди, яка виникає з недоговірних зобов'язань, то розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи (п. 2 постанови пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» №6 від 27.03.1992 року).

Оскільки дії відповідача про здійсненню обробітку та засіву земельних ділянок позивачів здійснювалися відповідно до умов договору, тобто були правомірними, то відсутні підстави для відшкодування останніми шкоди, завданої позивачам, через відсутність у діях відповідача складу правопорушення: неправомірних дій та вини останнього.

Висновок суду першої інстанції про те, що дії відповідача є неправомірними, незалежно від наявності правової підстави користування відповідачем земельними ділянками позивачів, є необґрунтованими та такими, що суперечать вимогам законодавства.

Виходячи з того, що вимоги позивачів є необгрунтованими, позов про відшкодування матеріальних збитків не підлягає до задоволення. З цих самих підстав не підлягають до задоволення вимоги про відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

В порушення вищевказаної норми, суд першої інстанції в мотивувальній частині рішення суду дійшов висновку, про задоволення вимог позивачів в частині стягнення на користь ОСОБА_2 витрат за надані ФОП ОСОБА_5 послуги на суму 16085 грн. та на користь ОСОБА_4 на суму 27008 грн., тоді як вищевказані вимоги позивачами не заявлялися.

За таких обставин, оскільки судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду підлягає до скасування з ухваленням нового рішення.

Враховуючи наведене, керуючись ст. 307, п.1.ч.1 ст. 309, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Краєвид Поділля» задовольнити.

Рішення Барського районного суду Вінницької області від 05 березня 2015 року скасувати, ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Краєвид Поділля» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: /підпис/ І.В. Міхасішин

Судді: /підпис/ І. М. Стадник

/підпис/ Ю.Б. Войтко

З оригіналом вірно: